ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 490/1331/22
провадження № 61-14039 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство акціонерного банку «Укргазбанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва у складі судді Гуденко О. А.
від 06 червня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду у складі колегії суддів: Тищук Н. О., Крамаренко Т. В., Царюк Л. М. від 18 вересня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У лютому 2022 року публічне акціонерне товариство акціонерного банку «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк», Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних.
Позов мотивовано тим, що 06 червня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та
ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 109-Ф/07. За умовами пункту 1.1. кредитного договору Банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 350 000 доларів США на поточні потреби на строк до 06 червня 2017 року зі сплатою 17 процентів річних процентів за користування кредитом.
На забезпечення виконання зобов`язання за вказаним договором між Банком і ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 109-П/07 від 06 червня 2007 року, згідно з яким поручитель зобов`язувався перед кредитором відповідати за виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором.
Внаслідок невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору виникла заборгованість, яка була стягнута солідарно з відповідачів заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2014 року у розмірі
575 825,15 доларів США та 2 606 113,66 грн (справа № 2610/18049/2012).
Судове рішення набуло законної сили та 04 вересня 2014 року виконавчі листи були пред`явлені до виконання. Рішення суду виконано частково, а саме у розмірі
28 383,23 долари США, а 547 441,92 долари США за судовим рішенням не стягнуто.
Посилаючись на викладене, Банк, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд на підставі частини другої статті 625 ЦК України стягнути з відповідачів солідарно три проценти річних за три роки перед пред`явленням позову, а саме за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року, що складає 81 351,28 доларів США та 44 623,54 грн понесених судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 червня
2024 року позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено частково.
Стягнуто на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» зі ОСОБА_2 заборгованість у розмірі
81 351,28 доларів США як три проценти річних за час невиконання зобов`язань за кредитним договором № 109-Ф/07 від 06 червня 2007 року та 22 622,00 грн судового збору.
У задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних за час невиконання кредитного договору № 109-Ф/07
від 06 червня 2007 року відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позовна вимога про солідарне стягнення із
ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором як три проценти річних за час невиконання зобов`язань за кредитним договором є обґрунтованою, відповідає вимогам закону та умовам кредитного договору.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2014 року з відповідачів стягнуто заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на 29 серпня 2013 року у розмірі 575 825,15 доларів США та
2 606 113, 66 грн. 26 грудня 2017 року Господарським судом Миколаївської області затверджено звіт ліквідатора за підсумками ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс фізичної особи ОСОБА_1 станом на 21 грудня 2017 року та припинено її підприємницьку діяльність. Вимоги кредиторів, не задоволені за відсутності майна банкрута, визнано погашеними.
ПАТ АБ «Укргазбанк» приймало участь у справі про банкрутство ОСОБА_1 та отримало на погашення кредитної заборгованості 28 383,23 доларів США.
Встановивши, що три проценти річних від простроченої суми входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, є акцесорним та таким, що поділяє долю основного зобов`язання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_1 .
Також суд послався на відповідні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» залишено без задоволення. Заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2024 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що кредитодавець скористався своїм правом звернення з вимогою до боржника та реалізував своє право на отримання визначеної судом заборгованості, пред`явивши свої вимоги у справі про банкрутство фізичної особи ОСОБА_1 , отримав певну частини коштів боржника за вказаним кредитним договором в процесі банкрутства ОСОБА_1 .
Решта присуджених судовим рішенням коштів за кредитним договором № 109-Ф/07 від 06 червня 2007 року вважається погашеною згідно з ухвали Господарського суду Миколаївської області від 26 грудня 2017 року у зв`язку із відсутністю майна банкрута ОСОБА_1 .
Також суд послався на відповідні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, тому апеляційним судом не переглядалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2024 року ПАТ АБ «Укргазбанк»звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить заочне рішення Центрального районного суду
м. Миколаєва від 06 червня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 скасувати, ухвалити у зазначеній частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог і вирішити питання судових витрат.
У частині позову Банку до ОСОБА_2 судові рішення не оскаржуються, тому у силу статті 400 ЦПК України Верховним Судом не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2024 року касаційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк»залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
У наданий судом строк ПАТ АБ «Укргазбанк»усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі, витребувано цивільну справу № 490/1331/22 із Центрального районного суду м. Миколаєва та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скаргаПАТ АБ «Укргазбанк»мотивована тим, що судами не враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 04 грудня
2013 року у справі № 6-125цс13, та у постанові Верховного Суду від 05 червня
2018 року у справі № 338/180/17, в яких зазначено, що у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов`язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
Судами не враховано пункт 4.22 постанови Великої Палати Верховного Суду
від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18, в якому зазначено, що у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннямипов`язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Вказує, що процедура банкрутства ОСОБА_1 проведена у порядку статті 90 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов`язаних з визнанням банкрутом фізичної особи за боргами, які виникли у неї у зв`язку зі здійсненням підприємницької діяльності. Отже, оскільки кредитні зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором № 109-ф/07 від 06 червня
2007 року не пов`язані зі здійсненням підприємницької діяльності, то висновок суду про реалізацію банком свого права на стягнення заборгованості є помилковим.
Відзиви на касаційну скаргу від учасників справи до суду не надходили.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
06 червня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є
ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 109-Ф/07.
За умовами пункту 1.1. кредитного договору Банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі
350 000 доларів США на поточні потреби на строк з 06 червня 2007 року
по 06 червня 2017 року зі сплатою 17 процентів річних процентів за користування кредитом.
06 червня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки без оформлення заставної, у цей самий день між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір поруки № 109-П/07.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2014 року позов ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 109-Ф/07 від 06 червня 2007 року задоволено. Стягнуто солідарно зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість у розмірі 575 825,15 доларів США та 2 606 113,66 грн. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 5 000 грн штрафу. Розподілено судові витрати (справа № 2610/18049/2012).
26 грудня 2017 року Господарським судом Миколаївської області було винесено ухвалу у справі № 915/682/15, якою було затверджено звіт ліквідатора за підсумками ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс фізичної особи
ОСОБА_1 станом на 21 грудня 2017 року. Припинено підприємницьку діяльність ОСОБА_1 . Закрито провадження у справі № 915/682/15. При цьому судом постановлено, що вимоги кредиторів, не задоволені за відсутності майна банкрута, вважати погашеними. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнати такими, що не підлягають виконанню. Вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання фізичної особи банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання фізичної особи банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство фізичної особи відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Як вбачається з вказаної ухвали господарського суду, ПАТ АБ «Укргазбанк» приймав участь у справі про банкрутство ОСОБА_1 , як кредитор, за першою чергою кредиторських вимог на суму 25 144 717,04 грн.
09 листопада 2016 року ліквідатором зі спеціального рахунку банкрута перераховано АБ «Укргазбанк» грошові кошти в розмірі 725 568 грн в рахунок часткового погашення вимог кредитора першої черги.
Згідно з ухвали Господарського суду Миколаївської області від 23 грудня 2015 року та від 10 лютого 2016 року вимоги кредитора ПАТ АБ «Укргазбанк», які забезпечені заставою майна банкрута, ґрунтуються на кредитному договорі від 06 червня
2007 року № 109-Ф/07 та договорі іпотеки від 06 червня 2007 року.
З наданої ПАТ АБ «Укргазбанк» виписки по особовому рахунку за вищевказаним кредитним договором за період з 06 червня 2007 року по 23 лютого 2022 року вбачається, що на часткове погашення вимог кредитора першої черги -
ПАТ «Укргазбанк» 18 листопада 2016 року було зараховано 28 383,23 доларів США.
Згідно з розрахунку ПАТ АБ «Укргазбанк», загальна сума заборгованості за кредитом станом на 23 лютого 2022 року становить 547 441,92 доларів США, з яких 303 331,38 доларів США заборгованість по тілу кредиту та 244 108,34 доларів США заборгованість за відсоткам.
За період з 12 березня 2017 року до 23 лютого 2022 року на вказану суму заборгованості банк нарахував три проценти річних за період несвоєчасного погашення кредиту у загальному розмірі 81 351,29 доларів США. Заперечень проти наданого розрахунку від відповідачів не надходило.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник, у змісті уточненої касаційної скарги, зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: 1) застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами договору у межах строку кредитування позичальник мав повертати кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, пеню припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18),
від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18),
від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судами вірно встановлено і це вбачається з ухвал Господарського суду Миколаївської області від 23 грудня 2015 року та від 10 лютого 2016 року, що вимоги кредитора ПАТ АБ «Укргазбанк», які забезпечені заставою майна банкрута, ґрунтуються на кредитному договорі та договорі іпотеки від 06 червня 2007 року
№ 109-Ф/07, який є предметом спору і в справі, яка переглядається.
Згідно з ухвали Господарського суду Миколаївської області від 17 грудня 2017 року, ліквідатором частково погашено вимоги кредитора першої черги -
ПАТ «Укргазбанк» на суму 725 568 грн.
Отже, кредитодавець скористався своїм правом звернення з вимогою до боржника та реалізував своє право на отримання визначеної судом заборгованості, пред`явивши свої вимоги у справі про банкрутство фізичної особи ОСОБА_1 та отримав певну частини коштів боржника за вказаним кредитним договором в процесі банкрутства ОСОБА_1 . Решта присуджених судовим рішенням коштів за кредитним договором № 109-Ф/07 від 06 червня 2007 року вважається погашеною згідно з ухвали Господарського суду Миколаївської області від 26 грудня 2017 року у зв`язку із відсутністю майна банкрута ОСОБА_1 .
Посилання касаційної скарги про те, що суди не врахували відповідні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, про те, що у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннямипов`язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, є нерелевантними до обставин справи, яка Верховним Судом переглядається.
Колегія суддів не оспорює наведені вище висновки Верховного Суду, проте зазначає, що у цій справі спір стосується не первинного стягнення кредитної заборгованості з боржника, фізичної особи-підприємця, а спір стосується пред'явлення до неї вимог після вирішення справи господарським судом про банкрутство цієї фізичної особи-підприємця. У ході процедури банкрутства ліквідатором частково погашено вимоги кредитора першої черги, а саме
ПАТ АБ «Укргазбанк» і господарським судом зазначено, що решта присуджених судовим рішенням коштів за кредитним договором № 109-Ф/07 від 06 червня
2007 року вважається погашеною. Судове рішення ґрунтується на положеннях частини п`ятої статті 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (чинного на час спору), згідно з якою вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
Оскільки вимоги до позичальника і майнового поручителя ОСОБА_1 вважаються погашеними, то нараховувати суми, передбачені статтею 625 ЦК України, є безпідставним, оскільки немає суми, на яку б їх нараховували.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваних судових рішеннях, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судами, а переоцінювати докази Верховний Суд не може в силу закону.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, розподіл судових витрат за подання відповідної касаційної скарги Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року у частині позовних вимог публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець