ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року

м. Київ

справа № 484/3809/16-ц

провадження № 61-36524 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Рідош-Шаповал Валентини Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Миколаївської області від 17 квітня 2018 року в складі колегії суддів Лисенка П. П., Яворської Ж. М. та Серебрякової Т. В.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

14 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 і просила визнати заповіт ОСОБА_2 від 26 серпня 2009 року на користь ОСОБА_2 недійсним як такий, що вчинений під впливом насильства.

В обґрунтування позову зазначала, що вона та відповідач є рідними сестрою та братом, а спадкодавець - їх батьком.

20 серпня 2007 року батько склав нотаріально посвідчений заповіт, яким усе належне йому майно заповів дочці ОСОБА_1

26 серпня 2009 року батько склав нотаріально посвідчений заповіт, яким усе належне йому майно заповів синові ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2 батько помер.

Про існування заповіту на ім`я ОСОБА_2 позивач дізналася, коли приїхала з Російської Федерації в Україну.

ОСОБА_1 зазначає, що на її думку батько не міг перезаповісти все своє майно ОСОБА_2 , а тому вважає, що заповіт складений під впливом фізичного та психічного насильства відповідача щодо батька.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 вересня 2017 року позов задоволено, визнано недійсним заповіт від 26 серпня 2009 року, складений ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції виходив із того, що показаннями свідків підтверджується факт фізичного та психічного насильства сина над батьком протягом спільного проживання, а тому заповіт підлягає визнанню недійсним.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 17 квітня 2018 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційний суд виходив із недоведеності позивачем факту складення заповіту під впливом насильства та з того, що заповіт складений і посвідчений уповноваженою особою з дотриманням передбаченого законом порядку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15 серпня 2018 року адвокат Рідош-Шаповал В. І. з пропуском строку на касаційне оскарження подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2018 року поновлено адвокату Рідош-Шаповал В. І. строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Указує, що суд першої інстанції на підставі належних і допустимих доказів встановив факт наявності фізичного тиску на батька з боку відповідача з метою примусити того заповісти належне йому майно, а тому заповіт є недійсним.

Відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на дану касаційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Указує, що позивач фактично не погоджується з тим, що батько нічого їй не заповів, однак це зовсім не доводить той факт, що заповіт складений під впливом насильства з боку відповідача.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 і ОСОБА_2 і на момент смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 проживає в Російській Федерації.

20 серпня 2007 року ОСОБА_2 склав заповіт, яким заповів усе своє майно ОСОБА_1

Указаний заповіт посвідчений нотаріально в установленому законом порядку.

26 серпня 2009 року ОСОБА_2 склав новий заповіт, яким заповів усе своє майно ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер.

28 жовтня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Першої Первомайської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька.

У судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 пояснили, що відповідач був у нормальних стосунках зі своїм батьком і останній говорив, що склав заповіт на сина, зробивши йому подарунок на день народження.

Свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 дали показання, що з 2006-2007 років відповідач проживав зі своїм батьком і знущався з нього, відбирав у нього пенсію, бив батька і взагалі був з ним у дуже поганих відносинах, а спадкодавець ніколи не казав їм про те, що він склав заповіт на сина.

Свідок ОСОБА_9 , який у 2003-2008 роках працював дільничним у м. Первомайську дав показання, що з 2007 року відповідач проживав разом із батьком у вказаному будинку, й ОСОБА_9 бачив, що в батька були синці, а сусіди говорили, що син його б`є.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із положеннями статті 1233 ЦК Українизаповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1247 ЦК Українизаповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1257 ЦК Українипередбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Відповідно до частини першої статті 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

У разі вчинення правочину під впливом насильства формування волі особи, яка вчиняє правочин, відбувається внаслідок втручання стороннього фактора - фізичного чи психічного тиску з боку контрагента або іншої особи з метою спонукання до вчинення тих дій, які особа не бажала б вчинити без наявності таких фізичних чи психічних страждань.

При вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства, судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов`язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім`ї, родичів тощо або їх майна.

Аналогічна позиція щодо застосування норм матеріального права викладена в постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року в справі № 342/139/16-ц (провадження № 61-21701св18).

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилался на те, що не вірить, що батько міг так вчинити з нею й перезаповісти все своє майно її брату.

Апеляційний суд, встановивши, що така мотивація вказує на суб`єктивність тверджень про складення заповіту під впливом насильства та не дає підстав для висновку про недійсність заповіту, а також, що заповіт складений і посвідчений із дотриманням передбаченого законом порядку, а позивач не довела в установленому законом порядку, що заповіт складений під впливом насильства з боку відповідача, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним заповіту.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 389, 400 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу адвоката Рідош-Шаповал Валентини Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Миколаївської області від 17 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук