Постанова
Іменем України
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 490/10272/19
провадження № 61-20314св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», Товарна біржа «Українська енергетична біржа»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Коломієць В. В., Данилової О. О., Шаманської Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра»), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО або Фонд), Товарної біржі «Українська енергетична біржа» (далі - ТБ «Українська енергетична біржа») про визнання договору поруки припиненим, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
Позов обґрунтовано тим, що 12 травня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ КБ «Надра» або Банк) та ним укладено договір поруки, згідно з умовами якого позивач зобов`язався нести солідарно з позичальником ОСОБА_2 відповідальність у разі неналежного виконання останнім умов кредитного зобов`язання за кредитним договором № 08/05/2006 840 К 165, що був укладений 11 травня 2006 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 . За умовами кредитного договору ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 32 939,00 дол. США на придбання двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 240 місяців зі сплатою 10 % річних та щомісячної оплати 0,35 % від залишкової суми кредиту за управління ним. 08 липня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, за умовами якої збільшено суму мінімального необхідного платежу у розмірі 472,13 дол. США та зменшено кінцевий термін повернення кредиту до 20 лютого 2019 року, тобто більше ніж на сім років. Як вказав позивач, зазначені зміни до кредитного договору не були погоджені із ним як з поручителем, а тому, на його думку порука за укладеним між ним та ВАТ КБ «Надра» договором з цього часу припинилась.
Також позивач вказував, що у червні 2019 року в системі електронних торгів «ProZorro» розміщено оголошення про торги за лотом № GL3N09868, де об`єктом вказано право вимоги за вищевказаним кредитним договором з початкової ціною 635 672,86 грн. Він взяв участь в цих електронних торгах, сплативши гарантійних внесок, а 03 вересня 2019 року на електронному аукціоні з продажу майна, позивача було визнано переможцем з кінцевою ціною продажу лота - 133 491,30 грн. Вказана сума була ним 05 вересня 2019 року перерахована ВАТ КБ «Надра». Оскільки Банк не визначав дату укладення договору купівлі-продажу права вимоги придбаного активу, 23 вересня 2019 року він звернувся до Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» з проханням визначити час та дату підписання зазначеного договору, проте відповіді так і не отримав. В подальшому у системі електронних торгів «ProZorro» з`явилась інформація, що електронні торги за лотом № GL3N09868 не відбулись, а 09 жовтня 2019 року його повідомлено, що за одностороннім рішенням ФГВФО сплачені ним кошти зараховано в рахунок погашення кредитної заборгованості як кошти, сплачені поручителем.
Посилаючись на викладене, з урахуванням заяви від 13 липня 2020 року про зміну предмету позову, позивач остаточно просив визнати поруку за договором поруки від 12 травня 2006 року, укладеного між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 , в забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_2 за кредитним договором від 11 травня 2006 року № 08/05/2006 840К 165, припиненою з 08 липня 2008 року; визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції ФГВФО від 10 жовтня 2019 року № 2615 «Про скасування результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу активів ПАТ КБ «Надра»; визнати недійсним правочин, оформлений заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 09 жовтня 2019 року за № 03-12/29, якою ОСОБА_1 повідомлено про зарахування сплачених за лот № GL3N09868 коштів у розмірі 133 491,30 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11 травня 2006 року № 08/05/2006 840К 165; стягнути солідарно на його користь з ФГВФО та ПАТ КБ «Надра» кошти у розмірі 133 491,30 грн.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано поруку ОСОБА_1 за договором поруки від 12 травня 2006 року, укладеним між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором від 11 травня 2006 року № 08/05/2006 840К 165 - припиненою з 08 липня 2008 року. Стягнуто солідарно з ФГВФО та ПАТ КБ «Надра» на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 133 491,30 грн, зараховані в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11 травня 2006 року № 08/05/2006 840 К 165, що оформлено заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 09 жовтня 2019 року за № 03-12/29, якою ОСОБА_1 повідомлено про зарахування сплачених за лот № GL3N09868 коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 08/05/2006 840К 165. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки в результаті укладання 08 липня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 додаткової угоди № 1 до кредитного договору від 11 травня 2006 року № 08/05/2006 840 К 165 змінились основне зобов`язання позичальника без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності останнього, то відповідно до частини першої статті 559 Цивільного кодексу України (в редакції, станом на час укладання додаткової угоди) (далі - ЦК України) порука ОСОБА_1 за договором поруки від 12 травня 2006 року, укладеного між ним та ВАТ «КБ «Надра» в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором, припинилась з 08 липня 2008 року.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки станом на час проведення 03 вересня 2019 року електронного аукціону (електронних торгів) № UA-EA-2019-08-07-000102-b з продажу активів (майна), що обліковується на балансі ПАТ «КБ «НАДРА» (лот № GL3N09868) ОСОБА_1 не був поручителем по зобов`язанням ОСОБА_2 за кредитним договором від 11 травня 2006 року № 08/05/2006 840 К 165 та не був майновим поручителем по зазначеному кредиту, то Фонд безпідставно здійснив зарахування сплачених ОСОБА_1 за лот № GL3N09868 коштів у розмірі 133 491,30 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 08/05/2006 840 К 165 і позивач має право вимагати від ПАТ «КБ «Надра» та ФГВФО повернення безпідставно набутого майна (коштів) на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення виконавчої дирекції ФГВФО від 10 жовтня 2019 року № 2615 «Про скасування результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу активів ПАТ «КБ «НАДРА» в частині забезпечення використання сплачених переможцем електронних торгів ОСОБА_1 коштів за лот з метою погашення заборгованості за кредитним договором, право вимоги за яким виставлено на продаж за лотом № GL3N09868 та в частині забезпечення перерахування оператором електронного майданчика сплаченого ОСОБА_1 гарантійного внеску для участі у електронних торгах з продажу лоту № GL3N09868 на накопичувальний рахунок ПАТ «КБ «Надра»; визнання недійсним правочин, оформлений заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 09 жовтня 2019 року за № 03-12/29 якою ОСОБА_1 повідомлено про зарахування сплачених за лот № GL3N09868 коштів у розмірі 133 491,30 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11 травня 2006 року № 08/05/2006 840К 165 - задоволенню не підлягають, як зайво заявлені та як такі, що не відповідають належному способу захисту порушених прав позивача, які вже захищені судом у ефективний спосіб.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року апеляційну скаргу ФГВФО задоволено частково. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2021 року в частині стягнення з ФГВФО на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 133 491,30 грн, зарахованих в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення - про відмову у задоволенні цих вимог. Також вказане рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат змінено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ПАТ КБ «Надра» 2 103,31 грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції. В іншій частині рішення залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з ФГВФО і ПАТ КБ «Надра» коштів та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог до ФГВФО, апеляційний суд виходив із того, що згідно з заявою на переказ готівки від 05 вересня 2019 року № 49 та квитанції від 05 вересня 2019 року № 49 позивач ОСОБА_1 перерахував вартість лоту № GL3N09868 в сумі 133 491,30 грн саме відповідачу ПАТ «КБ «НАДРА». Банк, який виводиться з ринку, до моменту державної реєстрації його припинення не позбавлений правосуб`єктності і може виступати учасником різних правовідносин. Від імені банку у цих правовідносинах діє уповноважена особа Фонду, виконуючи функції виконавчого органу банку (керівника Банку). Отже, відносини між сторонами господарських договорів, у яких бере участь банк, якого як керівник представляє уповноважена особа Фонду, є приватноправовими. Тому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав передбачених статтею 1190 ЦК України для покладення на ФГВФО солідарного з ПАТ «КБ «Надра» обов`язку з повернення позивачу сплачених ним за лот № GL3N09868 коштів.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, апеляційний суд виходив із того, що оскільки у задоволенні позовних вимог, заявлених до ФГВФО, відмовлено, то відсутні підстави для стягнення з нього відшкодування частини судового збору сплаченого позивачем за розгляд справи в суді першої інстанції.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в іншій частині, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав, що доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
У грудні 2021 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року, в якій, з урахуванням уточнень, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд:
- не врахував, що внаслідок прийняття уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» неправомірного рішення про зарахування зустрічних вимог, оформленого заявою від 09 жовтня 2019 року за № 03-12/29, ОСОБА_1 зазнав збитків, і вони відповідно до абзацу 6 частини третьої статті 16 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підлягають відшкодування і за рахунок ФГВФО;
- не надав належну оцінку тому, що будь-які договірні правовідносини між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Надра» станом на час виконання спірних відносин повернення коштів сплачених позивачем за лот № GL3N09868 були відсутні, оскільки порука ОСОБА_1 за договором поруки від 12 травня 2006 року була припинена.
Також у касаційній скарзі заявника вказав неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 17 частини першої статті 2, абзацу 6 частини третьої статті 16 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», пункту 4 частини третьої статті 1212, частини першої статті 1172, частини першої статті 1190, частини першої статті 1166 ЦК України та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначеної норми у правовідносинах, подібних до тих, що склалися між сторонами.
На момент розгляду справи Верховним Судом відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходило.
Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 містить доводи лише щодо оскарження постанови Миколаївського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року в частині часткового задоволення апеляційної скарги ФГВФО та відмови у задоволенні вимог про стягнення з ФГВФО на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 133 491,30 грн, то Верховний Суд переглядає оскаржувану постанову апеляційного суду лише у цій частині.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 15 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року (після усунення заявником недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано матеріали справи № 490/10272/19 із Центрального районного суду м. Миколаєва; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У квітні 2022 року матеріали справи № 490/10272/19 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 травня 2006 року між ОСОБА_2 та ВАТ «КБ «Надра» укладено кредитний договір № 08/05/2006 840 К 165, за яким ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 32 939,00 дол. США на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 240 місяців, із сплатою 10 % річних та щомісячної оплати 0,35 % від залишкової суми кредиту за управління ним.
Пунктом 3.3.2 кредитного договору встановлено, що щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 460,00 доларів США. У пункті 3.3.4 кредитного договору сторони встановили кінцевий термін повернення кредиту - 11 травня 2026 року.
12 травня 2006 року між ВАТ «КБ «Надра» та позивачем ОСОБА_1 укладено договір поруки, згідно умов якого, поручитель ОСОБА_1 зобов`язався нести солідарно з позичальником ОСОБА_2 відповідальність у разі неналежного виконання останнім умов кредитного зобов`язання.
08 липня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, за умовами якої збільшено суму мінімально необхідного платежу та встановлено її у розмірі 472,13 доларів США, а також зменшено кінцевий термін повернення кредиту до 20 лютого 2019 року.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 05 лютого 2015 року № 83 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 05 лютого 2015 року № 26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра», згідно з яким з 06 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у цьому Банку.
У червні 2019 року у системі електронних торгів «ProZorro» розміщено Публічний паспорт активу ПАТ «КБ «Надра», а саме: аукціон № UA-EA-2019-08-07-000102-b, лот № GL3N09868 - право вимоги за кредитним договором № 08/05/2006 840 К 165 від 11 травня 2006 року із забезпеченням, з початковою ціною 635 672,86 грн.
Позивач зареєструвався на сайті електронного майданчика, оператором якого є ТБ «Українська Енергетична Біржа», для участі у електронних торгах № UA-EA-2019-08-07-000102-b за лотом № GL3N09868 та сплатив гарантійний внесок в розмірі 31 783,64 грн, що підтверджується рахунком № 01-1619104656-1 та квитанцією від 30 серпня 2019 року № 40410009.
03 вересня 2019 року в електронному аукціоні (електронних торгах) № UA-EA-2019-08-07-000102-b з продажу активів (майна), що обліковується на балансі ПА «КБ «Надра» (лот № GL3N09868), позивача визнано переможцем з кінцевою ціною продажу лота 133 491,30 грн, що підтверджується протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019-08-07-000102-b, який підписаний позивачем та повноважними представниками ПАТ «КБ «Надра» та ТБ «Українська Енергетична Біржа».
Згідно з заявою на переказ готівки від 05 вересня 2019 року № 49 та квитанцією від 05 вересня 2019 року № 49 позивач перерахував на користь ПАТ «КБ «Надра» вартість лоту № GL3N09868 в сумі 133 491,30 грн.
Оскільки, Банк не визначав дату укладення договору купівлі-продажу права вимоги придбаного активу, 23 вересня 2019 року позивач звернувся до уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» з проханням визначити час та дату підписання зазначеного договору, проте такий договір не було укладено.
03 жовтня 2019 року Комісією з розгляду скарг та підготовки пропозицій стосовно організації і проведення відкритих торгів (аукціонів) з продажу активів (майна) банків, що виводяться з ринку або ліквідуються (далі - Комісія), яка є постійно діючим колегіальним органом при ФГВФО, були розглянуті лист уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» та скарга ОСОБА_1 стосовно електронних торгів, проведених 03 вересня 2019 року за лотом № GL3N09868, у яких уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» повідомила, що переможець електронних торгів є фінансовим поручителем за кредитним договором, права вимоги за яким виставлено на продаж, і просила скасувати результати електронних торгів з продажу лоту № GL3N09868 та перерахувати гарантійний внесок переможця електронних торгів на накопичувальний рахунок банку, а ОСОБА_1 просив визнати електронні торги з продажу лоту № GL3N09868 такими, що відбулися, та зобов`язати ПАТ «КБ «Надра» укласти договір купівлі-продажу, у разі відмови - повернути сплачені ним кошти за лот і гарантійний внесок.
За результатами розгляду даного питання Комісія вирішила, що підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 відсутні та наявні підстави для задоволення прохання ПАТ «КБ «Надра» на скасування результатів електронних торгів, проведених 03 вересня 2019 року з продажу лоту № GL3N09868, рекомендовано ПАТ «КБ «Надра» вжити заходів до використання сплачених переможцем електронних торгів коштів за лот з метою погашення заборгованості за кредитним договором, права вимоги за яким виставлено на продаж у складі лоту № GL3N09868 (від 03 жовтня 2019 року протокол № 253/19К).
08 жовтня 2019 року позивач подав до Комісії повторну скаргу стосовно електронних торгів, проведених 03 вересня 2019 року за лотом № GL3N09868, у якій знову просив визнати ці торги такими, що відбулися, та зобов`язати ПАТ «КБ «Надра» укласти договір купівлі-продажу, посилаючись на припинення ще у 2008 році поруки за укладеним між ним та Банком договором поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України у зв`язку із внесенням змін до основного (кредитного) договору, які збільшили обсяг його відповідальності, що не були погоджені із ним як з поручителем.
10 жовтня 2019 року відбулось засідання Комісії, рішення якого оформлені протоколом № 256/19К. Пунктом 10 порядку денного засідання Комісія прийняла рішення, що відсутні підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 .
Листами від 23 жовтня 2019 року за № 289-036-18183/19 та № 289-036-18181/19 ФГВФО повідомило позивача про відмову в задоволенні скарг від 02 та 08 жовтня 2019 року та зазначив, що виконавча дирекція ФГВФО прийняла рішення від 10 жовтня 2019 року № 2615 «Про скасування результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу активів ПАТ «КБ «Надра», яким скасовано результати електронних торгів лоту № GL3N09868 та доручено уповноваженій особі Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра»: 1) забезпечити використання сплачених переможцем електронних торгів ОСОБА_1 коштів за лот з метою погашення заборгованості за кредитним договором, право вимоги за яким виставлено на продаж за лотом № GL3N09868; 2) забезпечити перерахування оператором електронного майданчика сплаченого ОСОБА_1 гарантійного внеску для участі у електронних торгах з продажу лоту № GL3N09868 на накопичувальний рахунок банку.
Заявою уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» про зарахування зустрічних однорідних вимог від 09 жовтня 2019 року за № 03-12/29 позивача повідомлено про зарахування сплачених за лот № GL3N09868 коштів у розмірі 133 491,30 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 08/05/2006 840 К 165.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є не органом державної влади, а установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Аналіз функцій Фонду, викладених у статтях 4, 37 вказаного Закону, свідчить, що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку він ухвалює обов`язкові для банків рішення, а з іншого здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку.
Так, діючи як орган управління банку, Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй відповідних повноважень мають право:
- вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку;
- укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом;
- продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій;
- повідомляти сторін за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;
- заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи;
- приймати на роботу, звільняти з роботи чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їх службові обов`язки, змінювати розмір оплати їх праці з додержанням вимог законодавства України про працю та інше.
Банк, який виводиться з ринку, до моменту державної реєстрації його припинення не позбавлений правосуб`єктності і може виступати учасником різних правовідносин.
Від імені банку у цих правовідносинах діє уповноважена особа Фонду, виконуючи функції виконавчого органу банку (керівника Банку).
Отже, відносини між сторонами господарських договорів, у яких бере участь банк, якого як керівник представляє уповноважена особа Фонду, є приватноправовими.
У цих правовідносинах Фонд та його уповноважена особа, діючи від імені Банку, не має жодних владних повноважень щодо іншої сторони цих правочинів.
Уповноважена особа Фонду не виступає у цих правовідносинах як самостійний суб`єкт, а Фонд не набуває самостійних прав й обов`язків, оскільки він діє на підставі закону від імені Банку.
Представництво банку Фондом ґрунтується на приписах Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з ФГВФО та ПАТ КБ «Надра» коштів та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог до ФГВФО, апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про відсутність підстав передбачених статтею 1190 ЦК України для покладення на ФГВФО солідарного з ПАТ «КБ «Надра» обов`язку з повернення позивачу сплачених ним за лот № GL3N09868 коштів.
Доводи касаційної скарги про те, щовнаслідок прийняття уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» неправомірного рішення про зарахування зустрічних вимог, оформленого заявою від 09 жовтня 2019 року за № 03-12/29, ОСОБА_1 зазнав збитків і вони, з урахуванням положень абзацу 6 частини третьої статті 16 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», підлягають відшкодування і за рахунок ФГВФО, є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.
Банк, який виводиться з ринку, до моменту державної реєстрації його припинення не позбавлений правосуб`єктності і може виступати учасником різних правовідносин. Від імені банку у цих правовідносинах діє уповноважена особа Фонду, виконуючи функції виконавчого органу банку (керівника Банку).
Згідно з абзацом 6 частини третьої статті 16 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» шкода, заподіяна внаслідок рішень, дій та/або бездіяльності Фонду (його працівників), у тому числі шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки членів виконавчої дирекції Фонду та/або уповноважених осіб Фонду, відшкодовується Фондом згідно із законодавством та страховими компаніями відповідно до умов договорів страхування (у разі їх укладення).
Аналіз матеріалів справи та заявлених ОСОБА_1 позовних вимог свідчить про те, що у цій справі позивач оскаржував дії уповноваженої особи Фонду не як суб`єкта владних повноважень, а як органу управління ПАТ «КБ «Надра», що здійснював заходи щодо забезпечення збереження активів Банку, запобігання втрати майна і грошових коштів, та просив суд стягнути з відповідачів на свою користь грошові кошти у розмірі 133 491,30 грн, які зараховані Банком в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 08/05/2006 840 К 165 (т. 1 а. с. 199-202). Вимог про відшкодування шкодизаподіяної внаслідок професійної помилки уповноваженої особи Фонду на підставі абзацу 6 частини третьої статті 16 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» заявлено не було.
Також із наявної у справі заяви на переказ готівки від 05 вересня 2019 року № 49 та квитанції від 05 вересня 2019 року № 49 вбачається, що позивач ОСОБА_1 перерахував вартість лоту № GL3N09868 в сумі 133 491,30 грн саме відповідачу ПАТ «КБ «Надра» (т. 1 а. с.10).
Отже у цій справі відсутні правові підстави для покладення на ФГВФО солідарного із ПАТ «КБ «Надра» обов`язку з повернення позивачу сплачених ним за лот № GL3N09868 коштів, а інших вимог про відшкодування збитків позивачем заявлено не було.
Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний не надав належну оцінку тому, що будь-які договірні правовідносини між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Надра» станом на час виконання спірних відносин повернення коштів сплачених позивачем за лот № GL3N09868 були відсутні, оскільки порука ОСОБА_1 за договором поруки від 12 травня 2006 року була припинена, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.
Зокрема апеляційний суд погодився з вказаними обставинами, встановленими судом першої інстанції, та залишив без змін рішення у цій частині.
Посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 17 частини першої статті 2, абзацу 6 частини третьої статті 16 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», пункту 4 частини третьої статті 1212, частини першої статті 1172, частини першої статті 1190, частини першої статті 1166 ЦК України, Верховний Суд також відхиляє, оскільки вони зводяться до суб`єктивного тлумачення заявником вказаних норм матеріального права.
Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність висновків суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині не спростовують, на законність ухваленого ним рішення не впливають.
При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Щодо розподілу судових витрат
Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, із розподілу судових витрат.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 409 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року (в оскаржуваній частині) залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак