Постанова

Іменем України

29 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 475/1189/19

провадження № 61-19217св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Прибузька сільська рада Доманівського району Миколаївської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Крамаренко Т. В., Бондаренко Т. З., Темнікової В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Прибузька сільська рада Доманівського району Миколаївської області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та визнання недійсною його реєстрацію.

Позов мотивований тим, що 09 червня 1990 року між нею та її сином ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 . Договір укладений з багаточисельними порушеннями закону, що за статтею 48 ЦК УPCP має наслідком визнання вказаного договору недійсним.

Нотаріальне посвідчення договору не відповідало вимогам чинної Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських рад депутатів трудящих, затвердженої Наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року за № 1/5, договір не був належним чином зареєстрований у журналі для реєстрації нотаріальних дій. Запис про реєстрацію за № 40 вчинений на сторінці № 7 Журналу для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету народних депутатів за 1990 рік вчинений 09 червня 1990 року, а посвідчення договору було здійснено 15 червня 1990 року. Реєстрація нотаріальної дії не містить по батькові покупця, в реєстрації зазначено, що особою щодо якої вчинено нотаріальну дію є «ОСОБА_2», в той же час в договорі покупцем зазначена інша особа, а саме « ОСОБА_2 », документ який посвідчує особу, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не відповідає паспортним даним цієї особи, в реєстрі вказані паспортні дані дружини ОСОБА_2 . Окрім того, порушено пункт 19 Інструкції, де зазначено, що підчистки в реєстрі не допускаються. З висновку експерта від 27 листопада 2018 року достеменно стало відомо про наявність підчисток при реєстрації договору купівлі-продажу, реєстрація була здійснена за іншою особою, реєстр має підчистки щодо суми державного мита. Угода та її реєстрація, на думку позивача, має бути визнана недійсною у відповідності з вимогами статті 48 ЦК

УPCP. ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , посвідченого секретарем виконкому сільської ради народних депутатів Доманівського району 15 червня 1990 року за реєстровим № 40,

визнати недійсною реєстрацію вказаного житлового будинку від 09 червня 1990 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 30 квітня 2020 року, з урахуванням ухвали від 18 травня 2020 року про виправлення описки, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що обгрунтовуючи наявність підстав як для визнання договору купівлі-продажу недійсним, позивач посилався на наявність розбіжностей у зазначенні дати укладення договору у тексті договору та в Журналі реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету, а також наявність у цьому журналі виправлень, те що реєстрація проведена за іншою особою. У позовній заяві позивач та її представник, як на підставу недійсності угоди, посилається на наявність підстав для визнання її недійсною, визначених у ст. 48 ЦК Української PCP. Згідно ст. 48 ЦК Української PCP (в редакції на час укладення спірної угоди) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. З висновку експерта № 526 від 27.11.2018 року вбачається, що вносилися зміни в первинні записи, які не виявилося можливим встановити в зв`язку із значним видаленням поверхневого шару паперу разом з барвником. В той же час не встановлено коли саме були здійснені підчистки, під час реєстрації договору чи після, якщо після реєстрації, то коли саме. Реєстрація договору купівлі-продажу відбулася 09.06.1990 року за №40 та була скріплена печаткою сільської ради, в журналі проставлено підписи сторін, які ніким не оспорювалися, що, на думку суду, не впливає на волевиявлення продавця, а лише може бути підставою для притягнення відповідальної особи до відповідальності. За таких обставин відсутні підстави для визнання договору купівлі-продажу житлового будинку від 09 червня 1990 року. недійсним та визнання його реєстрації недійсною.

Суд першої інстанції вказав, що оскільки позов не підлягає задоволенню через необґрунтованість позовних вимог, то пропуск позовної давності не може бути підставою для відмови в його задоволені.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 30 квітня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсними договір купівлі-продажу та реєстрацію житлового будинку АДРЕСА_1 від 15 червня 1990 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений ОСОБА_8 заступником голови Прибузької сільської ради Доманівського району, Миколаївської області, зареєстрований 09 червня 1990 року в реєстрі за № 40.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 921 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, усі порушення свідчать про невідповідність реєстрації спірного договору Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських рад депутатів трудящих, що відповідно до ст. 48 ЦК УРСР є наслідком визнання угоди недійсною. Посилання відповідача на те, що позивач пропустила строк для захисту своїх прав, оскільки про наявність виправлень у журналі реєстрації нотаріальних дій їй було відомо ще у 2014 році не прийняті, з огляду на те, що наявність саме підчисток у Журналі реєстрації встановлено висновком експерта від 27 листопада 2018 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій з урахуванням уточнення, просив скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції застосував статті 71 75 76 80 ЦК УРСР без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17 та постанові Верховного Суду від 22 лютого 2017 року № 6-17цс17, де зазначається, що «згідно зі статтею 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється у 3 роки.

Позивач ОСОБА_1 в позові зазначає, що вона не пропустила позовну давність, оскільки дізналася про порушення свого права лише з судово-технічної експертизи від 27 листопада 2018 року. Відповідач неодноразово зазначав, що про наявність виправлень у журналі реєстрації нотаріальних дій позивачці було відомо ще у 2014 році, оскільки 07 липня 2014 року вона зверталася до правоохоронних органів із заявою про наявність розбіжностей у даті укладення договору та наявність у журналі реєстрації нотаріальних дій виправлень. Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 15 вересня 2016 року цей факт було зафіксовано. Отже, позивач пропустила строк для захисту своїх прав.

Поновлення строку на судовий захист за ініціативою суду (позивач не просила поновити позовну давність) через такий тривалий період (29 років) суперечить вимогам чинного законодавства України та практиці Європейського суду з прав людини.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У травні 2021 року матеріали цивільної справи № 475/1189/19 надійшли до Верховного Суду та 11 травня 2021 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 20 квітня 2021 рокувказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17 та у постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року у справі № 6-17цс17).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 15 червня 1990 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , посвідчений ОСОБА_8 заступником голови Прибузької сільської ради Доманівського району, Миколаївської області, зареєстрований 09 червня 1990 року в реєстрі за № 40

29 грудня 2017 року за заявою ОСОБА_4 про те, що в червні 1990 року службові особи Прибузької сільської ради підробили документи на житлові будинки, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , розташовані по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 до Доманівського відділення поліції Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження № 12017150210000546 за ч. 1 ст. 366 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Доманівського районного суду Миколаївської області від 19 листопада 2018 року призначена судово-технічна експертиза документів, на вирішення якої поставлено питання, зокрема, чи вносилися зміни до первинного змісту документа: - на сторінці № 7 у записі № 40 журналу для реєстрації нотаріальних дій виконкому ради народних депутатів району за 1990 рік, якщо так, то яким чином (підчистка, дописка, правлення, виправлення тощо) і який зміст первинного тексту.

Згідно висновку експерта № 526 від 27 листопада 2018 року, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12017150210000546 та оглянутий під час розгляду справи вбачається, що в місці розміщення рукописного цифрового запису «258» у стовбці «разом» на сторінці № 7 у записі № 40 Журналу для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету ради народних депутатів району за 1990 рік - були внесені зміни в первинні записи шляхом механічного видалення їх штрихів (підчистки) з подальшим виконанням запису «258». Встановити первинні записи - не виявилось можливим з причин, зазначених у дослідницькій частині. В місці розміщення рукописного запису «ОСОБА_2», розташованого між записами «ОСОБА_2» та ОСОБА_2 у стовбці «Прізвище, ім`я, по батькові громадян, найменування підприємств, установ, організацій, або їх представників, для яких вчинено нотаріальну дію, їх адресу» на сторінці №7 у записі №40 Журналу для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету ради народних депутатів району за 1990 рік - буди внесені зміни в первинні записи шляхом механічного видалення їх штрихів (підчистки) з подальшим виконанням нового запису «ОСОБА_2». Встановити первинні записи - не виявилось можливим з причин, зазначених у дослідницькій частині.

Запис про реєстрацію від 09 червня 1990 року за № 40 вчинений на сторінці № 7 Журналу для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету народних депутатів району за 1990 рік має підчистки в цифровому запису та імені «ОСОБА_2».

Дата вчинення нотаріальної дії - спірного договору купівлі-продажу житлового будинку зазначена 15 червня 1990 року, а дата запису про реєстрацію - 09 червня 1990 року.

Будь-які застереження за підписом службової особи Прибузької сільської ради Доманівського району, Миколаївської області щодо виправлень у Журналі для реєстрації нотаріальних дій , як того вимагає Інструкція, відсутні.

З копії постанови про закриття кримінального провадження №12014150210000408 від 30 січня 2015 року вбачається, що в записі щодо нотаріальної дії № 40 в графі «ПІП» було встановлено ім`я особи, до якої здійснено нотаріальні дії, а саме зазначено ім`я « ОСОБА_2 ». В наступній графі даного документа, що посвідчує особу, встановлено паспортні дані особи, яка зазначена в попередній графі, а саме ОСОБА_7 , отже паспортні дані не співпадають з паспортними даними особи, відносно якої здійснено нотаріальну дію.

Позиція Верховного Суду

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України визначено завданням цивільного судочинства справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Оскільки договір купівлі-продажу було укладено у 1990 році, то спір про визнання договору недійсним має вирішуватися на підставі норм, які були чинними в момент його укладення.

У частині першій статі 48 ЦК УРСР (в редакції, чинній на момент вчинення оспорюваного договору) передбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року в справі № 761/38912/16 (провадження № 61-9793св20) вказано, що «статтею 48 ЦК УРСР передбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом. Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», чинної на час виникнення спірних правовідносин, за правилами статті 48 ЦК УРСР угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам, виданим органами державної влади і управління в межах наданої їм компетенції. Стаття 48 ЦК УРСР застосовується при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами і організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов`язків, при ущемленні угодою особистих або майнових прав неповнолітніх дітей, а також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними (статті 45-47 49-58 ЦК УРСР)».

Для визнання судом договору недійсним на підставі 48 ЦК УРСР необхідно щоб такий договір суперечив вимогам закону в момент його укладення. Тобто підстава недійсності має існувати в момент вчинення, а не згодом.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції, встановивши, що відсутні підстави для визнання оспорюваного договору недійсним, оскільки для визнання судом договору недійсним на підставі 48 ЦК УРСР необхідно щоб такий договір суперечив вимогам закону в момент його укладення, зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову. Натомість суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідало вимогам закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року в справі № 761/38912/16 (провадження № 61-9793св20), дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Оскільки касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, скасовано постанову суду апеляційної інстанції та залишено в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову, то відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України наявні підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статями 400, 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року скасувати.

Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 30 квітня 2020 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3073,60 грн судового збору, сплаченого у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Миколаївського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов