ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 480/6711/22

адміністративне провадження № К/990/4040/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №480/6711/22

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2

до Військової частини НОМЕР_1

треті особи Міністерство оборони України, Генеральний штаб Збройних Сил України

про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1

на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2024 року (головуючий суддя: Русанова В.Б.., судді: Присяжнюк О.В., Перцова Т.С.).

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи: Міністерство оборони України, Генеральний штаб Збройних Сил України, в якому просили:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 під командуванням полковника ОСОБА_3 щодо визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що самовільно залишили військову частину НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним та скасувати накази командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_3 (по стройовій частині):

- №177 від 6 липня 2022 року щодо ОСОБА_2 ;

- №181 від 10 липня 2022 року щодо ОСОБА_1 ;

- №852 від 22 вересня 2022 року "Про результати службового розслідування";

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 всі види грошового забезпечення (в тому числі додаткову грошову винагороду та надбавку), що не виплачувались з червня 2022 року.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №177 від 6 липня 2022 року в частині щодо ОСОБА_2 .

Визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №181 від 10 липня 2022 року в частині щодо ОСОБА_1 .

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення, нарахування та виплата якого була зупинена наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №177 від 6 липня 2022 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, нарахування та виплата якого була зупинена наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №181 від 10 липня 2022 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків. Зокрема, скаржнику пропонувалось усунути недоліки шляхом подання до суду документа про сплату судового збору.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 по справі № 480/6711/22 та розгляд справи призначено в порядку письмового провадження.

В подальшому, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2024 року апеляційне провадження закрито як помилково відкрите на підставі пункту 2 частини першої статті 305 КАС України.

Закриваючи апеляційне провадження, колегія суддів виходила з того, що після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу підписано особою, яка не має права її підписувати.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду із касаційної скаргою, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2024 року у справі №480/6711/22 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження Військова частина НОМЕР_1 посилається на недотримання судом апеляційної інстанції вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Мотивуючи свою позицію, скаржник зазначає, що Військовою частиною НОМЕР_1 до матеріалів справи було долучено витяг з наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 16 вересня 2022 року №840, який підтверджував на день підписання та подання апеляційної скарги повноваження полковника ОСОБА_4 . Поряд з цим скаржник, з посиланням на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі №826/5500/18, зауважив, що у випадку сумніву щодо процесуальної дієздатності особи, яка підписала апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції мав можливість скористатись безкоштовним запитом про отримання відомостей з державного реєстру на офіційному сайті Міністерства юстиції України, проте цим правом не скористався.

На спростування висновку суду апеляційної інстанції стосовно того, що з травня 2023 року командиром Військової частини НОМЕР_1 є ОСОБА_5 , скаржник, з посиланням на Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 16 липня 1997 року №300 (далі - Положення 3300) та Методичні рекомендації з порядку приймання та здавання справ і посади особам Офіцерського складу Збройних Сил України, затверджені директором Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 10 червня 2011 року (далі - Методичні рекомендації), вказав на суттєву відмінність вимог щодо призначення на посади та приймання (здавання) посад в Збройних Силах України від інших юридичних осіб приватного та публічного права. Так, цією відмінністю, як зазначає скаржник, зокрема, є те, що особа, що приймає посаду від особи яка її здає, тільки з її прийняттям набуває відповідних прав і обов`язків саме за цією конкретною посадою. Враховуючи те, що лише 30 червня 2023 року полковник ОСОБА_5 прибув та приступив до прийняття посади, а полковник ОСОБА_4 приступив до здавання посади на виконання вимог наказу командувача Сухопутних військ збройних Сил України (по особовому складу) №491 від 29 травня 2023 року, до прийняття справ і посади полковником ОСОБА_5 у встановленому законом порядку, командиром військової частини НОМЕР_1 та уповноваженим підписантом був полковник ОСОБА_4 .

З огляду на вказане, заявник виснував, що 13 червня 2023 року апеляційну скаргу від імені військової частини НОМЕР_1 було підписано уповноваженою особою - полковником ОСОБА_4 .

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційної скаргою.

Позивачі через свого уповноваженого представника подали відзив на касаційну скаргу, в якому зазначили, що касаційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, оскільки суд апеляційної інстанції не допустив ані порушення норм матеріального права, ані порушення норм процесуального права, а тому просять залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду попередньої інстанції - без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М. від 25 листопада 2024 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 14 березня 2024 року касаційне провадження у цій праві відкрите з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, пункту 2 частини першої статті 305 КАС України, що є підставою касаційного оскарження згідно з частиною третьою статті 328 КАС України.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів виходить із такого.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України, яке реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

За змістом частин першої та третьої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Стаття 59 КАС України містить вимоги до документів, що підтверджують повноваження представників. Так, частина перша цієї статті визначає, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що юридичні особи, суб`єкти владних повноважень беруть участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

При цьому, у порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами.

Варто зазначити, що військова частина є установою публічного права, що належить до структури Збройних Сил України, має відокремлене майно й наділена здатністю брати участь у правовідносинах як носій прав та обов`язків.

Військову частину очолює командир (начальник), який виступає від її імені у правовідносинах з іншими особами.

Відповідно до пункту 11.4 розділу ІV Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, представництва інтересів у судах і виконання рішень судів у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 грудня 2016 року № 744, апеляційна (касаційна) скарга підписується керівником структурного підрозділу Міноборони та Генерального штабу, командиром (начальником, керівником) військової частини (установи, організації, підприємства) або посадовою (службовою) особою, уповноваженою на здійснення таких дій відповідною довіреністю.

Як установлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, подана 13 червня 2023 року від імені Військової частини НОМЕР_1 апеляційна скарга підписана командиром військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_6 .

Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції зазначив, що на час відкриття апеляційного провадження, у суду були відсутні підстави вважати, що ОСОБА_6 не має повноважень на підписання апеляційної скарги, оскільки визначений Військовою частиною НОМЕР_1 як керівник.

Разом з тим, як було зауважено судом апеляційної інстанції, під час апеляційного розгляду справи, Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на апеляційну скаргу позивачів, додавши при цьому наказ командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 9 червня 2023 року № 531 згідно якого командиром Військової частини НОМЕР_1 визначений ОСОБА_5 на підставі наказу від 29 травня 2023 року № 491. З огляду на вказане суд апеляційної інстанції виснував, що з травня 2023 року командиром Військової частини НОМЕР_1 є ОСОБА_5 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу від імені Військової частини НОМЕР_1 підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому порядку.

У касаційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 вказувала, що нею до матеріалів справи було долучено витяг з наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 16 вересня 2022 року №840, який підтверджував на день підписання та подання апеляційної скарги повноваження полковника ОСОБА_4 .

Поряд з цим скаржник, з посиланням на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі №826/5500/18, зауважив, що у випадку сумніву щодо процесуальної дієздатності особи, яка підписала апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції мав можливість скористатись безкоштовним запитом про отримання відомостей з державного реєстру на офіційному сайті Міністерства юстиції України.

Верховний Суд погоджується з доводами скаржника, що суд апеляційної інстанції після відкриття провадження у цій справі, зробив висновки про відсутність повноважень ОСОБА_7 станом на час подання апеляційної скарги, не вживши при цьому будь-яких заходів щодо перевірки цієї інформації.

Тобто, судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення не було перевірено (не витребувано) відомостей, які б підтверджували чи спростовували станом на дату подання апеляційної скарги (червень 2023 року) про особу, яка діє в порядку самопредставництва.

Статтею 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 КАС України передбачено право суду витребувати докази з власної ініціативи.

З огляду на викладене, касаційний суд вважає висновки суду апеляційної інстанції передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поряд з цим, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судом для розв`язання даного спору не використано усі необхідні процесуальні засоби для вичерпного дослідження обставин, не вжито належних заходів щодо офіційного з`ясування обставин справи.

До того ж, слушними вбачаються за цих фактичних обставин доводи скаржника щодо відтермінування моменту прийняття повноважень командиром військової частини з огляду на положення розділу 9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 16 липня 1997 року №300 (та розділу 5 Методичних рекомендацій з порядку приймання та здавання справ і посади особам Офіцерського складу Збройних Сил України, затверджені директором Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 10 червня 2011 року.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про наявність підстав для закриття апеляційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 305 КАС України.

Судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення заяви про закриття провадження у справі внаслідок недослідження доказів у справі, що відповідно до пункту частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на продовження розгляду.

Частиною шостою статті 139 КАС України встановлено, що якщо суд апеляційної та касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на результат касаційного розгляду, а саме рішення про направлення судової справи на новий розгляд, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

2. Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до Другого апеляційного адміністративного суду.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

……………………………

…………………………..

…………………………..

Н.М. Мартинюк

Л.О. Єресько

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду