№ 479/475/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

11 січня 2023 року

м. Київ

справа № 479/475/21

провадження № 61-6583св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Кривоозерський професійний аграрний ліцей,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко Віри Юріївни на додаткове рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 14 січня 2022 року у складі судді

Репушевської О. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду

від 29 червня 2022 рокуу складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В., Ямкової О. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кривоозерського професійного аграрного ліцею про скасування наказу

№30-о від 15 квітня 2021 року про застосування дисциплінарного стягнення.

Позовна заява мотивована тим, що він працює у відповідача на посаді старшого майстра.

Наказами роботодавця від 24 лютого 2021 року №33-о, від 18 березня

2021 року №47-о його зобов`язано підготувати та передати під підпис секретарю експертної комісії: журнали ведення обліку виробничого навчання учнів у групах за останні 5 років; договори про проведення навчально-виробничої практики за останні 5 років; звіти учнів про проходження виробничої практики (щоденник) за останні 3 роки, документи (звіти, довідки, накази) про стажування майстрів виробничого навчання за останні 5 років, індивідуальні плани роботи майстрів виробничого навчання за останні три роки.

Наказом №30-о від 15 квітня 2021 року роботодавець оголосив йому догану за невиконання наказів від 24 лютого 2021 року №33-о та від 18 березня

2021 року №47-о.

Притягнення до дисциплінарної відповідальності вважає незаконним, оскільки названі документи були здані ним ще до їх витребування і повторно їх подати він не мав можливості.

Крім того зазначав, що він є заступником голови профспілки, яка не надавала згоди на притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

З огляду на вказане просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанціїта додаткового рішення цього ж суду

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області

від 23 грудня 2021 року позов задоволено.

Скасовано наказ директора Кривоозерського професійного аграрного ліцею Ткач І. В. від 15 квітня 2021 року № 30-о «Про застосування заходу дисциплінарного стягнення до старшого майстра ОСОБА_1 ».

Стягнуто з Кривоозерського професійного аграрного ліцею на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що

ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності незаконно, оскільки в його діянні відсутній склад правопорушення і до того ж догану було оголошено за наявності обґрунтованого рішення профспілкового органу про відмову у дачі згоди на притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Додатковим рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 14 січня 2022 року заяву адвоката Тарасенко В. Ю. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Кривоозерського професійного аграрного ліцею на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 000,00 грн.

Частково задовольняючи заяву, суд враховував складність справи, яка відноситься до категорії нескладних, обсяг послуг, наданих адвокатом під час розгляду справи, час, витрачений адвокатом на надання відповідних послуг, а також співмірність розміру судових витрат із складністю справи.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 29 червня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Кривоозерського професійного аграрного ліцею залишено без задоволення, рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 23 грудня 2021 року та додаткове рішення цього ж суду від 14 січня 2022 року залишено без змін.

Стягнуто з Кривоозерського професійного аграрного ліцею на користь ОСОБА_1 1 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що діяння ОСОБА_1 не може бути розцінене як порушення ним трудової дисципліни, що свідчить про законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції за наслідками вирішення спору.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, які понесені позивачем, то з урахуванням співмірності із характером правовідносин, які склалися між сторонами, складністю справи, ціною позову, критерію розумності їх розміру, принципом справедливості, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, який визначив розмір компенсації в ухваленому додатковому рішенні у розмірі 6000 грн.

Також апеляційний суд дійшов висновку, що на підставі статті 141 ЦПК з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, понесені в апеляційній інстанції лише в розмірі 1000 грн, так як 16 березня 2022 року судове засідання не відбулось у зв`язку з неявкою сторін і обмеженою роботою суду внаслідок початку збройної агресії з боку російської федерації, а розгляд справи, призначеної на 08 червня 2022 року, було відкладено із-за відсутності даних про належне повідомлення відповідача.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2022 року на електронну адресу Верховного Суду була надіслана касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката

Тарасенко В. Ю. на додаткове рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 14 січня 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 червня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат

Тарасенко В. Ю., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11 000,00 грн та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині, стягнувши з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, понесені ним у суді першої інстанцій, у загальному розмірі 16 000,00 грн, та у суді апеляційної інстанції - у загальному розмірі 2000,00 грн.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі № 902/347/18,

від 13 травня 2020 року у справі № 922/2749/19, від 09 квітня 2019 року справі № 826/2689/15, провадження № К/9901/7612/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір заявлених стороною судових витрат для відшкодування, а також не врахували, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Проте відповідач у цій справі або його представник жодного разу не заявляли про те, що не згодні з розміром судових витрат на професійну правничу допомогу, про відшкодування яких заявляв позивач.

У матеріалах справи відсутні будь-які письмові відзиви чи заперечення відповідача щодо заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та заявлених судових витрат до відшкодування, відсутні докази направлення цих відзивів чи заперечень позивачу.

Крім того, самі суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях не навели жодних обґрунтованих заперечень, чому саме вони вважають завищеним розмір судових витрат, з якими саме судовими витратами, понесеними позивачем, вони не згодні і з яких підстав.

Таким чином, позивачем оскаржуються рішення судів попередніх інстанцій тільки в частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а тому в іншій частині на предмет законності й обґрунтованості судом касаційної інстанції не перевіряються відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області

від 23 грудня 2021 року позов задоволено.

Стягнуто з Кривоозерського професійного аграрного ліцею на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908,00 грн.

До закінчення судових дебатів у справі представником позивача - адвокатом Тарасенко В. В. було зроблено заяву про стягнення з відповідача витрат за професійну правничу допомогу, а докази про судові витрати відправлено до суду 24 грудня 2021 року (згідно накладної Укрпошти), тобто в строк, передбачений положеннями частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Так, 11 січня 2022 року (відправлено поштою 24 грудня 2021 року) від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко В. Ю. надійшла заява, в якій вона просить ухвалити додаткове рішення у даній справі, яким вирішити питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 000,00 грн.

На підтвердження понесення яких до суду надано наступні документи:

- договір про надання правничої допомоги від 14 травня 2021 року (доданий до позовної заяви);

- копія додатку №1 до договору про надання правничої допомоги

від 14 травня 2021 року - погодження розміру і порядку оплати витрат на професійну правничу допомогу у справі (доданий до позовної заяви);

- копія рахунку-фактури на суму 1000,00 грн на оплату послуг адвоката за участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, призначеному

на 21 липня 2021 року;

- копія банківської квитанції від 21 липня 2021 року на суму 1000,00 грн та платіжного доручення банку від 21 липня 2021 року про оплату позивачем послуг адвоката за участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, призначеному на 21 липня 2021 року;

на 04 серпня 2021 року;

- копія банківської квитанції від 04 серпня 2021 року на суму 1000,00 грн та платіжного доручення банку від 04 серпня 2021 року про оплату позивачем послуг адвоката за участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, призначеному на 04 серпня 2021 року;

на 05 серпня 2021 року;

- копія банківської квитанції від 06 серпня 2021 року на суму 1000,00 грн та платіжного доручення банку від 06 серпня 2021 року про оплату позивачем послуг адвоката за участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, призначеному на 05 серпня 2021 року;

на 30 листопада 2021 року;

- копія банківської квитанції від 10 грудня 2021 року на суму 1000,00 грн та платіжного доручення банку від 10 грудня 2021 року про оплату позивачем послуг адвоката за участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, призначеному на 30 листопада 2021 року;

на 14 грудня 2021 року;

- копія банківської квитанції від 20 грудня 2021 року на суму 1000,00 грн та платіжного доручення банку від 20 грудня 2021 року про оплату позивачем послуг адвоката за участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, призначеному на 14 грудня 2021 року;

на 23 грудня 2021 року;

- копія банківської квитанції від 23 грудня 2021 року на суму 1000,00 грн та платіжного доручення банку від 23 грудня 2021 року про оплату позивачем послуг адвоката за участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, призначеному на 23 грудня 2021 року;

- копія рахунку-фактури від 23 грудня 2021 року на суму 10 000,00 грн на оплату послуг адвоката за правничий супровід справи;

- копії 2 банківських квитанцій від 24 грудня 2021 року на загальну суму 10 000,00 грн (по 5000,00 грн кожна) та 2 платіжних доручень банку

від 24 грудня 2021 року про оплату позивачем послуг адвоката за правничий супровід справи;

- копія акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 23 грудня 2021 року про надання послуг з професійної правничої допомоги позивачу на загальну суму 16 000,00 грн.

Крім того, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, представник позивача подала до суду розрахунок суми судових витрат, в якому просила стягнути з відповідача 2000,00 грн (загальна участь представника у судових засіданнях у режимі відеоконференції в апеляційному суді - 2000,00 грн/ 2 засідання), на підтвердження чого надала:

- копію рахунку-фактури на суму 1000,00 грн на оплату послуг адвоката за участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, призначеному на

16 березня 2022 року, у подальшому перенесеному на 08 червня 2022 року;

- копія банківської квитанції про оплату позивачем послуг адвоката за участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, призначеному на 16 березня 2022 року, у подальшому перенесеному на 08 червня 2022 року;

- копія платіжного доручення банку про оплату рахунка-фактури на суму 1000,00 грн;

- копія рахунка-фактури на суму 1000,00 грн на оплату послуг адвоката за участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, призначеному на

29 червня 2022 року;

- копія банківської квитанції про оплату позивачем послуг адвоката за участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, призначеному на 29 червня 2022 року;

- копія платіжного доручення банку про оплату рахунка-фактури на суму 1000,00 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Додаткове рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною першою статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня

2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зроблено висновок, що: «суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами».

Наведене вище повністю узгоджується з твердженням скаржника про те, що суд не може на власний розсуд зменшити судові витрати без клопотання іншої сторони.

Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність;

3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Як вбачається з додатку №1 до договору про надання правничої допомоги від 14 травня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Тарасенко В. Ю., розмір гонорару адвоката за правничий супровід справи згідно з пунктом 1.1 договору складає 10 000,00 грн за повний письмовий правничий супровід справи у судах всіх трьох інстанцій в Україні. Гонорар у вищезазначеному розмірі сплачується клієнтом при досягненні позитивного результату у вирішенні справи. Позитивним результатом вважається у даному випадку задоволення позовних вимог клієнта. У разі досягнення частково позитивного результату, гонорар сплачується пропорційно до досягнених цілей.

Крім того, 1000,00 грн сплачується за участь в одному судовому засіданні в суді будь-якої інстанції в Україні у режимі відеоконференції, без виїзду за межі м. Харків.

Відповідно до пункту 2 додатку №1 до договору про надання правничої допомоги від 14 травня 2021 року розмір гонорару адвоката сплачується клієнтом у готівковій або безготівковій формі наступним чином: гонорар у розмірі 10 000,00 грн за повний письмовий правничий супровід справи у судах всіх трьох інстанцій в Україні сплачується клієнтом у повному обсязі не пізніше трьох календарних днів з моменту набрання законної сили рішення суду на користь клієнта або укладання мирової угоди.

Ухвалюючи додаткове рішення про часткове задоволення заяви, суд першої інстанції врахував, що загальна кількість проведених судових засідань за позовом складає 6 засідань (21 липня, 04 серпня, 05 серпня, 30 листопада,

14 грудня та 23 грудня 2021 року), з них у всіх засіданнях представник позивача - адвокат Тарасенко В. Ю. брала участь у режимі відеоконференції.

З урахуванням викладеного, враховуючи складність справи, яка відноситься до категорії нескладних, обсяг послуг, наданих адвокатом під час розгляду справи, час, витрачений адвокатом на надання відповідних послуг, а також співмірність розміру судових витрат із складністю справи, суд першої інстанції вважав, що з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню 6000,00 грн судових витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, та зазначає, що розмір гонорару адвоката за правничий супровід справи згідно з пунктом 1.1 договору у розмірі 10 000,00 грн є фактично «гонораром успіху».

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Гонорар успіху як сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Разом з тим, як зазначалося вище, відповідно до пункту 2 додатку №1 до договору про надання правничої допомоги від 14 травня 2021 року розмір гонорару адвоката сплачується клієнтом у готівковій або безготівковій формі наступним чином: гонорар у розмірі 10 000,00 грн за повний письмовий правничий супровід справи у судах всіх трьох інстанцій в Україні сплачується клієнтом у повному обсязі не пізніше трьох календарних днів з моменту набрання законної сили рішення суду на користь клієнта або укладання мирової угоди.

З огляду на вказане, станом на час подання заяви про ухвалення додаткового рішення суду (відправлено поштою 24 грудня 2021 року), право на гонорар у представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко В. Ю. не виникло, оскільки рішення суду першої інстанції

від 23 грудня 2021 року не набрало законної сили, що передбачено умовами пункту 2 додатку №1 до договору про надання правничої допомоги

від 14 травня 2021 року.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення з Кривоозерського професійного аграрного ліцею на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги у суді.

Крім того, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, представник позивача подала до суду розрахунок суми судових витрат, в якому просила стягнути з відповідача 2000,00 грн (загальна участь представника у судових засіданнях у режимі відеоконференції - 2000,00 грн/ 2 засідання), на підтвердження чого надала: копії рахунків-фактури на загальну суму

2000,00 грн, копії банківських виписок про оплату позивачем послуг адвоката на загальну суму 2000,00 грн, копії платіжних доручень про оплату рахунків-фактури на загальну суму 2000,00 грн.

Врахувавши надані докази, подані представником позивача, апеляційний суд на підставі статті 141 ЦПК дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, понесені в апеляційній інстанції лише в розмірі 1000,00 грн, так як 16 березня 2022 року судове засідання не відбулось у зв`язку з неявкою сторін і обмеженою роботою суду внаслідок початку збройної агресії з боку російської федерації, а розгляд справи призначеної на 08 червня 2022 року було відкладено із-за відсутності даних про належне повідомлення відповідача.

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічні висновки викладені й в постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 456/456/20 (провадження № 61-2042св22),

від 01 листопада 2022 рокуу справі № 757/24445/21-ц (провадження

№ 61-9163св22), від 17 листопада 2022 рокуу справі № 687/35/21 (провадження № 61-19990ск21).

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги у суді, а також співмірності розміру судових витрат із складністю справи, та не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 03 жовтня

2019 року у справі № 922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі

№ 902/347/18, від 13 травня 2020 року у справі № 922/2749/19, від 09 квітня 2019 року справі № 826/2689/15, провадження № К/9901/7612/19, на які посилається заявник.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 456/456/20 (провадження № 61-2042св22).

Інші доводи касаційної скарги є безпідставними, так як зводяться до особистої незгоди заявника із оскаржуваними судовими рішеннями, що не може бути підставою для їх скасування, а також зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

Виходячи з меж доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанцій та постанова апеляційного суду в частині вирішення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити в цій частині без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко Віри Юріївни залишити без задоволення.

Додаткове рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 14 січня 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду

від 29 червня 2022 рокув частині вирішення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта