ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 477/1886/14-ц

провадження № 61-9416св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Жовтнева районна державна адміністрація Миколаївської області, відділ Держземагенства в Жовтневому районі Миколаївської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Обласний земельно-кадастровий центр»,

позивачі за зустрічним позовом - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачі за зустрічним позовом - Жовтнева районна державна адміністрація Миколаївської області, відділ Держземагенства в Жовтневому районі Миколаївської області, ОСОБА_1 ,

треті особи за зустрічним позовом - ОСОБА_4 , приватний нотаріус Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області Сапега Олена Петрівна,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 12 липня 2016 року в складі судді Полішко В. В., рішення апеляційного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2016 року в складі колегії суддів Прокопчук Л. М., Темнікової В. І., Данилової О. О.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

07 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області, відділу Держземагенства в Жовтневому районі Миколаївської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та просив:

- визнати незаконним і скасувати розпорядження голови Жовтневої РДА Миколаївської області від 21 квітня 2009 року № 310-р «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність»;

- визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані на підставі вказаного розпорядження Жовтневою райдержадміністрацією 07 липня 2009 року, на ім`я ОСОБА_2 - серії ЯЖ № 863786 , на ім`я ОСОБА_3 - серії ЯЖ № 863787 , на ім`я ОСОБА_4 - серії ЯЖ №863785, площею по 2,0 га кожна в межах території Лиманівської сільради Жовтневого району Миколаївської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що на момент прийняття розпорядження Жовтневої райдержадміністрації від 21 квітня 2009 pоку № 310-р дозвіл на розроблення проекту відведення земельних ділянок був анульований, а тому дане розпорядження прийняте з порушенням вимог земельного законодвства і підлягає скасуванню, а видані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на підставі нього державні акти на право приватної власності на земельні ділянки - визнанню недійсними.

10 березня 2015 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з зустрічним позовом до Жовтневої РДА Миколаївської області, відділу Держземагенства в Жовтневому районі Миколаївської області, ОСОБА_1 і просили:

- визнати незаконним і скасувати розпорядження Жовтневої РДА Миколаївської області від 18 грудня 2008 року № 951-р про затвердження технічної документації на земельні ділянки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ;

- визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані зазначеним особам 14 січня 2009 року Жовтневою РДА Миколаївської області та відділом Держкомзему в Жовтневому районі Миколаївської області;

- визнати незаконними довіреності від 26 листопада 2008 року, посвідчені посадовою особою Лиманівської сільради, за якими ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 передали свої повноваження на розпорядження земельними ділянками ОСОБА_13 ;

- визнати недійсними посвідчені приватним нотаріусом Сапегою О. П. договори купівлі-продажу земельних ділянок від 26 листопада 2011 року, за якими ОСОБА_13 від імені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 продала належні їм земельні ділянки ОСОБА_1 ;

- вилучити (скасувати) записи державної реєстрації чотирьох проданих ОСОБА_1 земельних ділянок та закрити поземельні книги за ними;

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зазначали, що розпорядження Жовтневої РДА Миколаївської області від 18 грудня 2008 року № 951-р прийняте з порушенням вимог статті 151 ЗК України на підставі технічної документації, а не проекту відведення земельної ділянки, який був розроблений за заявою особи, яка не мала права на її подачу, а тому вважали, що дане розпорядження підлягає скасуванню, а видані на підставі нього державні акти на право приватної власності - визнанню недійсними. Зазначали, що договори купівлі-продажу земельних ділянок укладені представником продавців на підставі довіреностей, які посадова особа органу місцевого самоврядування не мала права посвідчувати, а тому просили визнати незаконними довіреності і недійсними договори купівлі-продажу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 12 липня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Жовтневої райдержадміністрації № 310-р від 21 квітня 2009 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність»; визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані Жовтневою райдержадміністрацією 07 липня 2009 року, на ім`я ОСОБА_2 серії ЯЖ № 863786 , на ім`я ОСОБА_3 серії ЯЖ № 863787 , на ім`я ОСОБА_4 серії ЯЖ № 863785 .

Зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволений частково, визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Жовтневої райдержадміністрації від 18 грудня 2008 року № 951-р «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки»; визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані 14 січня 2009 року на ім`я ОСОБА_6 (серія ЯЗ № 243664), ОСОБА_7 (серія ЯЗ № 243666), ОСОБА_8 (серія ЯЗ № 243668), ОСОБА_9 (серія ЯЗ № 243669); визнано недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок від 26 листопада 2011 року, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , посвідчені приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області Сапегою О. П.; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 , виходив із того, що розпорядження голови Жовтневої райдержадміністрації № 310-р від 21 квітня 2009 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність» прийняте на підставі землевпорядної документації, виготовленої з порушеннями законодавства, а тому вказане розпорядження підлягає скасуванню, а видані на підставі нього державні акти на право власності на землю - визнанню недійсними.

Задовольняючи частково зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд керувався тим, що розпорядження голови Жовтневої райдержадміністрації від 18 грудня 2008 року № 951-р «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки» прийняте з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не був розроблений, у зв`язку з чим наявні правові підстави для задоволення даної позовної вимоги.

Задовольняючи частково вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 26 листопада 2011 року, суд першої інстанції виходив із того, що на момент їх укладення ОСОБА_7 і ОСОБА_8 померли. Вважав відсутніми підстави для визнання недійсними укладених ОСОБА_1 із ОСОБА_6 та ОСОБА_9 договорів купівлі-продажу земельних ділянок, оскільки позивачі не довели в установленому законом порядку наявність передбачених законом обставин як підстав їх недійсності.

У задоволенні позовної вимоги про визнання довіреностей незаконними суд першої інстанції відмовив за недоведеністю.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про вилучення (скасування) записів державної реєстрації земельних ділянок та закриття поземельних книг за ними, суд першої інстанції виходив із того, що така вимога не ґрунтується на положеннях законодавста.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2016 року рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 12 липня 2016 року скасовано в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 26 листопада 2011 року, укладених між ОСОБА_1 і ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , посвідчених приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області Сапегою О. П., та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаної позовної вимоги. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із відсутності підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу як укладених представником продавців на підставі недійсних довіреностей та підтвердив правильність висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання довіреностей недійсними.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження в даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2017 року дана справа призначена до судового розгляду.

У липні 2017 року ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду Укаїни з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2017 року дана справа призначена до судового розгляду.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» дана справа передана до Верховного Суду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У ідентичних за змістом касаційних скаргах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 посилаються на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять скасувати рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 12 липня 2016 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2016 року; ОСОБА_2 просить направити справу на новий розгляд до апеляційного суду, а ОСОБА_3 просить ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, а позов ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі.

Аналіз змісту доводів касаційних скарг дає підстави для висновку, що судові рішення не оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та в частині відмови у задоволенні їх вимог про визнання недійсними виданих 14 січня 2009 року державних актів на право власності на земельні ділянки на ім`я ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , про вилучення (скасування) записів державної реєстрації земельних ділянок та закриття поземельних книг за ними та про передачу у користування, розпорядженя та володіння ОСОБА_2 , ОСОБА_3 земельних ділянок з кадасторвимим номерами 4823382600:02:000:0798 і 4823382600:02:000:0797, а тому в цій частині в касаційному порядку не переглядаються.

Заперечення на касаційну скаргу

У грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому він просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що розпорядженням № 951-р від 18 грудня 2008 року Жовтнева районна державна адміністрація Миколаївської області передала у власність ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 земельні ділянки площею по 2,0 га кожному для ведення особистого селянського господарства й 14 січня 2009 року їм видані державні акти про право власності на відповідні земельні ділянки.

26 листопада 2011 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , від імені яких на підставі нотаріально посвідчених двіреностей діяла ОСОБА_13 , продали належні їм на праві власності земельні ділянки ОСОБА_1

Розпорядженням Жовтневої ДРА від 11 травня 2007 року № 259-р дозволено громадянам, в тому числі ОСОБА_4 , виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства.

Розпорядженням Жовтневої РДА від 17вересня 2007 року № 605 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дозволено виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства.

Розпорядженням Жовтневої РДА Миколаївської області від 21 квітня 2009 року № 310-р у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передані земельні ділянки.

Відповідно до рішення державного кадастрового реєстратора від 08 вересня 2014 року № РВ-4800095262014 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру земельна ділянка, що належить ОСОБА_2 ,перетинається з шістьма земельними ділянками інших землевласників.

Про наявність перетинів спірних земельних ділянок із земельними ділянками інших землевласників сторонам даної справи було відомо на стадії виготовлення землевпорядної документації.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року), підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційних скарг колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

У частині третій статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно частини першої статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 911/2701/17 (провадження № 12-258гс18) вказано, що частиною п`ятою статті 116 ЗК України унормовано, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Земельні ділянки формуються як об`єкти цивільних прав: власності, постійного користування, оренди відповідно до закону, і припинення прав щодо цих об`єктів також має відбуватись виключно у відповідності до закону».

Згідно абзацу 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суди першої та апеляційної інстанцій при вирішення первісних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування розпорядження голови Жовтневої РДА Миколаївської області від 21 квітня 2009 року № 310-р «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність» та визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, видані Жовтневою райдержадміністрацією на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , не встановили які ж права та інтереси ОСОБА_1 були порушені оспорюваним розпорядженням та актами.

У зв`язку з наведеним касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині оскарження судових рішень про задоволення позову ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Жовтневої райдержадміністрації № 310-р від 21 квітня 2009 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність», визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, видані Жовтневою райдержадміністрацією 07 липня 2009 року, на ім`я ОСОБА_2 серії ЯЖ № 863786 , на ім`я ОСОБА_3 серії ЯЖ № 863787 , на ім`я ОСОБА_4 серії ЯЖ № 863785 , - підлягають задоволенню, а оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Тлумачення статті 33 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Згідно пункту 2 частини шостої статті 130 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) якщо спір не врегульовано суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У справі, що переглядається, позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які не є стороною оспорюваних правочинів, пред`явлено до Жовтневої районної державної адміністраціії Миколаївської області, відділу Держземагенства в Жовтневому районі Миколаївської області, ОСОБА_1 . Сторони чи їх правонаступники оспорюваних правочинів до участі в справі не залучені. За таких обставин, судові рішення в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсними довіреностей та договорів купівлі-продажу підлягають зміні в мотивувальній частині.

Посилання ОСОБА_2 у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд не розглянув його заяву про відвід колегії суддів, не заслуговують на увагу, оскільки ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 26 вересня 2016 року в задоволенні заяви адвоката Гладун Т. А., яка діяла в інтересах ОСОБА_2 , про відвід складу суду відмовлено.

Інші доводи касаційних скарг не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки встановлених апеляційним судом обставин, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

За результатами розгляду касаційних скарги колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених статтею 412 ЦПК Українипідстав для часткового задоволення касаційних скарг і ухвалення у відповідній частині нового рішення.

Керуючись статтями 400 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2016 року про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 26 листопада 2011 року, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , посвідчених приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області Сапегою О. П., змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 12 липня 2016 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2016 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області, відділу Держземагенства в Жовтневому районі Миколаївської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконним і скасування розпорядження голови Жовтневої РДА Миколаївської області від 21 квітня 2009 року № 310-р «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність», визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, видані Жовтневою райдержадміністрацією 07 липня 2009 року, на ім`я ОСОБА_2 серії ЯЖ № 863786 , на ім`я ОСОБА_3 серії ЯЖ № 863787 , на ім`я ОСОБА_4 серії ЯЖ № 863785 відмовити.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 12 липня 2016 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсними довіреностей від 26 листопада 2008 року, посвідчених посадовою особою Лиманівської сільради, за якими ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 передали свої повноваження на розпорядження земельними ділянками ОСОБА_13 , та про визнання недійсними посвідчених приватним нотаріусом Сапегою О. П. договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 26 листопада 2011 року, за якими ОСОБА_13 від імені ОСОБА_6 , ОСОБА_9 продала належні їм земельні ділянки ОСОБА_1 , змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 12 липня 2016 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2016 року в скасованій частинівтрачають законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук