ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 480/8788/21
адміністративне провадження № К/990/7246/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області
на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року (головуючий суддя - Шевченко І.Г.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року (головуючий суддя - Бегунц А.О., судді: Рєзнікова С.С., Мельнікова Л.В.)
у справі №480/8788/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Сумській області, Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Сумській області
про визнання дій неправомірними та стягнення коштів.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У вересні 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати неправомірними дії Державної фіскальної служби України в частині невиконанням більше одного року, не з вини працівника, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №804/1542/16 від 27 травня 2016 року, яким задоволено позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
- стягнути з ГУ ДПС у Сумській області 263 779,65 грн заробітної плати за час вимушеного прогулу з 28 травня 2016 року по день поновлення на роботі, а саме 17 серпня 2021 року, з розрахунку 202,13 грн середньоденного заробітку.
2. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, яка полягає у затримці виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року у справі №804/1542/16 про поновлення на роботі ОСОБА_1 .
Стягнуто з Головного управління ДПС у Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі за період з 28 травня 2016 року по 16 серпня 2021 року включно у розмірі 263 577,52 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
3. Головне управління ДПС у Сумській області подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині стягнення середнього заробітку за затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову.
4. Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій установлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року у справі №804/1542/16 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), Державної податкової інспекції у м. Сумах, ГУ ДФС у Сумській області, а саме:
- визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів і зборів №14-0 від 17 лютого 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області з 18 лютого 2016 року;
- стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 лютого 2016 року по 27 травня 2016 року у розмірі 13 744,84 грн.
6. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Державної податкової інспекції у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області з 18 лютого 2016 року та стягнення на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.
7. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 20216 року та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДФС України, Державної податкової інспекції у м. Сумах, ГУ ДФС у Сумській області.
8. Постановою Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі №804/1542/16 скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року залишено в силі.
9. На виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року та постанови Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі №804/1542/16 наказом ДФС України від 06 серпня 2021 року №1169-0 ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Державної податкової інспекції у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області з 18 лютого 2016 року.
10. У пункті 4 наказу визначено, що ОСОБА_1 вважається таким, що перебуває в підпорядкуванні посадової особи, визначеної начальником або особою, що виконує обов`язки начальника Головного управління ДФС у Сумській області.
11. Наказом Головного управління ДФС у Сумській області від 09 серпня 2021 року №116-о оголошено наказ ДФС України від 06 серпня 2021 року; визначено ОСОБА_1 робоче місце в кабінеті №206 розташованому на другому поверсі у приміщення ГУ ДФС у Сумській області за адресою м. Суми, вул. Іллінська, 13.
12. Позивач ознайомлений з таким наказом 17 серпня 2021 року.
13. Судом було встановлено середньоденну заробітну плату позивача (202,13 грн) та кількість робочих днів затримки виконання судового рішення (1 304).
14. Вважаючи свої права щодо вчасного поновлення на посаді порушеними, у зв`язку з чим у нього виникло право на середній заробіток за час такої затримки, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
IІI. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначав про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.
16. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.
17. Оскільки постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року в частині поновлення позивача на роботі виконана ДФС України 06 серпня 2021 року, а до позивача даний наказ було доведено 17 серпня 2021 року, то він має право відповідно до статті 236 КЗпП України на виплату середнього заробітку за весь час затримки виконання судового рішення, а саме з 28 травня 2016 року (наступний день після прийняття судового рішення) до 17 серпня 2021 року (день ознайомлення з наказом про поновлення на роботі).
18. Суд прийшов до висновку, що бездіяльність ДФС України щодо затримки виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року про поновлення на роботі позивача не може відповідати критеріям правомірності, визначених частиною другою статті 2 КАС України, у зв`язку з чим визнав таку бездіяльність протиправною.
19. При вирішенні питання щодо стягнення середнього заробітку, судом було враховано, що дійсно порядок добору кандидатів та призначення на посади номенклатури ДФС України належало до ДФС України, водночас у розумінні статей 21 236 КЗпП України роботодавцем, на якого покладено обов`язок виплати спірного середнього заробітку, виступає установа, на яку покладено обов`язки по нарахуванню і виплати працівникові заробітної плати, а також забезпечення умов праці, необхідних для виконання роботи, передбачених відповідним законодавством, та якою у даному випадку виступала Державна податкова інспекція у м. Сумах Головне управління Міндоходів у Сумській області, де до звільнення ОСОБА_1 займав посаду начальника.
20. Враховуючи, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» та наказу Державної податкової служби України від 30 вересня 2020 року № 529 Головне управління ДПС у Сумській області є фактично правонаступником Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, суд прийшов до висновку, що саме до цієї установи перейшли обов`язки щодо відшкодування усіх витрат, пов`язаних зокрема із затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відтак, доводи представника ГУ ДПС в Сумській області щодо неналежного відповідача, суд не прийняв до уваги.
21. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, також зазначав, що саме Головне управління ДПС у Сумській області є належним відповідачем, який повинен відповідати за даним позовом, з огляду на те, що є суб`єктом порушеного, матеріального правовідношення щодо позивача, зважаючи на те, що наразі не припинене та не виключене з реєстру як юридична особа, беручи до уваги той факт, що Державна податкова служба України та Державна митна служба України є правонаступниками обов`язків реорганізованої ДФС лише у відповідних сферах діяльності (а саме повноважень та виконання функцій у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску).
22. Головне управління ДПС у Сумській області у обґрунтування касаційної скарги вказував на виняткове значення її розгляду, оскільки своїми неправомірними та необґрунтованими рішеннями суди попередніх інстанцій зобов`язали стягнути з відповідача кошти за затримку виконання рішення, при цьому жодних дій щодо такого рішення Головне управління ДПС у Сумській області не здійснювало та здійснювати не повинно.
23. Крім того, судами проігноровано практику Верховного Суду як в частині правонаступництва від ДФС до ДПС, так і в частині визначення належного відповідача щодо стягнення середнього заробітку, а такі рішення можуть призвести до втрат з бюджету державного органу - ДПС України та Головного управління ДПС у Сумській області.
24. У постановах від 11 лютого 2021 року у справі №826/9815/18, від 14 квітня 2021 року у справі №826/14904/18, від 13 травня 2021 року у справі №826/2850/17, від 03 червня 2021 року у справі №640/19105/19, від 13 жовтня 2021 року у справі №803/130/16, від 02 листопада 2021 року у справі №816/1231/15, від 18 квітня 2022 року у справі №826/18481/14 Верховний Суд, вирішуючи питання поновлення осіб на посадах публічної служби після їх незаконного звільнення, зазначав, що постанова №1200 та Розпорядження №682-р свідчать про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво ДПС України, тобто про перехід до ДПС України функцій ДФС України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску. У такому випадку заміна ДФС України як відповідача може мати місце виключно у випадку фактичного вибуття унаслідок припинення.
25. Касатор вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме: невірно застосовано постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 року № 296, від 18 грудня 2018 року № 1200, від 19 червня 2019 року № 537, від 30 вересня 2020 року № 893, відповідно до яких Головне управління ДПС у Сумській області визначено правонаступником ДФС, ДПІ ГУ ДФС у Сумській області та ГУ ДФС у Сумській області; незастосування численних висновків Верховного Суду щодо відсутності правонаступництва від ДФС до ДПС, а відтак і до Головного управління ДПС у Сумській області; прийнято рішення про стягнення коштів за час затримки виконання судового рішення з органу, у трудових відносинах з яким позивач не перебував всупереч вимогам статей 1, 4 Закону України «Про оплату праці» та висновкам Верховного Суду з цього питання.
26. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив відмовити у її задоволенні вказуючи на неправомірність доводів.
27. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» наказом ДПС України від 30 вересня 2020 року №529 було утворено відокремлені підрозділи ДПС територіальні органи за переліком, в тому числі Головне управління ДПС у Сумській області.
28. Головне управління ДПС у Сумській області є фактично правонаступником ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області, а отже до цієї установи перейшли обов`язки щодо відшкодування усіх витрат, пов`язаних зокрема, з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
29. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
30. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
31. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права необхідно вказати таке.
32. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
33. Згідно з частинами другою, третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
34. Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
35. Частиною другою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
36. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави.
37. Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.
38. Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, передбачено положеннями статті 236 КЗпП України.
39. Так, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
40. Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року у справі № 804/1542/16, залишеною в силі постановою Верховного Суду від 19 березня 2020 року, ОСОБА_1 поновлений на посаді начальника Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області з 18 лютого 2016 року.
41. У той же час судові рішення у справі № 804/1542/16 були виконані шляхом видачі головою ДФС України 06 серпня 2021 року наказу № 1169-о, оголошеного наказом т.в.о. начальника Головного управління ДФС у Сумській області від 09 серпня 2021 року № 116-о.
42. З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про допущену ДФС України протиправну бездіяльність щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на виконання судового рішення.
43. Також Верховний Суд погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі відповідно до статті 236 КЗпП України за період з 28 травня 2016 року (з наступного дня після ухвалення судового рішення про поновлення на посаді) по 16 серпня 2021 року (по дату ознайомлення позивача з наказом про його поновлення) з урахуванням середньоденної заробітної плати в розмірі 202,13 грн, розмір якої сторонами не заперечувався.
44. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що середній заробіток за час затримки виконання судового рішення щодо поновлення на роботі підлягає стягненню саме з Головного управління ДПС у Сумській області, як з установи, на яку покладено обов`язки по нарахуванню і виплаті заробітної плати, а також забезпеченні умов праці, необхідних для виконання роботи.
45. У той же час Головне управління ДПС у Сумській області не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на практику Верховного Суду зприводу правонаступництва ДПС України. З цього приводу слід зазначити таке.
46. Ураховуючи, що предметом цього позову є стягнення коштів, які є спеціальним видом відповідальності роботодавця, а саме особи, яка зобов`язана судовим рішенням або в силу закону видати наказ про поновлення незаконно звільненого працівника на посаді, тому від встановлення такої обставини залежить вирішення питання визначення належного відповідача на якого має бути покладений обов`язок виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення у справі №804/1542/16.
47. Суд першої інстанції, перевіряючи наявність підстав для застосування положень статті 236 КЗпП України, дійшов висновку, що в період з 28 травня 2016 року по 16 серпня 2021 року саме ДФС України не виконав покладений на нього законодавством та судовим рішенням обов`язок щодо негайного і добровільного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року у справі № 804/1542/16 про поновлення ОСОБА_1 на роботі, і цей висновок судом апеляційної інстанції не спростовано.
48. У той же час суди прийшли до висновку, що середній заробіток за час затримки виконання судового рішення щодо поновлення на роботі підлягає стягненню саме з Головного управління ДПС у Сумській області, як з роботодавця, на якого покладено обов`язки по нарахуванню та виплаті заробітної плати, а також забезпечення умов праці, з урахуванням реорганізації територіальних органів ДФС шляхом приєднання.
49. Проте такий висновок є помилковим з огляду на те, що середній заробіток за час затримки виконання судового рішення є видом відповідальності особи, уповноваженої на виконання судового рішення, та передбачений статтею 236 КЗпП України.
50. Посилання судів на перебування позивача у трудових відносинах з ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Сумській області, та до якого перейшли обов`язки щодо відшкодування усіх витрат, пов`язаних із затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі, є необґрунтованим.
51. У світлі аргументів касаційної скарги слід зазначити, що у постановах від 11 лютого 2021 року у справі №826/9815/18, від 14 квітня 2021 року у справі №826/14904/18, від 13 травня 2021 року у справі №826/2850/17, від 03 червня 2021 року №640/19105/19, від 13 жовтня 2021 року у справі №803/130/16, від 02 листопада 2021 року у справі №816/1231/15, від 18 квітня 2022 року у справі №826/18481/14 Верховний Суд, вирішуючи питання поновлення осіб на посадах публічної служби після їх незаконного звільнення, звернув увагу, що за правилами частин першої та п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
52. У наведених постановах Верховний Суд зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України 18 грудня 2018 року №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №682-р «Питання Державної податкової служби» свідчать про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво Державної податкової служби України, тобто про перехід до Держаної податкової служби України функцій Державної фіскальної служби України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску.
53. Верховний Суд у наведених справах також зазначив, що у такому випадку заміна ДФС України як відповідача може мати місце виключно у випадку фактичного її вибуття унаслідок припинення.
54. Ураховуючи, що суть спору у справах №826/9815/18, №826/18481/14, №826/14904/18, №826/2850/17, №640/19105/19, №803/130/16 та №816/1231/15 не стосується публічно-владних функцій, що були передані ДПС України, і на момент вирішення судом питання про заміну відповідача до Реєстру не був унесений запис про припинення ДФС України, у наведених справах Верховний Суд визнав передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо вибуття ДФС України і наявності підстав для її заміни на ДПС України.
55. Додатково у постанові від 18 квітня 2022 року у справі № 826/18481/14 Верховний Суд зазначив, що правонаступником Міністерства доходів і зборів є Державна фіскальна служба України і в цьому випадку Міністерство доходів і зборів не може бути замінено на Державну податкову службу України до фактичного вибуття Державної фіскальної служби України унаслідок припинення.
56. Такий висновок узгоджується також з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 826/9815/18, у якій Верховний Суд, вирішуючи питання правонаступництва органів публічного управління, виходив із специфіки публічно-правових відносин, а саме: тієї обставини, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватися від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. При цьому, такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб`єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації.
57. У наведеній постанові Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого, якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єктам владних повноважень.
58. Якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень (повне правонаступництво).
59. У випадку повного правонаступництва до правонаступника переходять права та обов`язки юридичної особи, які стосуються не лише майнових правовідносин, але і правовідносин з приводу проходження публічної служби, зокрема, в частині продовження дії трудового договору з працівниками.
60. Такий підхід ґрунтується на конституційних принципах безперервності процесу державного управління та відповідальності держави перед людиною за свою діяльність.
61. Відповідні висновки Верховного Суду були підтримані і у постанові Верховного Суду від 13 грудня 2022 року у справі № 640/20719/18.
62. За доводами касаційної скарги Головне управління ДПС у Сумській області не є правонаступником ДФС України у спорі, пов`язаному з виконанням судового рішення у справі №804/1542/16.
63. Як установив суд першої інстанції, постановою Кабінету Міністрів України «Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби» від 28 березня 2018 року №296 ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС реорганізується шляхом приєднання як структурного підрозділу до відповідних територіальних органів Служби, зокрема до Головного управління ДФС у Сумській області.
64. Суд апеляційної інстанції також установив, що ДФС України станом на 12 травня 2022 року не є припиненою юридичною особою.
65. З аналізу змісту оскаржуваних судових рішень випливає, що суди попередніх інстанцій, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача у контексті спірних правовідносин та визначаючи Головне управління ДПС у Сумській області належним відповідачем у спірних правовідносинах щодо стягнення середнього заробітку, не дослідили питання компетенційного правонаступництва, так само як і не встановили чи було внесено до єдиного державного реєстру записи про припинення відповідних органів, зокрема ДФС України. Як наслідок, передчасним є висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме з Головного управління ДПС у Сумській області.
66. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а відтак оскаржувані судові рішення не є таким, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України.
67. Водночас, обсяг повноважень суду касаційної інстанції, визначений статтею 341 КАС України, не дозволяє Суду встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
68. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
69. Ураховуючи приписи статті 353 КАС України, а також те, що неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час розгляду справи допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, ці порушення неможливо виправити в суді касаційної інстанції, то рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог підлягають скасуванню, а справа в цій частині підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
70. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 350 356 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року в справі №480/8788/21 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
В.Е. Мацедонська,
Судді Верховного Суду