ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2023 року
м. Київ
Справа № 466/5832/22
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/811/1036/22
Провадження № 51 - 3269 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7
у режимі відеоконференції,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022141380000573 від 13 червня 2022 року, щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бауска Литовської Республіки, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що на підставі ст. 89 КК України, судимості не має,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, - ОСОБА_8 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 березня 2023 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 187 ч. 4 КК України до покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з моменту його затримання 13 червня 2022 року.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 13 червня 2022 року приблизно о 10 годині 15 хвилин, перебуваючи на території подвір`я домоволодіння, розташованого за адресою:
АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, підійшов до потерпілого ОСОБА_9 , завдав йому один удар кулаком в обличчя, внаслідок чого потерпілий впав на землю, після чого із задньої кишені його штанів заволодів грошовими коштами в сумі 1 030 гривень та завдав йому ще декілька ударів руками по тулубу, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Після вчиненого ОСОБА_6 залишив місце вчинення злочину, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 березня 2023 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов до необґрунтовано висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства. Зазначає, що апеляційний суд повною мірою не врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що є особливо тяжким злочином, яке ОСОБА_6 вчинив в умовах воєнного стану, конкретні обставини його вчинення та дані про особу ОСОБА_6 . Указує на те, що при звільненні ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням суд послався на ті самі обставини, які були вже враховані при застосуванні ст. 69 КК України. Зазначає, що апеляційний суд у порушення вимог ст. 419 КПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора про безпідставність застосування ст. 75 КК України та м`якість призначеного покарання і не надав на них вичерпних відповідей.
Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу прокурора обґрунтованою та просив її задовольнити.
Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні вважав касаційну скаргу прокурора необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, кваліфікація вчиненого за ст. 187 ч. 4 КК України, а також призначення покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
Доводи касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості через неправильне застосування ст. 75 КК України є обґрунтованими.
Відповідно до вимог статей 50 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
У ст. 75 ч. 1 КК України встановлено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При вирішенні питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням суду потрібно належним чином дослідити і оцінити всі обставини, які мають значення для справи. Суд має обґрунтувати можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_10 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, просив скасувати вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 та ухвалити новий вирок, яким йому за ст. 187 ч. 4 КК України призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна. Указував на те, що суд першої інстанції не мотивував можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Зазначав, що судом першої інстанції при застосуванні ст. 75 КК України враховані ті самі обставини, які були вже враховані при застосуванні ст. 69 КК України, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування заподіяних збитків, позитивні характеристики, вік та стан здоров`я ОСОБА_6 . Указував, що суд першої інстанції в повній мірі не врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином і яке ОСОБА_6 вчинив в умовах воєнного стану, конкретні обставини його вчинення та дані про особу ОСОБА_6 . Вважав, що внаслідок безпідставного звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі
ст. 75 КК України до нього необґрунтовано не було застосоване додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Із вироку вбачається, що суд першої інстанції при призначенні покарання
ОСОБА_6 врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, дані про особу ОСОБА_6 , який відповідно до ст. 89 КК України є таким, що не має судимості, позитивно характеризується, його вік та стан здоров`я. Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданих збитків. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
За наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання, та з урахуванням відсутності тяжких наслідків від вчиненого, з огляду на бажання і прагнення ОСОБА_6 стати на шлях виправлення, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд першої інстанції дійшов до висновку про можливість призначення ОСОБА_6 покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 187 ч. 4 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України.
Беручи до уваги зазначене, індивідуальні особливості злочинного діяння, а також те, що призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України не виключає можливості звільнення особи від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд першої інстанції дійшов до висновку про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 , погодився з такими висновками суду першої інстанції.
Проте в порушення вимог ст. 419 КПК України апеляційний суд зазначені доводи апеляційної скарги прокурора про м`якість призначеного ОСОБА_6 покарання через необґрунтоване застосування ст. 75 КК України ретельно не перевірив, належної відповіді на них не надав та не обґрунтував можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства в умовах звільнення його від відбування покарання з випробуванням. Зокрема, суд апеляційної інстанції в повній мірі не врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином, вчиненим з корисливих мотивів, та не звернув увагу на відсутність належного обґрунтування судом першої інстанції можливості виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, а також сам такого обґрунтування в ухвалі не навів.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене засудженому
ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання не є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок м`якості.
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок м`якості через неправильне застосування ст. 75 КК України, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 КПК України є підставами для скасування такого рішення.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора - задоволенню частково.
При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення, а у разі підтвердження того ж обсягу обвинувачення, за яким ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено, призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м`яким та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Керуючись ст. ст. 436 438 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, - ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 березня 2023 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3