ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 480/4250/19

провадження № К/9901/24051/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Державного агентства водних ресурсів України

на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року (суддя Прилипчук О.А.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року (головуючий суддя Бершов Г.Є., судді Ральченко І.М., Катунов В.В.)

у справі № 480/4250/19

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державного агентства водних ресурсів України, завідувача сектору у Сумській області Державного агентства водних ресурсів України Мелешка Романа Васильовича

про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. У жовтні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного агентства водних ресурсів України, завідувача сектору у Сумській області Державного агентства водних ресурсів України Мелешка Р.В., в якому просив:

- визнати протиправною відмову у видачі дозволу на спеціальне водокористування, викладену у листі Державного агентства водних ресурсів України від 09 серпня 2019 року № 288/СМ/21-19 за підписом завідувача сектору у Сумській області Державного агентства водних ресурсів України Мелешка Р.В.;

- зобов`язати Державне агентство водних ресурсів України повторно розглянути звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про надання дозволу на спеціальне водокористування у відповідності до договору оренди земельної ділянки від 17 березня 2005 року, укладеного з Роменською районною державною адміністрацією Сумської області (в редакції додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 13 липня 2015 року), згідно з якими за позивачем зареєстровані права оренди на земельні ділянки: площею 30,5 гектарів, кадастровий номер: 5924189100:01:003:0149; площею 0,16 га, кадастровий номер: 5924189100:01:003:0150; площею 7,45 га, кадастровий номер: 5924189100:01:002:0273; площею 2,3 га, кадастровий номер: 5924189400:02:002:0073.

2. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року, позов задоволено.

3. Державне агентство водних ресурсів України з такими рішеннями не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

4. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги і залишити без змін судові рішення.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 17 березня 2005 року між Роменською районною державною адміністрацією Сумської області та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано у Роменському районному відділенні Сумської регіональної філії ДЗК. Згідно з умовами договору позивачу передано в строкове платне користування земельну ділянку з водоймою для вирощування риби, яка знаходиться на території Сулимівської та Хмелівської сільських рад Роменського району Сумської області. Відповідно до пункту 2.1. зазначеного договору в оренду передано земельні ділянки загальною площею 40,41 га, в тому числі під водоймою - 32,80 га, сіножатей (водоохоронна зона) - 3,54 га, пасовища (водоохоронна зона) - 3,91 га, під гідроспорудами - 0,16 га, із земель державної власності: із них розташованих на території Сулимівської - 38,11 га та Хмелівської - 2, 30 га сільських рад Роменського району Сумської області.

6. 17 березня 2005 року складено акт приймання-передачі відповідної земельної ділянки.

7. 13 липня 2015 року складено Додаткову угоду між тими самими сторонами про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки.

8. 22 вересня 2016 року Державним агентством водних ресурсів України було погоджено і видано позивачу паспорт на водний об`єкт.

9. 01 вересня 2016 року Департаментом екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації позивачу, як водокористувачу, з метою використання ставка для риборозведення, виданий дозвіл на спеціальне водокористування серії УКР 0757 СУМ. Термін дії дозволу закінчився 01 вересня 2019 року.

10. Позивач звернувся до Державного агентства водних ресурсів України з метою отримання дозволу на спеціальне водокористування чи продовження його на новий термін.

11. 09 серпня 2019 року листом № 288/СМ/21-19 за підписом завідувача сектору у Сумській області Державного агентства водних ресурсів України Мелешка Р.В. фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повідомлено про неможливість надання вказаного дозволу, оскільки в ході опрацювання наданих документів виявлені такі недоліки: невідповідність правовстановлюючих документів чинному законодавству, а саме: відсутній чинний договір оренди, де об`єктом оренди або одним із об`єктів є водний об`єкт (вода, водний простір тощо); договір оренди земельної ділянки від 17 березня 2005 року, укладений з Роменською районною державною адміністрацією Сумської області не погоджений відповідно до вимог законодавства на час їх укладення, зокрема з органами, визначеними у статті 51 Водного кодексу України (у редакції, що діяла на момент укладення); додаткова угода про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом від 13 липня 2015 року, не відповідає Типовому договору оренди водних об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 2013 року №420 та не погоджена з Держводагентством.

12. Позивач не погодився із такою відмовою відповідача та оскаржив її до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

13. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керувався тим, що позивачем разом з заявою були подані всі необхідні правовстановлюючі документи, а Державне агентство водних ресурсів України, як суб`єкт владних повноважень, не довело правомірності оскаржуваної відмови.

14. Суди вважали, що правовстановлюючим документом, який дає право позивачу на користування водним об`єктом, є Договір оренди земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом від 17 березня 2005 року, який, на час його укладення відповідав усім вимогам законодавства щодо змісту, форми та погодження, а Додаткова угода є правочином, що підтверджує чинність Договору оренди до 2035 року.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

15. На обґрунтування вимог касаційної скарги заявник покликається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до хибного висновку, що договір оренди відповідав усім встановленим законом вимогам щодо форми, змісту та погодження. При цьому позивач здійснює користування ставком лише на підставі договору оренди земельної ділянки без оформлення права користування безпосередньо водним об`єктом та не сплачує орендну плату за водний об`єкт (водний простір). На думку відповідача, у судових рішеннях відбулася підміна понять процедури укладення договору оренди земельної ділянки та оренди водного об`єкта.

16. Відповідач наголошує, що суди не надали належної уваги тому, що Роменська районна державна адміністрація не мала повноважень щодо передачі в оренду водних об`єктів на час укладення додаткової угоди до договору оренди землі.

17. У відзиві на касаційну скаргу позивач погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, а також стверджує, що 22 вересня 2016 року Державним агентством водних ресурсів України було погоджено і видано йому паспорт на водний об`єкт. 01 вересня 2016 року Департаментом екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації, позивачу як водокористувачу з метою використання ставка для риборозведення, був виданий дозвіл на спеціальне водокористування серії УКР 0757 СУМ. Термін дії дозволу закінчився 01 вересня 2019 року.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

19. Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у статті 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.

20. Згідно зі статтею 6 Водного кодексу України (далі - ВК України) води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

21. До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (частина перша статті 58 ЗК України, стаття 4 ВК України).

22. Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться (частини перша, друга статті 79 ЗК України).

23. Порядок надання земель водного фонду у користування та припинення користування ними встановлюється земельним законодавством (стаття 85 ВК України).

24. За змістом частин 4, 5 статті 59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

25. Згідно з частиною першою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

26. Відповідно до статей 125 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

27. У статті 122 ЗК України визначено, зокрема, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша). Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (частина п`ята).

28. За приписами статті 46 ВК України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

29. Частинами 1, 2 статті 48 ВК України визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

30. Згідно зі статтею 49 Водного кодексу України дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

31. Процедуру видачі юридичним і фізичним особам (далі - водокористувачі) дозволів на спеціальне водокористування (забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання у водні об`єкти забруднюючих речовин, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів) врегульовано Порядком видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 321 (далі - Порядок №321).

32. У пункті 2 Порядку №321 передбачено, що дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами Держводагентства, а у разі використання води водних об`єктів у зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, - Держводагентством.

33. Відповідно до вищевказаного Порядку, видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

34. Дозволи видаються на підставі заяви водокористувача, в якій зазначаються: найменування органу, що видає дозвіл; дані водокористувача (фізичної або юридичної особи); мета отримання дозволу або реквізити дозволу, який анулюється; місце здійснення спеціального водокористування (назва басейну річки, водного об`єкта і його місцезнаходження); згода на оброблення персональних даних; підпис та печатка (за наявності) замовника.

До заяви додаються такі документи: обґрунтування потреби у воді з помісячним нормативним розрахунком водокористування і водовідведення; опис та схема місць забору води та скидання зворотних вод; нормативи гранично допустимого скидання (ГДС) забруднюючих речовин у водні об`єкти із зворотними водами (з розрахунком на кожний випуск (скид) окремо); затверджені індивідуальні технологічні нормативи використання питної води (для підприємств та організацій житлово-комунального господарства, суб`єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водопостачання та/або водовідведення); копія правовстановлюючих документів на водні об`єкти (для орендарів водних об`єктів).

35. Статтею 49 ВК України передбачено, що зазначений перелік документів є вичерпним.

36. Згідно з положеннями частини 3 статті 49 ВК України підставою для відмови у видачі дозволу на спеціальне водокористування є: подання неповного пакета документів, необхідних для одержання дозволу, згідно з визначеним цією статтею переліком; виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання або фізичною особою, недостовірних відомостей, невідповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, довгостроковим прогнозам водогосподарських балансів; негативний висновок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, чи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, про можливість здійснення спеціального водокористування.

37. Як встановлено судами, відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на спеціальне водокористування, мотивував це:

- невідповідністю правовстановлюючих документів чинному законодавству, а саме: відсутній чинний договір оренди, де об`єктом оренди або одним із об`єктів є водний об`єкт (вода, водний простір тощо);

- договір оренди земельної ділянки від 17 березня 2005 року, укладений з Роменською районною державною адміністрацією Сумської області, не погоджений відповідно до вимог законодавства на час їх укладення, зокрема з органами, визначеними у статті 51 Водного кодексу України (у редакції, що діяла на момент укладення);

- додаткова угода про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом від 13 липня 2015 року не відповідає Типовому договору оренди водних об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 2013 року №420, та не погоджена з Держводагентством.

38. Суди попередніх інстанцій спростували відсутність у позивача чинного договору оренди тим, що запис про поновлення строку дії договору було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підтвердженням факту наявності у позивача речового права (права оренди) на нерухоме майно (земельну ділянку кадастровий номер 5924189100:01:003:0149; площею 0,16 га, кадастровий номер: 5924189100:01:003:0150; площею 7,45 га, кадастровий номер: 5924189100:01:002:0273; площею 2,3 га, кадастровий номер: 5924189400:02:002:0073, з розташованим на ній водним об`єктом).

39. У статті 51 ВК України (у редакції, чинній на момент відмови відповідачем у наданні дозволу позивачу), якою урегульовано питання користування водними об`єктами на умовах оренди, передбачено, що водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

40. Аналіз вказаної норми свідчить про те, що водні об`єкти надаються в оренду разом з земельною ділянкою, а не окремо, як вважає відповідач.

41. За визначенням термінів, наведеним у статті 1 Закону України "Про аквакультуру", аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

42. У статті 12 зазначеного Закону визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських, Київської і Севастопольської міських, районних, обласних рад у сфері аквакультури належать: надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених ЗК України; здійснення інших повноважень відповідно до закону.

43. Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про аквакультуру" рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до ВК України.

44. У постановах Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі №923/213/18, від 06 жовтня 2021 року у справі №914/1326/16, від 05 січня 2022 року у справі №908/2153/20, від 19 липня 2022 року у справі № 906/170/20 зроблено висновки про те, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування. Можливості використання водних біоресурсів без обов`язкового отримання в установленому ЗК України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів, чинним законодавством не передбачена. Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами).

45. Застосовуючи наведений підхід до обставин цієї справи, варто врахувати, що судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 березня 2005 року року між Роменською районною державною адміністрацією Сумської області та ОСОБА_1 , укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано у Роменському районному відділенні Сумської регіональної філії ДЗК.

46. За умовами договору позивачу передано в строкове платне користування земельну ділянку з водоймою для вирощування риби, яка знаходиться на території Сулимівської та Хмелівської сільських рад Роменського району Сумської області. Відповідно до пункту 2.1. зазначеного договору в оренду передано земельні ділянки загальною площею 40,41 га, в тому числі під водоймою - 32,80 га, сіножатей (водоохоронна зона) - 3,54 га, пасовища (водоохоронна зона) - 3,91 га, під гідроспорудами - 0,16 га, із земель державної власності: із них розташованих на території Сулимівської - 38,11 га та Хмелівської - 2, 30 га

47. Згідно з пунктом 3 вказаного договору його було укладено на 10 років та визначено переважне право позивача на його поновлення.

48. 13 липня 2015 року складено Додаткову угоду між тими самими сторонами про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки до 2035 року.

49. Враховуючи те, що договір оренди земельної ділянки було поновлено до 2035 року, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що є необґрунтованою відмова відповідача в частині того, що у ОСОБА_1 мала місце невідповідність поданих документів, а саме відсутній чинний договір оренди.

50. З приводу доводів касаційної скарги про те, що Роменська районна державна адміністрація не мала повноважень щодо передачі в оренду водних об`єктів на момент укладення додаткової угоди до договору оренди землі, колегія суддів враховує таке.

51. У частинах 3-4 статті 51 ВК України (в редакції, чинній з 19 січня 2005 року) було визначено, що орендодавцями водних об`єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради.

Окремі повноваження щодо надання водних об`єктів (їх частин) місцевого значення в користування Верховна Рада Автономної Республіки Крим та обласні Ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам.

52. Частиною 2 статті 122 ЗК України визначено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

53. Згідно з частиною 3 вказаної статті районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для, зокрема, ведення водного господарства.

54. Враховуючи вказані норми чинного законодавства, Суд вважає не обґрунтованими посилання скаржника на те, що Роменська районна державна адміністрація не мала повноважень щодо передачі в оренду водних об`єктів як на момент укладення договору оренди земельної ділянки, так і на момент укладення додаткової угоди до договору оренди землі.

55. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що під час укладення Додаткової угоди про поновлення Договору оренди в порядку частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не передбачено можливості для зміни умов договору, адже договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

56. Як встановлено судами, пропозицій про внесення змін до Договору оренди, в тому числі про приведення його у відповідність до Типового договору оренди водних об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 2013 року №420, від розпорядника земель не надходило.

57. Варто погодитись із висновками судів про те, що чинне законодавство не містить вимог щодо змісту додаткових угод про поновлення договорів оренди землі з розташованим на ній водним об`єктом, та вимог про те, що додаткові угоди про поновлення договорів оренди мають відповідати Типовому договору оренди водних об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 2013 року №420 та погоджуватись з Держводагенством.

58. Щодо твердження відповідача про відсутність погодження відповідно до вимог законодавства на час їх укладення, зокрема з органами, визначеними у статті 51 Водного кодексу України (у редакції, що діяла на момент укладення), колегія суддів зазначає таке.

59. Частиною 7 статті 51 ВК України (в редакції, чинній з 19 січня 2005 року) передбачалося, що право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

60. Як встановлено судами, договір оренди землі від 17 березня 2005 року було погоджено з Сумським облводгоспом та Державним управлінням екології та природних ресурсів у Сумській області, зареєстровано 21 березня 2005 року у Роменському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДПЦ ДЗК за №004.05.623.00058.

61. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що позивач не дотримав вимоги статті 51 ВК України (у редакції, що діяла на момент укладення договору земельної ділянки) щодо погодження договору оренди земельної ділянки з об`єктом водного фонду.

62. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

63. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судові рішення, то відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 139 242 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного агентства водних ресурсів України залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року у справі №480/4250/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб