Постанова

Іменем України

31 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 487/4327/16-ц

провадження № 61-1214св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Акціонерне товариство «Правекс Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом),

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Правекс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Правекс Банк», третя особа - ОСОБА_3 , про визнання припиненим договору поруки та кредитного договору

за касаційними скаргами адвоката Мірошніченка Андрія Олександровича як представника ОСОБА_2 , адвоката Куценка Юрія Олександровича як представника ОСОБА_3 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Бондаренко Т. З., Коломієць В. В., Шаманської Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовів

У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Правекс-Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Правекс Банк» (далі - АТ «Правекс Банк», банк), звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 05 липня 2006 року № 1696-016/06Р в розмірі 35 073,85 дол. США.

Як на обґрунтування заявлених вимог банк указував на те, що05 липня 2006 року між банком і ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав кредит у розмірі 28 800,00 дол. США зі сплатою 12 % річних, на строк до 05 липня 2031 року.

На забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором між банком і ОСОБА_2 укладено договір поруки.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору утворилася заборгованість, яка на 21 червня 2015 року становила: 35 073,85 дол. США, з яких кредит - 20 958,00 дол. США та відсотки - 14 115,85 дол. США.

Ураховуючи наведене, банк просив позов задовольнити.

Заводський районний суд м. Миколаєва заочним рішенням від 28 листопада 2017 року позов банку задовольнив. Стягнув з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь банку заборгованість за кредитним договором від 05 липня 2006 року № 1696-016/06Р у розмірі 35 073,85 дол. США, з яких: 20 958,00 дол. США кредиту, 14 115,85 дол. США відсотків за користування кредитом. Вирішив питання щодо судових витрат.

Заводський районний суд м. Миколаєва ухвалою від 23 травня 2019 року поновив ОСОБА_3 строк для подання заяви про перегляд заочного рішення. Скасував заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 листопада 2017 року та призначив справу до судового розгляду.

19 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати припиненим кредитний договір від 05 липня 2006 року № 1696-016/06Р, укладений між ОСОБА_4 і АТ «Правекс Банк», та договір поруки від 05 липня 2006 року № 1696-016/06Р, укладений між ОСОБА_2 як поручителем і АТ «Правекс-Банк».

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_2 зазначав про те, щоза пунктом 4.1 кредитного договору позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом рівними частками в сумі 96,00 дол. США щомісяця до 10 числа наступного місяця. Однак щомісячні платежі здійснювалися лише з 2006 року до вересня 2010 року, у зв`язку з чим кредитний договір припинив свою дію відповідно до його пунктів 4.4, 9.4, 9.7, а тому і припинив свою дію договір поруки.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просив зустрічний позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заводський районний суд м. Миколаєва рішенням від 27 липня 2021 року в задоволенні позову АТ «ПравексБанк» відмовив. Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнив частково. Визнав договір поруки від 05 липня 2006 року № 1696-016/06Р, укладений між ОСОБА_2 як поручителем і АТ «Правекс Банк», припиненим. В решті позову відмовив. Стягнув з АТ «Правекс Банк» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв`язку з неналежним виконанням кредитного договору, за умовами кредитного договору достроково змінився кінцевий термін користування кредитом - 10 жовтня 2010 року, після чого банк не має права як кредитор нараховувати відсотки й пеню, передбачені кредитним договором. Оскільки банк пред`явив позов до суду 30 серпня 2016 року, тобто поза межами позовної давності, немає підстав для захисту порушеного права банку. У зв`язку з цим припиненим є і договір поруки, оскільки позивач порушив шестимісячний строк пред`явлення вимоги відповідно до статті 559 ЦК України.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Миколаївський апеляційний суд постановою від 16 грудня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Правекс Банк» задовольнив. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2021 року в частині відмови в задоволенні позову АТ «Правекс Банк» та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання припиненим договору поруки та в частині розподілу судового збору скасував та в цих частинах ухвалив нове рішення, яким позов АТ «Правекс Банк» задовольнив. Стягнув в солідарному порядку з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь АТ «Правекс Банк» заборгованість за кредитним договором № 1696-016/06Р у розмірі 35 073,85 дол. США, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 20 958,00 дол. США; заборгованість за відсотками - 14 115,85 дол. США. Стягнув з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь АТ «Правекс Банк» судовий збір у розмірі по 10 634,16 грн з кожного, та по 6 705,24 грн з кожного на користь держави. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання припиненим договору поруки відмовив. В іншій частині рішення суду залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована наявністю правових підстав для задоволення позову банку, адже зміни строку виконання умов кредитного договору не відбулося, а звернення з позовом про визнання припиненим договору поруки, а не самої поруки за договором є неналежним способом захисту.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх узагальнені аргументи

У касаційних скаргах, поданих до Верховного Суду 18 та 19 січня 2022 року, адвокат Куценко Ю. О. як представник ОСОБА_3 та адвокат Мірошніченко А. О. як представник ОСОБА_2 просять скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року, повний текст якої виготовлено 21 грудня 2021 року, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявники посилаються на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 138/240/16, від 08 вересня 2021 року у справі № 752/10274/16, від 26 травня 2021 року у справі № 667/7582/15; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

На обґрунтування касаційних скарг заявники зазначають про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не звернув належної уваги на умови кредитного договору, пунктом 4.4 якого передбачено зміну строку виконання основного зобов`язання. Так, строк дії кредитного договору змінився ще в 2010 році, після цього банк не мав права нараховувати будь-які відсотки за умовами цього договору і, звернувшись з цим позовом у 2016 році, банк пропустив позовну давність, про застосування якої було заявлено в суді першої інстанції. Крім цього, пред`явивши вимогу до поручителя у серпні 2016 року, банк пропустив шестимісячний строк, передбачений частиною четвертою статті 599 ЦК України, тому порука є припиненою.

Не застосувавши висновки Верховного Суду, апеляційний суд скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції, яке залишене без змін постановою апеляційного суду, в частині відмови в задоволенні зустрічного позову про визнання припиненим кредитного договору в касаційному порядку не оскаржуються, тому не є предметом касаційного перегляду (стаття 400 ЦПК України).

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою адвоката Мірошніченка А. О. як представника ОСОБА_2 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою адвоката Куценко Ю. О. як представника ОСОБА_3

20 червня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

05 липня 2006 року між банком і ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 1696-016/06Р, за умовами якого позичальник отримала кредит в іноземній валюті в розмірі 28 800,00 дол. США зі сплатою 12 % річних, строком до 05 липня 2031 року.

28 листопада 2008 року ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_3 (свідоцтво про зміну імені).

На забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором 05 липня 2006 року між банком і ОСОБА_6 укладено договір поруки № 1696-016/06Р.

ОСОБА_3 належним чином взятих на себе зобов`язань за кредитним договором не виконувала, у результаті чого заборгованість за цим договором на 21 травня 2015 року становила 35 073,85 дол. США, з яких 20 958,00 дол. США - заборгованість за кредитом та 14 115,85 дол. США - заборгованість за відсотками.

Згідно з довідкою розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданої банком до позовної заяви, останньою датою фактичного погашення ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором є 09 вересня 2010 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Щодо позовних вимог заявлених до боржника

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530 631 ЦК України).

Суди встановили, що пунктом 1.2 кредитного договору визначено, що кредит надається терміном з 05 липня 2006 року до 05 липня 2031 року.

Пунктом 4.4 кредитного договору сторони погодили, що у випадку виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та/або за сплатою процентів за користування кредитом строк користування кредитом припиняється достроково на десятий день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення. Про припинення строку користування кредитом банк письмово повідомляє позичальника.

Отже, умовами кредитного договору сторони встановили як строк дії договору (пункт 1.2), так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням заборгованості (пункт 4.4), тобто підстави зміни строку виконання основного зобов`язання.

Аналіз змісту пункту 4.4 кредитного договору дає підстави для висновку, що безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання є виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, оскільки у такому повідомленні банк не вимагає дострокового виконання зобов`язань, а лише повідомляє про припинення строку користування кредитом.

Отже, сторони кредитного договору визнали безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання саме виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом. Направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, за змістом умов договору, має інформативний характер і не є наслідком зміни строку повернення кредиту.

Аналогічні висновки містяться у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 138/240/16, у постановах Верховного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 641/801/16-ц, від 31 березня 2021 року у справі № 754/854/16, від 26 травня 2021 року у справі № 667/7582/15-ц, від 24 листопада 2021 року у справі № 554/14426/15-ц.

26 березня 2019 року в заяві про скасування заочного рішення адвокат Куценко Ю. О. як представник ОСОБА_3 просив застосувати наслідки спливу

позовної давності.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом статей 256 267 ЦК України суд може відмовити в позові через сплив без поважних причин строку звернення до суду лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог і спливу строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18) зроблено висновок, що «виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону».

Ураховуючи, що на підставі пункту 4.4 кредитного договору строк користування кредитом припинився достроково - 10 листопада 2010 року, адже останній платіж було здійснено ОСОБА_3 09 вересня 2010 року, а із цим позовом ПАТ КБ «Правекс Банк» звернулося тільки у серпні 2016 року, тому позовні вимоги банку є обґрунтованими в частині стягнення тіла кредиту та відсотків за користування ним до зміненої дати кінцевого строку кредитування, однак у їх задоволенні слід відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності.

Водночас, оскільки після спливу строку кредитування відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України банк не мав права нараховувати відсотки за кредитом, тому вимоги про стягнення процентів, які нараховані після 10 листопада 2010 року, є необґрунтованими, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, однак таких вимог банк не заявляв.

Щодо вимог, заявлених до поручителя

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

З огляду на зміст другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12).

Отже, в разі реалізації кредитором свого права вимоги на дострокове повернення кредиту відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України строк звернення кредитора до суду з вимогами до поручителя необхідно обраховувати з моменту настання строку дострокового повернення кредиту.

Оскільки у цій справі строк дострокового повернення кредиту настав 10 листопада 2010 року, а банк звернувся до суду у серпні 2016 року, то порука ОСОБА_2 за договором поруки є припиненою, а отже, немає правових підстав для задоволення позовних вимог, пред`явлених банком до поручителя.

З огляду на викладене, саме з вищенаведених підстав у задоволенні позову банку необхідно було відмовити.

Однак апеляційний суд не звернув уваги на умови кредитного договору щодо настання строку дострокового повернення кредиту і при постановленні оскаржуваного рішення всупереч частині четвертій статті 263 ЦПК України не врахував зазначених вище висновків Верховного Суду.

За таких обставин заслуговують на увагу доводи касаційних скарг щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Разом з тим правильним є висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні вимоги зустрічного позову про визнання договору поруки припиненим, адже стаття 16 ЦК України не передбачає такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору поруки припиненим, тому реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення, може відбуватися, зокрема, шляхом припинення зобов`язання за договором поруки.

Висновок апеляційного суду в указаній частині узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду викладеним у постановах від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (провадження № 12-173гс18).

Частинами першою, третьою статті 412 ЦПК України установлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційних скарг, скасування постанови апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог банку, зміну рішення суду першої інстанції в цій частині, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови та залишення без змін постанови апеляційного суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову про визнання договору поруки припиненим.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково, з банку на користь заявників необхідно стягнути по 26 726,27 грн кожен (28 263,07 грн - 1 536,80 грн), сплачених заявниками за подання касаційних скарг.

Керуючись статтями 400 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги адвоката Мірошніченка Андрія Олександровича як представника ОСОБА_2 , адвоката Куценка Юрія Олександровича як представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року в частині вирішення позовних вимог Акціонерного товариства «Правекс Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором та в частині стягнення судових витрат скасувати.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2021 року в частині вирішення позовних вимог Акціонерного товариства «Правекс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Правекс Банк» про визнання припиненим договору поруки залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства «Правекс Банк» на користь ОСОБА_3 26 726,27 грн (двадцять шість тисяч сімсот двадцять шість гривень 27 коп.) на відшкодування судового збору.

Стягнути з Акціонерного товариства «Правекс Банк» на користь ОСОБА_2 26 726,27 грн (двадцять шість тисяч сімсот двадцять шість гривень 27 коп.) на відшкодування судового збору.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов