Постанова

Іменем України

12 січня 2022 року

м. Київ

справа № 466/6829/17

провадження № 61-14358св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 липня 2020 року у складі судді Баєвої О. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 22 липня 2021 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики.

Позовна заява мотивована тим, що 08 лютого 2016 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір позики, що підтверджується розпискою, у якому зазначено, що відповідач надав їй кошти у сумі 7 000 доларів США. Стверджувала, що не отримувала жодних грошових коштів від відповідача. Написання даної розписки відбувалося проти її справжньої волі, в стані нервово-емоційної стресової ситуації, внаслідок застосування до неї та до її сім`ї фізичного насильства з боку відповідача та його спільників.

Зазначала, що 08 лютого 2016 року близько 06:00 год ранку ОСОБА_2 та його товариші приїхали до неї додому та шляхом нанесення тяжких тілесних ушкоджень, погрожуючи фізичною розправою над всією сім`єю, в тому числі над малолітніми дітьми, вимагаючи передати грошові кошти, почали застосовувати до її чоловіка фізичну силу.

За даним фактом Жовківським відділом поліції внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі статті 189 КК України, де в межах кримінального провадження ОСОБА_2 був затриманий під час передачі йому грошових коштів.

Вказувала, що 11 січня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Жовківського районного суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з неї грошових коштів на підставі оспорюваної розписки.

Вважала, що є підстави для визнання розписки недійсною, оскільки вона написана нею під впливом фізичного та психологічного тиску, в стані нервово-емоційної стресової ситуації, з метою збереження життя власної сім`ї, в результаті вчинення злочинного нападу відповідача та групи осіб. При цьому зміст розписки суперечить законодавству, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення не відповідало її внутрішній волі, правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір позики, укладений між нею та ОСОБА_2 08 лютого 2016 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 03 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що доводи позивача про написання розписки під впливом фізичного та психологічного тиску, відсутність обставини передачі коштів, є недоведеними, отже, підстав для визнання оспорюваного договору позики недійсним немає.

Районний суд дійшов висновку про наявність між сторонами договірних зобов`язань на підставі розписки від 08 лютого 2016 року.

Суд взяв до уваги, що в провадженні Слідчого відділу Жовківського відділення поліції Кам`янка-Бузького відділення поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі- СВ Жовківського ВП Кам`янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 18 лютого 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140240000238 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 189 КК України, у якому потерпілими є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . При цьому у вказаному кримінальному провадженні досудове розслідування триває, жодній особі підозру не оголошено.

Крім того, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом 20 вересня 2017 року, тобто лише після того як відповідач подав позов про стягнення з неї позичених коштів, а не відразу після написання розписки чи після звернення до правоохоронного органу.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 22 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 липня 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору позики недійсним є правильними. При цьому апеляційний суд погодився з висновками районного суду про недоведеність позивачем позовних вимог, зокрема обставини вчинення вказаного правочину проти її волі внаслідок застосування до неї психічного тиску, а щодо її чоловіка - фізичного насильства.

Апеляційний суд погодився з висновками районного суду про недоведеність позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції взяв до уваги обставини, встановлені рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23 березня 2018 року у справі № 444/160/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 188 711,25 грн, що еквівалентно на час ухвалення рішення згідно офіційного курсу НБУ 7 189,00 доларам США, згідно договору позики (розписки) від 08 лютого 2016 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зазначене рішення суду набрало законної сили 26 березня 2019 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, які подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано не взяли до уваги показання свідків, зокрема її, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

При цьому безпідставно відмовлено в допиті її дочок: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які були безпосередніми учасниками подій 08 лютого 2016 року та можуть вказати обставини укладення оспорюваного договору.

Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 299/1523/16-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди необґрунтовано відхилили клопотання про допит свідків та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У серпні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

08 лютого 2016 року ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 розписку, за змістом якої між ними був укладений договір позики на суму 7 000 доларів США, які мали бути повернуті протягом 10 днів (а. с. 9).

У провадженні СВ Жовківського ВП Кам`янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області перебували матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 18 лютого 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140240000238, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 189 КК України, де у вказаному кримінальному провадженні потерпілими є ОСОБА_3 та ОСОБА_1

04 грудня 2016 року слідчим СВ Жовківського ВП Кам`янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області винесено постанову про зміну кваліфікації кримінального правопорушення із частини другої статті 189 на частину першу статті 355 КК України.

Згідно з листом дізнавача сектору дізнання відділу поліції № 2 Львівського районного управління поліції № 1 ГУ НП у Львівській області В. Маслюка від 20 липня 2021 року за № 7540/42/15-21 дане кримінальне провадження закрито 13 жовтня 2020 року на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, тобто за відсутністю в діяннях складу злочину.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім, оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Згідно з положеннями статей 202-204 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним. Винна сторона (інша особа), яка застосувала фізичний або психічний тиск до другої сторони, зобов`язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Для визнання правочину недійсним позивач має довести наступні обставини: 1) факт застосування до нього (до потерпілої сторони правочину) фізичного чи психологічного тиску з боку іншої сторони чи з боку третьої особи; 2) вчинення правочину проти своєї справжньої волі; 3) наявність причинного зв`язку між фізичним або психологічним тиском і вчиненням правочину, який оспорюється.

При вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов`язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім`ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов`язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, належно дослідивши зміст розписки від 08 лютого 2016 року, дійшов обґрунтовано висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності.

Узгодження сторонами істотних умов договору позики, факт отримання грошових коштів позивачем підтверджується змістом розписки, яка власноручно ним складена. Вказаною розпискою також визначено дату повернення грошових коштів. Позивач не довів, що грошові кошти були повернуті кредитору, а оспорену розписку було складено після їх повернення. Застосування фізичного чи психічного впливу під час складання розписки позивачем не доведено.

Отже, суди попередніх інстанцій у визначеному чинним цивільним процесуальним законодавством порядку надали оцінку розписці від 08 лютого 2016 року та дійшли висновку, що вона підтверджує факт отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 7 000 доларів США.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність між сторонами договірних правовідносин.

Крім того, Верховний Суд враховує, що під час розгляду справи № 444/160/17 Шевченківським районним судом м. Львова встановлено факт існування договірних відносин між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та факт передачі коштів. Обставина написання розписки внаслідок фізичного і психологічного тиску, притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності та вручення йому обвинувального акту ОСОБА_1 не доведено. Під час розгляду справи № 444/160/17 суди застосували до спірних правовідносин положення статей 1046 1047 ЦК України та дійшли висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за розпискою.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом та відображені в мотивувальній частині судового акта.

Судові рішення у справі № 444/160/17 є преюдиційними для цієї справи, відтак, встановлені під час розгляду справи № 444/160/17 обставини не підлягають доказуванню у цій справі.

Посилання ОСОБА_1 на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, залишення поза увагою показань свідків (її показань, показань ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) та безпідставну відмову в допиті її неповнолітніх дочок колегія суддів відхиляє, оскільки суди правильно застосували положення статті 89 ЦПК України про оцінку доказів, у тому числі показань свідків.

При цьому районний суд зазначив, що критично ставиться до показань свідків позивача та свідків відповідача, оскільки вони є близькими родичами сторін.

Крім того, абзацом 2 частини першої статті 218 ЦК України визначено, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Посилання заявника на застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 299/1523/16-ц (провадження № 61-6131св20), колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначеній справі встановлені інші фактичні обставини, відмінні від цієї справи. Крім того, у зазначеній справі встановлено дійсність оспорюваної розписки та відсутність підстав для визнання договору позики недійсним на підставі статті 231 ЦК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 липня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк