ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 480/1345/18

провадження № 61-14100св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - приватне підприємство «Кряж»,

відповідачі: Миколаївська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державна служба геології та надр України, Веснянська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги приватного підприємства «Кряж» на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області у складі судді Войнарівського М. М. від 28 травня 2024 року, постанову Миколаївського апеляційного суду у складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Коломієць В. В., Ямкової О. О., від 25 вересня 2024 року та додаткову постанову Миколаївського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року і виходив з наступного.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У липні 2018 року ПП «Кряж» звернулося до суду з позовом до Миколаївської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державна служба геології та надр України, Веснянська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про визнання незаконним розпорядження, визнання недійсними державних актів на земельні ділянки, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право на спадщину, визнання недійсними правочинів по відчуженню земельних ділянок та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, усунення перешкод у користуванні надрами.

2. Свої вимоги позивач мотивував тим, що у період з 1990 до 1992 року Причорноморською експедицією ДГП «Кримгеологія» розвідано Кам`яно-Балківське родовище піску площею 27,5 га, яке розташоване на правому схилу балки Шпакової на неорних і малопродуктивних землях Миколаївського району Миколаївської області та у подальшому внесено до державного кадастру родовищ.

3. Рішенням Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області № 7 від 24 грудня 2003 року та Миколаївської районної ради Миколаївської області № 8 від 29 січня 2004 року ПП «Кряж» надано дозвіл на користування надрами на ділянці площею 27,5 га для геологічного вивчення та подальшої розробки.

4. 04 грудня 2006 року ПП «Кряж» отримало спеціальний дозвіл на користування надрами із зазначенням географічних координат.

5. 04 липня 2007 року Миколаївська обласна рада надала ПП «Кряж» гірничний відвід на розробку Кам`яно-Балківського родовища піску.

6. Позивач зазначав, що розпорядженням Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області № 132-р від 11 квітня 2003 року на території цього родовища було виділено у власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зокрема, з кадастровими номерами 4824280900:02:000:0061, 4824280900:02:000:0062, 4824280900:02:000:0063, 4824280900:02:000:0055, 4824280900:02:000:0056, які у подальшому були успадковані відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які продали свої ділянки відповідачу ОСОБА_6 , та ОСОБА_4 , ОСОБА_5

7. ПП «Кряж» вказувало, що зазначене вище розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області прийнято з порушенням норм земельного законодавства, оскільки передання надр у приватну власність заборонено, а перебування на території родовища земельних ділянок у власності відповідачів позбавляє товариство можливості видобувати корисні копалини.

8. З урахуванням зазначеного позивач просив позов задовольнити:

1) визнати незаконним розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації №132-р від 11 квітня 2003 року у частині передачі у приватну власність земельних ділянок (згідно зі списком № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5);

2) визнати недійсними: державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4824280900:02:000:0062 серії МК № 099316 виданий 30 липня 2003 року; державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4824280900:02:000:0063 серії МК № 099315 виданий 30 липня 2003 року; державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4824280900:02:000:0055 серії ЯГ №617735 виданий 20 серпня 2007 року; державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4824280900:02:000:0056 серії ЯК №272926 виданий 21 грудня 2011 року; державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4824280900:02:000:0061;

3) визнати недійсними та скасувати: свідоцтва про право на спадщину на вказані земельні ділянки, видані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;

4) визнати недійсними правочини щодо відчуження ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 земельних ділянок з кадастровими номерами 4824280900:02:000:0063, 4824280900:02:000:0062, 4824280900:02:000:0061;

5) скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 4824280900:02:000:0261 площею 18,246 га;

6) усунути перешкоди у користуванні надрами шляхом зобов`язання ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звільнити земельні ділянки від належного їм майна у вигляді посівів та врожаю.

Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій

9. Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 28 травня 2024 року у задоволенні позову ПП «Кряж» відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 травня 2023року.

10. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту права. Наголошено на необхідності заявлення позивачем позову про витребування майна.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

11. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року апеляційну скаргу ПП «Кряж» задоволено частково. Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 28 травня 2024 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

12. Додатковою постановою Миколаївського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року стягнуто з ПП «Кряж» на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 15 858, 00 грн.

13. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, однак помилився щодо мотивів відмови, вказавши на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушених прав.

14. Апеляційний суд виходив з недоведеності порушення прав позивача з боку відповідачів, а отже і необґрунтованості заявлених позовних вимог.

15. Спірні земельні ділянки були надані власникам у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 11 квітня 2003 року на підставі розпорядження районної державної адміністрації, яка мала право надавати земельні ділянки громадянам у власність з таким цільовим призначенням за межами населених пунктів. На момент передачі цих земельних ділянок громадянам ПП «Кряж» не існувало (створено 20 листопада 2003 року). Позивач не був власником або титульним володільцем спірних земельних ділянок на час їх передання у власність, а отже не може звертатися до суду з віндикаційним позовом.

Узагальнені доводи касаційної скарги

16. 22 жовтня 2024 року ПП «Кряж» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 28 травня 2024 року, постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року та додаткову постанову Миколаївського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

17. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 20 листопада 2018 року у справі № 372/2592/15-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17,

від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18, у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2024 року у справі № 2-814/10 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме норм законодавства про надра, зокрема щодо ефективного способу захисту та поновлення прав добросовісного надрокористувача, якщо у межах родовища корисних копалин місцевого значення перебувають земельні ділянки, надані у приватну власність (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також посилається на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, не надали їм належної правової оцінки та встановили обставини на підставі неналежних доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

18. Заявник стверджує, що спірні правовідносини виникли саме у сфері надрокористування, а тому вони регулюються нормами законодавства саме у цій сфері, але суд не застосував до спірних правовідносин норми матеріального права у сфері надрокористування та дійшов хибного висновку про відсутність порушення його прав та правомірність набуття відповідачами права приватної власності на спірні земельні ділянки.

19. Заявник звертає увагу на те, що спірні земельні ділянки були незаконно передані у власність фізичним особам. З 1992 року Кам`яно-Балківське родовище перебуває у державному кадастрі родовищ та належить до Державного фонду родовищ корисних копалини, який є частиною Державного фонду надр. ПП «Кряж» є добросовісним надрокористувачем та відповідно до статей 24, 25 Кодексу Українипро надра має відповідні права, у тому числі здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин, видобування корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу. Будь-яка діяльність, пов'язана з користуваннями надрами в межах гірничого відводу, може здійснюватися тільки за згодою користувача надр (інвестора), якому він наданий. Але такої згоди

ПП «Кряж» нікому не надавало, ніхто з такими заявами не звертався до нього. Перетин спірних земельних ділянок з Кам`яно-Балківським родовищем піску підтверджено технічним звітом з геодезичною зйомкою та експертним висновком, в якому експертом не виявлено варіантів усунення таких порушень через їх розташування в межах ділянки надр, що є державною власністю.

20. Згідно з доводами касаційної скарги ПП «Кряж» не є власником та не може бути власником родовища, яке є державною власністю, тобто ефективним способом захисту є позов про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні родовищем, оскільки такі земельні ділянки не вибувають з володіння власника, навіть якщо запис про право приватної власності на них внесений до земельного кадастру. ПП «Кряж» вважає, що звернулося до суду з ефективним та належним способом захисту порушеного права надрокористування, а саме з негаторним позовом. Спірне розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації № 132-р від 11 квітня 2003 року перешкоджає реалізації права ПП «Кряж» на користування надрами, суперечить нормам чинного законодавства, що є підставою для визнання його незаконним. Поза увагою судів залишився той факт, що з 1992 року Кам`яно-Балківське родовище піску площею 27,5 га перебуває на обліку державного фонду надр. Заявник вважає, що Миколаївською районною державною адміністрацією при прийнятті оскаржуваного судового рішення було порушено вимоги статей 183-186 Земельного кодексу України.

21. Заявник зазначає, що використання Кам`яно-Балківського родовища піску, яке перебуває на балансі ПП «Кряж», за цільовим призначенням є необхідним для вирішення соціально-економічних програм як на місцевому рівні, так і області, тому перебування ділянок надр у приватній власності суперечить чинному законодавству та не відповідає суспільному інтересу.

22. Апеляційний суд взагалі ухилився від вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, дійшов неправильного висновку про відсутність порушеного права позивача.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

23. Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 480/1345/18.

24. Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

25. У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильного по суті судового рішення апеляційного суду. Земельні ділянки були передані у власність попереднім власникам на підставі розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області № 132-р від 11 квітня 2003 року, законність якого не спростовано позивачем. Спірні земельні ділянки були надані у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 11 квітня 2003 року на підставі розпорядження районної державної адміністрації, яка мала право надавати земельні ділянки громадянам у власність з таким цільовим призначенням за межами населених пунктів. На момент передачі цих земельних ділянок громадянам ПП «Кряж» не існувало, оскільки воно було створено лише 20 листопада 2003 року. Позивач не довів порушення його прав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26. Розпорядженням Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області № 132-р від 11 квітня 2003 року затверджено проєкти організації земельних ділянок (паїв) та передано їх у приватну власність громадянам у розмірах, визначених проєктами організацій у фізичних гектарах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зокрема, № НОМЕР_1 ОСОБА_8 - 5,94 га, № НОМЕР_2 ОСОБА_9 - 6,08 га, № НОМЕР_3 ОСОБА_10 - 6,08 га, № НОМЕР_4 ОСОБА_11 - 6,08 га, № НОМЕР_5 ОСОБА_12 - 6,08 га.

27. ОСОБА_11 30 липня 2003 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії МК № 099316, кадастровий номер ділянки 4824280900:02:000:0062.

28. ОСОБА_10 30 липня 2003 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії МК № 099315, кадастровий номер ділянки 4824280900:02:000:0063.

29. За інформацією Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 2018 року земельна ділянка сільськогосподарського призначення № 4824280900:02:000:0063 площею 6,0828 га належала на праві власності ОСОБА_13 (1/2) та ОСОБА_1 (1/2) (свідоцтво про право на спадщину № 116 від 10 травня 2018 року, рішення суду від 26 квітня 2017 року у справі № 480/261/17); земельна ділянка сільськогосподарського призначення № 4824280900:02:000:0062 площею 6,0829 га належала на праві власності ОСОБА_13 (1/2) та ОСОБА_1 (1/2) (свідоцтва про право на спадщину № 423, 424 від 26 грудня 2016 року); земельна ділянка сільськогосподарського призначення № 4824280900:02:000:0056 площею 6,0844 га належала на праві власності ОСОБА_5 (свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 1-124

від 25 березня 2010 року та державний акт серії ЯК № 272926 від 21 грудня 2011 року); земельна ділянка сільськогосподарського призначення № 4824280900:02:000:0055 площею 5,9445 га належала на праві власності ОСОБА_4 (свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 1-572 від 28 вересня 2006 та державний акт серії ЯГ № 617735 від 20 серпня 2007 року); земельна ділянка сільськогосподарського призначення №4824280900:02:000:0061 площею 6,0803 га належала на праві власності ОСОБА_3 (1/2) та ОСОБА_2 (1/2) (свідоцтва про право на спадщину № 140, 141 від 24 травня 2018 року).

30. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 2023 рік земельна ділянка сільськогосподарського призначення № 4824280900:02:000:0261 площею 18,246 га належить на праві власності ОСОБА_6 (рішення про державну реєстрацію номер 62913854 від 18 січня 2022 року; документи, подані для реєстрації: заява-згода на об`єднання земельних ділянок від 10 січня 2022 року).

31. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань державна реєстрація ПП «Кряж» відбулася 20 листопада 2003 року.

32. Рішенням Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області № 7 від 24 грудня 2003 року погоджено клопотання ПП «Кряж» про надання у користування ділянки надр площею 27 га для отримання ліцензії, яка розташована в межах Кам`яно-Балківського родовища Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області для добування корисних копалин місцевого значення (піску).

33. Рішенням Миколаївської районної ради Миколаївської області від 29 січня 2004 року № 8 ПП «Кряж» надано згоду на надання у користування надр площею 27,5 га для геологічного вивчення та подальшої розробки корисних копалин місцевого значення (піску) на території Кир`яківської сільської ради.

34. Проте, у протоколі № 877 від 30 серпня 2004 року засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державному комітеті природних ресурсів України, де розглядалися матеріали ПП «Кряж» з метою отримання спеціального дозволу (ліцензії), вказано, що на розгляд колегії були надані вищевказані рішення Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області та Миколаївської районної ради Миколаївської області про погодження клопотання ПП «Кряж» про надання у користування ділянки надр площею 3 га. Також було надано дозвіл Миколаївської РДА Миколаївської області № 3781з від 08 грудня 2003 року на розроблення матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки для розробки кар`єру піску площею 3 га.

35. 04 грудня 2006 року Державна служба геології та надр України видала ПП «Кряж» спеціальний дозвіл № 4128 на користування надрами площею 27,5 га для видобування пісків у Кам`янобалківському родовищі (зазначені географічні координати), яке розташоване 0,5 км на північний захід від с. Кам`яна Балка Миколаївського району Миколаївської області.

36. Рішенням Миколаївської обласної ради від 26 червня 2007 року № 15 ПП «Кряж» надано гірничий відвід площею 27,5 га для розробки Кам`янобалківського родовища піску.

37. 04 липня 2007 року Миколаївською обласною радою складено акт про надання ПП «Кряж» гірничого відводу з метою розробки Кам`янобалківського родовища піску у Миколаївському районі Миколаївської області на площі 27,5 га на термін дії спеціального дозволу.

38. Розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації № 36-р від 28 січня 2008 року ПП «Кряж» надано у довгострокову оренду на 20 років земельну ділянку з кадастровим номером 4824280900:03:000:0059 для добувної промисловості під розробку піщаного кар`єру із земель запасу загальною площею 3,00 га сільськогосподарських земель, в тому числі 3,00 га сільськогосподарських угідь (пасовищ) в межах території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

39. 26 червня 2012 року ПП «Кряж» уклало з Державною службою геології та надр України угоду № 4128 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин Кам`янобалківського родовища, яка є додатком до спеціального дозволу на користування надрами від 04 грудня 2006 року.

40. 19 липня 2013 року між ПП «Кряж» та Південно-Українською ГГЕ Причорномор ДРГП складено акт прийому-передачі для промислового освоєння Кам`яно-Балківського родовища піску Миколаївського району Миколаївської області, де зазначено, що Південно-Українська ГГЕ Причорномор ДРГП передала, а ПП «Кряж» прийняло на баланс вказане родовище піску, яке розташоване у 500 м на північний захід від с. Кам`яна Балка Миколаївського району Миколаївської області на правому ухилі балки Шпакової, на неорних і малопродуктивних орних землях. Площа ділянки 3,0 га, загальна площа родовища 27,7 га. Будівель та споруд на ділянці немає.

41. У листі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 31 жовтня 2018 року на адресу Прокуратури Миколаївської області вказано, що ПП «Кряж» проводить роботи з видобування піску на самовільно зайнятих земельних ділянках № 4824280900:02:000:0061, № 4824280900:02:000:0062,

№ 4824280900:02:000:0063, а також землях державної власності, які не передані у власність або користування. Вказані земельні ділянки ПП «Кряж» використовує не за цільовим призначенням.

42. У висновку судової земельно-технічної експертизи № 125/053 від 22 жовтня 2020 року судовим експертом зазначено, що станом на липень 2020 року географічні координати спеціального дозволу Держгеонадра на користування надрами № 4128 від 04 грудня 2006 року та географічні координати гірничного відводу для розробки Кам`яно-Балківського родовища площею 27,5 га, виданого ПП «Кряж» на підставі рішення Миколаївської обласної ради № 15 від 26 червня 2007 року, в межах, визначених умовними координатами, які показані на топографічному плані до гірничного відводу, на підставі координат свердловини, що були закріплені у звіті про розвідку у 1992 році, накладаються на земельні ділянки з кадастровими номерами 4824280900:02:000:0056, 4824280900:02:000:0055, 4824280900:02:000:0061, 4824280900:02:000:0062, 4824280900:02:000:0063, які були відведені у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як землі сільськогосподарського призначення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

43. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

44. Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

45. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

46. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

47. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

48. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

49. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

50. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

51. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

52. Згідно з статтею 13 Конституції України земля, її надра атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

53. Відповідно до частини першої, третьої статті 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

54. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

55. Статтею 1 Кодексу України про надра (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

56. Надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності народу України на надра, є недійсними. Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади (стаття 4 Кодексу України про надра).

57. Користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни (частина перша статті 13 Кодексу України про надра).

58. Статтею 14 Кодексу України про надра визначено, що надра надаються у користування для: геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об`єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам`ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.); задоволення інших потреб.

59. Надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами чи гірничих відводів. Місцеві ради народних депутатів при наданні земельної ділянки для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення одночасно надають у користування і надра (стаття 18 Кодексу України про надра).

60. У відповідності до статті 24 Кодексу України про надра, користувачі надр мають право: 1) здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу; 2) розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу; 3) здійснювати на умовах спеціального дозволу консервацію наданого в користування родовища корисних копалин або його частини; 4) на першочергове продовження строку тимчасового користування надрами.

61. Законодавство України обмежувало можливість передання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, без отримання спеціального дозволу на користування надрами чи гірничого відводу, крім винятків, чітко визначених законом. Вказані обмеження були доступними, чіткими та зрозумілим, а наслідки їхнього недотримання - передбачуваними для будь-якої особи, яка отримала земельну ділянку у власність, маючи намір використовувати її не за призначенням, а для потреб, пов`язаних із користуванням надрами, чи яка отримала у власність земельну ділянку, право користування надрами, у межах якої на підставі спеціального дозволу на користування надрами або гірничого відводу належало іншій особі. Подібний висновок висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22).

62. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинених цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56)).

63. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

64. З негаторним позовом на захист права користування та розпорядження надрами шляхом припинення права на земельну ділянку в межах відповідної ділянки надр можуть звернутися держава в особі уповноваженого нею органу, яка діє в інтересах Українського народу як єдиного власника надр (частина перша статті 4 Кодексу України про надра), або власник спеціального дозволу на користування надрами та/чи гірничого відводу, якщо надра розміщені в межах земельної ділянки, наданої у власність чи користування інших осіб не цілей, пов`язаних із геологічним вивченням, розробкою та видобуванням корисних копалин. У випадку використання надр власником земельної ділянки без отримання спеціального дозволу на користування надрами або набуття права власності на земельну ділянку без наміру використання надр, що розміщені під нею, для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні надрами держава може звернутися з позовом про припинення права власності на відповідну земельну ділянку. Аналогічний позов може подати особа, яка у встановленому законом порядку отримала спеціальний дозвіл на користування надрами та/чи гірничий відвід, проте через оформлення іншою особою права власності/користування земельною ділянкою з надрами позбавлена можливості їх використовувати з тією метою, для реалізації якої був наданий цей дозвіл та/або гірничий відвід.

65. Подібні висновки висловленні у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18.

66. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

67. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

68. За правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

69. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

70. Змінюючи рішення суду першої інстанції щодо мотивів відмови у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив з того, що позивач не довів порушення його прав передачею у власність спірних земельних ділянок фізичним особам розпорядженням Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області № 132-р від 11 квітня 2003 року, яким було виділено у власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зокрема, з кадастровими номерами 4824280900:02:000:0061, 4824280900:02:000:0062, 4824280900:02:000:0063, 4824280900:02:000:0055, 4824280900:02:000:0056, які у подальшому були успадковані відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і які продали свої ділянки відповідачу ОСОБА_6 , та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

71. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 2023 року земельна ділянка сільськогосподарського призначення №4824280900:02:000:0261 площею 18,246 га належить на праві власності ОСОБА_6 (рішення про державну реєстрацію номер 62913854 від 18 січня 2022 року).

72. Судами встановлено, що на момент отримання у власність первісними набувачами спірних земельних ділянок вказані земельні ділянки не перебували у користуванні ПП «Кряж», яке було створено 20 листопада

2003 року. На момент передачі у власність спірних земельних ділянок

ПП «Кряж» не мало права користування спірними земельними ділянками, які були передані фізичним особам для ведення сільськогосподарської діяльності.

73. Спеціальний дозвіл на користування надрами для видобування пісків у Кам`яно- Балківському родовищі Миколаївського району Миколаївської області ПП «Кряж» отримало 04 грудня 2006 року, а земельну ділянку у довгострокову оренду на 20 років для добувної промисловості під розробку піщаного кар`єру із земель запасу підприємству було надано на підставі розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації № 36-р від 28 січня 2008 року загальною площею 3,00 га сільськогосподарських земель, а не 27,5 га.

74. 19 липня 2013 року ПП «Кряж» прийняло на баланс від Південно-Українською ГГЕ Причорномор ДРГП Кам`янобалківське родовище піску Миколаївського району Миколаївської області з площею ділянки 3,0 га.

75. Позивач не надав достовірних доказів на підтвердження того, що земельні ділянки, передані у власність громадянам у квітні 2003 року, підлягали використанню для потреб, пов`язаних з користуванням надрами. Позивач звернувся до суду з цим позовом лише у липні 2018 року, тобто через більше ніж 15 років з моменту передачі у приватну власність фізичним особам спірних земельних ділянок, як земель сільськогосподарського призначення.

76. Слід також врахувати, що протягом тривалого часу з моменту передачі спірних земельних ділянок у власність фізичним особам держава в особі уповноваженого нею органу, в інтересах Українського народу, як власника надр, не зверталася з вимогами захисту права користування та розпорядження надрами.

77. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскарженій постанові апеляційного суду (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судами сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

78. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції. Змінюючи мотиви відмови у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов цілком обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.

79. Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам Верховного Суду, на які заявник послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.

80. Доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні додаткової постанови від 09 жовтня 2024 року касаційна скарга не містить.

81. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства «Кряж» залишити без задоволення.

2. Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області

від 28 травня 2024 року, постанову Миколаївського апеляційного суду

від 25 вересня 2024 року та додаткову постанову Миколаївського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович