Постанова

Іменем України

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 487/2492/16-ц

провадження № 61-17409св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - державне підприємство «Адміністрація морських портів України»,

відповідачі: комісія по трудових спорах Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка підписана представником ОСОБА_4 , на постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Лисенка П. П., Галущенка О. І., Серебрякової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «Адміністрація морських портів України») звернулось з позовом до комісії по трудових спорах Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (далі - КТС), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії, визнання незаконним та скасування рішення.

Позов обґрунтований тим, що рішенням КТС від 22 квітня 2016 року № 3/16 внесено виправлення у попередні рішення КТС та визнано недійсним й скасовано наказ від 01 грудня 2015 року № 860 про встановлення місячної тарифної ставки, зобов`язано ДП «Адміністрація морських портів України» виплатити працівникам підприємства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 різницю у місячних тарифних ставках, доплат за класність, вислугу років та нарахування премій. Вважав, що рішення трудового колективу про створення КТС не приймалось, засідання проводилось у присутності менш ніж 2/3 обраних до її складу членів, представник власника не був присутнім на засіданні, порушено десятиденний термін розгляду заяви, а тому дії і рішення КТС є незаконними. Крім того, по суті оспорюваним рішенням КТС вирішувався не трудовий спір, а приймалося рішення щодо уточнення вирішальної частини попередніх рішень на виконання постанов державного виконавця, при цьому у рішенні не зазначено дату звернення працівників та суть спору.

Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд зобов`язати КТС припинити протиправну діяльність, визнати незаконним та скасувати рішення КТС від 22 квітня 2016 року № 3/16, прийняте на підставі заяв ОСОБА_1 від 09 грудня 2015 року та ОСОБА_2 від 10 грудня 2015 року про незгоду з наказом від 01 грудня 2015 року № 860 про встановлення місячної тарифної ставки.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 грудня

2016 року позовну заяву ДП «Адміністрація морських портів України» залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заяви відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про трудовий спір були розглянуті рішеннями КТС від 16 грудня 2015 року № 4/15 та від 08 лютого 2016 року № 2/16, вимоги про скасування яких позивачем не заявлялися. Спірним рішенням КТС від 22 квітня 2016 року було лише уточнено порядок виконання попередніх рішень КТС без зміни їх суті. Позивач, не оспорюючи розрахунок тарифів та інші підстави, фактично оскаржує право КТС розглядати трудові спори, що виникли між працівниками та адміністрацією підприємства, а тому заявлені вимоги підлягають залишенню без задоволення.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 09 березня 2017 року апеляційну скаргу ДП «Адміністрація морських портів України» задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано, позов ДП «Адміністрація морських портів України» залишено без розгляду.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду на підставі пункту 8 статті 207 ЦПК України, 2004 року, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач звернувся до суду з позовом, поданим без додержання вимог, викладених у статтях 119-120 ЦПК України, 2004 року, оскільки ДП «Адміністрація морських портів України» не оскаржує рішення КТС від 16 грудня 2015 року, яким було по суті вирішено трудовий спір, а оскаржує рішення КТС, яким було внесено виправлення у виконавчі документи, видані за попередніми рішеннями КТС.

Постановою Верховного Суду від 03 липня 2019 року касаційну скаргу ДП «Адміністрація морських портів України» задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 09 березня 2017 року скасовано, справу направлено на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції виходив з того, що апеляційним судом не враховано, що оскарженим рішенням КТС було доповнено вирішальну частину раніше прийнятого рішення КТС про визнання недійсним наказу підприємства і додатково зобов`язано позивача вчинити дії по нарахуванню і виплаті коштів на користь працівників. Отже, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність індивідуального трудового спору між працівником і роботодавцем, а отже і наявність підстав для залишення позовної заяви ДП «Адміністрація морських портів України» без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 207 ЦПК України, 2004 року, залишивши трудовий спір між сторонами невирішеним. У справі, яка переглядається, має бути вирішений трудовий спір між працівниками підприємства, які вважали їхні трудові права порушеними та роботодавцем. При цьому необхідно враховувати, що КТС не є стороною у цьому спорі.

Короткий зміст оскарженого судового рішення суду

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 23 серпня 2019 року апеляційну скаргу ДП « Адміністрація морських портів України» задоволено частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 грудня 2016 року скасовано та прийнято постанову, якою прийнято відмову ОСОБА_1 від позову до ДП «Адміністрація морських портів України» та Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про скасування наказу про встановлення місячної тарифної ставки та стягнення різниці в місячних тарифних ставках, провадження у справі в даній частині - закрито.

Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні аналогічних з ОСОБА_1 позовних вимог за їх безпідставністю.

Вимогу ДП «Адміністрація морських портів України» до Комісії по трудових спорах Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання незаконною діяльність комісії залишено без розгляду, оскільки вона не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що 16 серпня 2019 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву, що містить його відмову від позову та прохання закрити провадження у справі. Тому на підставі статті 206, частини 4 статті 257 ЦПК України, прийнято відмову названої особи - позивача від позову, провадження у справі в даній частині закрито.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що зміна тарифних ставок проведена з ініціативи адміністрації, доброї волі та беззастережної згоди працівника, що не суперечить нормам трудового права та не може вважатися порушенням трудових прав працівника.

Залишаючи без розгляду вимоги ДП «Адміністрація морських портів України» , суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги до Комісії по трудових спорах Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання незаконним її діяльності не може вирішуватися в порядку цивільно-процесуального законодавства, оскільки Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів» передбачено інший порядок для врегулювання такої категорій спірних правовідносин, якого заявник не дотримався.

Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі

У вересні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 через засоби поштового зв`язку подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 серпня 2019 року та залишити в силі рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 28 грудня 2016 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішення судом вимоги роботодавця про оскарження рішення комісії з трудових спорів, яка заявлена позивачем як вимога про скасування рішення (без доведення обставин правомірності дій/рішення роботодавця) як вимоги працівника до роботодавця, заявленої ним за заявою до комісії по трудовим спорам призводить до правових наслідків, які не передбачені процесуальним законом:

зміна статусу позивача на статус відповідача;

зміна заявленого предмету позову на розсуд суду - з вимоги «скасувати рішення КТС» на інший спосіб, не заявлений позивачем;

зміна підстав позову на розсуд суду - із заявленої в цій справі нелегітимності створення КТС, і як наслідок, прийнятого нею рішення, на правомірність нарахування та виплати заробітної плати у заявленому розмірі;

невідповідність між особами сторін, заявленими вимогами у позовній заяві та прийнятому рішенні, зокрема, в цій справі ДП «Адміністрація морських портів України» (позивач) просило суд визнати незаконним рішення КТС (відповідача), а суд апеляційної інстанції вирішив відмовити відповідачу ОСОБА_2 у задоволенні незаявлених ним вимог до позивача ДП «Адміністрація морських портів України» про скасування наказу та виплати заробітної плати;

фактичної відмови суду вирішувати вимогу, яка заявлена позивачем, але не була предметом розгляду в комісії по трудових спорах, оскільки така вимога не може бути трансформована на вимогу працівника до роботодавця, зокрема - «зобов`язати КТС припинити протиправну діяльність».

Суд апеляційної інстанції не виконав обов`язкових вказівок, які містилися в постанові суду касаційної інстанції щодо меж заявлених позивачем вимог (зобов`язання нарахувати та виплатити заробітну плату), безпідставно розглянув вимогу про скасування наказу, яка не могла бути предметом розгляду в суді першої інстанції, оскільки оскаржуваним рішенням КТС не вирішувалося відповідне питання, що призвело до порушення частини першої статті 13, частини шостої статті 367 ЦПК України, суд дійшов помилкового висновку щодо чинності на час звернення із позовом наказу від 01 грудня 2015 року, який був скасований рішенням КТС від 16 грудня 2015 року, не застосував до спірних відносин статей 226-229 КЗпП України, якими передбачений порядок прийняття, строки оскарження та виконання рішень КТС. Постанова суду апеляційної інстанції є немотивованою, містить безпідставний висновок щодо наявності «доброї волі та беззастережної згоди працівника» на зміну тарифних ставок з огляду на оскарження відповідачем рішення КТС. У постанові відсутні будь-які посилання на норми права, якими керувався суд при розгляді трудового спору.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що судове рішення оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , тому в іншій частині судом касаційної інстанції не переглядається.

Аргументи інших учасників справи

У грудні 2019 року ДП «Адміністрація морських портів України» подало до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якій просить залишити без змін постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 серпня 2019 року.

Відзив мотивований тим, що судом апеляційної інстанції правильно досліджено питання відмови у задоволенні вимог ОСОБА_2 , оскільки в матеріалах справи наявні пояснення та докази, а саме: ОСОБА_2 01 грудня 2015 року ознайомлений з наказом № 860 від 01 грудня 2015 року «Про оплату праці» про що свідчить відмітка на наказі. Також Адміністрацією дотримано двохмісячний строк, згідно КЗпП України, для ознайомлення працівника із наказом. Після ознайомлення ОСОБА_2 із наказом № 860 від 01 грудня 2015 року на підтвердження своєї згоди працювати в змінених умовах праці, ОСОБА_2 , надав заяву від 26 січня 2016 року. Дії МФ ДП «Адміністрація морських портів України» щодо зміни оплати праці ОСОБА_2 згідно наказу № 860 від 01 грудня 2015 року повністю відповідають вимогам чинного законодавства, яке регулює питання оплати праці.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу.

У листопаді 2019 року матеріали цивільної справи № 487/2492/16-ц надійшли до Верховного Суду та 15 листопада 2019 року передані судді-доповідачу.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Судами встановлено, що КТС Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» створена рішенням конференції трудового колективу 23 липня 2013 року, оформленого постановою № 1/123-2, у складі 8 членів.

Голова, заступник та секретар КТС обрані на підставі рішення, оформленого протоколом КТС Миколаївської філії ДП «Адміністрації морських портів України» 15 травня 2015 року № 1. Про обрання відповідних осіб було повідомлено адміністрацію Миколаївської філії ДП «Адміністрації морських портів України».

Наказом від 01 грудня 2015 року № 860 «Про оплату праці» з 10 лютого 2016 року водіям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлена тарифна ставка у розмірі 3 645 грн (до цього складала 5 400 грн).

Рішенням КТС від 16 грудня 2015 року № 4/15 було визнано недійсним наказ від 01 грудня 2015 року № 860 у частині зменшення посадових окладів водіям автотранспортних засобів комплексу автотранспортного забезпечення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до 3 645 грн.

На підставі вказаного рішення КТС ОСОБА_1 та ОСОБА_2 видані посвідчення від 05 січня 2016 року, з якими відповідачі 12 січня 2016 року звернулися до Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва для примусового виконання рішення КТС від 06 грудня 2015 року № 4/15.

Постановами Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва від 19 січня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання посвідчень від 05 січня 2016 року з підстав некоректного зазначення назви боржника та відсутності у виконавчому документі відомостей про заходи примусового виконання, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Рішенням КТС від 08 лютого 2016 року № 2/16 вирішальну частину рішення № 4/15 від 16 грудня 2015 року викладено у новій редакції з урахуванням виправлення технічної помилки у назві власника у посвідченні, виданому для примусового виконання цього рішення.

Постановою Заводського відділу державної виконавчої служби

м. Миколаєва від 11 лютого 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було повторно відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання посвідчень КТС від 08 лютого 2016 року з підстав не зазначення примусової дії по виконанню рішення, яку необхідно вчинити.

Рішенням КТС від 22 квітня 2016 року № 3/16 вирішальну частину рішення від 08 лютого 2016 року № 2/16 було викладено у новій редакції, а саме: визнано недійсним наказ від 01 грудня 2015 року № 860, зобов`язано ДП «Адміністрація морських портів України» скасувати наказ від 01 грудня 2015 року № 860 та встановити місячну тарифну ставку у розмірі 5 400 грн, як передбачено штатним розкладом комплексу автотранспортного забезпечення станом на 13 жовтня 2015 року. Також зобов`язано Миколаївську філію ДП «Адміністрація морських портів України» нарахувати (за лютий та березень 2016 року) та виплатити різницю у місячних тарифних ставках, доплат за класність, вислугу років та нарахованих премій у розмірі: ОСОБА_2 - 5 771 грн; ОСОБА_1 - 5 536 грн.

26 квітня 2016 року зазначене рішення КТС надійшло на адресу Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України».

Відповідно до статті 221 КЗпП України трудові спори розглядаються комісіями по трудових спорах та районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Згідно зі статтею 225 КзпП України працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати - без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до статті 228 КЗпП України у разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії.

Незалежно від того, працівником, власником або уповноваженим ним органом порушена справа, після вирішення спору в КТС суд розглядає її в порядку позовного провадження як трудовий спір, що вирішується в КТС, тобто, як вимогу працівника до підприємства, установи, організації.

У частинах першій-третій статті 12 ЦПК України зазначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із пунктом третім частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі з: мотивувальної частини із зазначенням: а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ДП «АМПУ» апеляційний суд обмежився посиланням на те? що зміна тарифних ставок проведена з ініціативи адміністрації, доброї волі та беззастережної згоди працівника, що не суперечить нормам трудового права та не може вважатися порушенням його трудових прав.

Але при цьому апеляційний суд не встановив обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини, не зазначив доводи, відповідно до яких не погодився з висновками суду першої інстанції, не навів мотивів прийнятого рішення та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку, що судове рішення в оскарженій частині ухвалено з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, судове рішення в оскарженій частині скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 та 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_3 , яка підписана представником ОСОБА_4 , задовольнити частково.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 серпня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 скасувати.

Справу № 487/2492/16-ц в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Миколаївського апеляційного суду від 23 серпня 2019 року в скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук