ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 468/1548/24

провадження № 61-595св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач- ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Коломієць В. В., Серебрякової Т. В., Царюк Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , який перебував у шлюбі з її матір`ю до 08 квітня 2003 року. В подальшому батько уклав шлюб з ОСОБА_2 . Після смерті батька залишилося спадкове майно, а саме: будинок, земельні ділянки, транспортні засоби, частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

Зазначає, що після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України внаслідок бойових дій будинок та її квартира у

м. Баштанка Миколаївської області, де вона була зареєстрована, були ушкоджені та вона, шукаючи інше помешкання для проживання та переживаючи втрату батька, знаходилася в дуже стресовому та пригніченому моральному стані. В подальшому виїхала в с. Софіївська Борщагівка Київської області де проживає і наразі. Своєчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не мала змоги з поважних причин, оскільки знаходилась на великій відстані від місця знаходження спадкового майна та термін для подачі заяви припав на час ведення активних бойових дій в Україні, що супроводжувались супутніми факторами: постійними тривогами, відключеннями електрики, зміною графіку роботи установ, побоюваннями за своє життя.

Розуміючи необхідність оформлення спадщини вона в подальшому звернулася до приватного нотаріуса Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Горбенко О. О. із заявою про прийняття спадщини за законом та видачі свідоцтва про спадщину на майно померлого ОСОБА_3 , проте нотаріусом було в цьому відмовлено в зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

Посилаючись на те, що нею пропущено строк для прийняття спадщини з поважних причин, позивач просила визначити додатковий строк терміном шість місяців для подання заяви про прийняття спадщини з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено додатковий строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , два місяці з часу набрання законної сили рішенням суду.

Рішення суду першої інстанції, мотивовано тим, що наведені позивачкою причини пропуску подачі заяви про прийняття спадщини дійсно пов`язані з об`єктивними та істотними труднощами, а тому наявні підстави для встановлення їй додаткового строку для прийняття спадщини після смерті батька.

Суд першої інстанції вважав доведеними доводи ОСОБА_1 про те, що строк на прийняття спадщини пропущений нею з поважних причин, а саме у зв`язку із введенням на території України воєнного стану та веденням бойових дій; виїздом позивачки за межі населеного пункту, в якому вона проживала через загрозу для життя та здоров`я, неможливістю своєчасно зорієнтуватися щодо реалізації своїх спадкових прав через вкрай стресову ситуацію та юний вік (на час смерті ОСОБА_3 - 21 рік).

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що законодавство не встановлює конкретний перелік поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини та такі причини оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи. Тобто суд, розглядаючи такі позови встановлює саму по собі наявність причин, що унеможливили своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини, та оцінює їх з точки зору поважності. Позивачка була обізнана про смерть свого батька, що нею не заперечувалось.

Судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що сам по собі факт введення воєнного стану в Україні не є достатньою підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану, що унеможливили спадкоємця подати заяву про прийняття спадщини протягом установленого законом строку. Тоді як позивачка не довела обставин, що унеможливили своєчасне подання нею заяви про прийняття спадщини протягом установленого законом строку. При цьому колегія суддів звертає увагу, що спадкоємець має право направити таку заяву за допомогою засобів поштового зв`язку, чим ОСОБА_1 не скористалась.

Судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що позивачка мала можливість вчасно звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте протягом тривалого часу (більше двох років після відкриття спадщини) не вчиняла дій щодо прийняття спадщини і не навела переконливих аргументів про наявність перешкод у зверненні до нотаріуса вже після завершення визначеного законом строку на прийняття спадщини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

09 січня 2025 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року (повний текст складено 10 грудня 2024 року), в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржену постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 18 січня 2023 року у справі № 580/1300/22, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18, від 31 липня 2024 року у справі № 127/2149/21, у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2025 року відкрито касаційне провадження в справі та витребувано її матеріали з Баштанського районного суду Миколаївської області.

27 січня 2025 року справа № 468/1548/24 надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд, не врахував обґрунтування позивачки щодо неможливості звернення до нотаріуса протягом встановленого законом строку у зв`язку з форс-мажорними обставинами, надзвичайною ситуацією в Україні, військовим станом та активними бойовими діями, що вплинула на неможливість позивачки скористуватися своїм правом на своєчасне звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

Зазначає, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що у зв`язку з введенням воєнного стану на всій території України були відключені реєстри нотаріальних дій, були зачинені нотаріальні контори. Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», з початку широкомасштабної війни в Україні законодавцем було зупинено перебіг строку для прийняття спадщини, враховуючи ситуацію в країні.

Вважає, що судом апеляційної інстанції не враховані висновки для застосування норми права, викладені у постанові Верховного Суду від 31 липня 2024 року в справі № 127/2149/21 (провадження № 61-18512св21), за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано того, що першочерговою метою позивачки, в період необхідності звернення до нотаріуса, було збереження свого життя, виживання в тих незвичних страшних умовах, в яких вона опинилася в своєму юному віці, в тому числі переживаючи втрату батька, втрату житла, без будь-якої належної моральної, матеріальної підтримки. Ці причини пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій

Звертає увагу на те, що з урахуванням фактичних обставин справи поважними причинами пропуску строку суд міг визнати також велику відстань між місцем фактичного проживання спадкодавця і місцем розташування спадкового майна, але не прийняв це до уваги. Позивачка, переїхавши до невідомого раніше населеного пункту, боялася переміщуватися через об`єктивну, реальну та дійсну загрозу для свого життя та здоров`я, через бойові дії, спричинені збройною агресією рф.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2025 року ОСОБА_2 в інтересах якої діє адвокат Бєлова Р. В., подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 17 грудня 2001 року ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьком є ОСОБА_3 (а. с. 13).

Шлюб із матір`ю позивачки та ОСОБА_3 був розірваний 08 квітня 2003 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 23 травня 2003 року (а. с. 14).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 24.05.2022 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 15).

З матеріалів спадкової справи, заведеної щодо майна померлого ОСОБА_3 (а. с. 69-156) слідує, що згідно інформації із Спадкового реєстру відсутні відомості про складання померлим заповіту. Згідно довідки Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області від 19 вересня 2022 року № 225 на день смерті ОСОБА_3 , разом із ним постійно проживали та були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , його дружина - відповідачка ОСОБА_2 , їх діти: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 .

У передбачений законом строк із заявою про прийняття спадщини звернулись відповідачка ОСОБА_2 , а батьки померлого - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також повнолітня донька ОСОБА_4 - відмовились від прийняття спадщини на користь дружини померлого - ОСОБА_2 .

Свідоцтва про право на спадщину за законом були видані приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Горбенко О. О. 26 червня 2023 року спадкоємцям померлого - його дружині ОСОБА_2 та малолітнім дітям: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Позивачка на час відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_3 не проживала.

Згідно довідки ЦНАП виконкому Баштанської міської ради від 13 серпня 2021 року № 2883 позивачка з 05 травня 2012 року є зареєстрованою у АДРЕСА_2 , а відповідно до довідки ЦНАП Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 31 травня 2022 року № 3244-7001245351 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_3 .

З матеріалів спадкової справи вбачається, що із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 звернулась 18 червня 2024 року та постановою приватного нотаріуса Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Горбенко О. О. від 04 липня 2024 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки нею був пропущений передбачений законом строк на прийнятті спадщини (а. с. 152, 157).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги

ОСОБА_1 . Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статей 1216 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини тощо.

Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах

від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18, а також підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (пункт 50).

Дотримання принципу пропорційності безпосередньо залежить від наявності об`єктивних, непереборних та істотних обставин, які є підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини. У разі якщо таких обставин суд не встановив, то не можна допускати втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину, оскільки це порушить принцип правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно скористалася власними цивільними правами, та не відповідатиме принципу пропорційності втручання у право власності на спадкове майно (пункт 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

Практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є усталеною.

Встановивши, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , а позивач, як спадкоємець першої черги звернулась до нотаріуса з метою прийняття спадщини після його смерті лише 18 червня 2024 року, тобто із значним пропуском встановленого статтею 1270 ЦК України строку, надавши належну правову оцінку зазначеним позивачем у позовній заяві причинам пропуску строку для прийняття спадщини (неможливість подання заяви до нотаріуса, юний вік та обставини, зумовлені введенням в Україні воєнного стану), суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 .

Колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що наведені ОСОБА_1 обставини не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

З урахуванням обізнаності позивача про смерть ОСОБА_3 , відсутності складеного ним заповіту, а також усвідомлення позивачем права на спадкування за законом, вона повинна була вчинити активні дії для прийняття спадщини - подати заяву про прийняття спадщини у встановлений ЦК України строк.

Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у пункті 99 постанови від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.

Наявність спадкового майна, його склад та місцезнаходження є відомостями, які з`ясовуються нотаріусом при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини (підпункт 1.2 пункту 1 глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5).

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано не вважав поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 її вік, введення в Україні воєнного стану, проживання позивачки у іншій області , а не за місцем відкриття спадщини у с. Інгулка Миколаївської області, оскільки позивачка мала можливість вчасно звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте протягом тривалого часу (більше двох років після відкриття спадщини) не вчиняла дій щодо прийняття спадщини і не навела переконливих аргументів про наявність перешкод у зверненні до нотаріуса вже після завершення визначеного законом строку на прийняття спадщини. Суд також звернув увагу на те, що спадкоємець мала право направити таку заяву за допомогою засобів поштового зв`язку, але цим не скористалась, та не зазначила причин, які б перешкоджали їй вчинити цю дію.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, їх правовою кваліфікацією, повно і всебічно встановив обставини справи та надав належну правову оцінку наявним у справі доказам.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, зводяться в загальному до переоцінки наявних у матеріалах справи доказів, яким суд надав належну та обґрунтовану правову оцінку.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.

Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 18 січня 2023 року у справі № 580/1300/22, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18, від 31 липня 2024 року у справі № 127/2149/21, у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаних постановах, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.

Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини (пункти 54-57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

У справі, що переглядається в касаційному порядку, суд апеляційної інстанції не встановив обставин, які унеможливлювали своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Оскаржене судове рішення відповідає зазначеній вище сталій практиці Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара