Постанова

Іменем України

30 березня 2020 року

м. Київ

справа № 489/7807/18

провадження № 61-15378св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В.С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В.М., Кузнєцова В.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - акціонерне товариство «Укрпошта», Миколаївська дирекція акціонерного товариства «Укрпошта»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 03 квітня 2019 року у складі судді Коваленка І.В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 липня 2019 року у складі колегії суддів: Шаманської Н.О., Данилової О.О., Коломієць В.В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Укрпошта», Миколаївської дирекції АТ «Укрпошта», який в ході розгляду справи уточнив, та остаточно просив визнати неправомірними і скасувати накази АТ «Укрпошта» від 29 листопада 2018 року № 1374 про оголошення йому догани, від 18 грудня 2018 року № 2920/к про звільнення з роботи, поновити на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

Позов мотивований тим, що він працював на посаді менеджера у Миколаївській дирекції АТ «Укрпошта» з серпня 2017 року. Наказом генерального директора АТ «Укрпошта» від 29 листопада 2018 року № 1374 його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення пункту 2.2.32 посадової інструкції, а саме: 01, 02 та 05 листопада 2018 року не відбув у відрядження до відділень поштового зв`язку Врадіївка - 1, Криве Озеро - 4 та Токарівка.

Наступним наказом від 18 грудня 2018 № 2920/к його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за порушення пункту 2.2.32 посадової інструкції, через те, що 19 листопада 2018 року не відбув у відрядження до відділення поштового зв`язку Токарівка.

Накази вважає незаконними, оскільки дисциплінарних проступків умисно не вчиняв, виховує малолітню дитину один і не може бути направленим у відрядження без своєї згоди, трудової дисципліни не порушував, сумлінно виконував посадові обов`язки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірним та скасовано наказ АТ «Укрпошта» від 29 листопада 2018 року № 1374 про оголошення догани ОСОБА_1 .

Визнано неправомірним та скасовано наказ АТ «Укрпошта» від 18 грудня 2018 року № 2920/к про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді менеджера територіального Миколаївської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» з 20 грудня 2018 року.

Стягнуто з АТ «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 40 933,56 грн. та 2 000 грн. моральної шкоди. У іншій частині вимог відмовлено.

Місцевий суд, задовольняючи позов, виходив з того, що направлення позивача у відрядження згідно зі статтями 177 186-1 КЗпП України повинно було відбуватися за його згодою, оскільки він один виховує дитину без матері.

Обрані роботодавцем такі заходи стягнення, як догана та звільнення, не відповідають вимогам частини 3 статті 149 КЗпП України, оскільки застосовані без урахування обставин, за яких вчинено проступок, та які впливають на встановлення вини позивача; співмірність ступеню тяжкості вчиненого проступку і заподіяній шкоді; не враховано його попередню сумлінну роботу.

Суд визнав, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани та звільнення за аналогічний проступок за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України не можна вважати законними. У зв`язку з цим накази, якими застосовані вказані дисциплінарні стягнення, підлягають скасуванню, позивач підлягає поновленню на роботі зі стягненням з відповідача АТ «Укрпошта» середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відповідно до статей 235 237-1 КЗпП України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 18 липня 2019 року апеляційну скаргу АТ «Укрпошта» залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2019 року без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про часткову обґрунтованість заявлених вимог.

Разом з тим суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевим судом помилково застосовано положення, встановленні статтями 177 186-1 КЗпП України, відповідно до яких відрядження повинно було відбуватися за його згодою, як батька дитини, що виховує її без матері, оскільки ним не доведено відсутності участі матері у вихованні дитини.

Судом взято до уваги, що позивач не відмовлявся від виконання своїх посадових обов`язків, в зазначені дні знаходився на своєму робочому місці, з урахуванням конкретних життєвих обставин, просив перенести дні відряджень.

Винесення наказу про звільнення стало не відбуття позивача у відрядження 19 листопада 2018 року, тобто до винесення наказу про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, що не може бути кваліфіковано як систематичне порушення трудової дисципліни, оскільки скоєне до винесення першого наказу про оголошення догани.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У серпні 2019 року АТ «Укрпошта» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення місцевого та апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про залишення без задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що при прийняття на роботу позивач був ознайомлений зі своїми посадовими обов`язками та розумів, що в коло його обов`язків входить поїздки у відрядження за межі м. Миколаєва та погодився на такі умови праці.

Окрім цього зазначено, що суд першої інстанції невірно застосував норми статей 177 186-1 КЗпП України, оскільки позивач не є батьком, який самостійно виховує дитину, та судом не допитано в якості свідка заступника директора з розвитку мережі філії підприємства, який безпосередньо обізнаний щодо обставин направлення позивача у відрядження, а судом апеляційної інстанції прийнято рішення, що ґрунтується лише на доводах позивача.

Крім того, позивачу було відомо про існування порядку замовлення автотранспорту в Миколаївській дирекції, тобто він міг скористатися службовим транспортом.

Відповідач вважає, що в частині стягнення моральної шкоди судами не здобуто жодного доказу, які б підтверджували наявність та ступінь моральних страждань.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У вересні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив ОСОБА_1 , у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

При цьому, посилається на те, що головною причиною не виїзду ним у відрядження є відсутність міжміських та приміських транспортних рейсів у відповідні напрямки, йому не було відомо про порядок замовлення автотранспорту в Миколаївській дирекції, визначення розміру моральної шкоди відноситься до повноважень суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції. Зупинене виконання рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2019 року в частині, яка не підлягає примусовому виконанню, до закінчення касаційного провадження.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У вересні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до наказу АТ «Укрпошта» від 31 квітня 2017 року № 2129/к ОСОБА_1 було прийнято на посаду менеджера Миколаївської дирекції АТ «Укрпошта» з 04 серпня 2017 року.

Відповідно до наказу № 211-в/14 від 31 жовтня 2018 року «Про відрядження» ОСОБА_1 відряджено з поверненням на постійне місце роботи до смт. Врадіївка ( 01 листопада 2018 року ), с. Токарівка (05 листопада 2018 року ), смт. Казанка (08 листопада 2018 року), смт. Єланець (06 листопада 2018 року), с. Мигія (07 листопада 2018 року), смт. Криве Озеро (02 та 09 листопада 2018 року) Миколаївської області до відповідних відділень поштового зв`язку для виконання завдання відрядження, обумовленого цим наказом.

01, 02 та 05 листопада 2018 року позивач у відрядження не відбув, знаходився у приміщені Миколаївської дирекції на своєму на своєму робочому місці.

21 листопада 2018 року ОСОБА_1 на ім`я генерального директора надав письмові пояснення щодо причин невиїзду у відрядження. Вказав, що з липня 2018 року відповідно до рішення суду один виховує малолітню дитину, сина 2014 року народження. Мати дитини мешкає в м. Києві, а дитина відвідує дитячий садок № 5 у м. Миколаєві , режим роботи якого з 7:30 години до 17:30 години, що підтвердив відповідними довідками. З цих підстав вважає, що на нього поширюються обмеження щодо надурочних робіт та направлення у відрядження, передбачені КЗпП України.

Крім того, позивач повідомив про перелік маршрутів, час вибуття та прибуття, які здійснюються з м. Миколаєва та у зворотному напрямку автоперевізниками; про відсутність рейсового маршруту до населеного пункта Токарівка; щодо кошторису на відрядження виключно на автобус; щодо режиму роботи дитячого садка. Просив змінити дати відряджень на інші, врахувати режим роботи дитячого садка, надати службовий транспорт.

Наказом від 29 листопада 2018 року № 1374 АТ «Укрпошта» ОСОБА_1 притягнутий до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани у зв`язку із тим, що 01, 02 та 05 листопада 2018 року він не виконав наказ Миколаївської дирекції від 31 жовтня 2018 року № 211-в/14 «Про відрядження», а саме, не відбув у відрядження до відділень поштового зв`язку Миколаївської дирекції ПАТ «Укрпошта»: Врадіївка - 1, Криве Озеро-4 та Токарівка, чим порушив пункт 2.2.32 Посадової інструкції менеджера територіального Миколаївської дирекції ПАТ Укрпошта» від 04 серпня 2017 року.

Згідно з пунктом 2.2.32 Посадової інструкції менеджера територіального Миколаївської дирекції ПАТ Укрпошта» від 04 серпня 2017 року менеджер зобов`язаний виконувати інші завдання, що випливають з конкретних обставин.

Наказом № 2920/к від 18 грудня 2018 року ОСОБА_1 притягнутий до дисциплінарної відповідальної шляхом звільнення з 19 грудня 2018 року відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Підставою звільнення вказано те, що менеджер територіальний Миколаївської дирекції ОСОБА_1 . 19 листопада 2018 року не виконав наказ Миколаївської дирекції від 12 листопада 2018 року № 216-в/14 «Про відрядження», а саме, не відбув у відрядження до відділення поштового зв`язку Токарівка, чим порушив пункт 2.2.32 Посадової інструкції менеджера територіального Миколаївської дирекції від 04 серпня 2017 року.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Працівник, незалежно від того, укладено з ним строковий чи безстроковий трудовий договір, а також від того, є він основним працівником чи сумісником, зобов`язаний виконувати роботу, визначену трудовим договором, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядкові згідно статті 21 КЗпП України, працювати сумлінно і чесно, вчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, як визначено статтею 139 КЗпП України. Порушення працівником трудової дисципліни, невиконання або неналежне виконання покладених на нього трудових обов`язків є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності не має значення, чи призвів вчинений ним дисциплінарний проступок до настання реальних негативних наслідків - для накладення дисциплінарного стягнення цілком достатньо фіксації самого факту винного вчиненого працівником порушення трудової дисципліни, а наявність чи відсутність шкідливих наслідків може бути врахована тільки при визначенні тяжкості проступку та виборі виду дисциплінарного стягнення.

Разом з цим необхідною умовою для накладення стягнення є така ознака порушення трудової дисципліни як вина працівника, наявність якої має бути обов`язково доведена роботодавцем.

Аналогічної позиції Верховний Суд дотримався і у справі № 359/4316/17 (постанова від 24 липня 2019 року) та у справі № 752/9205/16-ц (постанова від 09 грудня 2019 року).

Судами встановлено, що обґрунтовуючи своє невідбуття у відрядження ОСОБА_1 , просив змінити дати відряджень на інші, більш зручні для нього, оскільки перелік маршрутних рейсів за часом вибуття та прибуття не збігався з режимом роботи дитячого садка, а також просив надати службовий транспорт, але його звернення залишилося не розглянутим.

Таким чином, апеляційним судом вірно зазначено, що ОСОБА_1 не можна вважати винним у вчиненні дисциплінарного проступку з накладенням дисциплінарного стягнення у вигляді догани, оскільки він не відмовлявся від виконання своїх посадових обов`язків, а з урахуванням конкретних життєвих обставин, просив перенести дати відряджень і у дні відряджень знаходився на своєму робочому місці.

За таких обставин, судами обґрунтовано визнано неправомірним та скасовано наказ АТ «Укрпошта» від 29 листопада 2018 року № 1374 про оголошення догани ОСОБА_1 , оскільки в діях позивача не встановлено наявності вини у вчиненні дисциплінарного проступку.

Крім того,враховуючи неправомірність зазначеного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, судами вірного зазначено про відсутність системного порушення трудової дисципліни.

За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про незаконність звільнення ОСОБА_1 з займаної посади на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України, що є підставою для поновлення позивача на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відповідно до статей 235 237-1 КЗпП України.

Отже, з урахуванням зазначених норм права та встановлених обставин, суди дійшли вірного висновку про часткову обґрунтованість заявлених вимог.

Доводи касаційної скарги про те, що судом першої інстанції не був допитаний в якості свідка заступник директора з розвитку мережі філії підприємства, який безпосередньо обізнаний щодо обставин направлення позивача у відрядження, є необґрунтованими, оскільки його показання, з врахуванням встановлених судами обставин, не впливають на правильне вирішення спору по суті.

З приводу твердження, що позивачу було відомо про існування порядку замовлення автотранспорту в Миколаївській дирекції, то касаційний суд повність погоджується з наданою оцінкою місцевого суду з цього приводу, зокрема, вказаний порядок до відома позивача доведений не був.

Посилання касаційної скарги на те, що судами не здобуто жодного доказу, які б підтверджували наявність та ступінь моральних страждань є необґрунтованим, оскільки при ухваленні судового рішення в цій частині судами взято до уваги, зокрема характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач незаконним застосуванням до нього дисциплінарних стягнень, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, що призвело до прикладення ним додаткових зусиль до організації свого життя.

Інші доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року зупинене виконання рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2019 року в частині, яка не підлягає примусовому виконанню, до закінчення касаційного провадження, тоді як, касаційне провадження у справі закінчено, то виконання вказаного судового рішення підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Укрпошта» залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 03 квітня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 липня 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2019 року в частині, яка не підлягає примусовому виконанню.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов