Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 468/1495/18-ц

провадження № 61-16807св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»,

представник позивача - адвокат Іванюк Віктор Ігорович,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», в інтересах якого діє адвокат Іванюк Віктор Ігорович, на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 13 травня 2019 року у складі судді Муругова В. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду

від 06 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Базовкіної Т. М.,

Кушнірової Т. В., Яворської Ж. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 18 листопада 2013 року між

ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосоюз» (далі - ТОВ «Автосоюз») укладений договір купівлі-продажу автомобіля № 908844, відповідно до умов якого ОСОБА_1 прийняв

у власність та оплатив автомобіль марки «VW» модель «Polo Sedan»

кузов № НОМЕР_1 з об`ємом двигуна 1598 куб. см, загальною вартістю 14 6494,11 грн (122 078,42 грн - вартість автомобіля

та 24 415,69 грн - ПДВ), що в еквіваленті на дату підписання договору

17 813,00 дол. США. Перший внесок - 21 974, 11 відповідач сплачує протягом одного дня, а решту ціни автомобіля - за рахунок наданих йому фінансовою установою кредитних коштів.

22 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Порше Мобіліті» укладений кредитний договір № 50011196, за умовами якого ТОВ «Порше Мобіліті» надало відповідачу кредит у розмірі 124 520 грн, що в еквіваленті 15 141,05 дол. США, на придбання автомобіля марки «VW» модель «Polo Sedan», кузов № НОМЕР_1 з об`ємом двигуна 1598 куб. см,

2013 року випуску. За умов договору позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 9,90 % на рік, які є змінними, та повернути кредит до 15 листопада 2018 року.

28 листопада 2013 року для забезпечення виконання умов кредитного договору між сторонами укладений договір застави № 50011196, за умовами якого ОСОБА_1 передав ТОВ «Порше Мобіліті» в заставу автомобіль марки «VW» модель «Polo Sedan», кузов № НОМЕР_1 з об`ємом двигуна 1598 куб. см, 2013 року випуску.

З лютого 2015 року ОСОБА_1 належним чином взяті на себе зобов`язання не виконує, не здійснює щомісячні платежі за кредитом та не сплачує проценти за користування кредитом.

Заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Порше Мобіліті» становить

350 986,48 грн, з яких: 270 099,54 грн - заборгованість зі сплати періодичних платежів, 171 40,42 грн - 3 % річних за прострочення виконання основного зобов`язання, 61 494,59 грн - інфляційні втрати, 2 251,93 грн - пеня.

Крім того, зазначало, щоТОВ «Порше Мобіліті» були заподіяні збитки внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору на суму 85 291,24 грн, які складаються з: 7 500 грн - витрати за надання ТОВ «Порше Мобіліті» юридично-консультаційних послуг

ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» за вчинення виконавчого напису на договорі застави, 73 224 грн - витрати за надання юридично-консультаційних послуг ТОВ «Лексюстконтракт» за повернення предмета застави, 2 800 грн - витрати за відповідальне зберігання транспортного засобу, 1 767,24 грн - інші витрати.

Внаслідок порушення умов договору страхування транспортного засобу - несплати страхових внесків ТОВ «Порше Мобіліті» як вигодонабувач вимушене було на виконання умов договору страхування здійснювати оплату страхових платежів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість на суму 30 075,85 грн, із яких: 24 479,27 грн - сума страхових платежів; 1 204,71 грн - 3 % річних від суми простроченої заборгованості;

4 003,99 грн - інфляційні витрати; 387,88 грн - пеня.

ОСОБА_1 також має заборгованість за користування неповернутою сумою кредиту після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту у сумі 7 059,84 грн, із яких: 6 702,78 грн - проценти за користування кредитом; 76,35 грн - 3 % річних від суми заборгованості; 26,21 грн - інфляційні витрати; 254,50 грн - пеня.

Також у ОСОБА_1 виникла заборгованість через нездійснення дострокового повернення кредиту в сумі 103 479,22 грн, із яких:

94 647,61 грн - невиплачена сума кредиту, що в еквіваленті

3 348,58 дол. США; 2 582,27 грн - 3 % річних від суми неповернутого кредиту, 6 249,34 грн - пеня.

Крім того, ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити штрафи у сумі 43 582 грн,

із яких: 24 904 грн - штраф за пунктом 8.2 загальних умов (20 % від суми кредиту); 18 678 грн - штраф за пунктом 8.4 загальних умов (15 % від суми кредиту).

Ураховуючи зазначене, ТОВ «Порше Мобіліті» просило суд стягнути

з ОСОБА_1 на його користьзаборгованість за кредитним договором

у сумі 620 474,63 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

РішеннямБаштанського районного суду Миколаївської області

від 13 травня 2019 року позов ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» в рахунок погашення заборгованості 29 687,97 грн.

У частині задоволення позову ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення складових заборгованості в більшому розмірі відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності передбаченого, частиною четвертою статті 267 ЦК України, про застосування якого було заявлено ОСОБА_1 , що є підставою для відмови у позові.

Відмовляючи у позовних вимогах про відшкодування позивачу розміру заподіяних внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору збитків у сумі 85 291,24 грн, що складаються із витрат за надання позивачу юридично-консультаційних послуг ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі»

та ТОВ «Лексюстконтракт», витрат на зберігання транспортного засобу

у сумі 2 800,00 грн та інших витрат в сумі 1 767,24 грн, суд виходив з того, що вказані витрати не є такими, що відповідають ознакам збитків, що визначені у частині другій статті 22 ЦК України.

Встановивши, що у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору страхування відповідні страхові платежі вносились позивачем на підставі відповідних рахунків-фактур, виданих йому страховиком, на загальну суму 24 479,27 грн, що прямо передбачено умовами договору страхування, тим самим позивач зазнав збитків на вказану суму, яка підлягає стягненню

з відповідача на його користь відповідно до частини першої статті 623 ЦК України та відповідно до частини другої статті 625 ЦК України вказана вище сума збитків має бути стягнута з врахуванням індексу інфляції у сумі

4 003,99 грн та трьох процентів річних у сумі 1 204,71 грн.

При цьому суд вважав безпідставним нарахування позивачем пені у сумі 387,88 грн, оскільки кредитний договір від 22 листопада 2013 року

№ 50011196, складовою частиною якого є загальні умови кредитування,

та договір добровільного страхування від 22 листопада 2013 року

№ 28-0199-13-01017 є самостійними зобов`язаннями, договір страхування не є додатковим зобов`язанням по відношенню до кредитного договору та не є забезпеченням виконання кредитного зобов`язання. Тому суд вважав, що позивачем безпідставно включено до суми заборгованості через невиконання відповідачем умов договору страхування пеню у розмірі

387,88 грн, оскільки несплата відповідачем страхових платежів за договором страхування не є заборгованістю за кредитним договором,

а тому відсутні підстави для нарахування на неї пені відповідно до пункту 8.1 загальних умов кредитування (як вказано в позові), який передбачає відповідальність саме за невиконання умов виключно кредитного договору (порушення терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту відповідно до графіка погашення кредиту).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Порше Мобіліті» залишено без задоволення, рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 13 травня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції на підставі належних доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Порше Мобіліті».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «Порше Мобіліті», в інтересах якого діє адвокат Іванюк В. І., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 25 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2020 року вказану справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні справи не враховано факт існування судового спору про недійсність кредитного договору, що призвело до неправильного відліку строку позовної давності.

Вважає, що вимога від 19 травня 2015 року не має юридичного значення для визначення позовної давності, оскільки право вимагати повернення кредиту у позивача виникає на підставі кредитного договору, який

був визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України позивач скористався своїм правом вимагати дострокового повернення кредиту та направив відповідачу вимогу від 18 грудня 2017 року, а отже, саме від 18 грудня

2017 року необхідно відраховувати строк позовної давності, який закінчується 18 січня 2021 року, при цьому позивач звернувся до суду

26 жовтня 2018 року, тобто в межах строку, передбаченою частиною першою статті 257 ЦК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ «Порше Мобіліті», у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Автосоюз» укладений договір купівлі-продажу автомобіля № 908844, відповідно до якого

ОСОБА_1 прийняв у власність та оплатив автомобіль марки «VW» модель «Polo Sedan», кузов № НОМЕР_1 з об`ємом двигуна

1 598 куб. см, загальною вартістю 146 494,11 грн (122 078,42 грн - вартість автомобіля та 24 415,69 грн - ПДВ), що в еквіваленті на дату підписання договору 17 813,00 дол. США. При цьому, ОСОБА_1 сплатив

21 974,11 грн - перший внесок, а решту ціни автомобіля сплачено за рахунок наданих йому ТОВ «Порше Мобіліті» кредитних коштів.

22 листопада 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 50011196, за умовами якого ТОВ «Порше Мобіліті» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 124 520 грн, що

в еквіваленті 15 141,05 дол. США, на придбання автомобіля марки «VW» модель «Polo Sedan», кузов № НОМЕР_1 з об`ємом двигуна

1 598 куб. см, 2013 року випуску, за умови сплати процентів за користування кредитом у розмірі 9,90 % на рік, які є змінними, з кінцевим терміном повернення - 15 листопада 2018 року Кредит наданий шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ «Автосоюз».

За умовами цього кредитного договору (загальних умов кредитування, графіку погашення кредиту, які є невід`ємною частиною договору), позичальник зобов`язаний повертати кредит та сплачувати проценти шляхом внесення щомісячних платежів у розмірі 320,96 дол. США

(а.с. 19, 21-23, 25-32 т. 1).

Для забезпечення виконання умов кредитного договору 28 листопада

2013 року між сторонами укладений договір застави № 50011196, за умовами якого ОСОБА_1 передав ТОВ «Порше Мобіліті» в заставу автомобіль марки «VW» модель «Polo Sedan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_1 з об`ємом двигуна 1 598 куб. см, 2013 року випуску.

22 листопада 2013 року між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик) та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування № 28-0199-13-01017 про страхування автомобіля марки «Volkswagen Polo Sedan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , кузов

№ НОМЕР_1 з об`ємом двигуна 1598 куб. см, 2013 року випуску, за яким вигодонабувачем є ТОВ «Порше Мобіліті».

19 травня 2015 року ТОВ «Порше Мобіліті» направило ОСОБА_1 вимогу № 50011196, яка була отримана останнім 03 червня 2015 року.

Вказана вимога стосувалась саме визнання терміну повернення кредиту таким, що настав, та вимоги дострокового повернення всієї суми отриманого кредиту, нарахованих процентів та інших платежів протягом тридцяти днів після отримання вимоги.

25 січня 2019 року ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву просив суд про застосування наслідків пропуску позивачем позовної давності. 21 лютого 2019 року ним подана заява про застосування позовної давності (а.с. 169-174, 201-204 т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ «Порше Мобіліті»задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до положень статей 525-526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено

у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно

з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що ТОВ «Порше Мобіліті» виконало передбачені кредитним договором зобов`язання, надало відповідачу обумовлений сторонами кредит, за рахунок якого ОСОБА_1 придбав автомобіль. Проте відповідач належним чином умови спірного кредитного договору не виконував та з лютого 2015 року припинив сплачувати щомісячні платежі.

Відповідно до пункту 3.2 Загальних умов кредитування позикодавець мав право визнати термін повернення кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання кредитного договору у випадках, серед яких, - порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту відповідно до графіка погашення кредиту та/або сплати плати за користування кредитом на строк щонайменше один календарний місяць. У такому випадку позичальник зобов`язаний повернути у повному обсязі суму кредиту, плату за кредит та штрафні санкції протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу (пункт 3.3 Загальних умов кредитування).

19 травня 2015 року ТОВ «Порше Мобіліті» направило ОСОБА_1 вимогу

№ 5001196 із зазначенням повної суми заборгованості у розмірі

272 935,48 грн, а отже, скористалося своїм правом визнання терміну повернення кредиту таким, що настав, та правом вимагати дострокового повернення всієї суми отриманого кредиту, нарахованих процентів та інших нарахованих за договором платежів.

Ураховуючи зазначене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановивши, що позивач через порушення відповідачем зобов`язань за договором скористався наданим частиною другою статті 1050 ЦК України та пунктом 3.2 Загальних умов кредитування правом пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення кредитних коштів, надіславши 19 травня 2015 року вимогу № 50011196, правильно вважав, що після направлення такої вимоги безпідставним

є нарахування процентів за користування кредитом та неустойки.

Обґрунтованим є послання судів попередніх інстанцій на висновки, які містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня

2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та

від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження

№ 14-154цс18).

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього (пункт 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»).

Таким чином, підставами для відмови в позові у зв`язку з пропуском позовної давності є такі факти: доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду, відсутність поважних причин його пропуску, заява сторони у справі про застосування позовної давності.

За правилами частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Судом встановлено, що вимогу ТОВ «Порше Мобіліті» про дострокове виконання умов договору від 19 травня 2015 року № 50011196 ОСОБА_1 . отримав 03 червня 2015 року.

25 січня 2019 року ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву просив про застосування наслідків пропуску позивачем позовної давності. 21 лютого 2019 року ним подана заява про застосування позовної давності (а.с. 169-174, 201-204 т. 2).

Таким чином, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що після спливу тридцяти календарних днів з дня отримання позичальником вказаної вище вимоги, а саме з 04 липня 2015 року, позивач повинен був дізнатись про порушення свого права на повне дострокове повернення всієї суми кредиту та інших нарахувань за кредитним договором і саме

з вказаного часу має відраховуватись загальний трирічний строк позовної давності. Тобто із вимогами про стягнення заборгованості ТОВ «Порше Мобіліті» зобов`язане було звернутися до 04 липня 2018 року. Звернувшись до суду 26 жовтня 2018 року, позивач пропустив строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за кредитом, і суд обґрунтовано

з цих підстав відмовив у позові.

З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги про те, що ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося з позовом у межах строку, передбаченого частиною першою статті 257 ЦК України, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Статтею 611 ЦКУкраїни визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктами першим та другим статті 22 ЦК Українивизначено, що збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення особою свого порушеного права.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Також судом встановлено, що витрати позивача у сумі 85 291,24 грн були понесені у зв`язку із вчиненням виконавчого напису нотаріуса про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором, вилучення та зберігання заставного транспортного засобу. При цьому вчинений 06 лютого 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н. С. виконавчий напис за № 86 про стягнення із заставодавця ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» предмета застави - автомобіля «Volkswagen Polo Sedan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_1 з об`ємом двигуна 1598 куб. см, 2013 року випуску, з метою задоволення вимог позивача про стягнення з боржника заборгованості в сумі 432 925,14 грн постановою Апеляційного суду м. Києва від 30 липня 2018 року у справі

№ 755/2338/18 визнаний таким, що не підлягає виконанню, а виконавче провадження з примусового виконання цього виконавчого напису було закінчено постановою виконавця від 06 серпня 2018 року у зв`язку

з визнанням у судовому порядку виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Суди дійшли правильного висновку, що такі витрати не відповідають ознакам збитків, що визначені частиною другою статті 22 ЦК України та не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», в інтересах якого діє адвокат Іванюк Віктор Ігорович, залишити без задоволення.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 13 травня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк