Постанова

Іменем України

16 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 483/425/19

провадження № 61-21865св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Миколаївобленерго»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 червня 2019 року у складі судді Чаус Л. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Бугрика В. В., Базіль Л. В., Семиженка Г. В., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (далі - АТ «Миколаївобленерго») про захист прав споживачів.

Позовну заяву мотивовано тим, що вони є власниками житлового будинку АДРЕСА_1 та є споживачами з електропостачання, послуги якого їм надає АТ «Миколаївобленерго».

У 2003 році вони замовили проект на використання трифазного струму, виконавцем якого був Очаківський район електричних мереж, зазначивши такі прилади, які ними використовуються і для яких потрібно електропостачання: зокрема електрокам`янка, потужністю 3-4,5 кВт, два холодильника, два телевізора, одночасне включення 4-5 електролампочок до 60 Вт, та в технічних умовах проекту зазначена дозволена потужність 4,5 кВт.

25 липня 2003 року проект було розроблено, на реалізацію якого витрачені значні кошти та протягом 15 років вони безперешкодно користувалися послугами електропостачання, не звертаючи увагу на потужність 3 кВт, яку АТ «Миколаївобленерго» зазначив у договорі, оскільки електролічильник надавав можливість користуватися наявними приладами в режимі одночасного включення.

06 лютого 2019 року АТ «Миколаївобленерго» здійснено заміну лічильника, що спричинило обмеження використання електроенергії понад 3 кВт.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вважають умови договору щодо встановлення максимально допустимої потужності у розмірі 3 кВт несправедливими та такими, що порушують їх права, як споживачів послуг, оскільки новий лічильник із відповідними пристроями не дозволяє використання наявних у них електроприладів.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили зобов`язати АТ «Миколаївобленерго» відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом зняття встановлених обмежень електропостачання до 3 кВт, або зобов`язати АТ «Миколаївобленерго» за свій рахунок розробити технічну документацію на споживання потужності до 4,5 кВт.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Суди виходили з того, що встановлення відповідачем приладу обліку спожитої електроенергії, який обладнаний функцією обмеження потужності та запрограмований на розмір потужності, визначеної договором, проведено у відповідності з вимогами діючого законодавства України, тому відсутні підстави для покладення на АТ «Миколаївобленерго» обов`язку щодо зняття вказаного обмеження або розроблення за свій рахунок технічної документації на споживання потужності до 4,5 кВт.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просили скасувати рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 червня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не застосували до спірних правовідношень вимоги статей 12, 21 Закону України «Про захист прав споживачів» та висновки Об`єднаної палати Верховного Суду, викладені в постанові від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17).

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу АТ «Миколаївобленерго» зазначило, що касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2

на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 червня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року і витребувано із Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області цивільну справу № 483/425/19-ц.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 лютого 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

25 липня 2003 року Відкритим акціонерним товариством Енергопостачальною компанією «Миколаївобленерго» (далі - ВАТ ЕК «Миколаївобленерго») видано технічні умови за № 1137 на підключення житлового будинку ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 з дозволеною приєднаною потужністю 4,5 кВт.

Відповідно до проекту на застосування трифазного струмоприймача в побуті за адресою: АДРЕСА_1 від 01 серпня 2003 року, замовником якого є ОСОБА_1 , потужність струмоприймача не повинна перевищувати 3 кВт.

29 жовтня 2003 року представником Очаківської філії ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» складено акт допуску електроустановок, підписаний споживачем, в якому зазначена дозволена потужність 3 кВт.

28 жовтня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Миколаївобленерго» (далі - ПАТ «Миколаївобленерго») та ОСОБА_1 укладено договір про користування електричною енергією № 014043, згідно з яким енергопостачальник взяв на себе зобов`язання постачати споживачеві електричну енергію відповідно до потужності електроустановок споживача 3 кВт на АДРЕСА_1 .

Таким чином, договором, укладеним між ПАТ «Миколаївобленерго» та ОСОБА_1 , передбачена потужність електроустановок споживача до 3 кВт, що відповідає проекту на застосування трифазного струмоприймача.

06 лютого 2019 року АТ «Миколаївобленерго» здійснено заміну електролічильника та встановлено засіб комерційного обліку, який обладнаний функцією обмеження потужності, запрограмований на розмір потужності, встановлений умовами договору.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов`язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Пунктом 3 Правил користування електроенергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357, які діяли до 26 червня 2018 року, встановлено, що споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між побутовим споживачем і електропостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток 1) і укладається на три роки. Договір про користування електричною енергією вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не заявила про розірвання договору або про внесення до нього змін.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не спростовано матеріалами справи те, що відповідно до укладеного 28 жовтня 2013 року між ПАТ «Миколаївобленерго» та ОСОБА_1 договору про користування електричною енергією № 014043, передбачено, що потужність електроустановок споживача до 3 кВт, що відповідає проекту на застосування трифазного струмоприймача.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої та апеляційної інстанцій про те, що встановлення відповідачем приладу обліку спожитої електроенергії, який обладнаний функцією обмеження потужності та запрограмований на розмір потужності, визначеної договором, проведено у відповідності з вимогами чинного законодавства України, а тому відсутні підстави для покладення на АТ «Миколаївобленерго» обов`язку щодо зняття вказаного обмеження або розроблення за свій рахунок технічної документації на споживання потужності до 4,5 кВт.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованих висновків про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо неврахування судами попередніх інстанцій під час розгляду справи висновків Об`єднаної палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), оскільки рішення у цій справі стосується інших фактичних обставин.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 червня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець