ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 487/6899/16-ц

провадження № 61-35059 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державне підприємство «Адміністрація морських портів України»,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 2017 року в складі судді Щербини С. В. та на постанову апеляційного суду Миколаївської області від 26 березня 2018 року в складі колегії суддів Самчишиної Н. В., Лисенка П. П., Серебрякової Т. В.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

28 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ДП «АМПУ» та з уточненням позовних вимог просила визнати незаконними та скасувати наказ про дисциплінарне стягнення від 05 грудня 2016 року № 984 та наказ про звільнення її з посади від 22 лютого 2017 року № 174, поновити її на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, додаткову заробітну плату та (або) інші заохочувальні та компенсаційні виплати в розмірі, визначеному судом.

Позивач зазначала, що з грудня 2014 року працювала на посаді фахівця комплексу автотранспортного забезпечення інженерної служби в Миколаївській філії ДП «АМПУ».

Наказом відповідача від 05 грудня 2016 року № 984 її притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання трудових обов`язків, передбачених посадовою інструкцією, а саме в зв`язку з неоформленням приймально-здавальних актів.

Наказом від 22 лютого 2017 року № 174 звільнено з роботи за систематичне порушення трудових обов`язків на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.

Указувала, що дії роботодавця є незаконними, оскільки вона виконувала свої посадові обов`язки в повному обсязі та належним чином, а порушення, за які її притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено, є наслідком неналежного виконання своїх посадових обов`язків іншими працівниками - механіками, які вели не передбачений номенклатурою журнал обліку та не надавали позивачеві як фахівцю інформацію для оформлення приймально-здавальних актів чи іншої документації.

Короткий зміст рішення суду першої інстанцїі

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 2017 року позов задоволено частково, визнано незаконним та скасовано наказ від 05 грудня 2016 року № 984 про оголошення догани та наказ від 22 лютого 2017 року № 174 про звільнення позивача, поновлено ОСОБА_1 на роботі та стягнуто з відповідача на користь позивача 69 980,19 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивача здійснене з порушенням передбаченого законом порядку без згоди профспілкової організації та без достатньої правової підстави, оскільки в діях працівника відсутнє систематичне невиконання посадових обов`язків.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення додаткової заробітної плати та (або) інших заохочувальних і компенсаційних виплат, місцевий суд виходив із недоведеності вказаних вимог у встановленому законом порядку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 26 березня 2018 року апеляційну скаргу ДП «Адміністрація морських портів України» залишено без задоволення, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 2017 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

25 квітня 2018 року ДП «Адміністрація морських портів України» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Аналіз вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення додаткової заробітної плати та (або) інших заохочувальних і компенсаційних виплат у касаційному порядку не оскаржується, а тому Верховним Судом не переглядається.

Відзив на касаційну скаргу

У липні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на дану касаційну скаргу, в якому вона просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 13 червня 2013 року ОСОБА_1 прийнята на посаду фахівця комплексу автотранспортного забезпечення (далі - КАЗ) сервісного центру Миколаївської філії ДП «АМПУ».

Наказом від 03 грудня 2014 року № 311/0 ОСОБА_1 з 03 грудня 2014 року переведена на посаду фахівця інженерної служби КАЗ.

Наказом т.в.о. начальника Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» від 05 грудня 2016 року № 984 за невиконання посадових обов`язків, передбачених Посадовою інструкцією фахівця КАЗ інженерної служби ПI 18-21/01-08, фахівцю КАЗ інженерної служби ОСОБА_1 оголошена догана.

Підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за цим наказом став висновок перевірки від 23 листопада 2016 року, складений начальником відділу з питань запобігання та виявлення корупції МФ ДП «АМПУ» ОСОБА_3 , яким установлено, що між стивідорною компанією ТОВ «ТрансСпецАвто» та МФ ДП «АМПУ» укладено договір від 18 березня 2013 року №75-Р та додаткова угода №4 до нього від 03 листопада 2016 року, згідно якого змінні механіки КАЗ адміністрації надають послуги з контролю та перевірки технічного стану автотранспортних засобів «ТСА» щодо зміни перед виїздом та при поверненні, забезпечують випуск спецавтотехніки на лінію в справному стані, як у денний, так і в нічний час, за послуги змінного механіка «ТСА» повинна сплачувати 10 грн без ПДВ за кожну одиницю випущеної на лінію техніки, відповідно до виставлених Актів наданих послуг та рахунків. За надані послуги ТОВ «ТрансСпецАвто» сплачувало до січня поточного року включно, після чого платежі припинені з вини фахівця КАЗ ОСОБА_1 , яка в порушення пунктів 3.3, 4.3 посадової інструкції від 07 жовтня 2015 року № 18-21/01-18, а саме:

- не оформляла приймально-здавальні акти та рахунки на послуги, які надав КАЗ для ТОВ «ТрансСпецАвто» та в подальшому не передала їх для обробки в централізовану бухгалтерію;

- не вимагала необхідні довідки, документи від робітників КАЗ щодо питань, які входять в коло її обов`язків, що стосується виконання договору № 75-Р.

В результаті за період 01 лютого 2016 року по 07 листопада 2016 року змінними механіками надані послуги приблизно для 4733 одиниць техніки ТОВ «ТрансСпецАвто», в результаті чого адміністрації порту нанесені збитки від неотриманої сплати за дані послуги в сумі 56 796 грн.

Наказом т.в.о. Миколаївської філії ДП «АМПУ» від 22 лютого 2017 року № 174 ОСОБА_1 з 22 лютого 2017 року звільнена з посади фахівця КАЗ інженерної служби за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У наказі зазначено, що підставою для звільнення ОСОБА_1 з займаної посади стало притягнення її 05 грудня 2016 року до дисциплінарної відповідальності, а також продовження невиконання ОСОБА_1 без поважних причин обов`язків, покладених на неї правилами внутрішнього трудового розпорядку, а саме порушенням ОСОБА_1 пунктів 3.3, 3.4, 3.14, 3.15 Посадової інструкції та пункту 3.8 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників адміністрації Миколаївського морського порту.

Відповідно до пункту 3.3 Посадової інструкції фахівця КАЗ ПІ 18-21/-1-08, затвердженої 07 жовтня 2015 року начальником МФ ДП «АМПУ», фахівець КАЗ зобов`язаний оформлювати приймально-здавальні акти та рахунки на послуги, які має право надавати КАЗ, а відповідно до пункту 4.3 фахівець має право вимагати необхідні довідки, докумети від робітників КАЗ, щодо питань, які входять в коло його обов`язків.

Відповідно до Методики якості «Діловодства та документообіг», затвердженої наказом начальника МФ ДП «АМПУ» від 31 грудня 2014 року № 860, начальником КАЗ розроблена номенклатура справ на 2016 рік.

Зазначеною номенклатурою передбачено ведення Журналу реєстрації виходу техніки на лінію (індекс 18-21/34), який є єдиним докуметом, що має відповідні відомості та їх до вище зазначеного Журналу вносять змінні механіки автотранспортного забезпечення, вказаний журнал є доступним документом, обмежень щодо ознайомлення з ним працвіників КАЗ не передбачено.

Змінні механіки за фактом надання послуг ТОВ «ТрансСпецАвто» не вносили відомості до Журналу реєстрації виходу автотранспортних засобів на лінію, на підставі яких ОСОБА_1 мала здійснювати оформлення приймально-здавальних актів та рахунків на послуги, які надав КАЗ для ТОВ «ТрансСпецАвто», а вносили ці дані в Журнали, які не передбачені номенклатурою справ у МФ ДП «АМПУ».

Організація надання послуг змінними механіками з контролю та перевірки технічного стану автотранспортних засобів, в тому числі оформлення ними фактів надання послуг шляхом внесення відомостей до єдиного журналу реєстрації виходу автотранспортних засобів на лінію, виходить за межі повноважень фахівця КАС.

Профспілковий комітет Миколаївського морського торговельного порту Професійної спілки працівників морського транспорту відмовив у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 в зв`язку з відсутністю в її діях систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

За два останніх місяці роботи позивач відпрацювала 42/335 дні/години, а компенсація середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу становить 69980,19 грн, із урахуванням періоду вимушеного прогулу з 22 лютого 2017 року по 14 грудня 2017 року та середньогодинного заробітку 344,73 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року в справі № 761/33305/15 (провадження № 61-2946св18) зазначено, що при звільненні за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібно встановити, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок. Чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення, та чи можна вважати його вчинення систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків.

Правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що в діях позивача відсутній факт систематичного невиконання покладених на неї посадових обов`язків.

Висновок апеляційного суду про те, що організація надання послуг змінними механіками з контролю та перевірки технічного стану автотранспортних засобів, у тому числі оформлення ними фактів надання послуг шляхом внесення відомостей до єдиного журналу реєстрації виходу автотранспортних засобів на лінію, виходить за межі повноважень фахівця КАС, відповідає встановленим обставинам справи.

Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведене лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до пункту 10 статті 247 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі організації надає згоду або відмовляє в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі та організації, у випадках, передбачених законом.

Пунктом 10 частини першої статті 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачено, що виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом діючої на підприємстві, в установі, організації профспілки, у випадках, передбачених законом.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП України.

Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Частиною сьомою статті 43 КЗпП України передбачено, що рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Правильним є висновок судів, що профспілка відмовила в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади й така відмова є обґрунтованою.

Установивши, що в діях ОСОБА_1 відсутня систематичність порушень трудової дисципліни та трудових обов`язків, наказ про притягнення її до дициплінарної відповідальності є незаконним, а профспілка відмовила в наданні згоди на її звільнення, суди зробили правильний висновок про наявність правових підстав для поновлення позивача на посаді.

Відповідно до статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Ураховуючи викладене, правильним є висновок судів про наявність правових підстав для стягнення з роботодавця на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22 лютого 2017 року по день ухвалення судом рішення - 14 грудня 2017 року.

Розраховуючи розмір середнього заробітку, суди обґрунтовано керувалися Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, згідно з пунктами 2, 5, 8 якого середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених статтею 410 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень в оскаржуваній частині - без змін.

Керуючись статтями 389, 400 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу державного підприємства «Адміністрація морських портів України» залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 26 березня 2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітнку за час вимушеного проугулу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук