ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 480/319/19
адміністративне провадження № К/9901/25540/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Електрифікатор»
до Державної служби України з питань праці,
третя особа - Управління Держпраці у Сумській області,
про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Державної служби України з питань праці
на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року (ухвалене у складі головуючого судді Гелети С.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Макаренко Я.М., суддів Мельнікової Л.В., Калитки О. М.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Електрифікатор" (далі -ТОВ «ВКК «Електрифікатор», позивач) звернулося до суду з позовом до Державної служби України з питань праці (далі - відповідач, Держпраці України), третя особа - Управлення Держпраці в Сумській області, в якому просило:
визнати протиправною відмову Державної служби України з питань праці, зазначену в листі від 12 листопада 2018 року №9023/3/12-ДП-18, в продовженні дії дозволу №1195.13.30, виданого ТОВ "ВКК "Електрифікатор" на п`ять років;
зобов`язати Державну службу України з питань праці продовжити строк дії дозволу №1195.13.30, виданого ТОВ "ВКК "Електрифікатор" на п`ять років.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року, позов задоволено частково, а саме, зобов`язано Держпраці України розглянути заяву ТОВ «ВКК «Електрифікатор» від 2 жовтня 2018 року, отриману Державною службою України з питань праці 17 жовтня 2018 року, №11744/0/2-ДП-18 щодо продовження строку дії дозволу №1195.13.30, виданого ТОВ «ВКК «Електрифікатор» 12 листопада 2013 року та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду по даній справі. В задоволенні інших вимог відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заява позивача від 2 жовтня 2018 року по змісту та необхідним реквізитам відповідає додатку 5 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1107 (далі - Порядок №1107), а відповідач, отримавши вказану заяву, не розглянув її по суті, лист відповідача від 12 листопада 2018 року не містить рішення про відмову у її задоволенні, при цьому у вказаному листі відсутнє посилання на те, які саме порушення позивача відносно наданого дозволу, зазначені у пункті 15 Порядку №1107, є безумовною підставою для нерозгляду заяви по суті.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що виключно пунктом 15 Порядку №1107 врегульована процедура продовження дії строку дозволу, і відповідно до цього пункту, якщо під час строку дії дозволу роботодавцем порушено його умови, зокрема не дотримано вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки чи допущено виникнення аварій та/або пов`язаних з виробництвом нещасних випадків під час виконання робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, зазначених у дозволі, строк дії такого дозволу продовжується на підставі зазначеної заяви, оригіналу дозволу і нового позитивного висновку експертизи щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва під час виконання зазначених у дозволі робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що підставою непродовження строку дії спеціального дозволу слугували факти недотримання позивачем вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання робіт підвищеної небезпеки, зафіксовані в акті перевірки щодо дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки від 22 березня 2017 року №05-34/193, проведеної Управління Держпраці у Сумській області.
Крім того, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не звернули належної уваги на ті обставини, що подана позивачем заява не відповідає формі, наведеній у додатку 5 до Порядку №1107.
Позиція інших учасників справи
Від позивача відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Касаційна скарга надійшла до суду 5 вересня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі №480/319/19, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 1 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 2 жовтня 2020 року.
З касаційною скаргою подано клопотання про участь в розгляді справи в судовому засіданні та про зупинення виконання рішень судів попередніх інстанцій, в задоволенні яких було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 2 жовтня 2020 року.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ТОВ "ВКК "Електрифікатор" отримало дозвіл №1195.13.30 на виконання робіт підвищеної небезпеки на п`ять років (з 12 листопада 2013 року по 11 листопада 2018 року).
У жовтні 2018 року позивач звернувся до Державної служби України з питань праці для продовження дії дозволу.
Листом від 12 листопада 2018 року Держпраці України відмовила у продовженні дозволу посилаючись на акт перевірки Управління Держпраці у Сумській області від 22 березня 2017 року №05-34/193 щодо порушення позивачем вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки, а також подання заяви не за затвердженою формою.
Позивач не погодився із таким рішенням Держпраці України, оскільки відповідачем не зазначено, які саме порушення він вважає порушенням умов дозволу №1195.13.30, допущених саме при виконанні випробування електричного устаткування електричних станцій та мереж, технологічного електрообладнання напругою понад 1000 В, а тому вважає відмову у продовженні строку дії дозволу неправомірною.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Із змісту частини першої статті 21 КЗпП України вбачається, що власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується, зокрема, забезпечувати працівникові умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до частини першої-третьої статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Згідно із статтею 13 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року №2694-XII (далі - Закон №2694-XII) роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці шляхом здійснення низки заходів та засобів з охорони праці, передбачених частиною другою вказаної статті.
Згідно зі статтею 21 Закону №2694-XII роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці. На застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов`язань на постачання. Одержання дозволу не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
Порядок видачі дозволів або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, проведення або експлуатація (застосування) яких потребує отримання дозволу, та граничні розміри тарифів на проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, висновок якої є підставою для видачі дозволів, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Строк дії дозволу становить, зокрема: на виконання робіт або на експлуатацію машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки - п`ять років (з подальшим його продовженням).
Процедуру видачі або відмови у видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання Держпраці та його територіальними органами дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки визначає Порядок №1107.
Відповідно до пункту 15 Порядку №1107 строк дії дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки або на експлуатацію машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки становить п`ять років.
Строк дії дозволу продовжується органом, що його видав.
У разі коли під час строку дії дозволу роботодавцем не порушено його умов, строк дії такого дозволу продовжується на наступні п`ять років на підставі заяви роботодавця, поданої за формою згідно з додатком 5, та оригіналу дозволу.
Якщо під час строку дії дозволу роботодавцем порушено його умови, зокрема не дотримано вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у пункті 1 додатка 2, чи допущено виникнення аварій та/або нещасних випадків, пов`язаних з виробництвом, із смертельними або тяжкими наслідками, строк дії дозволу продовжується на підставі зазначеної заяви, оригіналу дозволу і нового позитивного висновку експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання зазначених у дозволі робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
При цьому, пунктом 1 додатка 2 визначені наступні види робіт підвищеної небезпеки: технічний огляд, випробування, експертне обстеження (технічне діагностування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначені у додатках 3 і 7 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що обов`язковою умовою при продовженні строку дії дозволу є дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання робіт підвищеної небезпеки та недопущення виникнення аварій та/або нещасних випадків, пов`язаних з виробництвом, із смертельними або тяжкими наслідками.
З приводу доводів касаційної скарги про те, що підставою непродовження строку дії спеціального дозволу слугували факти недотримання позивачем вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання робіт підвищеної небезпеки, зафіксовані в акті перевірки щодо дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки від 22 березня 2017 року №05-34/193, проведеної Управління Держпраці у Сумській області, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до Державної служби України з питань праці з заявою від 2 жовтня 2018 року на продовження строку дії дозволу від 12 грудня 2013 року №1195.13.30, яка була отримана відповідачем 17 жовтня 2018 року. До заяви було додано оригінал дозволу від 12 листопада 2013 року №1195.13.30.
Листом від 12 листопада 2018 року Державна служба України з питань праці України, пославшись на акт перевірки управління Держпраці у Сумській області від 22 березня 2017 року №05-34/193 щодо порушення позивачем вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки, а також на подання заяви не за затвердженою формою, повернула позивачу оригінал дозволу від 12 листопада 2013 року №1195.13.30 та зазначила, що питання щодо продовження строку дії дозволу розгляне на підставі оновленої заяви за формою згідно додатку 5 до Порядку №1107 і нового позитивного висновку експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання зазначених у дозволі робіт підвищеної небезпеки.
Між тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, у листі від 12 листопада 2018 року взагалі відсутнє посилання, які саме порушення були допущені позивачем під час дії дозволу і які є безумовною підставою для нерозгляду заяви по суті. Так, у листі від 12 листопада 2018 року відповідач зазначає про наявність інформації, наданої Управлінням Держпраці у Сумській області згідно акта перевірки від 22 березня 2017 року №05-34/193, в якому відображені відповідні порушення.
Разом із тим, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій під час судового розгляду, відповідачем не було враховано те, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі №818/1207/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, встановлено необґрунтованість висновків перевіряючих, зазначених в акті перевірки від 22 березня 2017 року (на які посилається відповідач у листі від 12 листопада 2018 року).
Відповідачем у листі від 12 листопада 2018 року не обґрунтовано, які саме порушення, зазначені в пункті 15 Порядку №1107, позивачем було допущено під час дії дозволу, на підставі яких саме висновків відповідач вимагав від позивача новий позитивний висновок експертизи щодо додержання законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання зазначених у дозволі робіт підвищеної небезпеки.
Натомість, зазначений пункт Порядку № 1107 визначає обов`язок подачі такого позитивного висновку експертизи лише у випадку недотримання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки саме під час виконання зазначених у дозволі робіт підвищеної небезпеки.
Водночас, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, такі обставини у листі від 12 листопада 2018 року не відображені.
Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що рішення відповідача прийнято необґрунтовано, оскільки мотиви відповідача, викладені у листі від 12 листопада 2018 року, не ґрунтуються на належних та допустимих доказах щодо недотримання позивачем під час дії дозволу вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання робіт підвищеної небезпеки.
Стосовно доводів відповідача, що позивач звернувся до Управління Держпраці у Сумській області із заявою, поданою не за формою згідно з додатком 5 Порядку №1107, суд зазначає наступне.
Форма та зміст заяви на продовження строку дії дозволу передбачено додатком 5 до Порядку №1107.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що заява позивача від 2 жовтня 2018 року, зареєстрована у відповідача 17 жовтня 2018 року за №11744/0/2-ДП-18 по змісту та необхідним реквізитам відповідає додатку 5 Порядку №1107. В наявності назва та прізвище керівника органу, якому адресована заява, реквізити дозволу, найменування виду робіт підвищеної небезпеки, найменування устаткування підвищеної небезпеки, наявна інформація та відомості про роботодавця (найменування юридичної особи, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ, прізвище, ім`я та по батькові керівника, номер телефону, адреса електронної пошти). Додатком зазначено оригінал дозволу та його реквізити. Міститься підпис, ініціали та прізвище посадової особи товариства.
Водночас, у листі від 12 грудня 2018 року відповідачем не зазначено які саме відомості, передбачені додатком 5 Порядку №1107, були відсутні у заяві позивача від 2 жовтня 2018 року.
Посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що подана позивачем заява від 2 жовтня 2018 року не містила інформації про порушення умов дозволу, інформації про тип або марку, номер партії машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а тому не відповідала додатку 5 до порядку №1107 суд вважає необґрунтованими, оскільки, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, згідно додатку 5 до порядку №1107 така інформація зазначається за наявності.
Таким чином відповідач мав розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення по суті даної заяви.
Відповідач, отримавши заяву позивача від 2 жовтня 2018 року, по суті її не розглянув, а повернув без розгляду.
Враховуючи те, що відповідачем не було розглянуто по суті подану заяву позивача колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про зобов`язання відповідача розглянути заяву товариства та прийняти відповідне рішення по суті даної заяви у відповідності до пункту 15 Порядку №1107.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судами попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Електрифікатор» до Державної служби України з питань праці, третя особа - Управління Держпраці у Сумській області, про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, а доводи касаційної скарги зазначених у цій справі висновків судів не спростовують.
Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної служби України з питань праці залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді: І.В. Желєзний
Н.В. Коваленко