Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 473/3875/16-ц
провадження № 61-27142св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - Приватне підприємство «Укрінтерпостача»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - Приватне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Агро-Дар-Вознесенськ»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Укрінтерпостача» на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 29 червня 2017 року у складі колегії суддів: Лівінського І. В., Данилової О. О., Шаманської Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року Приватне підприємство «Укрінтерпостача» (далі -
ПП «Укрінтерпостача») звернулось до суду з позовом, який у подальшому уточнило, до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Агро-Дар-Вознесенськ» (далі -
ПП «СП «Агро-Дар-Вознесенськ») про визнання договору оренди земельних ділянок недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 26 жовтня 2006 року між
ПП «Укрінтерпостача» та ОСОБА_2 укладено договір оренди чотирьох земельних ділянок загальною площею 4,3954 га (3,6499 га, 0,6114 га, 0,1293 га
та 0,0054 га), які належали їй та розташовані в межах території Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, строком на 10 (десять) років. Цей договір 09 січня 2008 року зареєстрований у Державному реєстрі земель Вознесенським реєстраційним округом.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
Вказані земельні ділянки успадкував її син ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16 квітня 2009 року.
03 серпня 2015 року ОСОБА_1 уклав з ПП «СП «Агро-Дар-Вознесенськ» договір оренди земельної ділянки площею 3,6499 га строком на 20 років, який 13 серпня 2015 року було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Отже, ОСОБА_1 у період дії договору оренди від 26 жовтня 2006 року уклав інший договір оренди з ПП «СП «Агро-Дар-Вознесенськ», що суперечить вимогам здійснення державної реєстрації речових прав, моральним засадам суспільства та порушує права ПП «Укрінтерпостача» як орендаря.
З урахування зазначеного ПП «Укрінтерпостача» просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,6499 га, укладений 03 серпня 2015 року між відповідачем та ПП «СП «Агро-Дар-Вознесенськ».
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом
до ПП «Укрінтерпостача», третя особа - ПП «СП «Агро-Дар-Вознесенськ»,
про визнання договору оренди землі від 26 жовтня 2006 року припиненим, посилаючись на те, що цей договір припинив свою дію 26 жовтня 2016 року.
Також ОСОБА_1 просив зобов`язати ПП «Укрінтерпостача» повернути орендовані земельні ділянки загальною площею 4,3954 га.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області
від 17 травня 2017 року позов ПП «Укрінтерпостача» задоволено.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,6499 га, укладений 03 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ПП «СП «Агро-Дар-Вознесенськ», який зареєстрований 13 серпня 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП «Укрінтерпостача» судові витрати
в розмірі 1 378,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ПП «Укрінтерпостача», суд першої інстанції виходив із того, що договір оренди земельної ділянки від 03 серпня 2015 року між ОСОБА_1 і ПП «СП «Агро-Дар-Вознесенськ» укладено з порушенням вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі», чим порушено права ПП «Укрінтерпостача», що є підставою для визнання його недійсним відповідно до частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив
із того, що відлік строку оренди за договором від 26 жовтня 2006 року розпочався з моменту його державної реєстрації, тобто з 09 січня 2008 року,
а тому строк дії договору закінчується 09 січня 2018 року, отже, немає підстав для визнання цього договору припиненим.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 29 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат змінено, а в частині зустрічного позову ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов`язано ПП «Укрінтерпостача» повернути ОСОБА_1 земельні ділянки площею 3,6499 га, кадастровий номер 4822055000:01:000:0139, площею 0,61 га, кадастровий номер 4822055000:01:000:0183, площею 0,13 га, кадастровий номер 4822055000:03:000:0834, та площею 0,0054 га, кадастровий номер 4822055000:03:000:1002, які розташовані в межах території Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП «Укрінтерпостача» 1 378,00 грн судового збору.
Стягнуто з ПП «Укрінтерпостача» в дохід держави 1 561,56 грн судового збору.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині зустрічного позову ОСОБА_1 та задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відлік строку оренди за договором, укладеним між ОСОБА_2 і ПП «Укрінтерпостача», має відбуватись з моменту його укладення, тобто з 26 жовтня 2006 року, а тому строк дії цього договору закінчився 26 жовтня 2016 року, отже, є правові підстави для зобов`язання ПП «Укрінтерпостача» повернути ОСОБА_1 земельні ділянки, які перебували в оренді ПП «Укрінтерпостача».
Також суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову ПП «Укрінтерпостача» в частині визнання недійсним договору оренди землі від 03 серпня 2015 року, який укладено між ОСОБА_1 і ПП «СП «Агро-Дар-Вознесенськ», оскільки такий договір укладено всупереч статті 33 Закону України «Про оренду землі», чим порушено права ПП «Укрінтерпостача».
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2017 року ПП «Укрінтерпостача» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення апеляційного суду в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПП «Укрінтерпостача» про зобов`язання повернути земельні ділянки й залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову, не врахував, що строк дії договору оренди землі починається після набрання ним чинності, тобто після його державної реєстрації,
а не з моменту укладення, як помилково вважав апеляційний суд.
Оскільки державна реєстрація договору оренди землі від 26 жовтня 2006 року здійснена 09 січня 2008 року, строк дії договору оренди землі закінчується
09 січня 2018 року, а не 26 жовтня 2016 року.
Крім того, зобов`язуючи ПП «Укрінтерпостача» повернути ОСОБА_1 земельні ділянки, апеляційний суд не з`ясував, чи перебувають спірні земельні ділянки у користуванні ПП «Укрінтерпостача». Також не врахував, що згідно
з актом приймання-передачі земельної ділянки від 13 серпня 2015 року одну
із земельних ділянок ОСОБА_1 передав ПП «СП «Агро-Дар-Вознесенськ».
У частині вирішення судами первісного позову ПП «Укрінтерпостача» до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельних ділянок недійсним судові рішення не оскаржуються, а отже, не є предметом перегляду в суді касаційної інстанції (ст. 400 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав заперечення (відзив) на касаційну скаргу, у якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги
ПП «Укрінтерпостача» та залишити оскаржуване судове рішення без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 21 серпня 2017 року відкрито провадження у справі
та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Згідно зі статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями
10 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Кривцовій Г. В.
Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року справу призначено
до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року касаційне провадження
у справі № 473/3875/16-ц зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 322/1178/17.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями
07 лютого 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року касаційне провадження
у справі № 473/3875/16-ц поновлено.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належали чотири земельні ділянки загальною прощею 4,3954 га, а саме: площею 3,6499 га, кадастровий номер 4822055000:01:000:0139, площею 0,6114 га, кадастровий номер 4822055000:01:000:0183, площею 0,1293 га, кадастровий номер 4822055000:03:000:0834, та площею 0,0054 га, кадастровий номер 4822055000:03:000:1002, розташовані в межах Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області.
26 жовтня 2006 року між ОСОБА_2 і ПП «Укрінтерпостача» було укладено договір оренди вказаних земельних ділянок загальною площею 4,3954 га (3,6499 га, 0,6114 га, 0,1293 га та 0,0054 га) строком на 10 (десять) років.
Зазначений договір зареєстрований у Вознесенському реєстраційному окрузі
09 січня 2008 року за № 040801100300.
Відповідно до умов договору орендар набув право на особисте використання об`єкта оренди для сільськогосподарських потреб та зобов`язався щорічно у грудні поточного року сплачувати орендну плату в розмірі 1,5 % від грошової вартості земельної ділянки, а після припинення дії договору - повернути ділянку орендодавцю.
Спірні земельні ділянки ОСОБА_2 передала орендарю -
ПП «Укрінтерпостача» ще за договором оренди від 10 жовтня 2003 року, а тому після укладення договору оренди від 26 жовтня 2006 року ПП «Укрінтерпостача» продовжило користуватися зазначеними земельними ділянками.
Отже, ПП «Укрінтерпостача» почало використовувати земельні ділянки за договором від 26 жовтня 2006 року із дати укладення договору.
У пункті 8 договору оренди від 26 жовтня 2006 року зазначено, що договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, спадкоємцем після її смерті є син померлої ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 16 квітня 2009 року.
03 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ПП «СП «Агро-Дар-Вознесенськ» укладено договір оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 3,6499 га строком на 20 років, який зареєстровано 13 серпня 2015 року в реєстраційній службі Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». У частині другій розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ПП «Укрінтерпостача» на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 29 червня 2017 року Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати
або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги
ПП «Укрінтерпостача», Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звертаючись у березні 2017 року до суду із зустрічним позовом
до ПП «Укрінтерпостача» про визнання договору оренди припиненим,
ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що договір оренди між його матір`ю ОСОБА_2 і ПП «Укрінтерпостача» укладено 26 жовтня 2006 року строком на 10 (десять) років, перебіг строку дії такого договору почався з моменту його підписання сторонами та закінчився 26 жовтня 2016 року, а відтоді відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» та пункту 34 договору оренди такий договір може бути припинено.
Частинами першою, другою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.
Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі,
є Закон України «Про оренду землі».
Відповідно до статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.
Частиною третьою статті 640 ЦК України у редакції, яка була чинною як на час укладення договору оренди земельної ділянки, так і на момент його державної реєстрації, також визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності
і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Відповідно до пункту 40 спірного договору оренди земельних ділянок
від 26 жовтня 2006 року договір набирає чинності після підписання сторонами
та його державної реєстрації.
Пунктом 34 договору оренди встановлено, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб
або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи - орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Вказане не суперечить статті 31 Закону «Про оренду землі», яка регулює питання припинення договору оренди й відповідно до якоїдоговір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).
Системний аналіз вказаних вище норм закону та умов договору оренди
від 26 жовтня 2006 року дає підстави для висновку, що такий договір набрав чинності з моменту його державної реєстрації, тобто з 09 січня 2008 року,
а питання про визнання його припиненим у зв`язку із закінченням строку,
на який його укладено, могло ставитись не раніше 09 січня 2018 року.
Вказане узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження 14-338цс19).
Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав
для задоволення позову у зв`язку з тим, що як на час звернення до суду
із зустрічним позовом, так і на час ухвалення рішення строк дії договору оренди не закінчився, і права ОСОБА_1 не порушено.
Апеляційний же суд, переглядаючи справу, дійшов помилкового висновку про те, що строк дії договору оренди закінчився 26 жовтня 2016 року, тобто через десять років після підписання сторонами цього договору, а передбачених статтею 33 Закону України «Про оренду землі» та умовами договору підстав для поновлення договору немає, і скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 , належним чином оцінив подані сторонами докази, правильно встановив обставини справи та правильно застосував норми матеріального й процесуального права, а апеляційний суд помилково скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції в цій частині.
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
З огляду на зазначене рішення апеляційного суду в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 до ПП «Укрінтерпостача» про визнання договору припиненим не можна вважати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню із залишенням в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.
Рішення судів першої й апеляційної інстанцій в частині вирішення позову
ПП «Укрінтерпостача» до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним у касаційному порядку не оскаржується, тому судом касаційної інстанції не переглядається (частина перша статті 400 ЦПК України).
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу ПП «Укрінтерпостача» задоволено, рішення апеляційного суду скасовано в частині із залишенням в цій частині в силі рішення суду першої інстанції, з ОСОБА_1 на користь ПП «Укрінтерпостача» підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 1 653,60 грн.
Керуючись статтями 254 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Укрінтерпостача» задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 29 червня 2017 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Укрінтерпостача», третя особа - Приватне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Агро-Дар-Вознесенськ»,
про визнання договору припиненим скасувати й залишити в силі в цій частині рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області
від 17 травня 2017 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Укрінтерпостача» понесені судові витрати за подання касаційної скарги у розмірі 1 653,60 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий С. Ю. Бурлаков
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
В. П. Курило