ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2025 року

м. Київ

справа № 489/2088/18

провадження № 61-6033св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Лідовця Р. А., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачка (відповідачка за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідачка (позивачка за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

відповідач за зустрічним позовом - Миколаївська міська рада,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ткаченко Олена Іванівна, на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва у складі судді Рум`янцевої Н. О. від 21 червня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Локтіонової О. В., Самчишиної Н. В.,від 08 квітня 2025 рокуі ухвалив таку постанову.

Зміст позовних вимог та її обґрунтування

1. У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який уточнила в подальшому, до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

2. Доводи позову обґрунтовувала тим, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 742 кв. м з кадастровим номером 4810136900:01:011:0011, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 12 грудня 2012 року.

3. Власниками будинку АДРЕСА_2 , який знаходиться на суміжній земельній ділянці, є відповідачка, якій на праві власності належить 13/50 часток в будинку, та треті особи, що мають у власності іншу частину будинку.

4. Вважала, що відповідачка самочинно перебудувала літню кухню літ. «Т» та сарай літ. «П» у двоповерхове житлове приміщення - житловий будинок. До будинку нею прибудована стіна та споруджено навіс. Вказана будівля з добудовою знаходиться на її земельній ділянці.

5. Стверджувала, що відповідачкою не дотримано вимог земельного, пожежного, містобудівного законодавства, а також спеціальних будівельних норм, а вказане приміщення використовується нею в якості житлового незаконно.Будинок затіняє частину її земельної ділянки, яка використовується для городництва та садівництва. Також будівля не облаштована належною зливною системою, через що всі опади стікають на її земельну ділянку.

6. До того ж ОСОБА_2 без відповідних проєктів та дозволів облаштувала каналізаційну систему, яку використовує для скидання каналізаційних стічних вод в міську систему каналізації, через дворові каналізаційні колодязі на території будинку АДРЕСА_3 . Колишній чоловік відповідачки, діючи з її згоди та в її інтересах, як власника частини будинку, весною 2017 року самовільно проник на її земельну ділянку та проклав декілька метрів каналізаційних труб, які входять у дворовий колодязь будинку АДРЕСА_3 .

7. Облаштувавши нову систему каналізації, відповідачка стару вигрібну яму, яка не відповідає санітарним правилам, повністю не засипала, через що частина її земельної ділянки не може використовуватись за призначенням, а перебування на відповідній ділянці представляє собою небезпеку для позивачки та членів її родини: старої матері та неповнолітньої дочки.

8. ОСОБА_2 встановила на земельній ділянці паркан з металевої сітки на фундаменті, а також облаштувала хвіртку. Через вказану хвіртку вона та члени її сім`ї, а також за її вказівкою різні особи постійно, без дозволу позивачки проникають на територію її домоволодіння.

9. Вказане порушення прав є триваючим та постійно завдає майнової та моральної шкоди.

10. Крім того, відповідачкою на земельній ділянці повздовж кам`яного паркану улаштоване кам`яне замощення, яке створює перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

11. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою та житловим будинком з належними господарсько-побутовими спорудами за адресою: АДРЕСА_4 , які чинить ОСОБА_2 власниця частини будинку АДРЕСА_2 , а саме: зобов`язати ОСОБА_2 за її рахунок знести:

- другий поверх споруди, побудованої по АДРЕСА_5 на місті літньої кухні під літ. «Т» та сараю під літ «П», а також стіни вказаної будівлі та прибудованої до неї стіни й навісу, до лінії суміжної межі, яка позначена красними чорнилами в додатку № 1 до схеми розташування земельної ділянки будинку АДРЕСА_2 ;

- знести паркан разом з фундаментом, на якому він розташований, від кута житлової споруди будинку, побудованої замість літньої кухні під літ. «Т» та сараю під літ. «П» до кута будівлі під літ. «У», що розташована на земельній ділянці за цією адресою, та зобов`язати відповідачку встановити паркан на суміжній межі, позначеній червоною лінією на схемі розміщення земельної ділянки позивачки;

- засипати повністю вигрібну яму, яка була розташована на межі суміжних ділянок, родючою землею, а також демонтувати каналізаційну трубу, яка прокладена на земельній ділянці позивачки;

- демонтувати залите відповідачкою на земельній ділянці позивачки вздовж кам`яного паркану кам`яне замощення та вирівняти земельну ділянку після знесення родючою землею.

12. 02 травня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, який уточнила в подальшому, до ОСОБА_1 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Миколаївської міської ради, Управління Держземагенства у м. Миколаєві, про скасування приватизації, шляхом визнання незаконним державного акту на право власності на земельну ділянку та встановлення початкових меж будівель.

13. Вимоги зустрічного позову мотивовано тим, що 22 листопада 2007 року оформлено державний акт серія ЯЕ № 910419 про право власності на земельну ділянку, площею 742 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 , на ім`я ОСОБА_7 . Після його смерті спадкоємицею за заповітом, відповідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 грудня 2012 року, стала його донька ОСОБА_1 .

14. Державний акт видано на підставі рішення Миколаївської міської ради від 14 вересня 2007 року № 14/50, для узгодження якого потрібно було надати технічну документацію (проект землеустрою), погоджену з відповідними органами, та заяви від всіх співвласників (сусідів) суміжних земельних ділянок.

15. Однак рішення від 14 вересня 2007 року за № 14/50 було затверджено без наявності заяви ОСОБА_2 , як суміжного землекористувача, про відсутність претензій щодо меж між її домоволодінням та домоволодінням позивачки.

16. Таким чином відповідачка за зустрічним позовом з порушенням статті 198 Земельного кодексу України оформила своє право власності на вказану земельну ділянку, не погоджуючи з нею, привласнила частину земельної ділянки, не залишивши їй місця для санітарної зони обслуговування будинку, відповідно до норм ДБН.

17. Стверджувала, що ОСОБА_1 обмежує її права користування її власністю, не дозволяє обслуговувати стіни її домоволодіння, подає скарги в різні органи щодо реконструкції її домоволодіння (літньої кухні) шляхом добудови другого поверху, забороняє користуватись загальною системою каналізації.

18. Між сусідніми домоволодіннями під час оформлення позивачкою за первісним позовом документу про право власності на землю не встановлено межі та їх не погоджено взагалі.

19. Вимога ОСОБА_1 , викладена у її позовній заяві порушує майнові права ОСОБА_2 , право вільного користування своїм майном та без досягнення загальної згоди суміжників відведено у власність земельну ділянку, межа якої проходить по домоволодінню від 50 см до 1 м по стіні домоволодінь сусідів.

20. Згідно з технічним паспортом на домоволодіння (загальний двір) за адресою: АДРЕСА_5 , норма земельної ділянки складає 619 кв. м, відповідно до рішення № 2000 від 26 жовтня 1954 року. Всі мешканці за цією адресою є користувачами загальної земельної ділянки без встановлення меж у користуванні.

21. У дворі проживають п`ять сімей з відповідною часткою у володінні. Тому для виділу ідеальної частки та припинення спільної часткової власності і визнання права приватної власності та визначення порядку користування земельною ділянкою вона звернулася до суду з відповідним позовом. У Ленінському районному суді м. Миколаєва знаходиться цивільна справа № 489/6165/17 за її позовом до відповідних відповідачів про поділ житлового будинку АДРЕСА_2 в натурі, шляхом виділення в натурі 13/50 часток у спільній частковій власності та визначення порядку користування земельною ділянкою.

22. Посилалася на те, що будівля, 1917 року побудови, з часом почала руйнуватися і потребувала реконструкції. Тому вона на фундаменті старої будівлі добудувала другий поверх, тобто не збільшуючи межі земельної ділянки, яка перебуває у її користуванні. Її прибудова розташована на земельній ділянці, яка знаходиться у її користуванні та є прилеглою до її домоволодіння.

23. Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила суд скасувати приватизацію земельної ділянки ОСОБА_1 , шляхом визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради від 14 вересня 2007 року № 14/50. Визнати незаконним та скасувати державний акт про право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 , площею 742 кв. м, виданий на ім`я ОСОБА_7 серія ЯЕ № 910419 від 22 листопада 2007 року, спадкоємицею якого є його донька ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 грудня 2012 року. Визнати незаконним та скасувати реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 742 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд з кадастровим номером 4810136900:01:011:0011, шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки.

24. Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2018 року залучено до участі у справі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

25. Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2019 року залучено до участі у справі, у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_6 .

26. Залучено до участі у справі у якості співвідповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування приватизації земельної ділянки, шляхом визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради та визнання незаконним державного акту про право власності на земельну ділянку - Миколаївську міську раду, виключивши її зі складу третіх осіб.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

27. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2023 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

28. Рішення суду мотивовано тим, що домовленості про встановлення паркану в якості межового знаку між сторонами досягнуто не було. За результатами проведення судової експертизи експертом встановлено, що визначити варіанти усунення невідповідностей межі земельних ділянок за адресами АДРЕСА_5 та НОМЕР_1 неможливо через суперечність лінійних промірів суміжної та тильної межі між земельними ділянками. Тому достеменно говорити про наявність порушень з боку суміжних будинковолодільцев в ту чи іншу сторону неможливо.

29. Сторонами не заявлялися вимоги щодо відновлення межі між земельними ділянками. Водночас, суд позбавлений можливості дослідити питання можливості здійснення відповідачкою за первісним позовом необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть порушенням санітарних норм і правил, якщо такі мали місце.

30. Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, неможливо стверджувати, що поновлення порушеного права позивачки ОСОБА_1 на безперешкодне користування належною їй земельною ділянкою неможливо здійснити іншим шляхом ніж шляхом демонтажу прибудови проведеної ОСОБА_2 літньої кухні літ. Т та сараю літ. П. та прибудованої до неї стіни і навісу; паркану разом з фундаментом, на якому побудовані вищевказані прибудови; засипання вигрібної ями.

31. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачкою ОСОБА_1 не надано суду належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження її позовних вимог, що є підставою для відмови в задоволенні первісного позову.

32. При вирішенні зустрічного позову суд зазначив, що підписання акта погодження меж земельних ділянок самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

33. Ненадання ОСОБА_2 своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_7 за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

34. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2023 року в оскаржуваній частині залишено без змін.

35. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відмови у первісному позові, оскільки ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження порушення її прав з боку ОСОБА_2 .

36. На час набуття права власності ОСОБА_7 у 2012 році на земельну ділянку по АДРЕСА_4 відповідачка ОСОБА_2 мала у власності нерухомість на земельній ділянки, якою вона користувалася з грудня 2005 року. Разом з тим в матеріалах справи відсутні дані про встановлення меж земельних ділянок станом на час видачі державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 у 2007 році.

37. Також не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_1 про облаштування каналізаційної системи до побудованого житлового будинку ОСОБА_2 на земельній ділянці, що належить ОСОБА_1 , про наявність незасипаної вигрібної ями та встановлення відповідачкою ОСОБА_2 на її земельній ділянці паркана.

Узагальнені доводи касаційної скарги

38. 09 травня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ткаченко О. І., через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року, ухвалені за результатами розгляду її позовних вимог, та ухвалити нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог.

39. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 13 квітня 2016 року

у справі № 6-253цс16, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16,

у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14?ц, від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 2-4744/11,

у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 818/2225/17, від 14 вересня 2022 року у справі № 465/3517/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 454/2743/19, від 08 лютого 2023 року у справі № 369/1843/18, від 04 січня 2024 року у справі № 680/1009/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

40. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що будівлі й споруди, які збудувала ОСОБА_2 , є самочинними та порушують її право на користування земельною ділянкою, розмір якої визначений у державному акті. Земельна ділянка для будівництва спірного будинку відповідачці не відводилася. ОСОБА_1 вважає, що наявні у справі докази підтверджують факт захоплення відповідачкою частини її земельної ділянки, вихід за межі, порушення її прав. Висновки судів попередніх інстанцій вважає необґрунтованими.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

41. Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

42. 03 липня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

43. Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

44. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_8 , наголошує на згоді з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність позовних вимог за первісним позовом. Вважає, що всі будівлі та споруди, належні їй з 2005-2006 років, знаходяться поза межами земельної ділянки ОСОБА_1 .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

45. Житловий будинок з усіма господарськими та побутовими спорудами АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 - 1/10, ОСОБА_3 - 13/50, ОСОБА_2 - 13/50 на підставі договору дарування від 09 грудня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Барсковою Л. Є.

46. Земельна ділянка, виділена для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , площею 742 кв. м належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 грудня 2012 року, виданого державним нотаріусом Другої миколаївської державної нотаріальної контори Гавеля О. О. та зареєстрованого в реєстрі за № 3-1844.

47. Раніше земельна ділянка, виділена для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 площею 742 кв. м належала на праві власності ОСОБА_7 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 22 листопада 2007 року серії ЯЕ № 910419, виданого на підставі рішення Миколаївської міської ради № 14/50 від 14 вересня 2007 року.

48. Відповідно до акту, складеного представниками КП ММБТІ від 11 березня 2018 року, об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , зокрема, знаходяться у користуванні ОСОБА_2 : житловий будинок літ. В, приміщення: 4-1; 4-2; 4-3; 4-4; 4-5; літня кухня літ. Т; сарай літ. П; 1/5 ворота № 1; 1/5 замощення І; № 2 водопровідний кран.

49. Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області № 341ДК/797/Д/11001/17 від 23 серпня 2017 року, державним інспектором відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області встановлено, співвласник житлового будинку АДРЕСА_2 самовільно зайняв частину земельної ділянки АДРЕСА_1 розміром 0,0040 га.

50. У листі виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 08 серпня 2017 року за вих. № Т-3506 зазначено, що ОСОБА_2 самовільно виконала роботи по переобладнанню приміщення, а саме: побудовала другий поверх, на подвір`ї будинку АДРЕСА_2 влаштувала зливну яму. Станом на 21 липня 2017 року земельні роботи на земельній ділянці будинку АДРЕСА_1 не проводилися, візуально труби під парканом не виявлені.

51. З кадастрового номеру земельної ділянки 4810136900:01:011:0011, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , вбачається, що площа частини земельної ділянки, зайнятої будівлями і спорудами суміжниками за адресою: АДРЕСА_5 - 0,0040 га.

52. Згідно з листом відділу у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 13 вересня 2018 року № 821/415-18, у відділу проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки на ім`я ОСОБА_7 відсутній.

53. Відповідно до архівного витягу рішення Миколаївської міської ради № 14/50 від 14 вересня 2007 року про вилучення, надання, передачу у власність, спільну сумісну та спільну часткову власність, надання в оренду земельних ділянок громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради м. Миколаєва, міська рада вирішила затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту, що посвідчує право власності на земельну ділянку площею 742 кв. м, за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування для обслуговування житлового будинку та господарських будівель АДРЕСА_1 ; надати ОСОБА_7 у власність земельну ділянку площею 742 кв. м, для обслуговування будинку та господарських будівель по АДРЕСА_4 .

54. У матеріалах справи містяться заяви ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 про те, що вони не мають претензій по суміжній межі свого домоволодіння та домоволодіння ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_4 .

55. Згідно з висновком експерта № 115-108 від 10 листопада 2021 року:

- по першому питанню вказано, що згідно з інвентарними справами МБТІ на земельні ділянки НОМЕР_2 і НОМЕР_1, хронологічно (до 2007 року) суміжна межа проходила вдовж всіх господарських споруд з фасадної до тильної меж, які розташовані з лівої сторони земельної ділянки АДРЕСА_3 по прямій ліній граничної стіни будов, зокрема, по лінії забудови сараю літ. Ю; літньої кухні з тамбуром, котельні й сараю літ. Г, г, г', г'', сараю літ. Ж, сараю літ. У, сараю літ. П і літньої кухні літ. Т. Дослідивши хронологічні дані лінійних промірів земельних ділянок АДРЕСА_7 інвентарної справи МБТІ, судовий експерт встановив: конфігурація меж, лінійні проміри та площа земельної ділянки НОМЕР_2 з 1949 по 2018 роки не змінювалася; конфігурація меж, лінійні проміри та площа земельної ділянки НОМЕР_1 з 1929 по 2018 роки поступово змінювалися у більшу сторону, зокрема, фасадна межа - 1972 рік 13,30 м, 2012 рік - 13,30 м; ліва межа (межує з з.д. 61) - 1972 рік - 53,68 м, 2012 рік - 53,75 м різниця - +0,07 м; права межа (межує з з.д. 57) - 1972 рік - 53,10 м, 2012 рік - 53,49 м, різниця - +0,38 м; тильна межа - 1972 рік - 14,10 м, 2012 рік - 14,40 м, різниця - +0,20 м; фактична площа - 1972 рік - 730 кв. м, 2012 рік - 742 кв. м, різниця - +12,0 кв. м. При вимірах судовим експертом тильної межі земельної ділянки НОМЕР_1 фактична відстань складала 14,15 м (історично відстань складала від 10,10 до 14,18 м). При вимірах тильної межі земельної ділянки НОМЕР_2 відстань складала 11,76 м (що на 0,16 м більша від історичної відстані).

- по другому питанню, при дослідженні суміжної межі земельних ділянок АДРЕСА_7 на дату проведення експертизи, експертом встановлено, що межа проходить вздовж всіх господарських споруд (літ. Ю - сарай; літ. Г, г, г', г'' - літня кухня з тамбуром, котельнею та сараєм; літ. Ж - сарай; літ. У - сарай, реконструйовані сарай літ. П і літня кухня літ. Т під житловий будинок) з їх тильної (бокової) граничної стіни, які розташовані з лівої сторони земельної ділянки АДРЕСА_3 . На дату проведення експертизи межа є ломаною (не прямою) зі сторони колишнього сараю літ. П та літньої кухні літ. Т (нині двоповерховий житловий будинок), зі сторони паркану із штучного гранітного каміння, що розташований вздовж суміжної межі та сараю літ. У по тильній межі його забудови. Дослідивши параметри всіх наданих кадастровий зйомок досліджуваних земельних ділянок за АДРЕСА_8 , експерт встановив наступне: на всіх зйомках відсутні лінійні проміри та фактична площа земельної ділянки АДРЕСА_1 ; лінійні проміри суміжної межі між земельними ділянками АДРЕСА_7 на всіх кадастрових зйомках (відносно один одного) суперечать один одному (різні лінійні проміри); в електронній формі кадастрові зйомки, що містяться в матеріалах цивільної справи № 489/2088/18, експерту не надано, окрім інженера-землевпорядника ОСОБА_11 (05 листопада 2020 року); на всіх кадастрових зйомках суміжна межа між земельними ділянками АДРЕСА_7 , згідно з кадастровим планом та координат кутів зовнішніх меж землекористування, розроблених КП ГПВБ від 16 квітня 2007 року, перетинає вздовж по прямій лінії площі забудови будівель та споруд, що розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_2 , зокрема: літ. Ю - сарай; літ. У - сарай; реконструйовані сарай літ. П. та літня кухня літ. Т під житловий будинок. Суміжна межа кадастрового плану та координат кутів зовнішніх меж землекористування КП ГПВБ від 16 квітня 2007 року не відповідає історичній суміжній межі між земельними ділянками АДРЕСА_7 до 22 листопада 2007 року (на підставі інвентарних справ МБТІ), оскільки всі будівлі та споруди (зокрема: літ. Ю - сарай, літ. Г, г, г', г'' - літня кухня з тамбуром, котельнею та сараєм; літ. Ж - сарай; літ. У - сарай) 1982 та 1983 років забудови.

- по третьому питанню: між межами земельних ділянок за адресами АДРЕСА_5 та НОМЕР_1 , встановленими до 22 листопада 2007 року та існуючими на теперішній час, є невідповідність. Згідно з інвентарними справами МБТІ на земельні ділянки НОМЕР_2 та НОМЕР_1 хронологічно (до 2007 року) суміжна межа межувала вдовж всіх господарських споруд з фасадної до тильної меж, які розташовані з лівої сторони земельної ділянки АДРЕСА_3 по прямій лінії граничної стіни будов, зокрема, по лінії забудови сараю літ. Ю; літньої кухні з тамбуром, котельні й сараю літ. Г, г, г', г''; сараю літ. Ж, сараю літ. У; сараю літ. П. і літньої кухні літ. Т. Відповідно до виконаних зйомок інженерами-землевпорядниками ОСОБА_12 і ОСОБА_11 , досліджувана суміжна межа (на теперішній час) вже є ламаною (не прямою) зі сторони колишнього сараю літ. П та літньої кухні літ. Т (нині двоповерховий житловий будинок), зі сторони паркану із штучного гранітного каміння, що розташований вздовж суміжної межі та сараю літ. У по тильній межі його забудови. Невідповідність могла полягати у наступному. ОСОБА_2 було реконструйовано сарай літ П та літню кухню літ. Т у двоповерховий житловий будинок, шляхом добудови (+4,07 м) до цих господарських споруд приміщень у внутрішньо дворову територію, надбудови другого поверху, утеплення стін в одне каміння каменю «черепашник» (0,18 м) з облицюванням пінопласту товщиною 5 см (0,05 м) та штукатурного слою (0,03 м). Таким чином, частина стіни літ. П та літ. Т., яка могла межувати із земельною ділянкою № НОМЕР_2 збільшилась на 26 см (0,18 м+ 0,05 м+0,03 м = 0,26 м) у бік земельної ділянки № НОМЕР_2 . Сарай літ. У було перебудовано (оновлено каміння «черепашник»), але із старими розмірами, а саме: 1,80 м х 2,24 м, тому межа по лінії сараю літ. У змінитися не могла. На теперішній час паркан по суміжній межі досліджуваних земельних ділянок від сараю літ. У до колишньої літ. Т оновлено, а саме закладений стрічковий фундамент з бутобетону із встановленням сітки «рабиця» на металевих стовбурах, що могло призвести до незначного відхилення (відповідно до зйомки інженера-землевпорядника ОСОБА_11 - 0,28 м) від історичної суміжної межі в сторону земельної ділянки № НОМЕР_2 ;

- по четвертому питанню судовим експертом визначити варіанти усунення невідповідностей межі земельних ділянок за адресами АДРЕСА_5 та НОМЕР_1 не визначено за можливе.

56. У суді апеляційної інстанції за клопотанням ОСОБА_1 була призначена судова будівельна-технічна експертиза, висновком якої від 24 лютого 2025 року № 125-105 встановлено наступне.

- у лівій верхній кутовій частині земельної ділянки АДРЕСА_2 , у власності ОСОБА_2 знаходились надвірні господарські будівлі літньої кухні літ. «Т» та сараю літ. «П», які були розташовані безпосередньо по лівій боковій межі. На час проведення експертизи, на місці надвірних господарських будівель літ. «П,Т» знаходиться новозбудований самовільно побудований житловий двоповерховий будинок, який перебуває у користуванні ОСОБА_2 . Житловий будинок розташований безпосередньо по лівій боковій межі в верхній лівій кутовій частині земельної ділянки АДРЕСА_2 . Виходячи з рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2023 року земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 , зареєстрована не була, а згідно з даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку реєстрація земельної ділянки відбулася 02 листопада 2023 року. За даними правовстановлюючих реєстраційних документах на земельну ділянку АДРЕСА_1 та висновку експертизи № 115-108 від 10 листопада 2021 року суміжна межа між земельними ділянками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 , була зміщена в бік самочинно побудованого житлового будинку та частково проходить через всю довжину будинку. Вказане розташування самовільно побудованого житлового будинку відносно даних кадастрового плану земельної ділянки є порушенням ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій»;

- дослідивши на місці новозбудований житловий 2-х поверховий будинок ОСОБА_2 , який знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_2 , експерт встановив наявність водостічної системи, по периметру крівлі наявність пластикових жолобів, в кутових частинах водостічної труби з воронками, причому в лівій задній кутовій частині водостічна труба відсутня, атмосферні опади стікають з конструкції крівлі безпосередньо на земельну ділянку АДРЕСА_1 , яка межує з земельною ділянкою АДРЕСА_3 , що є порушенням ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій" пункт 6.1.41;

- виходом та дослідженням на місці новозбудованого двоповерхового житлового будинку, який знаходиться в користуванні ОСОБА_2 та розташований на земельній ділянці АДРЕСА_2 , встановлено, що житловий будинок на час проведення дослідження облаштований системою трубопроводів внутрішнього водопостачання та каналізації з підключенням сантехнічних приборів в приміщеннях санвузла та кухні на 1-му поверсі, а саме: сталевої мийки, унітазу з зливним бачком, ванни. Прокладання трубопроводів водопостачання та водовідведення новозбудованого житлового будинку ОСОБА_2 було виконане до централізованих систем, але схеми прокладання та акту підключення за технічними умовами № 304 від 15 жовтня 2018 року експерту не надано та в матеріалах цивільної справи такі відомості відсутні. Місцем приєднання випуску системи водовідведення до комунальної мережі водовідведення діаметром 100 мм є приватна дворова мережа каналізації. Мається згода власника мереж. Дослідити, куди саме здійснюється водовідведення стічних вод у вигрібну яму чи центральну каналізацію не надається можливим, в зв`язку з тим, що ОСОБА_2 відмовляється відкрити люк колодязя, який залитий бетоном та розташований безпосередньо біля житлового будинку;

- встановити, чи проходять каналізаційні труби житлового новозбудованого будинку ОСОБА_2 по земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_1 експерт не зміг, в зв`язку з тим, що відсутня можливість виконати земляних робіт вздовж межі суміжного землекористування як з боку земельної ділянки АДРЕСА_9 . Але спостерігається наявність мокрого ґрунту на земельній ділянці вздовж суміжної межі з боку АДРЕСА_2 , що може свідчити про проходження труб водовідведення від новозбудованого будинку ОСОБА_2 ;

- дослідивши земельну ділянку АДРЕСА_1 вздовж межі земельної ділянки НОМЕР_2 , експерт не встановив наявності зливної ями для водовідведення з новозбудованого будинку ОСОБА_2 . У наявності на земельній ділянці АДРЕСА_3 біля новозбудованого житлового будинку, який знаходиться у користуванні ОСОБА_2 , є колодязь, залитий шаром бетону, який ОСОБА_2 в категоричній формі відмовилася відкривати, тому встановити, як виконується водовідведення з новозбудованого житлового будинку експерт не зміг. Встановити, чи порушує таке облаштування права власника земельної ділянки № НОМЕР_2 ОСОБА_1 не входить до компетенції судового експерта будівельника.

- виходом на місце, дослідженням земельних ділянок АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 , а також матеріалів інвентарних справ МБТІ № 3717 та № 3710 на вказані житлові будинки, наявність старої вигрібної ями не встановлено, тому визначити, чи правильно вона утилізована та чи не перешкоджає така утилізація використовувати земельну ділянку домоволодіння НОМЕР_1 , не надалося можливим.

Позиція Верховного Суду

57. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

58. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

59. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

60. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

61. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

62. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

63. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

64. Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

65. Згідно зі статтею 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

66. Відповідно до пунктів «г», «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

67. Згідно з частинами першою-другою статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, за яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

68. Відповідно до статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

69. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина друга, пункту «б» частини третьої статті 152 ЗК України).

70. Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

71. Відповідно до статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості належить особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 ЦК України). Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, з підстав, передбачених статтями 391 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.

72. У постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 (провадження № К/9901/5732/19) та від 10 квітня 2020 року у справі № 344/4319/16-а (провадження № К/9901/18858/18) зроблено висновки про те, що порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва. За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі істотного відхилення від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, та істотного порушення будівельних норм і правил.

73. Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проєкту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.

74. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

75. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

76. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

77. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

78. Суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, та надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, з урахуванням балансу вірогідностей, дійшли мотивованого висновку про відому у задоволенні первісних позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

79. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що суміжна межа між земельними ділянками АДРЕСА_3 та НОМЕР_1 сформувалася і проходила вдовж всіх господарських споруд з фасадної до тильної меж, які розташовані з лівої сторони земельної ділянки АДРЕСА_3 по прямій лінії граничної стіни будов, зокрема, по лінії забудови сараю літ. Ю; літньої кухні з тамбуром, котельні й сараю літ. Г, г, г', г''; сараю літ. Ж, сараю літ. У; сараю літ. П. і літньої кухні літ. Т. Ці обставини підтверджені висновком за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи.

80. На час отримання ОСОБА_7 державного акту на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд 22 листопада 2007 року по лівій боковій межі земельної ділянки вже були побудовані надвірні господарські будівлі літньої кухні літ. «Т» та сарай літ. «П», що перебували у власності ОСОБА_2 , яка набула їх за договором дарування від 09 грудня 2005 року.

81. На час набуття у 2012 року права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку по АДРЕСА_4 ОСОБА_2 мала у власності нерухоме майно на земельній ділянки АДРЕСА_3 , якою вона користувалася з грудня 2005 року.

82. Судовий експерт на зміг визначити варіанти усунення невідповідностей межі земельних ділянок за адресами АДРЕСА_5 та НОМЕР_1 .

83. Таким чином, відсутні підстави для висновку, що побудований ОСОБА_2 на місці літньої кухні літ. «Т» та сараю літ. «П» житловий будинок істотно порушує права ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою.

84. Доводи позивачки за первісним позовом про облаштування ОСОБА_2 каналізаційної системи до побудованого житлового будинку на земельній ділянці, що їй належить, про наявність незасипаної вигрібної ями та встановлення відповідачкою ОСОБА_2 на її земельній ділянці паркана не знайшли свого підтвердження у судах попередніх інстанцій.

85. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів у справі.

86. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

87. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.

88. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

89. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

90. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

91. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 402 409 410 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ткаченко Олена Іванівна, залишити без задоволення.

2. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: Р. А. Лідовець

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович