Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 467/960/16-ц

провадження №61-20292св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 ОСОБА_5 ,

відповідачі: відділ державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області, ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2016 року, додаткове рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2016 року у складі судді Кологривої Т. М. та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 10 травня 2017 року у складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В., Ямкова О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області (далі - ВДВС Южноукраїнського МУЮ), ОСОБА_2 та просили визнати недійсними прилюдні торги з реалізації житлового будинку на АДРЕСА_1 та присадибної земельної ділянки площею 0, 124 га; визнати недійсним додаток до протоколу проведення прилюдних торгів № 11/423/11-423 від 16 грудня 2011 року; визнати недійсним акт державного виконавця ВДВС Южноукраїнського МУЮ про реалізацію предмета іпотеки від 16 січня 2012 року; визнати недійсним свідоцтво про право власності від 27 січня 2012 року, видане ОСОБА_2 приватним нотаріусом Арбузинського районного нотаріального округу Миколаївської області Грицаєнко Л. М., реєстровий номер 85.

В обґрунтування позову зазначали, що у ході виконання ВДВС Южноукраїнського МУЮ виконавчого листа, виданого Южноукраїнським міським судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» коштів у розмірі 87 910, 96 грн 16 грудня 2011 року було проведено прилюдні торги з реалізації предмету іпотеки, а саме житлового будинку на АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,124 га для будівництва житлового будинку (присадибна ділянка), відповідно до результатів яких вказані об`єкти були придбані ОСОБА_2

Разом з тим, рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 29 грудня 2014 року визнано недійсним договір купівлі-продажу вищезазначеного житлового будинку від 08 червня 2006 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 . Рішенням цього ж суду від 01 жовтня 2015 року визнано недійсним договір іпотеки спірного будинку, укладений 08 червня 2006 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Прилюдні торги були проведені з порушенням вимог законодавства щодо їх організації та проведення, оскільки спірний будинок на момент його реалізації не належав на праві власності іпотекодавцю. Крім того, до лоту, який підлягав реалізації, було включено земельну ділянку площею 0,124 га, на якій начебто розташований вказаний житловий будинок. Однак, земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок, предметом договору іпотеки не була.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 просили позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання прилюдних торгів недійсними відмовлено.

Додатковим рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2016 року рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2016 року доповнено реченням наступного змісту: «У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним додатку до протоколу про проведення прилюдних торгів, визнання недійсним акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок відмовити».

Суд першої інстанції виходив з того, що фактично при проведенні прилюдних торгів 16 грудня 2011 року реалізовувався житловий будинок, належний на праві власності не ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 , який не є боржником при виконанні рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . 87 910, 96 грн заборгованості за кредитним договором на користь ПАТ ««Райффазен Банк Аваль», тому при організації та проведенні прилюдних торгів були допущені порушення встановленого законом порядку їх проведення та порушені права позивача ОСОБА_1 як власника житлового будинку щодо вільного володіння майном.

Проте, оскільки позивачу ОСОБА_1 було достовірно відомо про порушення його прав як власника житлового будинку у вересні -жовтні 2012 року, з позовом до суду він звернувся у квітні 2016 року, тобто з пропуском позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Позовні вимоги ОСОБА_5 задоволенню не підлягають, оскільки вона не є власником спірного будинку, відтак її права при проведенні прилюдних торгів не порушені.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та додатковим рішенням, ОСОБА_1 , ОСОБА_5 оскаржили їх в апеляційному порядку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 01 березня 2017 року рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2016 року та додаткове рішення від 22 грудня 2016 року скасовані та ухвалене нове рішення про задоволення позову.

Визнано недійсними прилюдні торги з реалізації житлового будинку на АДРЕСА_1 , які відбулися 16 грудня 2011 року.

Визнано недійсним додаток до протоколу №11/423/11-423 про проведення прилюдних торгів від 16 грудня 2011 року.

Визнано недійсним акт державного виконавця ВДВС Южноукраїнського МУЮ Личкань О. О. про реалізацію предмета іпотеки - житлового будинку на АДРЕСА_1 від 16 січня 2012 року.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 27 січня 2012 року, видане ОСОБА_2 приватним нотаріусом Арбузинського районного нотаріального округу Миколаївської області Грицаєнко Л. М., реєстровий номер 85.

Апеляційний суд виходив з того, що на торгах було реалізовано житловий будинок, який належав ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , а не боржнику ОСОБА_8 , оскільки договір купівлі-продажу спірного будинку в судовому порядку визнано недійсним, відтак прилюдні торги з реалізації житлового будинку на АДРЕСА_1 було проведено з порушеннями чинного законодавства.

Оскільки договір купівлі-продажу спірного будинку був визнаний недійсним рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 29 грудня 2014 року, яке набрало законної сили 25 лютого 2015 року, саме з цього моменту у позивачів виникло право на звернення до суду з позовом про визнання прилюдних торгів недійсними.

Позивачі пропустили позовну давність з поважних причин, тому вона відлягає поновленню, а їх права підлягають захисту шляхом визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації спірного житлового будинку від 16 грудня 2011 року, визнання недійсним додатку до протоколу прилюдних торгів, за яким переможцем торгів визнано ОСОБА_2 , визнання недійсним акта державного виконавця про реалізацію житлового будинку та свідоцтва про право власності, виданого на ім`я ОСОБА_2 .

Після розгляду справи в апеляційному порядку та ухвалення Апеляційним судом Миколаївської області рішення по суті спору, ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2016 року та додаткове рішення цього ж суду від 22 грудня 2016 року.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 10 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено.

Рішення апеляційного суду обґрунтовано тим, що скасовуючи рішення та додаткове рішення суду першої інстанції при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що на торгах було реалізовано житловий будинок, який належав ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , а не боржнику ОСОБА_3 , що свідчить про незаконність проведених торгів.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 зазначала, що суд першої інстанції припустився порушень норм матеріального права, так як вона є добросовісним набувачем, а позивачами обрано неправильний спосіб захисту свого права, відтак у задоволенні позову слід відмовити не у зв'язку з пропуском позовної давності, а за безпідставністю.

Враховуючи те, що оскаржені рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасовані судом апеляційної інстанції як незаконні й необґрунтовані за апеляційною скаргою позивачів, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність необхідності в повторному викладенні в резолютивній частині тих самих висновків апеляційного суду при розгляді даної апеляційної скарги та про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_2 .

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2016 року, додаткове рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2016 року та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 10 травня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що вона придбала спірний житловий будинок з прилюдних торгів та сплатила за нього грошові кошти, їй не було відомо, що вказана нерухомість не належить боржнику, відтак вона є добросовісним набувачем даного житлового будинку.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215 216 ЦК України. Такий захист можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову у разі наявності підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, яка дає право витребувати майно від добросовісного набувача.

Відтак позивачі обрали невірний спосіб захисту своїх прав, що повинно бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Арбузинського районного суду Миколаївської області.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

20 квітня 2018 справу № 467/960/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 направили заперечення на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення.

Оскільки рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2016 року та додаткове рішення цього суду від 22 грудня 2016 року скасовані рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 01 березня 2017 року, вони в касаційному порядку не переглядаються.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 20 квітня 1982 року ОСОБА_1 , який перебував у шлюбі з ОСОБА_5 , було видано свідоцтво № НОМЕР_1 про право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

08 червня 2006 року державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бойченко В. А. було посвідчено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_3 купила вищезазначений житловий будинок.

Того ж дня між Акціонерним поштовим пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки спірного будинку, яким забезпечено виконання кредитного договору №014/08-/112/45450 від 08 червня 2006 року, укладеного між тими ж сторонами, на суму 69 400 грн.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11 березня 2009 року розірвано вищезазначений кредитний договір та договір поруки. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 87 010, 85 грн.

17 квітня 2009 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області видано виконавчий лист на примусове виконання вищевказаного судового рішення.

Постановою державного виконавця ВДВС Южноукраїнського МУЮ від 28 лютого 2011 року відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного судового рішення про стягнення кредитної заборгованості.

11 березня 2011 року державним виконавцем ВДВС Южноукраїнського МУЮ складено акт опису й арешту майна, що належить боржнику ОСОБА_3 , до складу якого увійшов житловий будинок АДРЕСА_1 .

Після проведення оцінки майна начальником ВДВС Южноукраїнського МУЮ було подано заявку на реалізацію арештованого майна.

Згідно з протоколом проведення прилюдних торгів від 16 грудня 2011 року будинок було придбано ОСОБА_9 за ціною 500 000 грн.

Оскільки переможець прилюдних торгів ОСОБА_9 не здійснив оплату вартості спірного будинку, додатком до протоколу №11/423/11/і-423 від 16 грудня 2011 року переможцем прилюдних торгів визнано ОСОБА_2 .

На підставі вищезазначеного додатку до протоколу від 06 січня 2012 року державним виконавцем Южноукраїнського МУЮ Личкань О. О. складено акт про реалізацію предмета іпотеки, за яким предмет іпотеки придбано ОСОБА_2

27 січня 2012 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на будинок АДРЕСА_1 .

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 29 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 25 лютого 2015 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 08 червня 2006 року, оскільки ОСОБА_1 його не підписував.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 01 жовтня 2015 року визнано недійсним договір іпотеки спірного будинку від 08 червня 2006 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Таким чином, правова природа продажу майна з прилюдних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанову Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правила проведення прилюдних торгів станом на 16 грудня 2011 року були визначені Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 р. № 68/5.

Цим Тимчасовим положенням визначено, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (пункт 2.2 Тимчасового положення), та передбачені певні правила проведення цих торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розділ 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4) і, по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6).

Положення статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачали порядок звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний перед накладенням арешту, у разі звернення стягнення на будинок чи земельну ділянку, подати запит до відповідних місцевих органів, що здійснюються реєстрацію та облік майна, про належність такого майна боржнику на праві власності, а також перевіритичи не перебуває це майно під арештом.

Відтакстягнення у процесі примусового виконання рішення суду може бути звернуто лише на належне саме боржнику майно, а не іншим особам.

Аналогічні положення закріплені у пунктах 1.3, 2.1 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

Встановивши, що при проведенні прилюдних торгів 16 грудня 2011 року був реалізований житловий будинок, який належав ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , а не боржнику ОСОБА_3 , оскільки договір купівлі-продажу спірного будинку було визнано недійсним в судовому порядку, апеляційний суд дійшов висновку про те, що прилюдні торги були проведені з порушенням порядку їх проведення, що є підставою для визнання їх недійсними.

Відповідно до статті 318 ЦПК України 2004 року якщо апеляційні скарги на рішення або ухвалу суду першої інстанції були подані в установлені цим Кодексом строки, але надійшли до суду після закінчення апеляційного розгляду справи або коли строки на подання апеляційної скарги у зв'язку з пропущенням їх з поважних причин були поновлені або продовжені і особа, яка подала апеляційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, апеляційний суд розглядає цю скаргу за правилами цієї глави. Залежно від обґрунтованості скарги суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу відповідно до статті 307 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано рішення або ухвалу апеляційного суду.

ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи. Апеляційний суд встановивши, що доводи її апеляційної скарги не дають підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення, з урахуванням положень статті 318 ЦПК України дійшов правильного висновку про відхилення апеляційної скарги.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для йогоскасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 10 травня 2017 року без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 10 травня 2017 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов