Постанова
Іменем України
19 березня 2020 року
м. Київ
справа № 468/287/15-ц
провадження № 61-45507св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 30 липня 2018 року у складі судді Янчук С. В. та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В., Ямкової О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої по АДРЕСА_1 . Його земельна ділянка межує з земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_2 , користувачем якої є ОСОБА_2 . Відповідач самовільно захопив частину його земельної ділянки, демонтував огорожу та на його частині зводить паркан, чим створює перешкоди у користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою.
Посилаючись на наведене, позивач просив зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, розташованої по АДРЕСА_1 , шляхом знесення паркану за рахунок відповідача та відновлення стану, що існував до її захоплення.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 30 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 4820610100:04:033:0003, розташованої по АДРЕСА_1 , шляхом перенесення існуючого паркану на межі суміжного землекористування між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , в правий бік для приведення меж у стан відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 21 січня 2010 року, серії ЯК № 583174 , право власності на яку належить ОСОБА_1 , а саме:
- у фасадній частині вздовж фасадної межі перенести паркан у правий бік на відстань 0,71 м довжиною 21,92 м;
- у середній частині існуючий паркан перенести вправо на відстань 2,15 м - 1,11 м довжиною 1,73 м;
- далі, існуючий паркан перенести вправо довжиною 9,26 м шириною 1,53 м у задній торцевій частині;
- задню торцеву межу земельної ділянки № 75 перенести вверх на відстань
1,07 м у правій боковій частині.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що висновком судової земельно-технічної експертизи від 12 грудня 2017 року встановлено, що внаслідок переносу паркану ОСОБА_2 фактична конфігурація та межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 , належній ОСОБА_1 , не відповідають конфігурації та межам, вказаним у державному акті від 21 січня 2010 року серії ЯК № 583174, при цьому площа зазначеної земельної ділянки становить 953,0 кв. м, що на 47,0 кв. м менше, ніж площа, зазначена в цьому акті.
Урахувавши доведеність позивачем порушення його права на користування земельною ділянкою, створення відповідачем перешкод у користуванні нею, зокрема, порушення (самовільне захоплення) ОСОБА_2 меж земельної ділянки (площею 47,0 кв. м), належної позивачу, суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтями 386 391 ЦК України та статтею 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), для задоволення позову
ОСОБА_1 .
Посилання відповідача ОСОБА_2 на пропуск позивачем позовної давності, суд вважав необгрунтованими, оскільки порушення меж земельної ділянки є триваючим порушенням, а тому позивач має право на звернення до суду за захистом свого порушеного права протягом усього часу існування такого порушення.
Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 30 липня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Доводи відповідача про те, що він користується земельною ділянкою у розмірах, виділених рішенням виконавчого комітету Баштанської міської ради від 02 липня 1997 року № 118 є необгрунтованими, оскільки землевпорядна документація на підставі цього рішення не розроблялася, та відповідно державний акт на земельну ділянку не видавався. Рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки ОСОБА_2 визнані протиправними та скасовані. Безпідставними є також посилання відповідача на порушення місцевим судом норм процесуального права, оскільки суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні його клопотання про призначення повторної судової земельно-технічної експертизи за відсутності переконливих доводів та відповідних доказів, які б свідчили про необгрунтованість висновку експерта.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_2 , у якій заявник просив скасувати рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 30 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2018 року, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та не урахував, що при проведенні судової земельно-технічної експертизи інженер-землевпорядник ФОП ОСОБА_3 , який не попереджався в суді про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві висновки, провів експертизу на підставі правовстановлюючих документів, які не відповідають законодавству, протиправно змістив початкові поворотні точки координат земельної ділянки ОСОБА_1 на рівень задньої стіни будинку позивача в бік його земельної ділянки, що призвело до неправомірного втручання позивача у його право на володіння, користування і розпорядження його земельною ділянкою. У порушення положень статті 152 ЗК України суд необгрунтовано відмовив у задоволенні його клопотання про призначення повторної судової земельно-технічної експертизи. Апеляційний суд не взяв до уваги висновки земельної комісії помилково мотивуючи це тим, що акт обстеження земельних ділянок не є основою для технічної документації, разом з тим, акт обстеження земельної ділянки, проведений органом виконавчої влади, містив дані про розташування початкових поворотних точок координат земельної ділянки на відстані 1 метр від крайньої точки забудови, що, в свою чергу, суперечить розташуванню початкових поворотних точок координат, зазначених у висновку судової земельно-технічної експертизи. Крім того, місцевий суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про допит його та позивача, як свідків, на підтвердження та/або спростування під присягою суду наявності порушеного права та факту знесення паркану, який слугував межею земельних ділянок. Суди також не перевірили його доводи про надання позивачем, на його думку, підробленої технічної документації (кадастрової зйомки), та, вирішуючи питання розподілу судових витрат, не урахували, що він є людиною похилого віку і стягнення з нього на користь позивача судових витрат призведуть до відсутності у нього засобів для існування.
Залишаючи без змін рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції безпідставно послався на правомірність користування позивачем земельною ділянкою на підставі державного акта, яке було предметом розгляду у справі
№ 468/207/15-ц, і не має ніякого відношення до питання про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, оскільки межі земельної ділянки
ОСОБА_1 чітко визначені відповідно до схеми перенесення в натурі проекту відводу земель у власність.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У січні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими, а тому відсутні підстави для їх скасування. Посилання відповідача на пропуск ним позовної давності є необгрунтованими, оскільки позовна давність до вимог за негаторним позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном не застосовується, так як правопорушення є таким, що триває у часі, а тому такий позов може бути поданий доти доки існує саме правопорушення. Твердження заявника про незаконність висновку експерта є безпідставними, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами, та спростовуються матеріалами справи. Доводи заявника про неврахування судами акта обстеження земельних ділянок не свідчать про незаконність ухвалених судових рішень, оскільки зміст акта не містить посилань на порушення ним норм земельного законодавства, чи меж земельної ділянки, натомість у ньому зазначено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 (належна йому - ОСОБА_1 ) має розміри 29,18 м, що на 62 см менше, ніж вказано у державному акті на право власності на земельну ділянку від 21 січня 2010 року, а земельна ділянка по АДРЕСА_2 (належна відповідачу - ОСОБА_2 ) має розмір 28,10 м, що на 70 см більше, ніж у документах, наданих відповідачем на підтвердження права користування земельною ділянкою.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції та передана 08 листопада
2018 року для розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 21 січня 2010 року серії ЯК №583174 , виданого на підставі рішення XXXII позачергової сесії 5 скликання Баштанської міської ради від 25 листопада 2009 року № 4, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1 .
Рішенням виконавчого комітету Баштанської міської ради від 02 липня
1997 року № 118 ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_2 . За даними інвентарної справи станом на 2006 рік загальна площа земельної ділянки по АДРЕСА_2 складала 781,8 м.
Власником житлового будинку по АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 від 13 лютого 2007 року є ОСОБА_2 .
Рішенням Баштанської міської ради від 12 березня 2014 року № 14
ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд із земель комунальної власності житлової та громадської забудови.
Рішенням Баштанської міської ради від 12 вересня 2014 року № 17 затверджено ОСОБА_2 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення в натурі меж земельної ділянки, загальною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель в АДРЕСА_2 та передання її у приватну власність.
Актом обстеження технічного стану житлового будинку від 22 вересня 2014 року комісією у складі головного архітектора, начальника КП «Баштанське РБТІ», заступникам міського голови Погребняка С. Я. встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_2 знаходиться в аварійному стані, продовження його експлуатації не є можливим. Рішенням виконавчого комітету Баштанської міської ради від 30 вересня 2014 року № 70 затверджено зазначений акт та зобов`язано ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку від будівельних матеріалів.
Постановою Баштанського районного суду від 13 листопада 2014 року (справа № 468/1932/14-а) було визнано протиправним та скасовано рішення Баштанської міської ради від 12 вересня 2014 року № 17 у частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі меж земельної ділянки ОСОБА_2 , площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд із земель комунальної власності житлової та громадської забудови; скасовано реєстрацію земельної ділянки в державному земельному кадастрі, здійснену на ім`я ОСОБА_2 ; скасовано рішення про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_2 .
Постановою Баштанського районного суду Миколаївської області від 24 грудня 2014 року (справа № 468/2226/14-а) відмовлено в задоволенні позову
ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Баштанської міської ради від 12 березня 2014 року № 14 про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Баштанського районного суду Миколаївської області від 24 грудня 2014 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким визнано протиправним та скасовано рішення Баштанської міської ради від 12 березня 2014 року № 14 про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою.
06 квітня 2015 року при обстеженні земельних ділянок по АДРЕСА_3 , комісією у складі: першого заступника міського голови, спеціаліста із землевпорядкування міської ради, а також депутатів та працівників міської ради ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 встановлено, що на земельній ділянці по АДРЕСА_2 розпочато будівництво житлового будинку та господарських споруд.
Факт спорудження паркану, що розмежовує суміжні земельні ділянки сторін ОСОБА_2 не заперечував.
Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 12 грудня 2017 року № 125-076, встановлено невідповідність фактичних площ спірної земельної ділянки по АДРЕСА_1 на дату проведення експертизи в порівнянні з державними актом на земельну ділянку № 75 , що належить ОСОБА_1 площею 953,0 кв. м, що на 47,0 кв. м. менше, ніж площа відповідно до державного акта від 21 січня 2010 року серії ЯК №583174 (що складала 1 000,0 кв. м); фактична площа, конфігурація та межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 не відповідають площі, конфігурації та межам, які вказані у державному акті. Також встановлено порушення умов землекористування, зокрема порушення меж земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 . Для усунення порушень меж земельної ділянки АДРЕСА_1 необхідно перенести існуючий паркан на межі суміжного землекористування між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в правий бік для приведення меж у стан відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 21 січня 2010 року серії ЯК № 583174, право власності на яку належить ОСОБА_1 , а саме:
- по фасадній частині, вздовж фасадної межі перенести паркан у правий бік на відстань 0,71 м, довжиною 21,92 м;
- у середній частині, існуючий паркан перенести вправо на відстань 2,15 м -
1,11 м, довжиною 1,73 м;
- далі, існуючий паркан перенести вправо довжиною 9,26 м, шириною 1,53 м у задній торцевій частині;
- задню торцеву межу земельної ділянки № 75 перенести вверх на відстань
1,07 м у правій боковій частині.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Статтею 13 Конституції визначено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Аналогічні за змістом положення закріплено у статті 319 ЦК України, за змістом якої власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, але здійснюючи свої права, власник зобов`язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об`єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позивач просив усунути йому перешкоди у користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , та приведення її відповідачем у попередній стан, шляхом знесення ОСОБА_2 паркану, посилаючись на те, що відповідач самовільно захопив частину його земельної ділянки, демонтував огорожу та звів паркан, чим порушує його права та створює перешкоди у користуванні земельною ділянкою.
Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.
Відповідно до статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності вимагаючи усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Перевіривши надані сторонами докази, в тому числі висновок експерта, належно їх оцінивши, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2 , здійснивши зведення паркану на частині земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_1 , чинить перешкоди позивачу у користуванні його земельною ділянкою, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Позовна давність до вимог про усунення перешкод у користуванні та володінні майном не застосовується, оскільки таке правопорушення є триваючим у часі, а отже негаторний позов про усунення перешкод у користуванні майном може бути поданий доти доки існує саме правопорушення.
Відповідно до частини другої статті 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необгрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Посилання заявника на необгрунтовану відмову суду першої інстанції у задоволенні його клопотання про призначення повторної судової земельно-технічної експертизи, з огляду на те, що інженер-землевпорядник ФОП
ОСОБА_3 не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а виконане ним дослідження є неповним і таким, що не відповідає обставинам справи є неспроможними, оскільки не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, які б ставили під сумнів правильність зазначеного висновку.
Інші аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам, що були викладені заявником у апеляційній скарзі та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки судів попередніх інстанцій, яким була надана належна оцінка. У силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та здійснювати переоцінку доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно визначили характер правовідносин, застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи, надали належну правову оцінку доводам сторін та наявним у справі доказам, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.
Керуючись статтями 400 401 409 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 30 липня
2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак