Постанова
Іменем України
31 січня 2020 року
м. Київ
справа № 484/2230/17
провадження № 61-1460св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 05 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Кушнірової Т. Б., Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Позовна заява мотивована тим, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 липня 2013 року. Під час шлюбу у них народилися діти - донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які після розлучення залишилися проживати із матір`ю.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 липня 2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей - доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1 500 грн щомісячно до повноліття дітей, починаючи з 01 липня 2013 року.
Вказувала, що суми аліментів у вказаному розмірі недостатньо для матеріального забезпечення дітей та їх виховання, економічний стан в країні змінюється, дорожчає рівень життя у порівнянні з 2013 роком, зростає прожитковий мінімум.
Зазначала, що знаходиться у скрутному матеріальному становищі, а відповідач матеріально забезпечений, оскільки проживає у м. Києві та займається ремонтно-будівельними роботами.
Вважала, що він має постійний дохід, а тому спроможний сплачувати аліменти у більшому розмірі.
Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд збільшити розмір аліментів, які сплачує ОСОБА_2 з 1 500 грн до 4 816 грн щомісячно та стягнути з відповідача на свою користь вартість понесених додаткових витрат на утримання дітей у розмірі 3 050 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 вересня 2017 року у складі судді Закревського В. І. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Збільшено розмір аліментів, які сплачує ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей - доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,з 1 500 грн до 3 000 грн щомісячно до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 07 липня 2017 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 050 грн додаткових витрат на утримання дітей.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додатковим рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2017 року у складі судді Закревського В. І. стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 368,80 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з часу винесення судом рішення про стягнення з відповідача аліментів збільшився розмір прожиткового мінімуму, ціни на продукти харчування, товари та інші послуги.
Враховуючи показання свідків, районний суд дійшов висновку про те, що відповідач працює та отримує стабільний щомісячний дохід, а тому, змінився його матеріальний стан, який дозволяє йому виконувати свій обов`язок щодо утримання своїх неповнолітніх дітей шляхом сплати аліментів у розмірі 3 000 грн щомісячно до досягнення ними повноліття.
Крім того місцевий суд вважав обґрунтованими вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача 3 050 грн у рахунок додаткових витрат на розвиток та утримання дітей.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 05 грудня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 вересня 2017 року в частині розміру стягнення аліментів на утримання дітей та визначення дати початку сплати аліментів у новому розмірі змінено.
Зменшено розмір аліментів стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 3 000 грн до 2 000 грн щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дітьми повноліття.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 вересня 2017 року в частині стягнення додаткових витрат на дітей, судового збору, а також додаткове рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у стягненні додаткових витрат на дітей.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту погіршення її матеріального стану, а також доказів зміни матеріального стану відповідача та можливості сплачувати ним аліменти у розмірі 4 816 грн.
Апеляційний суд вказав, що районний суд дійшов помилкового висновку про стягнення зміненого розміру аліментів з дня звернення до суду з позовом, оскільки це суперечить положенням частини першої статті 191 СК України.
Скасовуючи рішення місцевого суду в частині відмови у стягненні додаткових витрат на дітей, суд апеляційної інстанції виходив із того, що понесені позивачем витрати на придбання шкільного одягу, взуття та шкільного приладдя не можна віднести до додаткових витрат у розумінні статті 185 СК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 05 грудня 2017 року та залишити в силі рішення місцевого суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку в частині збільшення розміру аліментів та стягнення з ОСОБА_2 додаткових витрат на утримання дітей.
Вважає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на доводи заперечення на апеляційну скаргу, не вмотивував у рішенні підстави їх неврахування або відхилення.
Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не подав.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
У лютому 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 05 грудня 2017 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 02 березня 2018 року справу призначено судді-доповідачу Лесько А. О.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Лесько А. О. від 12 березня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Лесько А. О. від 02 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 жовтня 2019 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
За змістом статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з положеннями статті 182 СК України (у редакції, чинній на час ухвалення судового рішення районним судом) при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно із частиною першою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Частиною першою статті 184 СК України (у редакції, чинній на час розгляду судами справи) визначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно з підпунктом 1 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідно до ст. 192 СК (2947-14) розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з положеннями частини третьої статті 10 та частин першої, четвертої статті 60 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній на час розгляду судами справи) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та зменшуючи розмір аліментів, які будуть стягуватися з відповідача на користь ОСОБА_1 на утримання дітей - доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , апеляційний суд правильно виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, визначених статтею 192 СК України, з якими закон пов`язує можливість зміни розміру аліментів визначеного за рішенням суду.
Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_2 аліментів у розмірі 2 000 грн щомісячно, враховуючи часткове визнання відповідачем позову, та правильно застосував положення частини четвертої статті 174 ЦПК України 2004 року, оскільки у даному випадку визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду щодо зміни часу, з якого присуджено стягувати новий розмір аліментів, оскільки відповідно до підпункту 4 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Статтею 185 СК України визначено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Ураховуючи наведене, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17) та постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18).
Встановивши, що придбання шкільного одягу, взуття та шкільного приладдя не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні статті 185 СК України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення місцевого суду та відмову у задоволенні позову в цій частині.
Апеляційний суд правильно зазначив, що саме по собі навчання дитини у шкільному навчальному закладі не може безумовно свідчити, що витрати, пов`язані з навчанням у ньому, викликані особливими обставинами.
Доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на доводи апеляційної скарги, є необґрунтованими, оскільки апеляційний суд ухвалив рішення, дослідивши та оцінивши докази у справі щодо їх належності, допустимості та достатності.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права і незгоді ухваленими судовим рішенням, зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені ОСОБА_1 у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 05 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. А. Воробйова
Ю. В. Черняк