Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 472/1289/17

провадження № 61-39642св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом), Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Веселинівська районна державна адміністрація Миколаївської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області, у складі судді Кучерявенка С. С, від 11 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області, у складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонова О. В., Ямкова О. О.,

від 30 травня 2018 року.

Короткий зміст позовних заяв та їх обґрунтування

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Веселинівська районна державна адміністрація Миколаївської області, про визнання незаконними і скасування наказів та державної реєстрації права власності.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14 вересня 2016 року

№ 14-8623/14-16-СГ йому надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою. На підставі вказаного наказу ним замовлено та розроблено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовним розміром 2,00 га ріллі, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, розташованої в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області. Наказом від 18 липня

2017 року № 14-9666/14-17-СГ затверджено проект землеустрою і йому надано у власність земельну ділянку, площею 2 га, кадастровий номер 4821780600:03:000:0636. Однак, державним реєстратором відмовлено в реєстрації за ним права власності на спірну земельну ділянку у зв`язку з реєстрацією такого права за ОСОБА_2

Посилаючись на те, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою та наказ про затвердження документації та надання її останньому у власність прийнято з порушенням процедури відведення земельної ділянки, формування та передання її ОСОБА_2 у власність, з порушенням його права на отримання спірної земельної ділянки у власність, уточнивши свої вимоги, позивач просив визнати незаконними й скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області

від 15 квітня 2017 року № 14-4718/14-17-СГ про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність і від 29 червня 2017 року № 14-9119/14-17-СГ про затвердження проекту землеустрою і надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, кадастровий номер 4821780600:03:000:0636, та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку.

У грудні 2017 року ОСОБА_2 пред`явив зустрічний позов до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання незаконним та скасування наказу.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 15 квітня

2017 року № 14-4718/14-17-СГ йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, а наступним наказом від 29 червня 2017 року

№ 14-9119/14-17-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність земельну ділянку, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, кадастровий номер 4821780600:03:000:0636. У липні 2017 року на підставі цього наказу за ним зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку. Вважає, що оспорені ОСОБА_1 накази не стосуються безпосередньо прав та інтересів останнього, оскільки у нього не виникало прав щодо земельної ділянки, кадастровий номер 4821780600:03:000:0636, і його право на отримання земельної ділянки не порушено. У той же час наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 18 липня 2017 року № 14-9666/14-17-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4821780600:03:000:0636, у власність ОСОБА_1 не відповідає вимогам земельного законодавства і порушує його право власності на земельну ділянку.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 18 липня 2017 року № 14-9666/14-17-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4821780600:03:000: 0636, та надання її у власність ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області

від 11 квітня 2018 року первісний позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 15 квітня 2017 року № 14-4718/14-17-СГ про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована за межами населеного пункту на території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 29 червня

2017 року №14-9119/14-17-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 без зміни цільового призначення земельної ділянки, площею 2,0 га, кадастровий номер 4821780600:03:000:0636, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, розташованої на території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 4821780600:03:000:0636. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент звернення ОСОБА_2 із заявою про надання йому спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства вже було видано наказ

від 14 вересня 2016 року № 14-8623/14-16-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 Прийняття більш пізнього наказу від 15 квітня 2017 року

№ 14-4718/14-17-СГ щодо надання дозволу на розроблення документації ОСОБА_2 порушило право ОСОБА_1 на отримання земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації. Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, видаючи наказ від 15 квітня

2017 року № 14-4718/14-17-СГ про надання дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 , порушило принцип забезпечення єдності державної політики, відкритості та прозорості, оскільки, надало дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення однієї земельної ділянки двом особам, що призвело до настання несприятливих наслідків для прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 , зокрема позбавлення права позивача за первісним позовом на завершення процедури відведення земельної ділянки у власність. ОСОБА_2 не надав доказів на підтвердження звернення з розробленим проектом до державного кадастрового реєстратора для здійснення державної реєстрації земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номеру.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 30 травня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області

від 11 квітня 2018 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що дії ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, його замовлення у землевпорядній організації, подальше узгодження та затвердження компетентним органом були послідовними, своєчасними, здійсненими з чітким дотриманням вимог

статей 22 116 118 186-1 ЗК України, а тому є правомірними. Обов`язок по дотриманню передбаченого у пункті «г» частини другої статті 28 Закону України «Про землеустрій» граничного шестимісячного строку покладається на розробників документації із землеустрою. До того ж ТОВ «Спеціалізоване підприємство «Геокадастр» прийняло замовлення на розробку проекту землеустрою 27 вересня 2016 року, а на погодження його було подано

20 січня 2017 року, що не перевищує вказаний строк. У той же час, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, приймаючи заяву

від ОСОБА_2 та надаючи йому дозвіл на розробку проекту землеустрою, не звернуло уваги на те, що такими його діями породжується спір між заявниками, який пов`язаний з набуттям у власність фактично однієї і тієї ж земельної ділянки. Право власності на спірну земельну ділянку виникло у відповідача за первісним позовом у незаконний спосіб і не лише у зв`язку з неправомірними діями (помилками) державного органу, але, і у зв`язку з недотриманням ним самим процедури, пов`язаної з формуванням земельної ділянки, що свідчить про його обізнаність з державною реєстрацією проекту землеустрою за іншою особою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що оскільки підстави для відмову заявнику у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, передбачені статтею 122 ЗК України, були відсутні, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області правомірно надало йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою для відведення спірної земельної ділянки. Заявник вказує, що він не знав та не міг знати про наявність іншої особи, зацікавленої в отриманні у власність земельної ділянки, відтак він діяв добросовісно, у межах та у спосіб, передбачені чинним законодавством України. На думку заявника, права позивача за первісним позовом не порушені, оскільки у нього не виникло право на спірну земельну ділянку, у той час як права заявника були порушені шляхом втручання у право на мирне володіння спірною земельною ділянкою.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. Заявник вказував, що суди дійшли правильного висновку про те, що на момент видання наказів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 спірна земельна ділянка вже була сформована, тому не могла повторно відводитись будь-якій особі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та зупинено дію рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 11 квітня 2018 року.

07 вересня 2018 року справу передано судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14 вересня 2016 року наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області № 14-8623/14-16-СГ за заявою ОСОБА_1 , поданою у липні

2016 року, останньому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовним розміром

2,00 га ріллі, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, розташованої в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.

ТОВ «Спеціалізоване підприємство «Геокадастр» за замовленням

ОСОБА_1 на підставі договору від 27 вересня 2016 року розробило проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовним розміром 2,00 га ріллі, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, розташованої в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.

27 січня 2017 року вказаний проект землеустрою погоджено експертом державної експертизи відділу Держгеокадастру у Веселинівському районі Миколаївської області.

21 березня 2017 року відділ Держгеокадастру у Веселинівському районі Миколаївської області за заявою ОСОБА_1 від 13 березня 2017 року та наданим ним проектом землеустрою здійснив державну реєстрацію земельної ділянки, внаслідок чого за даними витягу з Державного земельного кадастру НВ-4803187052017 було внесено відомості про кадастровий номер земельної ділянки - 4821780600:03:000:0636, її місце розташування - Катеринівська сільська рада Веселинівського району Миколаївської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, форма власності - державна, площа 2 га. Також було розроблено кадастровий план земельної ділянки з описом її меж.

18 липня 2017 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 14-9666/14-17-СГ за заявою ОСОБА_1

від 17 липня 2017 року затверджено проект землеустрою з наданням йому у власність земельної ділянки, площею 2 га, кадастровий номер 4821780600:03:000:0636.

26 липня 2017 року ОСОБА_1 подав заяву до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4821780600:03:000:0636.

Рішенням державного реєстратора від 31 липня 2017 року ОСОБА_1 було відмовлено у реєстрації права власності на спірну земельну ділянку у зв`язку із тим, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на це майно вже зареєстровано за іншою особою.

06 березня 2017 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 подав до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області заяву про надання як учаснику АТО дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення, розташованої в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області для ведення особистого селянського господарства.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 15 квітня 2017 року № 14-4718/14-17-СГ заяву ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 було задоволено.

ТОВ «Тектоареал» за замовленням ОСОБА_2 на підставі договору

від 18 квітня 2017 року розробило проект землеустрою щодо відведення у власність із земель сільськогосподарського призначення земельної ділянки, розташованої в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, орієнтовним розміром

2,00 га ріллі, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

31 травня 2017 року вказаний проект землеустрою погоджено експертом державної експертизи відділу Держгеокадастру у Веселинівському районі Миколаївської області.

Проект землеустрою за замовленням ОСОБА_2 не містить відмітки про його державну реєстрацію органом Держгеокадастру, а витяг з Державного земельного кадастру від 14 червня 2017 року, який було видано за зверненням його представника, містить дані, виходячи з кадастрового номеру земельної ділянки та розробника проекту землеустрою про сформовану земельну ділянку за зверненням ОСОБА_1 (т.1, а.с.120-153).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 29 червня 2017 року № 14-9119/14-17-СГ затверджено проект землеустрою з наданням ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, площею 2 га, кадастровий номер 4821780600:03:000:0636.

Рішенням державного реєстратора від 14 липня 2017 року право власності на спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_2 .

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, вказана норма надає право громадянам набувати у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, до яких належать сільськогосподарські та несільськогосподарські угіддя.

Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статті 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до абзацу першого частини сьомої статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою орган, який розглядає заяву, має право вчинити лише такі дії: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або надати мотивовану відмову у його наданні з підстав, які прямо передбачені статтею 118 ЗК України.

Перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, при цьому зобов`язує орган державної влади у випадках прийняття рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га.

Частина перша статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» передбачає, що для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром

не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Частиною четвертою статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області є територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, який уповноважений здійснювати передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Зокрема, до таких повноважень входить затвердження проектів землеустрою.

Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держземагентства України від 18 травня 2010 року № 376, межа земельної ділянки - це сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

Бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами зазначається заявником на фрагментах планово-картографічних матеріалів, які надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки, на яку претендує особа, яка звернулась з клопотанням з метою безоплатного отримання земельної ділянки у власність.

Тобто, графічні матеріали, які додаються до клопотання, повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість відповідачу насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.

Крім того, необхідно звернути увагу, що згідно з пунктами 45, 47, 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок), з метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об`єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку державними кадастровими реєстраторами виготовляється викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) за формою згідно з додатком 7.

Згідно з пунктом 183 Порядку викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) формується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру в одному примірнику, який надається заявникові після підписання Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування та засвідчення його підпису власною печаткою, а у разі, коли викопіювання надається в електронній формі, - посвідчення його власним цифровим підписом.

Порядок погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118 та 186-1 ЗК України.

Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з приписами частини четвертої, п`ятої, шостої, сьомої статті 186-1 ЗК України розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Згідно з пунктом 5 Порядку ведення Державного земельного кадастру до складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України «Про державний земельний кадастр» та цим Порядком.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Частинами п`ятою, шостою статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» встановлено, що державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Відповідно до абзацу першого пункту 109 цього Порядку ведення Державного земельного кадастру державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Для здійснення державної реєстрації земельної ділянки кадастровому реєстратору подаються згідно з пунктом 110 Порядку: 1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22;

2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації); 3) електронний документ.

Відповідно до пункту 111 Порядку державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом

14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє:

1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; 2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій: здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або приймає рішення про відмову в державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-83 Порядку.

Згідно з вимогами статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Положеннями статті 50 Закону України «Про землеустрій» також передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Учасникам бойових дій надано право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва (пункт 14 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).

З аналізу наведених положень закону, а також із встановлених у справі обставин слідує, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, всупереч застереженням, які містяться в частині сьомій

статті 118 ЗК України, розглядаючи заяву ОСОБА_2 щодо надання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яка надійшла пізніше, ніж заява ОСОБА_1 , не пересвідчилось у відповідності місця розташування об`єкта вимогам законодавства та не врахувало вимог як вказаних вище норм законів та підзаконних актів, метою яких є уникнення конфлікту між заінтересованими особами, так і положень статті 19 Конституції України щодо обов`язку органів державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, забезпечувати рівність конституційних прав і свобод громадян. Незважаючи на державну реєстрацію 21 березня 2017 року проекту землеустрою за заявою ОСОБА_1 , тобто на те, що здійснено формування земельної ділянки з конкретно визначеними кадастровим номером, межами за відповідною фізичною особою (стаття 79-1 ЗК, стаття 50 Закону України «Про землеустрій»), ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, всупереч наданим йому повноваженням 15 квітня 2017 року надало іншій особі право на розроблення проекту землеустрою на цю ж земельну ділянку, чим порушило інтереси та правомірні очікування першого заявника

( ОСОБА_1 ) на отримання у власність земельної ділянки.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення первісного позову, визнання незаконними оспорюваних наказів з метою відновлення порушених прав позивача ОСОБА_1 , а також, відповідно, з висновком про відмову в задоволенні зустрічного позову у зв`язку з тим, що вимоги за зустрічним позовом носять взаємовиключний характер з вимогами за первісним позовом.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області

від 11 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 30 травня 2018 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 11 квітня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович