ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2021 року
м. Київ
справа № 480/4576/18
адміністративне провадження № К/9901/20850/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Мороз Л.Л., Стеценка С.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 480/4576/18
за позовом Сумського національного аграрного університету в особі Охтирського коледжу Сумського національного аграрного університету до Управління Держпраці у Сумській області, третя особа: ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування припису, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року (ухвалене в складі: головуючого судді Шаповала М.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого-судді Присяжнюк О.В., суддів: Спаскіна О.А., Любчич Л.В.), -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
В грудні 2018 року Сумський національний аграрний університет в особі Охтирського коледжу Сумського національного аграрного університету (далі також - позивач, Коледж) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Сумській області (далі також-відповідач, Управління Держпраці), в якому позивач просив скасувати припис Управління Держпраці № СМ2239/180/АВ/П від 29 листопада 2018 року про усунення виявлених порушень.
Позовні вимоги Коледж обґрунтовував тим, що 21 листопада 2018 року інспектором праці проведено інспекційне відвідування Охтирського коледжу Сумського національного аграрного університету, за результатами якого складений акт № СМ2239/180/АВ від 21 листопада 2018 року та винесено припис № СМ2239/180/АВ/П від 29 листопада 2018 року. Контролюючим органом встановлено порушення Коледжем вимог статті 46 КЗпП України при виданні наказу від 18 жовтня 2018 року № 88-вк "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ". Позивач також стверджував, що ним правильно застосовано приписи статті 46 КЗпП України та дотримано всі її вимоги при винесення зазначеного наказу. Крім того, позивач вказав, що інспектором Управління Держпраці допущені процедурні порушення при проведенні перевірки, а саме інспектор здійснила інспекційне відвідування з перевірки питання, яке є предметом розгляду в Охтирському міськрайонному суді Сумської області.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року позов Коледжу задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, дослідивши правомірність складеного припису та правовідносини щодо прийняття наказу від 18 жовтня 2018 року № 88-вк "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , дійшов висновку про дотримання позивачем вимог статті 46 КЗпП України, виходячи з того, що в наказі про відсторонення від роботи чітко зазначено про порушення академічної доброчесності та вчинення аморального проступку викладачем ОСОБА_1 , що є фактичною та достатньою і належною підставою для видання наказу, яким педагогічного працівника було відсторонено від виконання викладацької роботи в Коледжі.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Другий апеляційний адміністративний суд залучив ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи та за результатами розгляду її апеляційної скарги, 19 червня 2019 року ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції змінив з підстав і мотивів задоволення позову.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, Другий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що оскаржуваний припис підлягає скасуванню через те, що станом на момент виникнення спірних правовідносин відсутній чинний закон, яким встановлено перелік порушень, що є підставою для видачі відповідачем припису.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій заявник просить судові рішення, постановлені у цій справі, скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У скарзі зазначає, що суди неправильно застосували норми матеріального права та допустили порушення норм процесуального права.
Крім того, доводи касаційної скарги заявник обґрунтовує протиправністю наказу про відсторонення її від роботи.
У відзиві на касаційну скаргу Управління Держпраці просить касаційну скаргу третьої особи задовольнити. Також відповідач підтримав доводи касаційної скарги про недотримання Коледжем вимог статті 46 КЗпП України при прийняття наказу про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, а також наголосив на тому, що припис складений на підставі встановлення перевіряючими порушень законодавства про працю, що не потребує додаткового нормативно-правового регулювання окремим законом, який чітко визначає перелік порушень законодавства про працю, у разі виявлення яких виноситься припис.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечував проти її задоволення, просив рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду письмові пояснення, відповідно до яких заперечує проти доводів, викладених позивачем у відзиві на касаційну скаргу. Також третя особа надала до Суду копію постанови Сумського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року, якою залишено без змін рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 серпня 2019 року по справі № 583/539/19, яким частково задоволено позов ОСОБА_1 , визнано незаконним та скасовано наказ №88-вк від 18 жовтня 2018 року про відсторонення ОСОБА_1 від посади викладача Охтирського коледжу Сумського національного аграрного університету та зобов`язано допустити її до роботи.
Позивач також надіслав до Суду письмові пояснення та надав копію вироку Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 травня 2019 року по справі №583/3508/18, яким ОСОБА_1 визнати винуватою:
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 190 КК України та призначено їй покарання за цим законом у виді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят ) гривень,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 27, частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 369 КК України та призначено їй покарання за цим законом у виді штрафу у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень.
На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом повного складання призначених покарань, призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 11050 (одинадцять тисяч п`ятдесят) гривень.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Верховний Суд ухвалою від 20 серпня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2021 року справу призначено попередньому судовому засіданні.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що наказам від 18 жовтня 2018 року № 88-вк ОСОБА_1 на підставі отриманої інформації з листа-запиту слідчого відділу Охтирського відділу поліції Головного управління національної поліції в Сумській області № 11126 від 18 липня 2018 року, з посиланням на положення статті 65 Закону України "Про запобігання корупції", частини 5 статті 42 Закону України "Про освіту", пункту 3 частини 1 статті 41, статті 46 КзпП України, Постанови КМУ від 14 червня 2000 року № 963 "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників ОСОБА_1 відсторонена від роботи за вчинення аморального поступку та порушення академічної доброчесності.
Охтирською місцевою прокуратурою на адресу Управління Держпраці скеровано заяву ОСОБА_1 від 30 жовтня 2018 року з приводу можливих неправомірних дій керівництва Коледжу щодо незаконного її відсторонення від посадових обов`язків викладача та неприйняття лікарняного листа від 18 жовтня 2018 року.
На підставі отриманої інформації Управлінням Держпраці 19 листопада 2018 року видано наказ про проведення інспекційного відвідування № 1994 та оформлено направлення № 1007/СМ2239 на проведення інспекційного відвідування Охтирського коледжу Сумського національного аграрного університету.
Управлінням Держпраці в період з 20 по 21 листопада 2018 року проведено інспекційне відвідування Охтирського коледжу Сумського національного аграрного університету, результати якого оформлені актом № СМ2239/180/АВ від 21 листопада 2018 року (далі - Акт).
У вказаному Акті відображений висновок контролюючого органу про порушення позивачем приписів статті 46 КЗпП України, які полягають у прийнятті наказу від 18 жовтня 2018 року № 88-вк "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 " без наявності законних підстав для її відсторонення, оскільки статтею 46 КЗпП України не передбачена така підстава для відсторонення як порушення відносно особи кримінально провадження до закінчення розгляду кримінальної справи по суті та винесення вироку судом.
На підставі акту перевірки позивачу Управлінням Держпраці видано припис № СМ2239/180/АВ/П від 29 листопада 2018 року про усунення виявлених порушень та зобов`язано забезпечити дотримання вимог статті 46 КЗпП України і повідомити про виконання припису у строк до 7 грудня 2018 року.
Не погоджуючись із приписом, складеним Управлінням Держпраці, позивач звернувся до суду з цим позовом про його скасування.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто суб`єкт владних повноважень не має прав, у розумінні міри свободи поведінки, а лише наділений законодавцем певними повноваженнями, необхідними для реального виконання завдань та функцій держави, що покладені на нього.
Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Крім того, згідно із підпунктом 6 пункту 4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Частиною 4 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що виключно законами встановлюються:
- органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю);
- повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг;
- вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності;
- спосіб здійснення державного нагляду (контролю);
- санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).
Згідно із частиною 4 статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Отже, Держпраці є встановленим законом органом, що уповноважений здійснювати державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства про працю.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) визначена Порядком здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року (далі - Порядок № 295).
Пунктом 19 Порядку № 295 встановлено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю припис про їх усунення.
Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку (ч. 8 ст. 7 Закону України «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).
Проте, виходячи з положень частини 4 статті 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», перелік порушень, які можуть слугувати підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису також має бути встановлений законом.
Колегія суддів зазначає, що перелік порушень, встановлений законом слід розуміти, як порушення чітко визначені законом, за вчинення яких передбачена відповідальність та їх встановлення не вимагає додаткової оцінки, крім виявлення факту діяння, що прямо підтверджує склад порушення, передбаченого у законі.
Як встановлено судами, у спірних правовідносинах, позивачем, як роботодавцем до третьої особи застосована стаття 46 КЗпП України, якою передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Приймаючи наказ про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, який був предметом інспекційної перевірки, Коледж керувався нормами статті 46 КЗпП, вказавши, що відсторонення відбулось у іншому випадку, передбаченому законодавством, а саме: статтею 65 Закону України «Про запобігання корупції», частиною 5 статті 42 Закону України «Про освіту». Крім того, як слідує із тексту цього наказу, позивачем були враховані положення постанови Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників», постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», на підставі чого зроблений висновок про те, що повідомлення слідчого ГУ НП в Сумській області про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення свідчить про аморальність проступку і порушення академічної доброчесності, що унеможливлює викладацьку роботу, пов`язану з виховними функціями.
Тобто, в основу наказу про відсторонення третьої особи від роботи, який був предметом дослідження та оцінки інспектором Держпраці, покладені підстави, що не перелічені у статті 46 КЗпП України, але ця норма Кодексу не виключає інші випадки, що можуть слугувати підставою для прийняття роботодавцем такого рішення, тому дослідження питання дотримання Коледжем законодавства про працю в даному випадку вимог законодавства про працю фактично є вирішенням індивідуального трудового спору, що не входить до повноважень Держпраці.
За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про те, що припис Управління Держпраці № СМ2239/180/АВ/П від 29 листопада 2018 року підлягає скасуванню, як такий, що складений відповідачем не у межах наданих Держпраці повноважень.
Інші доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження третьої особи з оцінкою обставин справи судами попередніх інстанцій. Це питання знаходиться поза межами перегляду судом касаційної інстанції відповідно до положень статті 341 КАС України.
Крім того, колегія суддів Верховного Суду, погоджуючись із підставами та мотивами суду апеляційної інстанції для задоволення позову, звертає увагу на те, що в межах спірних правовідносин судом не надається оцінка правомірності наказу про відсторонення третьої особи від роботи.
За правилами частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи зазначене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не спростовують вірних висновків судів попередніх інстанцій.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки Верховний Суд залишає без змін судові рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. 345 349 350 355 356 КАС України, Суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді Л.Л. Мороз
С.Г. Стеценко