№ 466/10651/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 466/10651/19

провадження № 61-15044св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

представник відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2020 рокуу складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення франшизи та відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовна заява мотивована тим, що 11 червня 2019 року у м. Львові по вул. Франка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля Nissan, номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є вона, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 05 липня 2019 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ремонтної калькуляції від 13 червня 2019 року № 1046693 вартість відновлювального ремонту автомобіля Nissan, номерний знак НОМЕР_2 , складає 4 668,33 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (далі - ПрАТ «СК «ВУСО»).

Згідно з полісом № 152067353 обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю, складає 200 000,00 грн, за шкоду, заподіяну майну, - 100 000,00 грн, франшиза визначена у розмірі 2 000,00 грн.

На виконання умов договору страхування ПрАТ «СК «ВУСО» здійснило їй виплату страхового відшкодування у розмірі 2 668,33 грн.

Оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 11 червня 2019 року,їй як власнику автомобіля Nissan, номерний знак НОМЕР_2 , було завдано матеріальної шкоди у розмірі 4 668,33 грн, з яких 2 668,33 грн відшкодовано страховою компанією, тому суму франшизи у розмірі 2 000,00 грн необхідно стягнути з ОСОБА_3 , як особи, яка завдала шкоди.

Крім того, вказувала, що їй було завдано моральної шкоди, яка полягає у сильних душевних переживаннях у зв`язку з пошкодженням її майна, втратою ним товарного вигляду, постійних стресів і хвилювань та необхідності вирішувати питання відшкодування шкоди.

На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_3 суму франшизи у розмірі 2 000,00 грн, 10 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди, судовий збір у розмірі 768,40 грн і витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 12 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2020 року у складі судді Едер П. Т. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму франшизи за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 05 грудня 2018 року № 152067353 у розмірі 2 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн і витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 4 000,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 11 березня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми франшизи і відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що під час ухвалення рішення у цій справі, судом розглянуті усі вимоги позивача, зазначені в позовній заяві, дана оцінка усім доводам і доказам, які надали сторони, відповідність цих вимог до норм закону та встановлених обставин у справі і на підставі цього ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог та вирішено питання розподілу судових витрат, тому доводи представника відповідача, зазначені в заяві про ухвалення додаткового рішення, є безпідставними, оскільки судом вирішено питання про судові витрати.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволено.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 11 березня 2020 року скасовано.

Заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми франшизи і відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 2 666,80 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, задовольнивши частково позовні вимоги ОСОБА_1 , не вирішив питання про судові витрати, що відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України є підставою для ухвалення додаткового рішення і вирішення цього питання відповідно до положень статті 141 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову в прийнятті додаткового рішення у випадку наявності обґрунтованих мотивів для скасування такої ухвали відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України та з урахуванням положень статті 270 ЦПК України повинен скасувати цю ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, а не вирішувати питання щодо ухвалення додаткового рішення самостійно.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2020 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

02 березня 2020 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми франшизи і відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якій просив вирішити питання розподілу судових витрат відповідача, посилаючись на те, що 22 січня 2020 року між ОСОБА_3 та адвокатським об`єднанням «Справедливість» (далі АО «Справедливість») в особі голови Стасишина Р. М. було укладено договір про надання правової допомоги.

12 лютого 2020 року ОСОБА_3 подав до суду заяву про підтвердження витрат на правову допомогу, до якої долучив копію договору про надання правової допомоги, копії замовлень від 22 січня 2020 року і від 10 лютого 2020 року, копію акта про надання правової допомоги та копію квитанції про сплату послуг від 11 лютого 2020 року, згідно з якою ОСОБА_3 сплатив АО «Справедливість» 4 000,00 грн за юридичні послуги відповідно до договору про надання правової допомоги.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 11 березня 2020 року скасовано.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 2 666,80 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний Суд відповідно до положень частини першої статті 400 ЦПК України здійснює перегляд оскаржуваного судового рішення лише в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а саме щодо відсутності у суду апеляційної інстанції процесуальної можливості вирішувати питання про розподіл судових витрат за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову в прийнятті додаткового рішення.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування немає.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засади судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Об`єктом апеляційного перегляду була ухвала суду першої інстанції про відмову ухвалити додаткове рішення.

Частиною першою статті 381 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами статті 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту 20 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, щодо відмови ухвалити додаткове рішення.

Стаття 374 ЦПК України містить норму, яка визначає перелік повноважень суду апеляційної інстанції.

Відповідно до змісту частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі і прийняти постанову про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 8) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-7 частини першої цієї статті.

Отже, відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати лише ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Тлумачення частини першої статті 374 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості скасовувати ухвалу, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі? та направляти справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. У кожному випадку суд апеляційної інстанції повинен перевіряти, чи перешкоджає ухвала суду першої інстанції подальшому провадженню у справі.

Ухвалами, що перешкоджають подальшому провадженню у справі є ухвали, внаслідок постановлення яких здійснення подальшого провадження у справі стає неможливим, наприклад, ухвала про відмову у відкритті провадження, повернення заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження, залишення заяви без розгляду тощо.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 643/5556/14-ц.

Відповідно до частин першої, другої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Разом з тим, ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення не є ухвалою, що перешкоджає провадженню у справі, оскільки вона постановлена після того, як розгляд справи вже закінчився, однак суд, вирішивши питання про ухвалення додаткового рішення, приходить до висновку, що відсутні підстави для його скасування.

У частині п`ятій статті 270 ЦПК України визначено, що додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Вказане свідчить, що у цій справі суд за наслідками розгляду заяви представника відповідача міг ухвалити додаткове рішення або відмовити у прийнятті додаткового рішення, постановивши відповідну ухвалу.

Таким чином, ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення у розумінні статті 374 ЦПК України не перешкоджає подальшому провадженню у справі, оскільки суд першої інстанції, надавши оцінку доводам заявника, дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення, оскільки судом під час ухвалення рішення було вирішено питання про розподіл судових витрат.

При ухваленні рішення судом першої інстанції було вирішено питання щодо розподілу судових витрат позивача. При цьому з матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву відповідачем було визначено попередній розрахунок суми судових витрат у розмірі 3 000,00 грн (а. с. 32). У подальшому була подана заява про підтвердження витрат на правову допомогу з додатками (а. с. 64-70).

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, суд першої інстанції у рішенні питання про розподіл судових витрат відповідача не вирішував, тому були наявні підстави для ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

У частині першій статті 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами статті 35 і глави 9 розділу III цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу (частина перша статті 381 ЦПК України).

З урахуванням вказаного, суд апеляційної інстанції, встановивши, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу, обґрунтовано скасував ухвалу суду першої інстанції та вирішив це питання по суті.

Таким чином, доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновком суду попередньої інстанції щодо установлення обставин справи, є аналогічними доводам апеляційної скарги, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 402 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович