Постанова

Іменем України

05 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 465/6745/17

провадження № 61-3269св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 15 березня 2021 року у складі судді Кузь В. Я. та постанову Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 15 березня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належно повідомлена про розгляд справи позивач неодноразово не з`являється до суду та не подала заяву про розгляд справи без її участі, чим умисно затягує розгляд справи та позбавляє суд можливості ухвалити рішення по суті заявлених вимог.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 15 березня 2021 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що доводи щодо поважності неявки в судові засідання позивача при повторній неявці не мають значення, тому районний суд правильно залишив її позов без розгляду.

Крім того, суд зазначив, що залишення позову без розгляду з наведених підстав не перешкоджає звернутися з ним повторно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 15 березня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України та залишили позов без розгляду у підготовчому засіданні.

Вказує, що судами не застосовано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 759/15271/17 (провадження № 61-14373св19), від 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/19 (провадження № 61-21428св19), від 01 вересня 2021 року у справі № 757/54510/17 (провадження № 61-2858св21).

Вважає, що залишення позову без розгляду є порушенням її права на справедливий суд та обмеженням доступу до правосуддя.

Відзиви на касаційну скаргу відповідачі до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

09 вересня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2022 року справу призначено до розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Частинами першою, другою, п`ятою статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Отже, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Наведені правові висновки неодноразово викладені у постановах Верховного Суду, зокрема: від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 11 березня 2021 року у справі № 558/9/18.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду, обґрунтовано виходив з того, що вона неодноразово, будучи належним чином повідомленою, не з`являлася без поважних причин в судові засідання на розгляд справи, у тому числі на два останні підряд (22 жовтня 2020 року та 15 березня 2021 року) та не подала заяву про розгляд справи без її участі, на підставі чого можна дійти висновку, що вона умисно затягує розгляд поданого нею ж позову по суті.

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції постановив ухвалу про залишення без розгляду позову в підготовчому судовому засіданні, є безпідставними, оскільки оскаржуване судове рішення було ухвалено у відкритому судовому засіданні при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 по суті, про що й вказано в самій ухвалі. При цьому, позовна заява була подана ще у 2017 році. Тому підготовче судове засідання не могло бути проведено у 2021 році, так як згідно зі статтею 196 ЦПК України визначено строк його проведення.

Посилання заявника на те, що оскільки районним судом не було постановлено ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку статті 200 ЦПК України, то й усі подальші процесуальні дії вважаються такими, які вчинені у підготовчому судовому засіданні, не заслуговує на увагу, так як наведене порушення норм процесуального права не є підставою для скасування правильного по суті судового рішення (частина друга статті 412 ЦПК України).

Колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги на неврахування судами правових висновків, викладених у наведених заявником постановах Верховного Суду, оскільки у справах встановлені інші цивільні процесуальні обставини, а саме, у справі, яка переглядається, ухвала районним судом була постановлена не в підготовчому судовому засіданні, а під час розгляду справи по суті.

Доводи заявника, що залишення її позову без розгляду є порушенням її права на справедливий суд та обмеження доступу до правосуддя також є безпідставними, оскільки особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення його без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України). При цьому, саме постійні неявки в судові засідання позивача порушують справедливий судовий розгляд.

Крім того, сама оскаржувана ухвала судом першої інстанції була постановлена з правильним застосуванням норм процесуального права.

Отже, доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність їх судових рішень не впливають.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 15 березня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк