Постанова

іменем України

08 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 483/2250/19

провадження № 51-5149 км 21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 лютого 2021 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань

за № 12019150100000766, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 249 Кримінального кодексу України

(далі КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 лютого 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 249 КК до покарання у виді обмеження волі на строк один рік.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він у ніч

з 27 серпня на 28 серпня 2019 року (більш точну годину в ході досудового розслідування не встановлено), маючи умисел на незаконне зайняття рибним промислом, з корисних мотивів, з метою незаконного вилову риби без наявності законного дозволу на вилов водних біоресурсів, в акваторії Дніпровсько-Бузького лиману, в районі с. Іванівки Очаківського району Миколаївської області, встановив у воді незаконні знаряддя лову три месинові сітки.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на незаконне зайняття рибним промислом з корисливих мотивів, 28 березня 2019 року приблизно

о 04-й год. 00 хв. ОСОБА_7 , використовуючи вказані незаконні знаряддя лову три месинові сітки, видобув з акваторії Дніпровсько-Бузького лиману велику кількість живих водних біоресурсів, а саме: рибу «піленгас (молодь)» в кількості 25шт., рибу «пузанок» в кількості 6 шт., рибу «карась сріблястий» в кількості 1 шт., рибу «атерина» в кількості 24 шт., рибу «бичок» в кількості 1 шт., рибу «кефаль (сингіль)» в кількості 11 шт., рибу «окунь (сонячний)» в кількості 1 шт., після чого 28серпня 2019 року приблизно о 04-й год. на березі Дніпровсько-Бузького лиману, в районі с. Іванівки, був виявлений оперативним працівником прикордонної служби.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати і закрити кримінальне провадження. Посилається на порушення судами загальних засад кримінального провадження. При цьому вказує на те, що ОСОБА_7 було двічі притягнуто до кримінальної та адміністративної відповідальності за одне і те ж діяння, вчинене в один і той же час, за одних і тих самих обставин.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив судові рішення щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_7 , котрий підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора ОСОБА_5 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Згідно з ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які було безпосередньо досліджено, а також оцінено за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК.

При цьому суд у вироку послався, зокрема, на показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те, що ними, працівниками прикордонної служби, під час патрулювання був виявлений та затриманий ОСОБА_7 , який здійснював вилов водних живих ресурсів, мав з собою заборонені знаряддя лову; показання свідка ОСОБА_10 ; дані, що містяться у протоколі огляду місця події з фототаблицями до нього, описі-оцінці знарядь лову, іншого рибальського майна, плавучих та інших транспортних засобів, описі об`єктів лову, вилучених у ОСОБА_7 .

Отже, дослідивши та оцінивши вказані у вироку докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції правильно встановив обставини кримінального провадження та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у незаконному зайнятті рибним промислом, яке заподіяло істотну шкоду.

Вирок суду відповідає вимогам статей 370 374 КПК та є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

У касаційній скарзі захисник вказує на те, що ОСОБА_7 вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 85 КУпАП за вчинення того ж діяння, за яке його засуджено за ч. 1 ст. 249 КК.

Ці доводи суди першої та апеляційної інстанцій належно перевірили та правильно визнали безпідставними, зазначивши, що у даному випадку порушення принципу «non bis in idem», тобто не бути притягненим двічі до юридичної відповідальності, не мало місце.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно з ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, нікого не може бути вдруге притягнуто до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.

Так, у справі «Сергій Золотухін проти Росії» (рішення від 10 лютого 2009 року) Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що ст. 4 Протоколу № 7 слід розуміти як заборону кримінального переслідування або судового розгляду у справі щодо другого «правопорушення», якщо обидва правопорушення витікають з ідентичних, або по суті одних і тих самих фактів.

Разом з тим, як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, 28серпня 2019 року о 04 год. 50 хв. в Дніпровсько-Бузькому лимані Чорного моря, в районі с. Іванівка Очаківського району Миколаївської області, в період дії заборони на вилов кефалі, ОСОБА_7 здійснював незаконний вилов риби вбрід з використанням промислових знарядь лову.

Постановою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області

від 20 листопада 2019 року ОСОБА_7 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 85 КУпАП, а саме за грубе порушення правил рибальства і вилов 34 карасів та 1 пузанка, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 340 грн.

Положеннями ч. 4 ст. 85 КУпАП встановлено відповідальність за грубе порушення правил рибальства (рибальство із застосуванням вогнепальної зброї, електроструму, вибухових або отруйних речовин, інших заборонених знарядь лову, промислових знарядь лову особами, які не мають дозволу на промисел, вилов водних живих ресурсів у розмірах, що перевищують встановлені ліміти або встановлену правилами любительського і спортивного рибальства добову норму вилову).

Незаконне ж зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду, утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК.

Отже, притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.85 КУпАП не виключає притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 249 КК,за незаконне зайняття рибним промислом, яке заподіяло істотну шкоду, а саме за вилов риби «піленгас (молодь)» в кількості 25шт., риби «пузанок» в кількості 6 шт., риби «карась сріблястий» в кількості 1 шт., риби «атерина» в кількості 24 шт., риби «бичок» в кількості 1 шт., риби «кефаль (сингіль)» в кількості 11 шт., риби «окунь (сонячний)» в кількості 1 шт.

Суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 249 КК. Призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам статей 50 65 КК.

Апеляційний суд у відповідності до вимог ст. 419 КПК перевірив всі доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , надавши вичерпні відповіді,а також зазначив мотиви, з яких виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими керувався. З наведеними в ухвалі апеляційного суду підставами, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, погоджується й колегія суддів касаційного суду.

Отже, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

А тому касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 лютого 2021року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3