Постанова

Іменем України

22 червня 2022 року

м. Київ

справа № 465/65/19

провадження № 61-14575св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Державне підприємстве «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут», Франківська районна адміністрація Львівської міської ради,

третя особа: Відокремлений підрозділ «Гуртожиток» Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» на рішення Франківського районного суду міста Львова від 21 жовтня 2020 року в складі судді Кузя В. Я. та постанову Львівського апеляційного суду від 08 липня 2021 рокув складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» (далі - ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»), Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, у якому просили визнати їх право на проживання та користування квартирою АДРЕСА_1 , а також на реєстрацію місця проживання у вказаній квартирі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі ордера № 515 від 10 березня 2005 року, виданого на основі спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут», вони вселилися та проживають у кімнаті № НОМЕР_1 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 .

Наказом Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради № 352 від 16 липня 2008 року гуртожитку надано статус житлового будинку.

Спільним рішенням представника власника і профспілкового комітету ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» від 08 жовтня 2008 року, вирішено внести зміни в технічну документацію житлового будинку в частині нумерації кімнат на АДРЕСА_2 , зокрема, змінено нумерацію кімнати № НОМЕР_1 на квартиру № НОМЕР_4 .

У зв`язку зі зміною нумерації кімнати, вони вирішили зареєструвати своє місце проживання у квартирі № НОМЕР_4 , однак відповідач відмовив їм у вчиненні таких дій, посилаючись на відсутність у них документів на проживання у вказаній квартирі, у видачі їм нових документів на проживання в квартирі також відмовив.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 21 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 08 липня 2021 року, позов задоволено.

Визнано право ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на проживання та користування квартирою АДРЕСА_1 .

Визнано право ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на реєстрацію місця проживання у квартирі АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачі з 2001 року постійно проживають у кімнаті № НОМЕР_1 (квартирі № НОМЕР_4 ), не були позбавлені права на неї в судовому порядку, як і не був скасований спеціальний ордер на їх вселення у це приміщення, а тому наявні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2021 року ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права (пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), просить скасувати рішення Франківського районного суду міста Львова від 21 жовтня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 липня 2021 року й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини, які мають значення для вирішення справи, не дослідили та не надали належної оцінки доказам у справі, необґрунтовано відхилили клопотання про витребування в позивачів оригіналу ордера № 515 від 10 березня 2005 року, не врахували, що ордера на вселення в спірну квартиру № НОМЕР_5 позивачі не мають і відповідно жодних прав на цю квартиру не мають, а тому безпідставно задовольнили позов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

17 листопада 2021 року справа № 465/65/19 надійшла до Верховного Суду.

Позивачі надіслали відзив на касаційну скаргу, у якому просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що на підставі ордера № 515 від 10 березня 2005 року, виданого ОСОБА_1 на сім`ю з 4-х осібна основі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» № 69 від 05 вересня 2001 року, позивачі вселилися у кімнати №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 .

28 серпня 2005 року ОСОБА_1 звернувся до ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» із заявою, у якій просив переселити його з кімнати № НОМЕР_1 в кімнату № НОМЕР_3 вказаного гуртожитку.

Спільним рішенням представника власника та профспілкового комітету ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» від 07 березня 2006 року, сім`ю ОСОБА_1 переселено з кімнати № НОМЕР_1 в кімнату № НОМЕР_3 .

Наказом Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради № 352 від 16 липня 2008 року «Про зміну статусу гуртожитку в житловий будинок та укладення договорів житлового найму з мешканцями будинку АДРЕСА_2 » надано статус житлового будинку гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 .

Спільним рішенням представника власника і профспілкового комітету ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» від 08 жовтня 2008 року, оформленим протоколом № 47, вирішено внести зміни в технічну документацію вищевказаного житлового будинку в частині нумерації кімнат.

Згідно з цим рішенням нумерації кімнат №№ НОМЕР_3, НОМЕР_2 , у яких проживала сім`я ОСОБА_1 , змінено на квартиру № НОМЕР_6 , а нумерацію кімнати № НОМЕР_1 - на квартиру № НОМЕР_4 .

На підставі спільного рішення представника власника та профспілкового комітету ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» від 02 грудня 2008 року квартира № НОМЕР_4 (кімната № НОМЕР_1 ) надана сім`ї ОСОБА_3 .

Рішенням Франківського районного суд міста Львова від 09 грудня 2011 року та рішенням Апеляційного суду Львівської області від 16 жовтня 2012 року, залишеними без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 січня 2013 року, у справі № 2-631/11 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зокрема, визнано незаконним та скасовано вищевказане рішення представника власника та профспілкового комітету ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» від 02 грудня 2008 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Житлові правовідносини щодо забезпечення прав громадян на житло, належне використання і схоронність житлового фонду встановлені ЖК України.

Підстави та порядок надання жилих приміщень у будинках державного та громадського житлового фонду передбачені главою 1 розділу III ЖК України.

Відповідно до статті 53 ЖК України жилі приміщення в будинках громадського житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням органу відповідної організації та її профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради про надання жилих приміщень для заселення.

На підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення (частина перша статті 58 ЖК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Статтею 103 ЖК України (в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що договір найму жилого приміщення може бути змінено тільки за згодою наймача, членів його сім`ї і наймодавця.

Частиною першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Установлено, що 10 березня 2005 року ОСОБА_1 видано ордер на право займання з сім`єю кімнат №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_1 у гуртожитку на АДРЕСА_2 .

У серпні 2006 року сім`ю ОСОБА_1 , за його заявою, переселено з кімнати № НОМЕР_1 у кімнату № НОМЕР_3, про що відповідачем прийнято відповідне рішення, яке позивачі не оскаржували.

У жовтні 2008 року підприємство прийняло рішення про зміну нумерації кімнат у гуртожитку, перереєстрацію ордерів (дозволів) на проживання мешканцям гуртожитку з урахуванням відповідних змін нумерації кімнати та перереєстрацію їх місця проживання.

На підставі цього рішення, нумерацію кімнат №№ НОМЕР_3, НОМЕР_2 , які займали позивачі та їхні діти, змінено на квартиру № НОМЕР_6 , перереєстровано ордер на їх проживання в гуртожитку та надано їм дозвіл на перереєстрацію місця проживання.

Згідно з довідкою з місця проживання від 28 травня 2018 року, позивачі 12 лютого 2009 року зареєстрували своє місце проживання у квартирі АДРЕСА_8 .

Зважаючи на викладене, оскільки позивачі з власної ініціативи переселилися зі спірної кімнати № НОМЕР_1 у кімнату № НОМЕР_3 , мають відповідно право користування квартирою № НОМЕР_6 , що складається з кімнат №№ НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , підстав для визнання за ними права на користування кімнатою № НОМЕР_1 (після зміни нумерації - квартирою № НОМЕР_4 ), як і права на реєстрацію місця проживання в ній, немає.

Проте суди першої та апеляційної інстанції інстанцій наведеного не врахували, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, оскільки судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам щодо законності й обґрунтованості, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, скасування рішення Франківського районного суду міста Львова від 21 жовтня 2020 року та постанови Львівського апеляційного суду від 08 липня 2021 року й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав, наведених вище.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» задовольнити.

Рішення Франківського районного суду міста Львова від 21 жовтня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 липня 2021 року скасувати й ухвалити нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут», Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа: Відокремлений підрозділ «Гуртожиток» Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту, про визнання права на користування та права на реєстрація місця проживання в житловому приміщенні.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов