Постанова

Іменем України

03 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 477/1499/17

провадження № 61-15927св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Галицинівська сільська рада Вітовського району Миколаївської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2017 року у складі судді: Козаченка Р. В., та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 31 січня 2018 року у складі колегії суддів:Колосовського С. Ю., Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області про визнання недійсними та скасування рішень Лиманівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (далі - Лиманівська сільська рада).

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 . Власником суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_2 , є ОСОБА_2 , який 14 травня 2001 року придбав у ОСОБА_3 житловий будинок, розташований на цих земельних ділянках. Оскільки спірні земельні ділянки не знаходились у комунальній власності, а значились за ОСОБА_3 , то прийняті рішення сільської ради про передачу їх ОСОБА_2 є незаконними. Вказані рішення сільської ради, на думку позивача, порушують його права внаслідок того, що спірні земельні ділянки оформлені ОСОБА_2 у Державному земельному кадастрі з порушеннями.

ОСОБА_1 просив:

визнати незаконними та скасувати рішення Лиманівської сільської ради № 7 від 16 червня 2006 року про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку та площею 0,104 га - для ведення особистого селянського господарства, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 ;

визнати незаконними та скасувати рішення Лиманівської сільської ради № 11 від 16 червня 2006 року про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,2604 га, розташованої за тією ж адресою;

визнати незаконними та скасувати рішення Лиманівської сільської ради № 5 від 29 квітня 2014 року про затвердження технічної документації та передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,25 га, розташованої за тією ж адресою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконними та скасовано рішення Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області: № 11 від 16 червня 2006 року про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,2604 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ; № 5 від 29 квітня 2014 року про затвердження технічної документації та передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,25 га, розташованої за тією ж адресою.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 листопада 2016 року за ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку, площею 0,23 га, яка йому була передана у приватну власність за адресою: АДРЕСА_4 , для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку. Підставою для прийняття такого рішення стала втрата раніше виданого правовстановлюючого документу на землю, тобто державного акту серії МК № 10259. Позивач продовжує оформлення права власності на цю землю, в тому числі, вчиняє дії по розробці та затвердженню технічної документації, реєстрації права власності в державному органі, тощо. У реєстрації права власності його ділянки йому було відмовлено державним реєстратором через накладення з ділянкою сусіда ОСОБА_2 . Тому прийняті Лиманівською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області рішення № 11 від 16 червня 2006 року та № 5 від 29 квітня 2014 року є незаконними і підлягають скасуванню.

При відмові в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зробив висновок про те, що рішення сільської ради № 7 від 16 червня 2006 року не існувало і його копія ОСОБА_2 видана помилково, а тому підстав для його скасування не існує.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 31 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2017 року в частині вимог ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішень Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області № 11 від 16 червня 2006 року про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,2604 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та № 5 від 29 квітня 2014 року про затвердження технічної документації та передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,25 га, розташованої за тією ж адресою, скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду в частині скасування рішення першої інстанції в частині задоволених позовних вимог мотивована тим, що оспорюваними рішеннями Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області № 11 від 16 червня 2006 року та № 5 від 29 квітня 2014 року не було допущено порушення прав позивача. ОСОБА_3 продала ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу належний їй на праві власності житловий будинок по АДРЕСА_2 АДРЕСА_5 та не заявляла про порушення її прав рішеннями № 11 від 16 червня 2006 року про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2604 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 та рішення № 5 від 29 квітня 2014 року про затвердження технічної документації та передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,25 га, розташованої за тією ж адресою. Зазначені в указаних рішеннях площі земельних ділянок є тотожні з правовстановлюючими документами ОСОБА_3 , які після встановлення меж земельних ділянок в натурі, суміжним землевласником ОСОБА_1 не оспорювались. Галицинівська сільська рада Вітовського району Миколаївської області, в зв`язку з добровільним об`єднанням територіальних громад, є правонаступником Лиманівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

При залишенні рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області № 7 від 16 червня 2006 року без змін апеляційний суд вказав, що відсутні підстави, передбачені статтями 21 ЦК України 152 ЗК України для визнання незаконним рішення Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області № 7 від 16 червня 2006 року, оскільки за цими номером і датою орган місцевого самоврядування рішення про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельних ділянок не приймав. Рішення в цій частині ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

При відхиленні доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що на підставі цього рішення був визнаний недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку, а також про недоведеність факту відсутності оспореного рішення, апеляційний суд вказав, що вони є помилковими. Як вбачається з рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 січня 2014 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 25 лютого 2014 року, підставою для визнання недійсним державного акту слугувало те, що останній було видано з порушенням встановленої процедури і без відповідного рішення сільської ради. В цьому судовому рішення, хоча й міститься посилання на рішення Лиманівської сільської ради від 16 червня 2006 року № 7 проте обґрунтовуючи порушення прав ОСОБА_2 суд головним чином виходив з того, що він є власником житлового будинку і правонаступником прав на земельну ділянку, на якій він розташований в тих межах, які належали попередньому власнику (а. с. 25, 68). Відсутність рішення Лиманівської сільської ради від 16 червня 2006 року № 7 підтверджується не лише правонаступником цього органу, а й довідкою державного архіву Миколаївської області, архівною копією самого рішення та повідомленням посадової особи прокуратури Миколаївської області за даними досудового слідства (а. с.46, 107, 108). Рішення ж Лиманівської сільської ради від 16 червня 2006 року № 7 про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки ЗАТ «Київстар ДЖ.ЕС.Ем» жодним чином не порушує прав ОСОБА_1 і до того ж без залучення до участі у справі цього товариства, не може бути визнане недійсним.

Аргументи учасників справи

У березні 2018 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати повністю постанову суду апеляційної інстанції, скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі і залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. При цьому посилався на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , станом на момент прийняття оспорених рішень Лиманівською сільською радою № 11 від 16 червня 2006 року та № 5 від 29 квітня 2014 року не належали до земель державної або комунальної власності, оскільки ОСОБА_3 не повертала в земельні запаси сільської ради земельні ділянки, які належали їй на праві приватної власності згідно виданих їй 27 грудня 1999 року держаних актів на право власності на землю. Таким чином, Лиманівська сільська рада не мала жодних законних підстав розпоряджатися земельними ділянками, що надані нею ОСОБА_3 у 1999 році. Указане свідчить про те, що рішення Лиманівської сільської ради № 11 від 16 червня 2006 року та № 5 від 29 квітня 2014 року не відповідають вимогам законодавства. Указане підтверджується і рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 10 липня 2012 року та правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 19 січня 2011 року.

Зазначає, що Лиманівська сільська рада у 2006 році, а потім у 2014 році розглянула та прийняла заяву відповідача щодо виділення йому землі довільно з порушенням вимог статті 118 ЗК України, без надання проектної документації на земельну ділянку і відповідного її узгодження. Такі дії відповідачів порушують права позивача, як користувача суміжної земельної ділянки, так як без проекту невідомо розташування ділянки, її межі не узгоджено з ним. Позивач не може попередньо оскаржити проект в судовому порядку до затвердження технічної документації та внесення даної ділянки до Державного земельного кадастру. Родиною позивача у 1997 році набуто у власність земельну ділянку, загальною площею 0,29 га, однак рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 січня 2014 року за позовом ОСОБА_2 державні акти на право власності на землю позивача та його дружини було визнано недійсними. Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 листопада 2016 року підтверджено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,23 га. У державній реєстрації земельної ділянки позивачу було відмовлено у зв`язку із тим, що виявлено перетин земельної ділянки з ділянкою, власником якої є ОСОБА_2 , а також відділом Держгеокадастру повідомлено, що реєстрація земельної ділянки ОСОБА_2 здійснена з порушенням вимог Закону України «Про Державний земельний кадастр». Позивач стверджує, що у результаті помилкового присвоєння кадастрового номеру, координати, які внесено до автоматизованої бази даних АС ДЗК управління Держкомзему у Вітовському районі Миколаївської області не відповідають координатам фактичного розташування земельної ділянки ОСОБА_5 із захопленням належної позивачу земельної ділянки. Незважаючи на помилки та порушення законодавства, технічна документація відповідача, що здійснена з порушенням і яка є суміжною з земельною ділянкою позивача, затверджена оспореним рішенням Лиманівської сільської ради від 29 квітня 2014 року № 5. З огляду на викладене, не можливо погодитися із висновками апеляційного суду про те, що рішенням Лиманівської сільської ради від 29 квітня 2014 року № 5 про затвердження технічної документації та відсутність проекту за рішенням № 11 від 06 червня 2006 року не порушують права позивача. Окрім цього, позивач зазначає, що за рахунок підробленого рішення сільської ради № 7 від 16 червня 2006 року ОСОБА_2 домігся визнання недійсним державного акту на землю позивача на земельну ділянку, яка не є суміжною та ніяк не порушувала права відповідача.

Вказує, що Державна реєстраційна служба України «Укрдержреєстр» повідомила, що під час проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку відповідача, державним реєстратором допущені порушення норм законодавства, що стало підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Оспорені рішення сільської ради є протизаконними, жодне з них не виконано за своїм призначенням, а земельні ділянки, передані згідно цих рішень у власність відповідача не оформлювались. Указані рішення застосовувались тільки для підтвердження прав ОСОБА_2 на землю в судах, так як він не оформив право на земельну ділянку, отримане у зв`язку із купівлею житлового будинку.

У травні 2018 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, у якому проситьзалишити касаційну скаргу без задоволення. Відзив мотивований тим, що із позову, апеляційної та касаційної скарги видно те, що позивач вважає, що оскаржені рішення сільської ради слугували підставою для прийняття рішення Жовтневим районним судом Миколаївської області від 20 січня 2014 року про визнання недійсними державних актів, виданих на ім`я ОСОБА_1 та на ім`я його дружини. Однак, підставою для прийняття такого рішення було порушення встановленої законом процедури отримання у власність земельних ділянок. Апеляційним судом правильно зазначено, що після встановлення меж земельних ділянок в натурі ще колишнім власником ОСОБА_3 , ОСОБА_1 такі межі не оспорював, тобто справа не в межах. У даному випадку, порушення прав ОСОБА_1 спірними рішеннями є абстрактним, оскільки вони його прав не зачіпають та не стосуються. Твердження позивача про те, що будь-які рішення сільської ради по землі, прийняті з порушеннями вимог земельного законодавства автоматично порушують права власників або суміжних користувачів є неправильним. Єдиним доказом, який підтверджує нібито порушення прав позивача в його намаганнях поновити свої права на недооформлені земельні ділянки є технічна документація, яку в 2015 році намагався затвердити позивач. Однак на той час у нього були відсутні взагалі будь-які правоустановчі документи, оскільки своє право власності у зв`язку із втратою документа він міг підтвердити лише рішенням суду від 17 листопада 2016 року. Як виглядала земельна ділянка у технічній документації, яку намагався затвердити позивач, яким чином утворилася накладка, і яка площа такої ділянки - не зрозуміло, оскільки у рішенні про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру від 12 серпня 2015 року посилання на площу такої ділянки відсутнє.

У грудні 2018 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав відповідь на відзив, який мотивований тим, що на даний час проводиться досудове розслідування кримінального провадження від 19 квітня 2018 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 362 КК України. Технічна документація ОСОБА_2 , що затверджена рішенням Лиманівської сільської ради № 5 від 29 квітня 2014 року є однією зі складових кримінального провадження. ОСОБА_2 помилково вважає, що межі земельної ділянки позивача, площею 0,23 га не є сформованими, а тому не можуть перетинатися з його ділянкою. Зазначення у відзиві про те, що твердження позивача про те, що сільська рада не погодила проект відведення земельної ділянки і взагалі не надала дозволу для виготовлення такого проекту, а відтак межі не є узгодженими, не відповідає обставинам справи та спростовується матеріалами справи. Твердження відповідача про відсутність порушених прав позивача не мають підстав. ОСОБА_1 законно відстоює свої права, шляхом визнання незаконними рішень сільської ради та їх скасування.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконавчого провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на подання доповнень до касаційної скарги відмовлено та у прийняті доповнення до касаційної скарги відмовлено.

У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Апеляційний суд встановив, що рішеннями виконкому районної ради народних депутатів Миколаївської області №21 №129, які було прийнято в березні і квітні 1990 року ОСОБА_1 виділено земельну ділянку площею 0,13 га та надано дозвіл на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_4 .

Наказом директора радгоспу «Радянська Україна» № 141 від 11 червня 1990 року ОСОБА_1 надано земельну ділянку площею 0,13 га по АДРЕСА_4 для будівництва житлового будинку і майстерні.

04 червня 1997 року Лиманівською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області ОСОБА_1 , ОСОБА_6 видані відповідно державні акти серії: МК №11553 про право приватної власності на земельну ділянку площею 0,04 га для ведення підсобного господарства по АДРЕСА_4 ; МК №11462 на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за цією ж адресою. Указані державні акти визнані недійсними рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 25 лютого 2014 року.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 листопада 2016 року за ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку площею 0,23 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_4 у зв`язку з втратою державного акта серії МК №10259, виданого на підставі рішення Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області № 30 від 30 травня 1997 року. При розгляді цього спору судом не перевірялась законність видачі правовстановлюючих документів ОСОБА_1 з огляду на наявність чи відсутність рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, технічної документації та про встановлення меж земельної ділянки в натурі.

12 серпня 2015 року ОСОБА_1 подав до відділу Держземагенства у Жовтневому районі заяву про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,023 га по АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_4 ). Рішенням державного реєстратора від 12 серпня 2015 року відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв`язку з перетином земельної ділянки із суміжними земельними ділянками, в тому числі по АДРЕСА_2 .

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 06 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 17 липня 2017 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Галицінівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області про підтвердження права на відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення його прав в 1997 року при приватизації землі площею 0,29 га.

25 січня 1999 року виконавчим комітетом Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області було видано ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_5 .

27 грудня 1999 року головою Лиманівської сільської ради на підставі рішень цієї ради № 6 від 11 червня 1999 року про затвердження технічної документації та про передачу у власність земельних ділянок ОСОБА_3 видані державні акти на право власності на земельні ділянки площами 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і 0,0104 га для ведення особистого підсобного господарства.

14 травня 2001 року ОСОБА_3 продала ОСОБА_2 за укладеним на товарній біржі «Марія» договором купівлі-продажу житловий будинок по АДРЕСА_2 АДРЕСА_5 . Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 05 вересня 2006 року указаний договір був визнаний дійсним.

Лиманівська сільська рада Жовтневого району Миколаївської області прийняла рішення № 11 від 16 червня 2006 року про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2604 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 та рішення № 5 від 29 квітня 2014 року про затвердження технічної документації та передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,25 га, розташованої за тією ж адресою.

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_3 , яка законним чином розпорядилась земельними ділянками на користь відповідача, не заявляла про порушення її прав цими рішеннями, а зазначені в них площі земельних ділянок є тотожні з її правовстановлюючими документами, які після встановлення меж земельних ділянок в натурі суміжним землевласником ОСОБА_1 не оспорювались.

18 червня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області прийнято рішення про реєстрацію за ОСОБА_2 права приватної власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_5 .

Відповідно до статті 1 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини першої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Апеляційний суд встановив, що позивач не довів, яким чином оспорюваними рішеннями Лиманівської сільської ради № 11 від 16 червня 2006 року та № 5 від 29 квітня 2014 року порушуються його права чи інтереси.

За таких обставин, апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконними рішень Лиманівської сільської ради № 11 від 16 червня 2006 року та № 5 від 29 квітня 2014 року та відмовив в задоволенні позову в цій частині.

Суди встановили, що Лиманівською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області дійсно приймалось 16 червня 2006 року рішення № 7, однак не про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельних ділянок площами 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і 0,0104 га для ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_2 , а про надання дозволу ЗАТ «Київстар ДЖ.ЕС.Ем» на розробку проекту відведення земельної ділянки. 29 грудня 2016 року за результатами одного із досудових розслідувань по факту підробки рішення Лиманівської сільської ради від 16 червня 2006 року № 7 СВ Жовтневого ВП Корабельного ВП ГУНП в Миколаївські області винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з неможливістю встановити особу, яка підробила це рішення. Відсутність рішення Лиманівської сільської ради № 7 від 16 червня 2006 року підтверджується не лише правонаступником цього органу, а й довідкою державного архіву Миколаївської області, архівною копією самого рішення та повідомленням посадової особи прокуратури Миколаївської області за даними досудового слідства.

У абзаці 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення суду першої інстанції) передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженої постанови суду апеляційної інстанції) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, встановивши, що відсутні підстави для визнання незаконним рішення Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області №7 від 16 червня 2006 року, оскільки за цими номером і датою орган місцевого самоврядування рішення про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельних ділянок не приймав, суди зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції в нескасованій апеляційним судом частині та постанова апеляційного суду постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції в нескасованій апеляційним судом частині та постанова апеляційного суду без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2017 року в нескасованій апеляційним судом частині та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 31 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков