Постанова
Іменем України
04 червня 2024 року
м. Київ
справа № 468/161/23-ц
провадження № 61-4402св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК»,
відповідачі : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави
за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 07 грудня 2023 року у складі судді Муругова В. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Царюк Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
18 січня 2023 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (далі - ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», банк) звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути нараховані суми та звернути стягнення на предмет застави - пасажирський мікроавтобус «Mercedes-Benz 110D», 2002 року випуску, сірого кольору, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак станом на січень 2022 року НОМЕР_2 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 , шляхом продажу предмета застави на публічних торгах з початковою ціною предмету застави, визначеною суб`єктом оціночної діяльності в рамках виконавчого провадження.
Як на обґрунтування заявлених вимог банк зазначав, що 25 травня 2007 року між ним і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 239, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 15 000,00 дол. США, зі сплатою 12,9 % річних та строком повернення до 25 травня 2010 року.
На забезпечення належного виконання умов кредитного договору між банком і ОСОБА_3 цього ж дня укладено договір застави, предметом якого є автомобіль -пасажирський мікроавтобус Mercedes-Benz 110D 2002 року випуску, сірого кольору, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ,належний заставодавцеві на праві власності.
На підставі цього договору до Державного реєстру обтяжень рухомого майна був внесений запис про обтяження № 5049723, зі строком дії обтяження до 31 травня 2012 року, який неодноразово продовжувався, до 05 квітня 2027 року.
У зв`язку із допущенням позичальником простроченням періодичних платежів за кредитним договором рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2011 року у справі № 2-284/2011 з ОСОБА_1 на користь позивача стягнена заборгованість за кредитним договором у сумі 19 384,65 дол. США та 65 327,02 грн.
Станом на 11 січня 2023 року на підставі постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 08 травня 2020 року продовжується його примусове виконання в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_4.
Оскільки за період з 12 травня 2011 року до 11 січня 2023 року позичальник не виконав рішення суду, тому позивач має право на стягнення на свою користь коштів, що передбачені частиною другою статті 625 ЦПК України.
Загальний розмір суми 3 % річних за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за період з 12 січня 2020 року до 23 лютого 2022 року складає 1 231,64 дол. США, розмір суми 3 % річних за несвоєчасне стягнення пені складає 4 150,60 грн, розрахунок суми інфляції за прострочення сплату кредиту 12 334,66 грн. Загальна сума заборгованості позичальника, нарахованої за частиною другою статті статті 625 ЦК України складає 1 231,64 дол. США і 16 485,32 грн.
У січні 2022 року позивач дізнався про перереєстрацію предмета застави на нових власників: 15 грудня 2011 року, 16 березня і 18 травня 2012 року, хоча заставодержатель згоди на відчуження предмета застави не надавав. На цей час власником спірного транспортного засобу є ОСОБА_2 .
Оскільки реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже на це рухоме майно може бути звергнуто стягнення на підставі статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Баштанський районний суд Миколаївської області рішенням від 07 грудня 2023 року позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованість за кредитним договором від 25 травня 2007 року № 239 за період з 12 січня 2020 року до 23 лютого 2022 року включно: 1 231,64 дол. США - 3 % річних на заборгованість за кредитом та процентам, 16 485,32 грн - сума 3 % річних та втрат від інфляції на заборгованість за пенею. В задоволенні позову ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави відмовив за пропуском позовної давності. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю банком позовних вимог та наявністю правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів, що передбачені частиною другою статті 625 ЦК України за неналежне виконання грошового зобов`язання. Проте вимоги банку щодо звернення стягнення на предмет застави задоволенню не підлягають, оскільки банк пропустив позовну давність для звернення до суду з такою вимогою. Поважних причин пропуску позивачем позовної давності немає.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Миколаївський апеляційний суд постановою від 20 лютого 2024 року апеляційну скаргу ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» задовольнив частково. Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 07 грудня 2023 року змінив, виклав мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивованаобґрунтованістю заявлених банком вимог про звернення стягнення не предмет застави та недотриманням ним позовної давності на звернення до суду з цією вимогою.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 не оскаржувалося, тому воно не було предметом апеляційного перегляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» просить скасувати рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 07 грудня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19.
На обґрунтування вимог касаційної скарги заявник вказує про неправильне застосування судами норм статей 257 266 267 ЦК України, що призвело до позбавлення позивача права звернути стягнення на заставний автомобіль у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Позивач, вважає, що суди при застосуванні норм перебігу позовної давності дійшли неправильних висновків щодо дати від якої необхідно відраховувати позовну давність. Позивач звертав увагу судів на те, що лише у січні 2022 року довідався про перебування заставного автомобіля у власності ОСОБА_2 в результаті незаконного його відчуження заставодавцем, тому саме з цього моменту потрібно вважати початок перебігу позовної давності.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
12 квітня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 травня 2007 року між ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК», правонаступником якого ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 239, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 15 000,00 дол. США, зі сплатою 12,9 % річних, строком повернення до 25 травня 2010 року.
Згідно з пунктом 2.1 кредитного договору на забезпечення виконання його умов банку в заставу передано автомобіль - пасажирський мікроавтобус Mercedes-Benz 110D 2002 року випуску, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 , на підставі договору застави укладеного 25 травня 2007 року між банком і ОСОБА_3 , про що до Державного реєстру обтяжень рухомого майна був внесений запис про обтяження № 5049723, строк дії обтяження - 31 травня 2012 року.
За умовами пункту 1.1 розділу 1 договору застави заставодавець забезпечує всі вимоги заставодержателя, як кредитора за кредитним договором.
Відповідно до пункту 2.3.5 цього договору, у випадку виконання зобов`язань за кредитним договором не в повному обсязі, застава зберігає силу в повному об`ємі.
Згідно з пунктом 3.3.5 договору заставодавець зобов`язаний не розпоряджатись (не відчужувати в будь-який спосіб) предметом застави без письмової згоди заставодержателя.
Пунктом 4.4 договору передбачено, що строк позовної давності за цим договором встановлюється сторонами в три роки, в тому числі, до вимог зі сплати штрафу, пені та всіх видатків понесених банком під час виконання умов цього договору.
До державного реєстру обтяжень рухомого майна 25 травня 2007 року внесено відомості щодо заборони на відчуження заставного майна, строк дії якого до 31 травня 2012 року.
Після 31 травня 2012 року до державного реєстру обтяжень рухомого майна неодноразово вносили зміни щодо терміну обтяження, який неодноразово продовжувався з 31 травня 2012 року до 31 травня 2017 року, з 12 квітня 2017 до 12 квітня 2022 року, з 05 квітня 2022 року до 05 квітня 2027 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи витягами про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а. с. 29 зворот, 30 ,30 зворот).
07 травня 2008 року на договорі застави, посвідченого 25 травня 2007 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Стаднік І. В. № 2175, було вчинено виконавчий напис.
Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2011 року у справі № 2-284/2011 з ОСОБА_1 на користь банку стягнено заборгованість за кредитним договором у сумі 19 384,65 дол. США і 65 327,02 грн, та судові витрати у справі. Виконавче провадження на час звернення до суду з цим позовом триває.
Відповідно до довідки Регіонального сервісного центру ГСП МВС в Херсонській області від 14 грудня 2021 року №31/21/7-3451 вбачається, що переданий у заставу пасажирський мікроавтобус Mercedes-Benz 110D 14 грудня 2011 року був знятий з обліку для реалізації та кілька разів був перереєстрований на нових власників, востаннє 18 травня 2012 року на ОСОБА_2 з присвоєнням новий державного номерного знаку НОМЕР_2 .
Дозвіл на відчуження спірного автомобіля банк не надавав.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати кредит позичальнику у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ним.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.
Встановивши, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору, виникла заборгованість, яка стягнена з нього рішенням суду, яке не виконане, а також те, що ОСОБА_2 придбав спірний автомобіль, що перебував у заставі ПАТ АБ «Укргазбанк», за відсутності згоди банку на його відчуження та за наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про його обтяження, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог про звернення стягнення на предмет застави.
Разом із цим адвокат Задерецький В. А. як представник ОСОБА_2 у суд першої інстанції заявив про застосування позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Виходячи зі змісту статей 256 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
Суди встановили, що строк кредитування за цим кредитним договором закінчився 25 травня 2010 року.
07 травня 2008 року на договорі застави вчинено виконавчий напис, а в 2011 році банк звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, який рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2011 року у справі № 2-284/2011 задоволено.
З цим позовом до суду банк звернувся у січні 2023 року.
Вчинення виконавчого напису нотаріуса після виникнення у кредитора права на відповідний позов не перериває позовну давність і не зупиняє її перебігу. Вчинення виконавчого напису нотаріуса саме по собі не є поважною причиною пропуску позовної давності, оскільки кредитор, який обрав такий спосіб захисту порушеного права має усвідомлювати й наслідки такого порушення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року справа № 554/9126/20).
З огляду на викладене, суд першої інстанції з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що при зверненні 17 січня 2023 року до суду з цим позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» пропустив позовну давність. Бездіяльність ПАТ АБ «Укргазбанк» протягом 13 років не може бути тією обставиною, яка свідчить, що банк раніше не міг дізнатися про відчуження спірного транспортного засобу (предмета застави). При належному контролі виконання позивачем у примусовому порядку виконавчого напису від 07 травня 2008 року до часу його втрати у 2013 році, останній міг дізнатися про порушення свого права, а саме відчуження спірного транспортного засобу ще у грудні 2011 року.
Ураховуючи, що позовні вимоги є обґрунтованими проте позивач пропустив позовну давність, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні цієї вимоги, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимоги про звернення стягнення на предмет застави.
Висновки судів не суперечать висновкам викладеним у постанові Верховного Суду, що зазначена заявником у касаційній скарзі.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів, зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи щодо дотримання позивачем позовної давності чи наявності поважних причин для її поновлення, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» залишити без задоволення.
Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 07 грудня 2023 року в незмінній частині вирішення позовних вимог про звернення стягнення на предмет застави та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанціїнабирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов