№ 489/5489/23 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 489/5489/23

провадження № 61-8749св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївське кабельне телебачення»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Важеніної Світлани Анатоліївни на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2023 року, ухвалене у складі судді Рум`янцевої Н. О., та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 травня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Темнікової В. І., Крамаренко Т. В., Тищук Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське кабельне телебачення» (далі - ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення») про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 10 січня 2011 року вона була прийнята на посаду бухгалтера в ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» згідно з наказом від 10 січня 2011 року № 03-К, про що є запис в її трудовій книжці.

18 серпня 2023 року наказом ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» «Про звільнення працівника за скороченням штатів» № 10-к її звільнено з 21 серпня 2023 року з посади бухгалтера-операціоніста за скороченням штатів відповідно до статті 40.1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) після закінчення 2-х місячного терміну з дня ознайомлення з наказом про скорочення штатів.

ОСОБА_1 вважає своє звільнення незаконним, оскількив наказі про звільнення ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення», посилається на статтю 40.1 КЗпП України, яка взагалі відсутня в КЗпП України, а отже наказ про звільнення не відповідає чинному законодавству, оскільки ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» не визначено ту норму закону, на підставі якої її звільнено.

Також, у порушення вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України її не було письмово повідомлено про наступне звільнення та не запропоновано жодної вакантної посади на підприємстві, хоча роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Крім того, вона була прийнята на роботу на посаду бухгалтера, про що зазначено у наказі про прийняття на роботу та у трудовій книжці, проте в наказі про звільнення її звільнено з посади бухгалтер-операціоніст, на яку вона не приймалася при прийомі на роботу.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» від 18 серпня 2023 року № 10-к про звільнення ОСОБА_1 з посади бухгалтера-операціоніста;

- поновити її на роботі в ТОВ ««Миколаївське кабельне телебачення» з дати звільнення;

- стягнути з ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 6 258,60 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 16 травня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» дійсно відбулося скорочення штату працівників, в тому числі і з 01 серпня 2023 року, оскільки порівняно з попередньо діючим штатним розписом станом на 01 жовтня 2022 року у розписі, який введений в дію з 01 серпня 2023 року, змінився перелік посад, зокрема, в ньому відсутня посада бухгалтера-операціоніста, яку обіймала позивач.

У період з 31 травня 2023 року до 21 серпня 2023 року вакантних посад в ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» не було, що підтверджується наданими відповідачем штатними розписами, в яких крім посад, зазначені також прізвища робітників, які їх займають, а тому вони не могли бути запропоновані позивачу з об`єктивних причин. Про відсутність вакантних посад станом на 31 травня 2023 року позивач була повідомлена директором ОСОБА_2 усно, а про їх відсутність на час звільнення - письмово, про що свідчить розписка позивача в наказі від 18 серпня 2022 року, в якому зазначено, що вона ознайомилася з наказом та повідомлена про те, що вільних вакансій в ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» немає.

У наказі від 18 серпня 2023 року № 10-к дійсно зазначено про те, що позивач звільнена за скороченням штатів згідно зі статтею 40.1 КЗпП України з 21 серпня 2023 року. Проте наказом від 06 жовтня 2023 року № 16-к до нього у зв`язку з виявленою технічною помилкою відповідачем були внесені зміни, а саме в пункт 1, текст «стаття 40.1 КЗпП України» замінено на «стаття 40 пункт 1 КЗпП України».

Суд не прийняв до уваги посилання позивача на те, що вона звільнена з посади, на яку не призначалася, оскільки наказом від 30 жовтня 2012 року № 20-к зазначено про перейменування посади бухгалтера на посаду бухгалтера-операціоніста та про переведення ОСОБА_1 з посади бухгалтера на посаду бухгалтера-операціоніста, а також про введення з 01 листопада нового штатного розкладу. у штатному розкладі, введеному на підставі цього наказу, зазначена посада бухгалтера-операціоніста, а також те, що її обіймає ОСОБА_1 .

Суди дійшли висновку, що звільнення позивача відбулося на законних підставах і з додержанням норм трудового законодавства України, тому підстави для скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі позивача відсутні.

При цьому, оскільки вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про поновлення на роботі, суд вважав, що підстави для її задоволення також відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У червні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Важеніна С. А. через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 травня 2024 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на невиконання ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» під час звільнення вимог частини другої статті 40, частини другої статті 41, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, зокрема, що на підприємстві дійсно мало місце скорочення штату працівників, ОСОБА_1 не було завчасно повідомлено про майбутнє звільнення, їй не запропоновано всіх вакантних посад на підприємстві, не враховано її переважне право на залишення на роботі.

Підставою касаційного оскарження рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2023 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 16 травня 2024 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18) та у постановах Верховного Суду від 20 серпня 2018 року у справі № 537/1621/17 (провадження № 61-11983св18), від 31 жовтня 2019 року у справі № 200/1562/18 (провадження № 61-1753св19), від 11 грудня 2019 року у справі № 569/9913/18 (провадження № 61-15809св19), від 29 січня 2020 року у справі № 761/41149/16-ц (провадження № 61-508св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 761/25605/17 (провадження № 61-12187св19), від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17 (провадження № 61-38337св18), від 12 серпня 2020 року у справі № 753/3889/17 (провадження № 61-2св20), від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19 (провадження № 61-4375св20), від 15 червня 2021 року у справі № 761/23325/17 (провадження № 61-5841св21), від 27 вересня 2021 року у справі № 452/2056/18 (провадження № 61-6712св20), від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20 (провадження № 61-7496св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 705/4831/20 (провадження № 61-12771св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 303/798/17 (провадження № 61-1863св20), від 15 червня 2022 року у справі № 524/4152/20 (провадження № 61-3769св21), від 26 квітня 2023 року у справі № 456/3843/20 (провадження № 61-2428св22).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2024 року представник ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» - адвокат Тимошенко Ю. В. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У липні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» від 10 січня 2011 року № 03-к, ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду бухгалтера з 10 січня 2011 року з окладом згідно з штатним розкладом.

Наказом ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» від 30 жовтня 2012 року № 20-к перейменовано посаду бухгалтера на посаду бухгалтера-операціоніста. Переведено ОСОБА_3 з посади бухгалтера на посаду бухгалтера-операціоніста з окладом згідно з штатним розкладом.

Відповідно до наказу ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» від 31 травня 2023 року № 6-к, у зв`язку зі зменшенням кількості абонентів та зниження доходів ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення», з метою зниження витрат та оптимізації роботи підприємства, з 01 серпня 2023 року ліквідовано у штатному розкладі підприємства посаду бухгалтера-операціоніста.

Цей наказ ОСОБА_1 отримала 21 серпня 2023 року, про що міститься відповідний запис на наказі.

Згідно з актом від 01 червня 2023 року № 2 о 09 год. 15 хв. 31 травня 2023 року в кабінеті бухгалтера-операціоніста ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» Романенко Л. О., директор ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» Бражко А. В., в присутності головного бухгалтера ОСОБА_4 , комерційного директора ОСОБА_5 , вручено ОСОБА_1 для ознайомлення наказ від 31 травня 2023 року № 6-к про скорочення у штатному розписі ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» посади бухгалтера-операціоніста та попереджено про звільнення з 01 серпня 2023 року.

Відповідно до акта від 01 червня 2023 року № 1 об 11 год. 00 хв. 01 червня 2023 року у кабінеті директора ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» Бражко А. В. бухгалтер-операціоніст ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» ОСОБА_1 , в присутності заступника директора з кадрів ОСОБА_6 , відмовилася підписувати, що ознайомлена із наказом від 31 травня 2023 року № 6-к про скорочення у штатному розкладі ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» посади бухгалтера-операціоніста та її звільнення з 01 серпня 2023 року.

30 травня 2023 року на електронну пошту ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» надійшла заява ОСОБА_1 про надання відпустки за 2021-2022 роки з 01 червня 2023 року на 24 календарних дня.

31 травня 2023 року ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» видано наказ № 07-к про надання щорічних відпусток, відповідно до якого надано щорічну планову відпустку бухгалтеру-операціоністу ОСОБА_1 за період 2021-2022 роки з 01 червня до 24 червня 2023 року. Зараховано строк відпустки в двомісячний термін з дати повідомлення ОСОБА_1 про звільнення у зв`язку зі скороченням посади наказом від 31 травня 2023 року № 6-к.

01 червня 2023 року до ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» прибув ОСОБА_7 з оригіналом заяви ОСОБА_1 про надання щорічної відпустки.

Наказом ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» від 18 серпня 2023 року № 10-к бухгалтера-операціоніста ОСОБА_1 звільнено з 21 серпня 2023 року за скороченням штатів згідно зі статтею 40.1 КЗпП України після закінчення 2-х місячного терміну з дня ознайомлення з наказом про скорочення штатів.

21 серпня 2023 року ОСОБА_1 ознайомлена з наказом та повідомлена про те, що вільних вакансій на підприємстві ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» немає, про що свідчить особистий підпис на цьому наказі.

Наказом ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» від 21 серпня 2023 року № 11-к зважаючи на зменшення кількості абонентів та зниження доходів ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення», з метою зниження витрат, оптимізації роботи підприємства та укрупнення ділянок шляхом їх об`єднання та у зв`язку із звільненням працівника за скороченням штату на підставі наказу від 18 серпня 2023 року № 10-к і наявності у бухгалтера ОСОБА_8 переважного права на залишення на роботі, з 21 серпня 2023 року було введено в дію новий штатний розпис, а функціональні обов`язки осіб, які займали посади бухгалтера та бухгалтера-операціоніста, об`єднано.

Згідно з штатним розкладом, введеного в дію наказом від 21 серпня 2023 року № 11-к в товаристві стало 27 посад, а посада бухгалтера-операціоніста - відсутня.

Наказом ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» від 06 жовтня 2023 року № 16-к. у зв`язку з технічною помилкою, виявленою в наказі від 18 серпня 2023 року № 10-к, в пункті 1 наказу від 18 серпня 2023 року № 10-к «Про звільнення працівника за скороченням штатів» текст: «статтею 40.1 КЗпП України» змінено на «статтею 40 пункт 1 КЗпП України».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Важеніної С. А. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 5-1 КЗпП України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених, зокрема у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

При розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, з його згоди, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19 (провадження № 61-13999св20), від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20 (провадження № 61-6268св21), від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19 (провадження № 61-7098св21), від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19 (провадження № 61-10299св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20 (провадження № 61-7496св21), від 06 квітня 2023 року у справі № 686/2549/22 (провадження № 61-12734св22) та інших.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, зазначено, що оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Близький за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18).

У справі, яка переглядається в касаційному порядку, судоми першої та апеляційної інстанції встановлено та не спростовано сторонами і матеріалами справи те, що наказом ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» від 31 травня 2023 року № 6-к, у зв`язку зі зменшенням кількості абонентів та зниження доходів ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення», з метою зниження витрат та оптимізації роботи підприємства, з 01 серпня 2023 року ліквідовано у штатному розкладі підприємства посаду бухгалтера-операціоніста.

В матеріалах справи наявні акти від 01 червня 2023 року, з яких встановлено, що ОСОБА_1 ознайомлена з наказом про скорочення і попереджена про наступне вивільнення, однак відмовилась від підпису про ознайомлення з наказом.

В подальшому з 01 червня 2023 року по 24 червня 2023 року ОСОБА_1 перебувала у черговій відпустці, наданій за її заявою.

Наказ від 31 травня 2023 року № 6-к ОСОБА_1 отримала 21 серпня 2023 року, про що міститься відповідний запис на наказі.

З наказом від 18 серпня 2023 року № 10-к ОСОБА_1 ознайомлена 21 серпня 2023 року та повідомлена про те, що вільних вакансій на підприємстві ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» немає, про що свідчить особистий підпис на цьому наказі.

Таким чином, судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що в ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» відбулося скорочення штату працівників, про що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена.

Також, у період з 31 травня 2023 року до 21 серпня 2023 року вакантних посад в ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» не було, що підтверджується наданими відповідачем штатними розписами, в яких крім посад, зазначені також прізвища робітників, які їх займають, а тому вони не могли бути запропоновані позивачу з об`єктивних причин. Про відсутність вакантних посад станом на 31 травня 2023 року позивач була повідомлена директором ОСОБА_2 усно, а про їх відсутність на час звільнення - письмово, про що свідчить розписка позивача в наказі від 18 серпня 2022 року.

Доводи касаційної скарги про те, що заявниця не була персонально ознайомлена з наказом від 31 травня 2023 року № 6-к про скорочення її посади, оскільки в той час не перебувала в місті, колегія суддів Верховного Суду не приймає до уваги, оскільки судами першої та апеляційної інстанції ці доводи заявниці перевірялись та були спростовані наявними у справі письмовими документами, показанням свідків, іншими доказами, і фактично доводи касаційної скарги з цього приводу направлені на переоцінку доказів, що України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що звільнення позивача відбулося на законних підставах і з додержанням норм трудового законодавства України, тому підстави для скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі позивача відсутні.

Вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про поновлення на роботі, тому підстави для її задоволення також відсутні.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання в касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Важеніної Світлани Анатоліївни залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник