П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 466/9812/16-к

провадження № 51-3021км22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_11,

суддів ОСОБА_12, ОСОБА_13,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_14,

прокурора ОСОБА_15,

захисника ОСОБА_16,

виправданої ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупрокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 06 липня 2022 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 ), громадянки України,

яку визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Шевченківського районного суду міста Львова від 18 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватою та виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку із недоведеністю, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у цьому кримінальному провадженні.

Ухвалою Львівського апеляційного судувід 06 липня 2022 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалася у тому, що вона, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, обіймаючи посаду заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області, з покладенням на неї обов`язків начальника зазначеного управління, з наданням їй права підпису організаційно-розпорядчих та фінансових документів, 28 вересня 2016 року під час зустрічі в ресторані «Панська чарка», що за адресою: м. Львів вул. Винниченка, 3 із ОСОБА_2 , яка діяла за дорученням ФОП ОСОБА_3 і мала на меті внести до державного реєстру потужності оператора ринку ФОП ОСОБА_3 , обумовила з ОСОБА_2 передачу їй грошових коштів у сумі 15 000 грн за сприяння у пришвидшенні державної реєстрації потужностей (ресторанів) оператора ринку ФОП ОСОБА_3 , які розташовані на АДРЕСА_2 та на АДРЕСА_3 , а також подальше сприяння у господарській діяльності вказаних потужностей та одержала частину суми неправомірної вигоди в розмірі 5 000 грн. Надалі, 03 жовтня 2016 року приблизно о 15:30 год ОСОБА_1 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті за адресою: АДРЕСА_4, одержала від ОСОБА_2 решту суми неправомірної вигоди в розмірі 10 000 грн, після чого була затримана працівниками правоохоронного органу, а предмет неправомірної вигоди в неї був вилучений.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування касаційних вимог прокурор стверджує, що як місцевий, так і апеляційний суди здійснили неналежне та неповне дослідження усіх обставин справи та наявних у матеріалах кримінального провадження доказів як кожного окремо, так і в їх сукупності.

На переконання прокурора, суди дійшли до неправильних висновків про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК. Вважає безпідставними твердження судів про те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом інкримінованого злочину, оскільки реєстрація потужностей ринку входить до повноважень як особисто ОСОБА_1 , так і очолюваної нею організації, структурним підрозділом якої є Управління Держпродспоживслужби у м. Львові. Наголошує, що ОСОБА_1 була безпосереднім керівником в.о. начальника вказаного управління і брала активну участь в прийманні у своєму службовому кабінеті від ОСОБА_2 заяв на реєстрацію потужностей ФОП ОСОБА_3 , виправленні в них недоліків та сприяла в терміновій реєстрації вищевказаних потужностей.

Сторона обвинувачення наголошує на тому, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що судом першої інстанції показання свідків у вироку викладено не повно і їм надана неправильна оцінка, зокрема: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які були понятими під час помічення коштів та їх вилучення з підсобного приміщення службового кабінету ОСОБА_1 ; показання свідка ОСОБА_6 , який чітко зазначив, що він особисто передавав ОСОБА_2 доручення за підписом його дружини - ОСОБА_3 ; а також показання свідка ОСОБА_2 .

На переконання сторони обвинувачення, місцевий суд безпідставно визнав недопустимими та відкинув як докази доведення винуватості ОСОБА_1 протокол огляду місця події (службового кабінету ОСОБА_1 ) від 03 жовтня 2016 року, протокол огляду, ідентифікації та помічення грошових коштів від 03 жовтня 2016 року, протокол результатів проведених НСРД, а саме оперативно-технічних заходів аудіо, - відеоконтролю особи від 13 жовтня 2016 року з додатками у вигляді відеозапису цієї слідчої дії на флеш носії.

У касаційній скарзі прокурор вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції, з якими безпідставно погодився апеляційний суд, про допущені прокурором порушення вимог Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) під час дослідження витягів з цього реєстру, а також про те, що постанова прокурора про об`єднання кримінальних проваджень була спрямована не на досягнення повноти й об`єктивності дослідження обставин двох кримінальних правопорушень, а на штучне створення підстав для проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Вказує про те, що апеляційний суд усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження письмових доказів, на дослідженні яких було наголошено безпосередньо в апеляційній скарзі сторони обвинувачення. Зазначає про те, що апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити, а виправдана та її захисник вважали ухвалу суду апеляційної інстанції законною та обґрунтованою, просили касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Мотиви суду

Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи та дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Колегія суддів вважає слушними доводи прокурора про допущення апеляційним судом істотних порушення вимог кримінального процесуального закону з огляду на таке.

Вимогами ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

У цьому провадженні прокурор звернувся з апеляційною скаргою, у якій просив вирок суду першої інстанції скасувати, посилаючись на допущені цим судом істотні порушення вимог КПК, безпідставність висновків місцевого суду щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого злочину. Сторона обвинувачення вказувала на ненадання місцевим судом належної оцінки показанням свідків та наявним у матеріалах кримінального провадження письмовим доказам на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні, безпідставне визнання доказів недопустимими, невідповідність висновків цього суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Також прокурор вважав, що висновки місцевого суду спростовуються матеріалами кримінального провадження, наданими прокурором письмовими доказами, які, на його переконання, зібрані у відповідності до вимог КПК та є належними і допустимими.

Прокурор в апеляційній скарзі вказував на те, що місцевий суд неповно оцінив документи, які стосуються правового регулювання діяльності Управління Держпродспоживслужби у Львівській області, зокрема те, що структурним підрозділом цього управління є Управління Держпродспоживслужби у м. Львові, а ОСОБА_1 є безпосереднім керівником в.о. начальника вказаного управління. Вважав, що місцевим судом безпідставно визнано недопустимими доказами протоколи слідчих дій та матеріали НСРД, зокрема протокол про результати оперативно-технічних заходів аудіо, - відеоконтролю особи від 13 жовтня 2016 року з додатками у вигляді відеозапису цієї слідчої (розшукової) дії на флеш носії.

Сторона обвинувачення вважала, що місцевий суд здійснив неповне дослідження усіх обставин кримінального провадження та доказів, якими ці обставини підтверджуються, а також безпідставно визнав частину доказів неналежними та недопустимими, а тому прокурор у апеляційній скарзі та безпосередньо у судовому засіданні апеляційного суду на підставі ч. 3 ст. 404 КПК заявив клопотання про повторне дослідження письмових доказів.

Зокрема він просив дослідити: витяг з ЄРДР; заяву ОСОБА_2 від 30 вересня 2016 року; постанову прокурора про об`єднання матеріалів кримінальних проваджень від 03 жовтня 2016 року; протокол огляду, ідентифікації та помічення грошових коштів від 03 жовтня 2016 року; протокол огляду місця події з доданим до нього носієм інформації від 30 жовтня 2016 року; матеріали, вилучені в ході огляду місця події; протокол затримання ОСОБА_1 від 03 жовтня 2016 року; довіреність на повноваження ОСОБА_2 від 01 липня 2016 року; протоколи проведення щодо ОСОБА_1 негласних слідчих (розшукових) дій та оперативно-технічних заходів із додатками; висновки судових фоноскопічних експертиз.

Проте апеляційний суд усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК необґрунтовано відмовив прокурору у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, а також залишив поза увагою доводи апеляційної скарги прокурора та належних відповідей на них не надав.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд у постановах, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Обсяг розгляду в суді апеляційної інстанції має бути таким, щоб він дозволив відповісти на всі доводи апеляційної скарги і постановити законне та обґрунтоване рішення.

Сам апелянт визначає те коло питань, які є предметом перевірки апеляційного суду. Таким чином, процесуальні вимоги сторін відіграють роль орієнтиру, показуючи, з якими частинами судового рішення учасник судового провадження не погоджується, та зобов`язують апеляційну інстанцію надати мотивовані відповіді на доводи апеляційної скарги.

Недотримання апеляційним судом наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

В ході прослуховування звукозапису судового засідання апеляційного суду від 06 липня 2022 року Суд встановив, що підставою для відмови судом апеляційної інстанції у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження письмових доказів стала відсутність наведених стороною обвинувачення підстав, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК, зокрема того, що місцевим судом вказані докази були досліджені неповно або з порушеннями.

Колегія суддів вважає таку відмову апеляційного суду формальною, необґрунтованою, зробленою без урахування усіх обставин кримінального провадження.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції не зрозуміло чи ухвалювалося судове рішення щодо клопотання про дослідження доказів, заявленого прокурором чи захисником, оскільки в ухвалі цей суд вказав, що у клопотанні захисника не наведено жодних доказів дослідження судом першої інстанції доказів, що містяться у кримінальному провадженні, а відтак відповідно до положень ст. 404 КПК, колегія суддів вважала, що клопотання захисника задоволенню не підлягає.

Виходячи із положень ч. 3 ст. 404 КПК, беручи до уваги той факт, що саме апеляційний суд є тією інстанцією, яка наділена законодавцем повноваженнями досліджувати докази та встановлювати фактичні обставини справи, суду апеляційної інстанції необхідно було здійснити ретельну перевірку наданих стороною обвинувачення доказів шляхом їх безпосереднього дослідження для перевірки висновків суду першої інстанції та обґрунтованості доводів прокурора.

Також колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що у судовій практиці ККС ВС та практиці ЄСПЛ чітко розмежовуються захист від провокації із запереченням факту вчинення злочину загалом (рішення ЄСПЛ у справі «Берлізев проти України» від 08 липня 2021 року).

У цьому рішенні ЄСПЛ констатував, що захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників міліції (§ 46 вказаного рішення).

Оскільки у цьому провадженні одним із аргументів сторони захисту була наявність провокації злочину, то суду необхідно належно оцінити як аргументи сторони захисту, так і аргументи сторони обвинувачення щодо наявності або відсутності такої провокації з урахуванням підходів, використаних у вищевказаному рішенні ЄСПЛ.

Слід зазначити, що з показань у судовому засіданні обвинуваченої ОСОБА_1 видно, що вона свою винуватість у отриманні неправомірної вигоди від ОСОБА_2 не визнавала, однак постійно наголошувала на провокації злочину щодо неї. Проте в контексті вищевказаного рішення ЄСПЛ, це не отримало відповідної оцінки судами попередніх інстанцій.

Місцевий суд у вироку мотивував своє рішення про недоведеність обвинувачення на підставі аналізу доказів, зокрема: показань ОСОБА_1 ; показань свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; витягів з ЄРДР; постанови прокурора про об`єднання кримінальних проваджень; протоколу огляду, помічення грошових коштів від 03 жовтня 2016 року (т. 1, а.к.п. 89 - 90); протоколу огляду місця події від 03 жовтня 2016 року з додатком, носієм інформації (т. 1, а.к.п. 91 - 95); протоколу затримання ОСОБА_1 від 03 жовтня 2016 року (т. 1, а.к.п. 106 - 108); довіреності на ім`я ОСОБА_2 (т. 1, а.к.п. 109); протоколів проведення НСРД з носіями інформації від 13 жовтня 2016 року (т. 1, а.к.п. 111 - 115); клопотання про надання дозволу на проведення НСРД (т. 2, а.к.п. 97 - 98); ухвали апеляційного суду Львівської області від 30 вересня 2016 року (т. 2, а.к.п. 99); висновку судової криміналістичної експертизи відео-, звукозапису по матеріалах кримінальної справи № 466/9812/16-к від 11 вересня 2017 року № 4221 (т. 1, а.к.п. 205 - 206), висновку експерта від 17 грудня 2018 року № 4830/4831 (т. 2, а.к.п. 132 - 136); висновку експерта від 13 лютого 2019 року № 170/171 (т. 2, а.к.п. 164 - 169); протоколу виконання вимог ст. 290 КПК (т. 2, а.к.п. 95 - 96).

Колегія суддів наголошує, що у ході оцінки аргументів сторін у цьому провадженні, судам необхідно керуватися сформованою практикою Верховного Суду.

Зокрема, Верховний Суд неодноразово наголошував, що процесуальні строки поділяються на строки реалізації права та строки виконання обов`язку. Їх недотримання спричиняє різні правові наслідки. Закінчення строків реалізації права призводить до втрати можливості з боку носія цього права ним скористатися. Закінчення строку виконання обов`язку не спричиняє його припинення. Обов`язкова дія повинна бути виконана і після закінчення строку, крім випадків, коли виконання обов`язку призведе до порушення процесуальних прав учасників провадження (постанова ККС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 263/15845/2019).

Оскільки складення протоколу за результатами проведення НСРД та направлення його прокурору є обов`язком працівника оперативного підрозділу, то пропущення ним строку виконання обов`язку не спричиняє його припинення. Допущене перевищення визначеного кримінальним процесуальним законом строку, порушує порядок кримінального процесу, невід`ємною складовою якої є встановлені законом строки передачі прокурору протоколу про проведення НСРД. Втім, таке порушення не має істотного впливу на права підозрюваного, зокрема й на захист і, з огляду на це, не містить ознак істотного порушення кримінального процесуального закону. (постанови ККС ВС від 22 жовтня 2021 року у справі № 487/5684/19, від 27 жовтня 2021 року у справі № 712/2374/18).

Вказане свідчить, що висновки місцевого суду про допущені органом досудового розслідування істотні порушення вимог КПК під час складання протоколу за результатами проведення НСРД, зокрема про те, що цей протокол було складено усупереч вимог ч. 1 ст. 106 КПК після проведення негласної слідчої (розшукової) дії, є такими, що зроблені без урахування усталеної практики ККС ВС.

Також суду апеляційної інстанції необхідно змістовно, а не формально проаналізувати проведені у цьому провадженні слідчі дії, в тому числі зробити висновок про те, чи у кабінеті обвинуваченої ОСОБА_1 відбувався огляд чи обшук, виходячи не лише із протоколу відповідної слідчої дії, а й з відеозапису її проведення (Т. 1, а.к.п. 91 - 95), долученого до протоколу огляду місця події, який міститься у матеріалах кримінального провадження та показань свідків, які були безпосередніми учасниками цієї слідчої дії (зокрема, понятих).

Перш ніж робити висновки щодо оцінки показань свідків, які були понятими під час проведення огляду місця події, слід з`ясувати чи є у цих показаннях суперечності, які стосуються саме проведення відповідної слідчої дії (зокрема, огляду місця події), а не суперечності щодо факту попередніх відносин між понятими.

Також ККС ВС сформував правову позицію щодо впливу фактичного нероз`яснення прав учаснику слідчої дії, констатувавши, що якщо слідча дія була проведена без фактичного роз`яснення прав та обов`язків учасникам цієї слідчої (розшукової) дії, однак їм було надано можливість реалізувати свої процесуальні права, то результати такої слідчої дії є допустимим доказом (постанова ККС ВС від 02 вересня 2020 року у справі № 750/10813/15-к).

Без належної перевірки апеляційного суду залишилися твердження місцевого суду про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події (службового кабінету) з огляду на проведення цієї слідчої дії без ухвали слідчого судді.

Місцевий суд встановив,щоогляд службового кабінету ОСОБА_1 та підсобного до нього приміщення проведений за добровільною згодою ОСОБА_1 після внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, яка ним користувалася на момент проведення огляду. Підставою проведення огляду приміщення є ймовірність вчинення злочину, і в цьому випадку у правоохоронних органів були підстави вважати дії ОСОБА_1 злочинними.

Надання володільцем добровільної згоди на проникнення до його житла чи іншого володіння є гарантією захисту прав цієї особи від зловживань слідчого, прокурора, рівноцінною гарантії у вигляді отримання на це судового рішення, а тому не потребує після здійснення таких дій (постфактум) звернення з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді (постанова ККС ВС від 10 березня 2021 року у справі № 425/217/17).

В ході допиту у суді першої інстанції свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , які були понятими під час огляду, ідентифікації та помічення грошових коштів, останні не наголошували на їх участі у цій слідчій дії, однак з дослідженого судом першої інстанції відеозапису огляду місця події вбачається, що після виявлення та вилучення у підсобному приміщенні службового кабінету ОСОБА_1 грошових коштів співробітниками поліції було проведено їх огляд та звірку серій і номерів купюр з тими, що зазначені у протоколі огляду, ідентифікації та помічення грошових коштів від 03 жовтня 2016 року. При цьому на відеозаписі зафіксовано вищевказаний протокол, який міститься у матеріалах кримінального провадження, і у ньому наявні підписи понятих, на що апеляційний суд уваги не звернув.

Щодо внесення відомостей до ЄРДР у провадженнях № 12016140000000817 та № 12016140000000875 та подальших постанов прокурора про об`єднання та виділення матеріалів провадження, суду належить з`ясувати чи у цьому кримінальному провадженні під № 12016140000000817 було отримано дозвіл на проведення НСРД і чи цей дозвіл стосувався проведення відповідних дій саме щодо ОСОБА_1 .

Що стосується висновків судів попередніх інстанцій про недопустимість результатів НСРД через невідкриття прокурором стороні захисту ухвали Апеляційного суду Львівської області від 30 вересня 2016 року про надання дозволу на їх проведення на стадії виконання вимог ст. 290 КПК, то колегія суддів враховує наступне.

На відміну від доказів, що стосуються предмета доказування, обсяг яких сторона обвинувачення має можливість визначити наперед, виходячи з вимог статті 91 КПК та характеру обвинувачення, характер і обсяг доказів щодо обставин, що не стосуються предмета доказування, але можуть мати значення, наприклад, для з`ясування допустимості чи достовірності наданих сторонами доказів, практично неможливо визначити наперед.

У інших судових рішеннях ККС ВС дійшов висновку, що лише та обставина, що документи не були надані після завершення досудового розслідування, а були надані суду під час дослідження доказів, не має вирішального значення для допустимості тих доказів; важливо, щоб після відкриття таких документів стороною обвинувачення стороні захисту у будь-якому разі має бути наданий достатній час і можливості для їх вивчення та підготовки своєї позиції з урахуванням цих документів, і суд має забезпечити таку можливість (постанова ККС ВС від 11 травня 2021 року у справі № 737/838/16-к).

Такий підхід корелює із позицією ВП ВС, висловленою у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 640/6847/15-к, в якій зазначено, що у випадку розкриття процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД після передачі кримінального провадження до суду, суд зобов`язаний забезпечити стороні захисту достатній час та реальну можливість для доведення перед судом своєї позиції щодо належності та допустимості доказів, отриманих в результаті НСРД в комплексі із процесуальною підставою для проведення НСРД з метою реалізації принципу змагальності.

Суду апеляційної інстанції необхідно врахувати те, що розсекречена 21 травня 2018 року ухвала про надання дозволу на НСРД була долучена прокурором у судовому засіданні місцевого суду 30 липня 2018 року, а вирок суду першої інстанції у цьому провадженні було ухвалено 18 грудня 2019 року. Виходячи із цих обставин, слід визначити чи було забезпечено у цьому провадженні принцип змагальності.

Також Суд звертає увагу на те, що з самими результатами НСРД ОСОБА_1 та її захисники ознайомилися в період із 15 по 16 листопада 2016 року, що підтверджується протоколом про надання доступу до матеріалів досудового розслідування та ознайомлення з матеріалами досудового розслідування від 15 листопада 2016 року.

Поза належною увагою суду апеляційної інстанції залишилися й надані органом досудового розслідування письмові докази, якими врегульовано, зокрема компетенцію ОСОБА_1 як в. о. керівника Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області.

Так, відповідно до Положення про Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 25 лютого 2016 року № 23, начальник Головного управління Держпродспоживслужби, зокрема, здійснює керівництво діяльністю Головного управління, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності, вносить Голові Держпродспоживслужби пропозиції щодо чисельності працівників управлінь Держпродспоживслужби в містах, районах, щодо призначення на посади та звільнення з посад начальників управлінь Держпродспоживслужби в містах, районах та їх заступників, здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

Також згідно з вказаним Положенням Головному управлінню Держпродспоживслужди у Львівській області підпорядковуються управління Держпродспоживслужби у містах, районах і воно здійснює контроль та координацію діяльності начальників управлінь Держпродспоживслужби у містах, районах, а також здійснює контроль та організацію роботи цих управлінь.

З огляду на те коло службової компетенції, яку мала ОСОБА_1 , висновки місцевого суду про те, що остання в силу свого службового становища не мала можливості сприяти у пришвидшенні державної реєстрації потужностей (ресторанів) оператора ринку колегія суддів вважає передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного дослідження усіх наявних у матеріалах кримінального провадження доказів, що залишилося поза належною увагою апеляційного суду під час апеляційного перегляду вироку.

На підставі вище встановлених істотних порушень вимог КПК, допущених апеляційним судом, колегія суддів дійшла висновку про те, що цей суд не виконав вимог процесуального закону, в повній мірі не дотримався процедури апеляційного розгляду під час перевірки доводів апеляційної скарги прокурора, належно не дослідив наявних у матеріалах кримінального провадження доказів, про дослідження яких клопотав прокурор, не дав належної оцінки кожному доказу окремо та в їх сукупності з іншими наявними у матеріалах кримінального провадження письмовими доказами, не дав власної оцінки усім обставинам кримінального провадження з огляду на статті 22 23 94 95 КПК та дійшов передчасного висновку про залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження, є такими, що істотно вплинули на обґрунтованість та вмотивованість прийнятого рішення і тягнуть за собою скасування ухвали апеляційного суду.

При новому апеляційному розгляді суду необхідно врахувати наведене у цій постанові та ретельно, з використанням наданих процесуальних можливостей, перевірити доводи апеляційної скарги прокурора, відповідно до вимог статей 94 95 404 439 КПК, положень глави 31 КПК, повторно дослідити обставини кримінального провадження та докази у справі, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, надати на ці доводи умотивовані відповіді та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 433 436 - 438 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 06 липня 2022 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_17 ОСОБА_18 ОСОБА_19