Постанова

Іменем України

05 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 468/1680/17-ц

провадження № 61-15469св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - виконуючий обов`язки керівника Баштанської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Баштанської районної державної адміністрації, Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 28 березня 2019 року у складі судді: Янчук С. В., та постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 липня 2019 року у складі колегії суддів: Колосовський С. Ю., Шаманська Н. О., Ямкова О. О.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року виконувач обов`язків керівника Баштанської місцевої прокуратури звернувся до ОСОБА_1 з позовом про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки.

Позов мотивований тим, що відповідно до розпорядження Баштанської райдержадміністрації № 402-р від 19 червня 2006 року відповідачу надано дозвіл на виконання робіт із землеустрою по передачі йому в оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва орієнтованою площею 21,00 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області. Розпорядженням Баштанської райдержадміністрації № 505-р від 09 грудня 2010 року затверджено проект із землеустрою та передано відповідачу в оренду земельну ділянку площею 21,00 га для сінокосіння, вирощування багаторічних трав та випасання худоби. На підставі даного розпорядження 11 серпня 2012 року між Баштанською райдержадміністрацією та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, згідно умов якого відповідач отримав в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 21,00 га для сінокосіння, вирощування багаторічних трав та випасання худоби, кадастровий номер 4820610100:07:000:0608. За результатами обстеження, проведеного 06 липня 2017 року державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області вказаної земельної ділянки було встановлено, що відповідач розорав вказану земельну ділянку та вирощував на ній зернову культуру ячмінь, тим самим використовуючи земельну ділянку не за цільовим призначенням та порушивши умови укладеного договору оренди. По результатам виявленого порушення відносно відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення, в подальшому винесено постанову про накладення адміністративного стягнення та винесено припис про усунення порушень земельного законодавства.

Виконувач обов`язків керівника Баштанської місцевої прокуратури, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

розірвати договір оренди землі від 11 серпня 2012 року;

зобов`язати відповідача повернути спірну земельну ділянку в розпорядження територіальної громади в особі Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 05 червня 2018 рокув задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позову прокурора Баштанської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Баштанської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у розпорядження держави - відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Баштанської районної державної адміністрації, обґрунтував необхідність звернення до суду неналежним виконанням Баштанською районною державною адміністрацією та Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області своїх обов`язків та відсутністю повноважень у Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо звернення до суду з даним позовами, попередньо, до звернення до суду, прокурор повідомив вказані органи державної влади про таке звернення (а. с. 44, 45), обставин щодо оскарження даними органами такого представництва, судом не встановлено. Водночас в ході розгляду справи представники вказаних суб`єктів владних повноважень підтримали позов пред`явлений прокурором (а.с. 56, 122). Також в обґрунтування наявності підстав для захисту інтересів держави прокурором наголошувалось та тому, що в результаті порушення умов оренди земельної ділянки, а саме незаконного розорення пасовищ, погіршується якість ґрунтів, що завдає значної шкоди земельним ресурсам держави. Таким чином, судом встановлено наявність передбачених законом підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, а тому підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні.

Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2018 рокузалучено до участі у справі за позовом прокурора Баштанської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Баштанської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у розпорядження територіальної громади, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Баштанську міську раду Баштанського району Миколаївської області.

Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 28 лютого 2019 року залучено до участі у справі за позовом прокурора Баштанської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Баштанської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Баштанська міська рада Баштанського району Миколаївської області, про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у розпорядження територіальної громади, правонаступника позивача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області - Баштанську міську раду Баштанського району Миколаївської області.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 28 березня 2019 року позов виконуючого обов`язків керівника Баштанської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Баштанської районної державної адміністрації та Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у розпорядження держави задоволено.

Розірвано договір оренди землі, укладений 11 серпня 2012 року між Баштанською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , згідно умов якого було передано в оренду земельну ділянку загальною площею 21,00 га, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24 жовтня 2013 року за № 3050478,.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку загальною площею 21,00 га, що розташована на території Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, у розпорядження територіальної громади в особі Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що земельна ділянка передається в оренду орендарю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельна ділянка повинна використовуватися орендарем виключно для сінокосіння, вирощування багаторічних трав, випасання худоби. Не допускається розорювання земельної ділянки для вирощування зернових та просапних сільськогосподарських культур. В свою чергу вирощування на земельній ділянці зернових культур з будь-якою метою суперечить умовам договору щодо використання земельної ділянки та в свою чергу свідчить про її нецільове використання. Крім того, стороною відповідача не доведено обставин з приводу того, що вирощування (підсіяння) ячменю було здійснено лише з метою покращення родючості, а не фактичного вирощування саме даної зернової культури.

Суд першої інстанції вказав, що відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наведені умови представництва прокурором обґрунтовано та доведено, зокрема щодо попереднього повідомлення суб`єктів владних повноважень щодо звернення до суду з позовом в інтересах держави. В ході розгляду справи Баштанська міська рада (яка є правонаступником Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області) фактично не підтримала позов прокурора в інтересах держави. Разом з тим, відповідно до вимог частини четвертої статті 57 ЦПК України відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті. Окрім представлення інтересів Баштанської міської ради прокурор у даному спорі представляє інтереси держави в особі Баштанської районної державної адміністрації, яка підтримує позов та є безпосереднім учасником даних договірних відносин (орендодавець).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що за обставин доведеності факту порушення умов договору оренди землі, яким заборонено орендарю використовувати об`єкт оренди в інших цілях ніж для сінокосіння, вирощування багаторічних трав, випасання худоби, то висновок суду про наявність підстав, передбачених в статті 651 ЦК, статтях 25, 31, 32, 34 Закону «Про оренду землі», пунктах 5.2., 11.4., 12.3. договору оренди для задоволення позову є законним і обґрунтованим. Посилання в апеляційній скарзі на проект землеустрою, а також пояснення свідка ОСОБА_2 відносно того, що орендар мав право передбачати посіви багаторічних трав та зернових є безпідставними, так як в даному випадку мало місце не підсіювання зернових, а засів ячменем всієї площі земельної ділянки і це підтверджується матеріалами адміністративного провадження та фотознімками земельної ділянки. Доводи щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням не спростовують висновки суду про наявність допущених орендарем порушень пунктів 5.2., 11.4 договору оренди встановлених щодо об`єкта оренди обмежень в обсязі, передбаченому договором оренди землі).

Апеляційний суд відхилив аргументи апеляційної скарги з приводу права прокурора на пред`явлення позову, оскільки вони були предметом дослідження суду першої інстанції і правомірно з огляду на положення ст.131-1 Конституції, статті 23 Закону «Про прокуратуру», статті 57 ЦПК України не були прийняті до уваги.

Аргументи учасників справи

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив оскаржені рішення скасувати і ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позову. При цьому, посилався на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що проектною документацією визначено цільове призначення земельної ділянки, а саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та визначені заходи та умови раціонального і ефективного використання землі, вона пройшла всі необхідні погодження та отримала позитивні висновки контролюючих органів, при цьому жодний висновок не містить будь-яких зауважень до документації, а саме проектною документацією необхідно користуватись задля дотримання раціонального та ефективного використання земельних ділянок. Суд першої інстанції вийшов за межі доводів наведених в позовній заяві, адже аналізуючи зміст позовної заяви бачимо, ще жодного пункту стосовно претензій зі сторони позивача з приводу будь-яких недоплат з орендних платежів не наведено, тобто це не є підставою поданого позову. Суди першої та апеляційної інстанції порушення виду використання землі ототожнює з порушення цільового використання.

Зазначає, що 24 травня 2018 року представником відповідача в даній справі у судовому засіданні було заявлено клопотання про залишення позову без розгляду з підстав того, що прокуратура не мала права подавати даний позов. 05 червня 2018 року суддею Башанського районного суду винесено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання. Дана ухвала оскарженню не підлягала. Із врахуванням того, шо «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції > спірних відносинах. Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Головне управління Держгеокадастру, як і Баштанська райдержадміністрація в своєму штаті має юридичний відділ, і саме тому дані установи мали абсолютно всі підстави для підготовки та подання позову, звісно в разі, якщо вважає, що права держави порушено та такі порушення є підставою для дострокового розірвання договору. При зверненні до суду з даним позовом прокурор повинен був обґрунтувати про наявність підстав для здійснення такого представництва, а саме, обґрунтувати, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Баштанська районна державна адміністрація не здійснюють або не можуть здійснити захист законних інтересів держави, а також зазначити у чому ж саме полягає порушення прав та інтересів держави, що прокурором зроблено не було. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2018 року по справі № 924/1237/17. Як Баштанська райдержадміністрація так і Баштанська міська рада можуть і в разі порушення їх прав бажають захищати свої права в суді.

У листопаді 2019 року заступник прокурора Миколаївської області подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Відзив мотивовано тим, що безпідставними є доводи скаржника, що ним не порушувались умови договору, оскільки земельна ділянка використовувалась як землі сільськогосподарського призначення, тобто в межах однієї категорії, а отже за цільовим призначенням, інших обмежень договір не містить. У статті 20 ЗК України визначено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу. При цьому, в статті 34 ЗК України чітко визначено такий вид використання земель сільськогосподарського призначення як «для сінокосіння та випасання худоби». Отже, відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель, земельні ділянки (частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами) сільськогосподарського призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню. Пунктом 5.2 цього договору визначено, що земельна ділянка повинна використовуватися орендарем виключно для сінокосіння, вирощування багаторічних трав, випасання худоби. Не допускається розорювання земельної ділянки для вирощування зернових та просапних сільськогосподарських культур. У пункті 12.3 договору серед інших підстав припинення договору оренди передбачене допущення орендарем порушень, зазначених у пункті 11.4 договору ( не дотримання обмежень) та використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Вказує, що незважаючи на те, що відповідач самостійно змінив вид використання земельної ділянки, Головним управлінням Держгеокадастру в Миколаївській області та Баштанською районною державною адміністрацією, які зобов`язані діяти в інтересах держави, не вжито заходів до усунення наявних порушень шляхом дострокового розірвання договору оренди землі та добровільного повернення ОСОБА_1 земельної ділянки у розпорядження держави або самостійного звернення до суду з аналогічним позовом. Ні Баштанська РДА, ні ГУ Держгеокадастру в області наявність підстав для представництва не оскаржували, заперечень проти представництва прокурором інтересів держави в її особі не висловлювали, а навпаки, погоджувались з доводами прокурора та вважали вимоги прокурора обґрунтованими та такими, що слід задовольнити. За таких обставин доводи відповідача, щодо відсутності у прокурора підстав для представництва інтересів держави у цій справі є необґрунтованими. Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 183/1617/16 від 14 листопада 2018 року. Більш того, як вказано у постанові ВП ВС від 15 жовтня 2019 у справі № 903/129/18, сам факт незвернення до суду відповідного органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення дії рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 28 березня 2019 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 10 липня 2019 року відмовлено.

У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 11 серпня 2012 року між Баштанською райдержадміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, за умовами якого:

ОСОБА_1 отримав в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 21,00 га для сінокосіння, вирощування багаторічних трав та випасання худоби, кадастровий номер 4820610100:07:000:0608 (пункт 2.1.);

земельна ділянка передається для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункт 5.1.)

земельна ділянка повинна використовуватися орендарем виключно для сінокосіння, вирощування багаторічних трав, випасання худоби. Не допускається розорювання земельної ділянки для вирощування зернових та просапних сільськогосподарських культур (пункт 5.2.)

орендар зобов`язаний виконувати встановлені щодо земельної ділянки обмеження в обсязі, передбаченому законом та цим договором (пункт 11.4.)

підставою припинення дії договору є допущення орендарем порушень, зазначених у пункті 11.4. договору (пункт 12.3.).

Відповідно до копії акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 06 липня 2017 року державним інспектором - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Баштанському, Казанківському та Новобузькому районах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Гострик Т.В. 06 липня 2017 року у присутності ОСОБА_1 у результаті перевірки вище вказаної земельної ділянки було встановлено, що на момент перевірки земельна ділянка засіяна ячменем.

06 липня 2017 року за вказаним фактом відносно відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення, а саме за порушення вимог статті 20 ЗК України та винесено припис про усунення порушень земельного законодавства. 07 липня 2017 року відносно відповідача винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статті 53 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 85 грн., який останнім було сплачено добровільно, що підтверджується копією квитанції. Обставин оскарження даної постанови не встановлено.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 05 червня 2018 року № 3551/0/14-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» з додатком; рішення Баштанської міської ради від 12 липня 2018 року № 37 «Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Баштанської об`єднаної територіальної громади» та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 06 червня 2018 року з додатком, вищевказана земельна ділянка (одночасно з іншими земельним ділянками) перейшла із державної власності у комунальну власність Баштанської об`єднаної територіальної громади в особі Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області.

Суди встановили, що в договорі оренди земельної визначено, зокрема, й умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об`єкта оренди. Обставини з приводу того, що відповідачем земля, передана за договором, використовується не за цільовим призначенням, тобто факт вирощування на вказаній земельній ділянці зернових культур (ячменю), підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 06 липня 2017 року, що був складений державним інспектором - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Баштанському, Казанківському та Новобузькому районах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Гострик Т.В. у присутності ОСОБА_1 , а також матеріалами на підтвердження факту притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за порушення правил використання земель.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»)

Згідно частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

За таких обставин, встановивши факт порушення умов договору оренди землі, яким заборонено орендарю використовувати об`єкт оренди в інших цілях ніж для сінокосіння, вирощування багаторічних трав, випасання худоби, суди зробилиобґрунтований висновок про задоволення позову.

Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги щодо відсутності у прокурора повноважень для пред`явлення позову з таких підстав.

Згідно пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України (в чинній редакції) в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абзацу 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У пунктах 6.41.-6.43. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) вказано, що: «у цьому випадку необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - місцевої громади) й орендаря, повернення землі у комунальну власність та відновлення порушеного порядку розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, дотримання принципу раціонального використання землі, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). На підтвердження неналежного виконання покладених законом та умовами договору оренди повноважень з боку Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області прокурор як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанції зазначав, що указана сільська рада у грудні 2017 року самостійно зверталась до суду з позовом про повернення спірної земельної ділянки, однак Господарський суд Волинської області ухвалою від 24 січня 2018 року у справі № 903/981/17 указану позовну заяву повернув позивачу у зв`язку з несплатою судового збору. При цьому у подальшому орган місцевого самоврядування не вживав заходів щодо повернення земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Городище та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини».

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржені рішення залишити без змін, поновити виконання рішення суду першої інстанції, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 28 березня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук