Постанова
іменем України
7 березня 2023 року?
м. Київ
справа № 473/999/18
провадження № 51-1239км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:?
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:?
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5
(в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_6
(в режимі відеоконференції)
прокурора ОСОБА_7 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 29 липня 2021 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 13 січня 2022 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018150190000025 від 04 січня 2018 року та № 42018151190000028 від 13 квітня 2018 року, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Терешківці Волинської області, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимого, у вчиненні кримінального правопорушення,
передбаченого частиною 2 статті 187, частиною 1 статті 345 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами ?першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 29 липня 2021 року, з урахуванням виправленої описки ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 09 лютого 2022 року, ОСОБА_5 засуджено за: частиною 2 статті 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна; за частиною 1 статті 345 КК - у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна.
До набрання вироком законної сили ухвалено залишити ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 ухвалено обчислювати з 30 січня 2018 року, тобто з дня фактичного затримання.
Вказаним вироком також засуджений ОСОБА_8 , щодо якого судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватими ?у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 187, частиною 1 статті 345, ?за таких обставин.
03 січня 2018 року о 23 годині у м. Вознесенську Миколаївської області ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_8 , керуючись корисливим умислом, направленим на заволодіння чужим майном, неподалік приміщення шиномонтажу, розташованого на вул. Чубчика, 4, наздогнали ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які йшли у напрямку вул. Центральної, де скориставшись відсутністю перехожих громадян, здійснили напад, із застосуванням фізичного насильства, яке виразилось у завданні ударів руками та ногами по тулубу ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , який при цьому періодично втрачав свідомість та отримав легкі тілесні ушкодження та легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. У результаті чого, відкрито заволоділи грошовими коштами ОСОБА_10 в сумі 2600 грн та мобільним телефоном ОСОБА_9 марки «MAGNUS» білого кольору вартістю 2800 грн.
Крім того, 12 квітня 2018 року проводилось підготовче судове засідання у кримінальному провадженні №12018150190000025 за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_8 за частиною 2 статті 187 КК, у якому вирішувалось питання про продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за клопотанням прокурора Вознесенської місцевої прокуратури ОСОБА_11 .
Після оголошення ухвали суду та закриття судового засідання 12 квітня 2018 року о 13:17 обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи в залі судових засідань Веселинівського районного суду Миколаївської області, обурився прийнятим рішенням та звинуватив прокурора ОСОБА_11 у безпідставному намаганні будь-якими способами позбавити його волі, у тому числі і шляхом скерування до суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його підтримання у судовому засіданні.
Обурення ОСОБА_5 супроводжувались ненормативною лексикою та погрозами вбивством, застосуванням насильства стосовно прокурора ОСОБА_11 та його близьких родичів, а також знищенням їх майна. Вказані дії ОСОБА_5 погрожував реалізувати після звільнення з місць позбавлення волі або за допомогою своїх знайомих. Всі висловлювання ОСОБА_5 були спрямовані на адресу прокурора ОСОБА_11 , як службової особи органів прокуратури, який виконував свої службові обов`язки та приймав участь у судовому засіданні, як державний обвинувач у кримінальному провадженні.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 13 січня 2022 року вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 29 липня 2021 року щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, засуджений вважає, що його визнано винуватим на підставі заяви ОСОБА_12 , де останній зазначав дані мобільного телефону. Вказує також на те, що ОСОБА_12 в суді зазначав про його відсутність під час огляду мобільного телефону та не знав звідки в протоколі його підпис. Крім того, засуджений звертає увагу на те, що ОСОБА_8 співпрацював з прокурором.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого і захисника, які підтримали касаційну скаргу, доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на наступних підставах.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, доведеність винуватості засудженого ОСОБА_5 за частиною 2 статті 187 КК, яку він оскаржує в касаційній скарзі, суд першої обґрунтував показаннями засудженого ОСОБА_8 , який визнав свою винуватість, показаннями потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , які підтвердили встановлені обставини вчинення злочину, показаннями свідка ОСОБА_12 , який придбав у ОСОБА_5 телефон, викрадення якого інкриміновано йому у провину, показаннями свідка ОСОБА_13 , якому ОСОБА_14 пропонував придбати телефон, викрадення якого інкриміновано йому у провину, показаннями свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 .
Також в основу судових рішень покладено письмові докази, а саме: протокол огляду місця події від 04 січня 2018 року, протоколи прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 04 січня 2018 року, від 09 січня 2018 року, рапорт інспектора, фотознімками характеристики телефону «MAGNUS», висновки експертів, протокол та довідку для пред`явлення особи для впізнання по фотознімкам від 28 березня 2018 року, протокол проведення слідчого експерименту від 28 березня 2018 року за участю ОСОБА_8 , протокол та довідку пред`явлення особи для впізнання по фотознімкам від 11 та 12 січня 2018 року, протокол огляду від 12 січня 2018 року, за яким ОСОБА_12 видав мобільний телефон «MAGNUS», який він купив на автомобільній стоянці для таксі.
Апеляційний суд, переглядаючи вказаний вирок за апеляційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_5 , додатково зважив на досліджені докази у кримінальному проваджені, оцінив доводи апеляційної скарги та вважав доведеним вчинений засудженим ОСОБА_5 злочин, передбачений частиною 2 статті 187 КК.
Зокрема, апеляційний суд вказав на те, що в своїх показаннях в суді обвинувачений ОСОБА_8 не заперечував, що заволодів коштами в сумі 2600 грн, після чого з місця вчинення злочину зник.
Апеляційний суд вважав встановленим під час судового розгляду те, що саме ОСОБА_5 заволодів мобільним телефоном, належного потерпілому ОСОБА_9 , що підтверджено показаннями свідка ОСОБА_13 , який є таксистом, та він зазначав, що його знайомий ОСОБА_5 запропонував придбати в нього телефон білого кольору, запевняв, що телефон належить йому, та продає його, бо немає коштів. В свою чергу він (свідок) запропонував своєму знайомому ОСОБА_12 придбати цей телефон.
В свою чергу свідок ОСОБА_12 в суді підтвердив, що в січні 2018 в вечірній час на автомобільній стоянці в м. Вознесенську інший таксист повідомив, що його знайомий клієнт продає телефон. Він придбав у ОСОБА_5 за 500 грн мобільний телефон білого кольору. Цей телефон він увімкнув через декілька днів. В подальшому, цей телефон вилучили працівники поліції.
Він же відповідно до протоколу огляду від 12 січня 2018 року добровільно надав для огляду та подальшого вилучення мобільний телефон «MAGNUS» та пояснив, що придбав телефон 07 січня 2018 року у вечірній час у м. Вознесенську на автомобільній стоянці для таксі біля центрального ринку по вул. Центральній за 500 грн. Встановлено, що корпус наданого для огляду телефону білого кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 . Наданий вилучено до Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області.
Апеляційний суд ствердив, що вказані дані про характеристики телефону співпадають з даними, які зазначено потерпілим ОСОБА_9 під час подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення та не мав підстав вважати, що протокол огляду від 12 січня 2018 року є недопустимим доказом, оскільки як зі змісту цього доказу, так і з пояснень свідка ОСОБА_12 підтверджено факт видачі мобільного телефону ОСОБА_12 , який був придбаний у ОСОБА_5 . Потерпілий ОСОБА_9 суду пояснив, що викрадений мобільний телефон йому повернули працівники поліції.
Крім того, апеляційний суд вважав, що, окрім наведених доказів, свідок ОСОБА_15 , підтвердила заволодіння ОСОБА_5 мобільного телефону. Зокрема, свідок працює оператором ігрових автоматів «Космолот» в м. Вознесенську. Свідок суду пояснила, що бачила, що між ОСОБА_5 і ОСОБА_8 та ще двома чоловіками, відбувався конфлікт на вулиці. Коли вона повернулася до приміщення ігрового залу, зайшла співмешканка ОСОБА_5 та на столі залишила телефон, а через 15 хв повернулась та забрала його.
З наведених доказів колегія суддів вбачає, що у кримінальному провадженні достовірно встановлені обставини вчинення злочину засудженим ОСОБА_5 , передбаченого частиною 2 статті 187 КК, а також встановлені дані викраденого мобільного телефону та сам телефон, який внаслідок проведених слідчих дій був повернутий потерпілому після того, як свідок ОСОБА_12 його видав працівникам правоохоронного органу та його купівлю підтвердив у суді.
Що стосується посилань засудженого на те, що ОСОБА_8 співпрацював з прокурором, то ця обставина не впливає на доведеність винуватості ОСОБА_5 . При тому, що засуджений взагалі не обґрунтував, яким чином це могло вплинути на доведеність його винуватості або спростувати це.
На підставі викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги засудженого.
У зв`язку з чим, вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду є законними і обґрунтованими.
На підставі наведеного, керуючись статтями 433 434 436 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
ухвалив:
Вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 29 липня 2021 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 13 січня 2022 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3