Постанова

Іменем України

29 вересня 2021 року

м.Київ

справа №466/10419/19

провадження №61-12135св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 01 липня 2021 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Ванівського О. М., Крайник Н. П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2 ,

відповідач Львівське комунальне підприємство «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс»,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» (далі ЛКП «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс») з позовом, у якому, з врахуванням збільшення позовних вимог, просив:

визнати незаконним та скасувати наказ від 19 квітня 2018 року №23-к про звільнення його з посади головного інженера ЛКП «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс»;

поновити його на посаді головного інженера ЛКП «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс»;

стягнути з ЛКП «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 20 квітня 2018 року

по 16 вересня 2020 року (час постановлення рішення) в розмірі

216 707,96 грн.

2. Позовна заява мотивована тим, що він обіймав посаду головного інженера ЛКП «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс». Між ним та Міністерством оборони України був укладений контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, строк дії якого встановлений на п`ять років (дата контракту не зазначена).

3. Наказом від 19 квітня 2018 року № 23-к позивач був звільнений із займаної посади з 19 квітня 2018 року з підстав передбачених пунктом 3 частини першої статті 36 КЗпП України, у зв`язку з вступом на військову службу за контрактом.

4. Позивач своє звільнення вважає незаконним, оскільки, відповідно до норм статті 119 КЗпП України, за ним на час проходження військової служби мало зберігатись місце роботи і середній заробіток.

5. Також указував, що на час звільнення він перебував на військовій службі і не мав у достатній кількості вільного часу для своєчасного звернення до суду, а тому просить поновити йому строк звернення за захистом своїх прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 вересня

2020 року у складі судді Глинської Д. Б. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ

від 19 квітня 2018 року №23-к про звільнення ОСОБА_1 , поновлено його на посаді головного інженера ЛКП «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» з 20 квітня 2018 року. Стягнуто

з ЛКП «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» на користь

ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу

з 20 квітня 2018 року по 16 вересня 2020 року у розмірі 125 278,92 грн, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

7. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення позивача проведено з порушенням трудового законодавств, в зв`язку з чим він підлягає поновленню на роботі з виплатою заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

8. Постановою Львівського апеляційного суду від 01 липня 2021 року апеляційну скаргу ЛКП «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова

від 16 вересня 2020 року скасовано, прийнято постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

9. Постанова апеляційного суду мотивована пропуском позивачем місячного строку звернення до суду. Зазначені стороною позивача підстави пропуску строку позовної давності, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України, визнано судом неповажними, а будь-яких інших обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду з даним позовом, позивачем не наведено.

10. Апеляційний суд указав, що суд першої інстанції в порушення наведених вище процесуальних норм не з`ясував питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду та не надавав оцінки причинам пропуску такого строку на предмет їх поважності.

11. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що правовий інститут строків звернення до суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду не знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норми частини п`ятої статті 267 ЦК України, статей 233 234 КЗпП України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від: 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц; 31 жовтня

2018 року у справі № 367/6105/16-ц; 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц та у постановах Верховного Суду від: 27 травня 2020 року у справі № 180/1040/18 (провадження № 61-574св19); 09 червня 2020 року у справі № 385/993/17 (провадження № 61-37424св18; 08 квітня

2020 року у справі № 441/1896/17 (провадження № 61-8697св19).

14. Апеляційний суд залишив поза увагою, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд мас з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом Інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

15. Касаційна скарга також містить посилання на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції було подано заяву про поновлення строку звернення до суду. Суд першої інстанції розглянув заяву, заслухав думку сторін та вирішив, що обставини, викладені в заяві та підтримані в судовому засіданні є достатніми для поновлення строку

ОСОБА_1 для звернення до суду. Однак, суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення про розгляд заяви про поновлення строку на звернення до суду, не навів аргументів представників сторін, не навів мотиви поновлення строку. На стадії апеляційного розгляду

01 березня 2021 року стороною позивача було подано клопотання про виправлення описки, однак справа не була повернута до місцевого суду для виправлення описки.

16. Заявник також наголошує, що суд першої інстанції, поновлюючи строк на звернення до суду, керувався не лише клопотанням адвоката, а брав до уваги думку представника відповідача, та матеріали цивільної справи в цілому.

Доводи інших учасників справи

17. У відзиві Львівське комунальне підприємство «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» заперечило проти доводів касаційної скарги, посилаючись на їх невідповідність дійсним обставинам справи та суперечність зібраними у справі доказам.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18. Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

19. Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20. ОСОБА_1 обіймав посаду головного інженера

ЛКП «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс».

21. Між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України був укладений контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, строк дії якого встановлений на п`ять років (дата контракту не вказана).

22. Наказом від 19 квітня 2018 року № 23-к ОСОБА_1 звільнено

із займаної посади з 19 квітня 2018 року з підстав передбачених пунктом 3 частини першої статі 36 КЗпП України, у зв`язку зі вступом на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу строком на п`ять років до Збройних Сил України на професійній основі у військову

частину НОМЕР_1 м. Хмельницький. Підстава: контракт, витяг з наказу військового комісаріату Шевченківського районного військового комісаріату м. Львова від 07 лютого 2018 року № 23.

23. Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 14 грудня 2019 року під час проведення відділенням персоналу в/ч НОМЕР_1 у період з 02 вересня 2019 року по 29 листопада 2019 року перевірки особових справ військовослужбовців, в особовій справі ОСОБА_1 виявлено наказ від 19 квітня 2018 року №128 про звільнення його з посади головного інженера ЛКП «ТФ «Львівспецкомунатранс», де він працював до прийняття на військову службу.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

24. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

25. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

26. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

27. Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження

28. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

29. У справі, яка переглядається, позивач ОСОБА_1 оспорює своє звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України,

у зв`язку з вступом на військову службу за контрактом.

30. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника-фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

31. Відповідно до частин першої-третьої статті 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади)

і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

32. За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

33. Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

34. Пунктом 3 статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що для військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, які під час дії особливого періоду вислужили не менше 11 місяців, осіб, звільнених з військової служби під час дії особливого періоду, які приймаються на військову службу за контрактом у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану (настання воєнного часу) або оголошення рішення про демобілізацію, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється шість місяців. Строк проходження військової служби для таких військовослужбовців може бути продовжено за новими контрактами на строк шість місяців.

35. У разі закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію дія таких контрактів припиняється достроково.

36. Частиною другою статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що громадяни України, призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою та четвертою статті 119 КЗпП України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України «Про освіту».

37. З положень зазначених норм законів вбачається, що гарантії, передбачені частинами третьою, четвертою статті 119 КЗпП України, надаються не тільки особам, які були призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, але і особам, які були прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці чи настання особливого періоду.

38. Апеляційний суд дійшов до висновку про пропуск позивачем місячного строку на звернення до суду з позовом. Позивач фактично звернувся з пропуском строку в один рік і вісім місяців.

39. Трудові спори розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (пункт 2 частини першої статті 221 КЗпП України).

40. Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

41. Так, у частині першій зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

42. Встановлені статтею233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

43. Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

44. Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

45. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов`язки сторін.

46. Сплив строку звернення до суду є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

47. У справі, яка переглядалася, апеляційний суд висловив висновки тільки щодо пропуску позивачем строку звернення до суду. Питання щодо обґрунтованості позову ОСОБА_1 апеляційний суд не досліджував, не розглянув заявлених позовних вимог по суті спору.

48. Усунути наведені вище недоліки на стадії касаційного перегляду

з урахуванням повноваження Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.

49. Рішення суду першої інстанції також не може залишатись в силі

з огляду на наступне.

50. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

51. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

52. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

53. Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.

54. Відповідно до положень пунктів 1 та 2 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження

55. На а. с. 44 наявна заява представника позивача, яка адресована до Шевченківського районного суду м. Львова, тобто до суду першої інстанії, про поновлення строку на звернення до суду. Дана заява зареєстрована місцевим судом 15 квітня 2020 року.

56. Згідно протоколу судового засідання за 25 травня 2020 року заява представника позивача про поновлення строку на звернення до суду оголошувалась в судовому засіданні (а. с. 58 зворот).

57. Проте рішення суду першої інстанції не містить жодних правових обґрунтувань щодо вирішення питання поновлення строку на звернення до суду.

58. Висновки щодо вирішення вказаного питання мають суттєве значення для вирішення справи.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

59. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду

60. Верховний Суд зробив висновок, що ухвалені у справі судові рішення не відповідають вимогам статті 263, частині четвертій статті 411 ЦПК України, не можуть вважатись законними і обґрунтованими та підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 вересня

2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 липня

2021 року скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук