Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 465/5475/15-ц

провадження № 61-8096св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 вересня 2016 року у складі судді Дзеньдзюра С. М. та рішення апеляційного суду Львівської області від 17 листопада 2017 року у складі суддів: Павлишина О. Ф., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк») про стягнення надмірно сплачених коштів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням апеляційного суду Львівської області від 23 березня 2015 року заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2014 року в частині солідарного стягнення з нього та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором від 19 червня 2014 року змінено, зменшено розмір нарахованої пені, 3 % річних з 34 344 грн 62 коп. до 24 934 грн 66 коп., а розмір всієї заборгованості за кредитним договором - із 115 476 грн 37 коп. до 109 758 грн 21 коп., ним на виконання рішення апеляційного суду сплачено 109 758 грн 21 коп. Також рішенням Франківського районного суду м. Львова від 18 серпня 2015 року частково задоволено його позов до ПАТ «Родовід банк» про визнання недійсним кредитного договору № 41.1/АК-00016.08.2 від 19 червня 2008 року, визнано недійсним пункт 1.5.1. вищевказаного кредитного договору.

Посилаючись на ці обставини, просив стягнути з ПАТ «Родовід банк» 6 466 доларів 32 центи США, що еквівалентно 173 657 грн 55 коп., надмірно сплачених платежів за кредитним договором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 15 вересня 2016 року позов задоволено. Стягнуто із публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на користь ОСОБА_1 надмірно сплачені за кредитним договором платежі у розмірі 6 466 доларів 32 центи США, що еквівалентно 173 657 грн 55 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, зважаючи на те, що рішенням Франківського районного суду м. Львова від 18 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 12 січня 2016 року, визнано недійсним пункт 1.5.1. кредитного договору № 41.1/АК-00016.08.2, є обґрунтованим застосування положень частини першої статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин. Пунктом 1.5.1. договору встановлено, що щомісячна плата за обслуговування кредиту встановлюється в розмірі 0,3 % від суми виданого кредиту, що складає 25 659 х 0,3%/100=76,98 доларів США. Додатком 1 до кредитного договору № 41.1/АК-00016.08.2 наведено розрахунок вартості даної послуги, що складає за весь період кредитування 6 466 доларів 32 центи США. Таким чином, поверненню ОСОБА_1 підлягає 6 466 доларів 32 центи США, що станом на 22 лютого 2016 року еквівалентно 173 657 грн 55 коп.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 17 листопада 2017 року змінено рішення суду першої інстанції, стягнуто із публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на користь ОСОБА_1 надмірно сплачені за кредитним договором платежі у розмірі 119 961 грн 50 коп., що еквівалентно 4 464 долари 84 центи США.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішенням апеляційного суду Львівської області від 23 березня 2015 року встановлено, що станом на 25 квітня 2013 року заборгованість ОСОБА_1 із щомісячної плати за обслуговування кредиту становить 3 691 грн 80 коп. Вся сума заборгованості, яка визначена цим рішенням - 109 758 грн 21 коп., погашена ОСОБА_1 21 липня 2015 року. Оскільки додатком 1 до кредитного договору № 41.1/АК-00016.08.2 наведено розрахунок вартості даної послуги, що складає за весь період кредитування 6 466доларів 32 центи США, а ОСОБА_1 проведено щомісячну плату за обслуговування кредиту, яка встановлюється в розмірі 0,3 % від суми виданого кредиту, за 58 місяців, тобто до 25 квітня 2013 року, в сумі 4 464долари 84 центиСША (58 х 76,98=4464,84), поверненню ОСОБА_1 підлягає 4 464долари 84 центиСША, що станом на 22 лютого 2016 року еквівалентно 119961 грн 50 коп. Зазначені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що призвело до помилкового висновку про стягнення щомісячної плати за обслуговування кредиту за весь період кредитування. В зв`язку з викладеним рішення суду слід змінити, зменшивши суму, яка підлягає стягненню до 4 464 доларів 84 центів США, що станом на 22 лютого 2016 року еквівалентно 119 961 грн. 50 коп. Судом не приймаються до уваги твердження представника апелянта щодо проведення оплати ОСОБА_1 щомісячної плати за обслуговування кредиту в сумі 1 454 долари 36 центів США, оскільки рішенням апеляційного суду Львівської області від 23 березня 2015 року фактично встановлено заборгованість ОСОБА_1 із щомісячної плати за обслуговування кредиту за 58 місяців в сумі 3 691 грн 80 коп., яка погашена на виконання цього рішення, а відтак відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України ОСОБА_1 звільняється від доказування факту проведення щомісячної плати за обслуговування кредиту до 25 квітня 2013 року за винятком 3 691 грн 80 коп.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1)Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі ПАТ «Родовід Банк» просить скасувати судові рішення та відмовити у позові, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що графік платежів за кредитом припинив бути складовою частиною кредитного договору з моменту виникнення простроченої заборгованості, а тому суд не мав керуватися цим документом при визначенні надмірно сплаченої суми комісії. Крім того, позичальник погашав комісію в гривні, а суд стягнув указану суму в доларах США. Сплачені позичальником суми комісії зараховано у рахунок погашення платежів за процентами.

(2) Позиція ОСОБА_1 .

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що банк сфальсифікував дату подання касаційної скарги, тому строк на касаційне оскарження пропущено; касаційну скаргу подано неповноважною особою, оскільки у довіреності відсутнє право представника звертатися саме до Верховного Суду; до касаційної скарги не долучено доказів того, що представник є адвокатом.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи з Франківського районного суду м. Львова.

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що рішенням апеляційного суду Львівської області від 23 березня 2015 року заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2014 року в частині солідарного стягнення ОСОБА_1 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором від 19 червня 2014 року змінено, зменшено розмір нарахованої пені, 3 % річних з 34 344 грн 62 коп. до 24 934 грн 66 коп., а розмір всієї заборгованості за кредитним договором - із 115 476 грн 37 коп. до 109 758 грн 21 коп., а також судового збору в сумі 1 154 грн 76 коп.

Ухвалою суду від 18 травня 2015 року виправлено описку у вступній та резолютивній частині повного рішення апеляційного суду Львівської області, зазначивши в резолютивній частині розмір заборгованості за щомісячною платою за обслуговування кредиту, пені та трьох процентів річних, що підлягає зменшенню - «28 626 грн 46 коп.» замість «24 934 грн 66 коп.».

Відповідно до квитанції від 21 липня 2015 року № 12804528 позичальником, на виконання рішення апеляційного суду Львівської області сплачено 1 154 грн 76 коп. судового збору. Відповідно до квитанції від 21 липня 2015 року № 12788400 позичальником на виконання рішення апеляційного суду Львівської області сплачено 109 758 грн 21 коп. заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 18 серпня 2015 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до ПАТ «Родовід банк» про визнання недійсним кредитного договору № 41.1/АК-00016.08.2 від 19 червня 2008 року. Визнано недійсним пункт 1.5.1. кредитного договору № 41.1/АК-00016.08.2.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12 січня 2016 року рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 серпня 2015 року залишено без змін.

Стаття1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Пунктом 1.5.1. кредитного договору № 41.1/АК-00016.08.2 від 19 червня 2008 року встановлено, що щомісячна плата за обслуговування кредиту встановлюється в розмірі 0,3 % від суми виданого кредиту, що складає 25 659х0,3%/100=76,98 доларів США в місяць.

Недійсність пункту 1.5.1. кредитного договору № 41.1/АК-00016.08.2. свідчить про відсутність підстави нарахування щомісячної плати за обслуговування кредиту та необхідність повернення банком сплачених на виконання вимог пункту 1.5.1. кредитного договору сум.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 23 березня 2015 року встановлено, що станом на 25 квітня 2013 року заборгованість ОСОБА_1 із щомісячної плати за обслуговування кредиту становить 3 691 грн 80 коп. Вся сума заборгованості, яка визначена цим рішенням - 109 758 грн 21 коп., погашена ОСОБА_1 21 липня 2015 року.

Оскільки додатком 1 до кредитного договору № 41.1/АК-00016.08.2 наведено розрахунок вартості даної послуги, що складає за весь період кредитування 6 466доларів 32 центи США, а ОСОБА_1 проведено щомісячну плату за обслуговування кредиту, яка встановлюється в розмірі 0,3 % від суми виданого кредиту, за 58 місяців, тобто до 25 квітня 2013 року, в сумі 4 464долари 84 центиСША (58х76,98=4464,84), колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що поверненню ОСОБА_1 підлягає 4 464долари 84 центиСША, що станом на 22 лютого 2016 року еквівалентно 119961 грн 50 коп.

Разом з тим, за змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Закон забороняв банкам встановлювати плату за обслуговування кредиту на момент укладення між сторонами кредитного договору, тобто, обставина щодо невідповідності пункту 1.5.1. кредитного договоруіснувала на момент ухвалення рішення апеляційного суду Львівської області від 23 березня 2015 року про стягнення заборгованості, а тому обраний позивачем спосіб захисту -стягнення надмірно сплачених коштів - не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом, оскільки за наведених обставин позивач мав звернутися до апеляційного суду із заявою про перегляд рішення апеляційного суду Львівської області від 23 березня 2015 року у зв`язку з нововиявленими обставинами.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону(частина друга статті 5 ЦПК України).

Разом з тим, враховуючи пресічність строків для звернення із заявою про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами та з метою недопущення порушення прав позивача, колегія суддів дійшла висновку щодо залишення рішення апеляційного суду у справі без змін незалежно від обраного позивачем способу захисту порушених прав.

Доводи касаційної скарги про те, що графік платежів за кредитом припинив бути складовою частиною кредитного договору з моменту виникнення простроченої заборгованості, а тому суд не мав керуватися цим документом при визначенні надмірно сплаченої суми комісії, є безпідставними, оскільки рішенням апеляційного суду Львівської області від 23 березня 2015 року фактично встановлено заборгованість ОСОБА_1 із щомісячної плати за обслуговування кредиту за 58 місяців в сумі 3 691 грн 80 коп., яка погашена на виконання цього рішення, а відтак відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України ОСОБА_1 звільняється від доказування факту проведення щомісячної плати за обслуговування кредиту до 25 квітня 2013 року за винятком 3 691 грн 80 коп.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у редакції, що діяла на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Порушень порядку надання та отримання доказів судами не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Щодо посилань у касаційній скарзі на те, що позичальник погашав комісію в гривні, а суд стягнув указану суму в доларах США, необхідно зазначити, що суд апеляційної інстанції стягнув оспорювану суму у гривні із зазначенням її еквіваленту у доларах США.

Крім того, статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Зобов`язання ОСОБА_1 щодо сплати комісії за обслуговування кредиту визначено у доларах США, а тому повернення сплаченої у рахунок цієї плати суми у доларах США не суперечить вимогам законодавства.

Посилання у касаційній скарзі на те, що сплачені позичальником суми комісії зараховано у рахунок погашення платежів за процентами, які нараховано після рішення апеляційного суду Львівської області від 23 березня 2015 року, є необґрунтованими, оскільки відповідно до статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Між тим, домовленості сторін щодо зарахування зістрічних вимог матеріали справи не містять.

Щодо посилань у відзиві на касаційну скаргу на те, що до касаційної скарги не долучено доказів того, що представник є адвокатом, необхідно зазначити, що відповідно до положень статті 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи підтверджуються, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року №1401-VIII, яким Конституцію України доповнено статтею 131-2.

Так, згідно із частиною третьою статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Провадження у цій справі розпочато до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», відтак представництво сторін у даній справі у суді касаційної інстанції відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції України може здійснюватись особою без посвідчення адвоката.

У відзиві позивач також вказує, що касаційну скаргу від імені банку подано неповноважною особою, оскільки у довіреності відсутнє право представника звертатися саме до Верховного Суду (вказано до Верховного Суду України). Такі доводи є безпідставними, оскільки зміст довіреності передбачає право представника підписувати від імені банку касаційні скарги незалежно від найменування суду, до якого такі скарги можуть бути подані.

Щодо посилань у відзиві на безпідставне поновлення строку на касаційне оскарження, необхідне зазначити таке.

Касаційна скарга банку подана з пропуском строку на касаційне оскарження.

Одночасно із касаційною скаргою публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» подано клопотання про поновлення вказаного процесуального строку. Клопотання мотивоване тим, що 17 листопада 2017 року в судовому засіданні суду апеляційної інстанції було проголошено вступну та резолютивну частину рішення суду, 20 листопада 2017 року публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» звернулось до апеляційного суду із заявою про видачу повного тексту рішення апеляційного суду Львівської області від 17 листопада 2017 року, копія якого надійшла на адресу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» 13 грудня 2017 року. Також недотримання строку касаційного оскарження частково було зумовлене тим, що на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 грудня 2017 року № 5455 було запроваджено процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» строком на два роки з 20 грудня 2017 року по 19 грудня 2019 року включно. На підтвердження зазначеного до заяви про поновлення строку додано копію рішення про запровадження процедури ліквідації банку, копію заяви про видачу повного тексту рішення суду та супровідного листа про направлення на адресу банку копії повного тексту рішення апеляційного суду Львівської області від 17 листопада 2017 року із відміткою про отримання.

З огляду на те, що недотримання строку на касаційне оскарження було зумовлене бездіяльністю суду апеляційної інстанції, зокрема несвоєчасним направленням на адресу банку копії оскаржуваного рішення, а також запровадженням на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 грудня 2017 року № 5455 процедури ліквідації публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», суддя-доповідач обґрунтовано визнав наведені обставини поважними підставами для поновлення заявнику строку на касаційне оскарження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 17 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик