ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2025 року
м. Київ
справа № 4823/663/24
провадження № 61-15856ав24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи (сторони третейського розгляду):
позивач у третейському спорі - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,
відповідач у третейському спорі - ОСОБА_1 ,
розглянув у судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітряних Сил, 28) у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнецова Іллі Сергійовича на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року, постановлену у складі судді Мамонової О. Є., у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року у справі № 161-9/212/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 401449773 від 29 травня 2013 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила поновити строк на оскарження рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року у справі № 161-9/212/14 та скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року у справі № 161-9/212/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 401449773 від 29 травня 2013 року.
Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що приватним виконавцем відкрито виконавче провадження про стягнення з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») заборгованості за кредитним договором. Виконавчим документом за цим провадженням є виконавчий лист на примусове виконання рішення третейського суду на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнській фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року у справі № 161-9/212/14 про стягнення з неї на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 401449773 від 29 травня 2013 року у сумі 50 706,58 грн та судових витрат зі сплати третейського збору в сумі 400,00 грн.
Вказувала на те, що вона не брала участі у розгляді справи № 161-9/212//14 у третейському суді, справа розглядалась без виклику та участі сторін, про рішення третейського суду їй не було відомо, тобто третейський суд вирішив питання про права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі.
Зазначала, що про рішення третейського суду їй стало відомо лише 16 серпня 2024 року після отримання від Новозаводського районного суду м. Чернігова у відповідь на адвокатський запит його сканованої копії.
Вказувала на те, що спір виник щодо заборгованості за споживчим кредитом, а згідно з положеннями пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» справа про стягнення заборгованості з позичальника не підвідомча третейському суду.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року відкрито провадження у цій справі. Витребувано з Новозаводського районного суду м. Чернігова матеріали цивільної справи № 751/3457/14 (провадження № 6/751/1146/14).
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 07 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року у справі № 161-9/212/14.
Заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року у справі № 161-9/212/14 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 401449773 від 29 травня 2013 року залишено без розгляду.
Відмовляючи ОСОБА_1 у поновленні строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду та залишаючи без розгляду її заяву про скасування рішення третейського суду, Чернігівський апеляційний суд виходив із того, що оскаржуване рішення ухвалене Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» 18 лютого 2014 року, із заявою про скасування цього рішення ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського апеляційного суду лише 23 серпня 2024 року, тобто із пропуском строку, встановленого у частині п`ятій статті 454 ЦКП України, і не надала доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку.
Чернігівський апеляційний суд, дослідивши матеріали цивільної справи № 751/3457/14, вважав, що ОСОБА_1 була обізнана про оскаржуване рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року у справі № 161-9/212/14 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 401449773 від 29 травня 2013 року щонайменше з 12 грудня 2017 року, оскільки брала участь через представника за довіреністю ОСОБА_2 у розгляді справи № 751/3457/14 за заявою ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну стягувача у виконавчому провадженні з виконання оскаржуваного рішення третейського суду. Із матеріалами справи № 751/3457/14,що містять належним чином завірену копію оскаржуваного рішення третейського суду від 18 лютого 2014 року у справі № 161-9/212/14, представник ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 ознайомлювався 12 грудня 2017 року.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її доводів
У листопаді 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кузнецов І. С. подав до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скаргамотивована тим, щоЧернігівський апеляційний суд помилково після відкриття провадження у справі про скасування рішення третейського суду вирішував питання щодо строків на подання заяви про скасування рішення третейського суду, оскільки після відкриття провадження у справі питання поновлення строків на оскарження вже слід вважати вирішеним.
Після відкриття провадження у справі суд мав процесуальне право лише вирішити питання про задоволення чи відмову в задоволенні заяви щодо скасування рішення третейського суду, а не здійснювати повторний розгляд клопотання про поновлення строку для звернення до суду з заявою про скасування рішення третейського суду після відкриття провадження.
Чернігівський апеляційний суд не врахував, що розгляд третейської справи відбувався без участі і виклику ОСОБА_1 , копію рішення третейського суду остання до 16 серпня 2024 року не отримувала. 16 серпня 2024 року ОСОБА_1 отримала скановану копію рішення третейського суду, яка виданаНовозаводським районним судом м. Чернігова на адвокатський запит.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1.була обізнана про оскаржуване рішення третейського суду, оскільки її представник 12 грудня 2017 року ознайомлювався з матеріалами справи № 751/3457/14 за заявою ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну стягувача у виконавчому провадженні з виконання оскаржуваного рішення третейського суду, які містятьналежним чином завірену копію оскаржуваного рішення третейського суду від 18 лютого 2014 року у справі № 161-9/212/14, Чернігівський апеляційний суд не врахував, що вказані обставини не свідчать про те, що ОСОБА_1 раніше 16 серпня 2024 року отримала копію рішення третейського суду, висновок суду ґрунтується на припущенні.
Чернігівський апеляційний суд позбавив ОСОБА_1 права на справедливий суд.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та витребувано цивільну справу із Чернігівського апеляційного суду.
У грудні 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2025 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Фактичні обставини справи
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнській фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року у справі № 161-9/212/14 позов ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 401449773 від 29 травня 2013 року задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 401449773 від 29 травня 2013 року, а саме: за кредитом - 47 364,89 грн; за відсотками - 1,98 грн; за комісією - 2 312,98 грн; штраф - 1 026,73 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» судові витрати, а саме витрати зі сплати третейського збору у сумі 400,00 грн.
У квітні 2014 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до Новозаводського районного суду м. Чернігова із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнській фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 401449773 у сумі: за кредитом - 47364,89 грн, за відсотками - 1,98 грн, за комісією - 2 312,98 грн, штраф - 1 026,73 грн, та судові витрати, а саме витрати зі сплати третейського збору в сумі 400,00 грн.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 травня 2014 року заяву ПАТ «Альфа-Банк» про видачу виконавчого документа задоволено.
Видано ПАТ «Альфа-Банк» виконавчий лист на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнській фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року у цивільній справі № 161-9/212/14 в складі третейського судді Москаленко Н .Ю. (одноособова) за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 50 706,58 грн, судових витрат у вигляді витрат зі сплати третейського збору у сумі 400,00 грн.
Шевченківським ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області 11 жовтня 2016 року відкрито виконавче провадження, яке станом на 13 листопада 2024 року завершено.
У жовтні 2017 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до суду із заявою про заміну стягувача ПАТ «Альфа-Банк» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 751/3457/14 від 10 липня 2014 року, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 401449773 від 29 травня 2013 року на його правонаступника ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 березня 2018 року, яка набрала законної сили 14 червня 2018 року, заяву ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.
Замінено сторону виконавчого провадження - стягувача у цивільній справі № 751/3457/14, а саме: ПАТ «Альфа-Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за правом грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнецова І. С. підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній матеріалами й додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Відповідно до статті 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, тобто спір, який або вже існує, або може виникнути у майбутньому між сторонами договору.
Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів врегульовано розділом VІІІ ЦПК України «Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів».
Відповідно до частини першої статті 454 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Заява про скасування рішення третейського суду подається до апеляційного суду за місцем розгляду справи третейським судом (частина третя статті 454 ЦПК України).
Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 частини п`ятої, частини сьомої статті 454 Цивільного процесуального кодексу України № 2-р(II)/2022 від 06 квітня 2022 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 1 частини п`ятої, частину сьому статті 454 Цивільного процесуального кодексу України в тім, що вони унеможливлюють поновлення судом строку на подання особою, яка є стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, заяви про скасування рішення третейського суду.
Заява про скасування рішення третейського суду подається стороною, третьою особою у справі, розглянутій третейським судом, протягом дев`яноста днів з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, - протягом дев`яноста днів з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом (частина п`ята статті 454 ЦПК України).
Частиною шостою статті 454 ЦПК України передбачено, що заява про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу не може бути подана після закінчення трьох місяців, рахуючи з дня, коли сторона, що заявляє це клопотання, отримала арбітражне рішення, а у разі подання такою стороною клопотання до міжнародного комерційного арбітражу про виправлення або роз`яснення рішення чи ухвалення додаткового рішення, - з дня винесення міжнародним комерційним арбітражем рішення з цього прохання.
Згідно з частиною сьомою статті 454 ЦПК України заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною п`ятою або шостою цієї статті, повертається. Суд за клопотанням заявника може поновити пропущений строк на подання заяви про скасування рішення третейського суду, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених пунктами 1-3 і 6 частини першої статті 186 цього Кодексу, а також у разі якщо рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу оскаржено (оспорено) з підстав, не передбачених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (частина восьма статті 454 ЦПК України).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що «Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
У цій справі національне законодавство на час подій не обмежувало дискреційні повноваження судів щодо часу або підстав для поновлення пропущеного строку. Сама концепція «поважних причин», згідно з якою національні суди виправдали відновлення провадження у справі заявника, не є чіткою. За таких обставин для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника» (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46-48, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року).
Саме до повноважень національних судів належить вирішувати питання про будь-яке поновлення строку на апеляційне оскарження, такі повноваження не є необмеженими. Національні суди зобов`язані навести підстави. У кожній справі суди мають перевірити, чи можуть підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження виправдати втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує свободу розсуду судів щодо часу або підстав для поновлення строків.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2023 року у справі № 824/84/23 (провадження № 61-8937ав23) зазначено, що «здійснюючи тлумачення положень частини сьомої статті 454 ЦПК України, Верховний Суд зазначає, що зазначена норма процесуального права не є імперативною, цей строк не є преклюзивним (присічним), оскільки не містить заборони на поновлення цього строку, як, наприклад, це передбачено у частині другій статті 358, частині третій статті 394, частині третій статті 424 ЦПК України та інших нормах. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (частина перша статті 120 ЦПК України). Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша та друга статті 126 ЦПК України). За частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення».
У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, встановлено, що Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» ухвалив рішення 18 лютого 2014 року, із заявою про скасування цього рішення ОСОБА_1 звернулася до суду 23 серпня 2024 року, тобто понад встановлені у частині п`ятій статті 454 ЦПК України строки.
ОСОБА_1 вказувала на те, що вона не знала про розгляд третейської справи, оскільки не була належним чином повідомлена про те, що вона є учасником справи, і не отримувала від третейського суду жодного процесуального документа у справі, та дізналась про ухвалення третейським судом рішення 14 серпня 2024 року, коли отримала сповіщення про відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження про стягнення з неї заборгованості, а 16 серпня 2024 року отримала копію рішення третейського суду.
Чернігівський апеляційний суд як суд першої інстанції, дійшовши висновку про те, що заявниця не довела поважність причин пропуску строку на оскарження рішення третейського суду, не забезпечив повний та всебічний розгляд цього питання, не встановив, чи повідомлялась ОСОБА_1 . Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» про розгляд справи № 161-9/212/14 про стягнення з неї на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором, не досліджував третейську справу № 161-9/212/14.
За змістом частини другої статті 456 ЦПК України суд до початку розгляду справи за клопотанням будь-кого з учасників судового розгляду або з власної ініціативи може запитати у третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу необхідні матеріали справи, що стосуються підстав для скасування рішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу.
Витребування матеріалів справи у третейського суду здійснюється апеляційним судом як судом першої інстанції під час підготовки справи до розгляду по суті, однак такі дії Чернігівський апеляційний суд не вчинив.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 була обізнана про оскаржуване рішення третейського суду, оскільки її представник за довіреністю 12 грудня 2017 року ознайомлювався з матеріалами справи № 751/3457/14 за заявою ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну стягувача у виконавчому провадженні з виконання оскаржуваного рішення третейського суду, які містять належним чином завірену копію оскаржуваного рішення третейського суду від 18 лютого 2014 року у справі № 161-9/212/14,Чернігівський апеляційний суд не врахував, що зазначене твердження суду можливе лише у випадку наявності безспірних доказів, що заявник отримала таке судове рішення чи достовірно знала про нього.
Чернігівський апеляційний суд не врахував викладеного та дійшов передчасного висновку про те, що строк на подання заяви про скасування рішення третейського суду пропущений ОСОБА_1 без поважних причин, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що заявниця отримала рішення третейського суду від 18 лютого 2014 року чи достовірно знала про його існування, а також про розгляд справи третейським судом 18 лютого 2014 року.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала постановлена без додержання норм процесуального права.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 24 259 351 367 368 369 374 379 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнецова Іллі Сергійовича задовольнити.
Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 листопада 2024 рокускасувати, справу направити до Чернігівського апеляційного суду як суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник