Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 490/8870/17

провадження № 61-20499св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Фермерське господарство «Богданов і сини»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції

у Миколаївській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фермерського господарства «Богданов і сини» на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2019 року у складі судді

Чулупа О. С. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Серебрякової Т. В., Галущенка О. І., Лисенка П. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року Фермерське господарство «Богданов і сини» (далі -

ФГ «Богданов і сини») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції

у Миколаївській області (далі - відділ примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Миколаївській області), про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 08 січня 2008 року у справі № 12/657/07 видано судовий наказ про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь ФГ «Богданов і сини» 327 406,36 грн, з яких: сума боргу у розмірі 218 743 грн, збитки від інфляції у розмірі 85 636 грн,

3 % річних - 19 668,88 грн, а також 3 240,48 грн - державне мито

та 118 грн - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В процесі виконання судового рішення 11 жовтня 2014 року між

ФГ «Богданов і сини» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладений договір, відповідно до умов якого боржник зобов`язався добровільно сплачувати на користь стягувача грошові кошти у розмірі

150 000 грн з урахуванням курсу долара, що станом на 11 жовтня 2014 року становить 11 583,462 доларів США, у період з 11 жовтня 2014 року

по 30 квітня 2015 року, а саме: 11 жовтня 2014 року - 20 000 грн,

до 11 листопада 2014 року - 20 000 грн, до 11 грудня 2014 року -

20 000 грн, до 11 січня 2015 року - 20 000 грн, до 11 лютого 2015 року -

20 000 грн, до 11 березня 2015 року - 20 000 грн, у строк до 11 квітня

2015 року - 20 000 грн, до 30 квітня 2015 року - 10 000 грн.

Вказувало, що відповідно до пункту 13 зазначеного договору сторони дійшли згоди, що підписання цього договору не є підставою для закінчення виконавчого провадження № 35281356, прийнятого до виконання головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС ГТУЮ

у Миколаївській області та зняття арешту з майна.

При цьому станом на 11 жовтня 2014 року загальна сума заборгованості складала 287 970,62 грн, залишок заборгованості, без врахування суми

у розмірі 150 000, становив 137 970,62 грн.

Зазначало, що ОСОБА_1 умови договору від 11 жовтня 2014 року виконав невчасно а не в повному обсязі, оскільки здійснював сплату заборгованості без урахування зміни курсу валюти.

Вважало, що враховуючи курс долара США до гривні на 11 вересня

2017 року, який становив 26,073 грн, відповідач повинен був сплатити 337 733,27 грн, проте сплатив лише 150 000 грн, залишок несплаченої суми становить 187 733,22 грн.

Вказувало, що 26 січня 2017 року було припинено діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Ураховуючи зазначене та уточнені позовні вимоги ФГ «Богданов і сини» просило суд стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі

377 410,47 грн, а саме:

82 420 грн - заборгованість за договором від 11 жовтня 2014 року (курсова різниця);

47 550,69 грн - проценти за користування коштами у розмірі 82 420 грн відповідно до положень статті 536 ЦК України;

29 704,17 грн - інфляційні втрати за період з 01 червня 2015 року

по 01 червня 2018 року за користування коштами у розмірі 82 420 грн.

7 431,35 грн - три проценти річних за період з 01 червня 2015 року

по 01 червня 2018 року за користування коштами у розмірі 82 420 грн;

514,84 грн - три проценти річних за період з 02 червня 2018 року

по 15 серпня 2018 року за користування коштами у розмірі 82 420 грн;

119 565,34 грн - інфляційні збитки за користування коштами у розмірі 137 970,62 грн;

12 440,03 грн - три проценти річних за користування коштами у розмірі 137 970,62 грн;

77 784,10 грн - проценти за користування коштами у розмірі 137 970,62 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 січня

2019 року позов ФГ «Богданов і сини» задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ФГ «Богданов і сини» 12 417,36 грн

як компенсацію в процентах за користування грошовими коштами,

та 50 096,91 грн як компенсацію інфляційних втрат.

У решті вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно з рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08 січня 2008 року відповідач мав грошове зобов`язання перед позивачем, яке вчасно не виконав, а отже, вимоги позивача про стягнення компенсації заборгованості у зв`язку із інфляцією та компенсації 3 % річних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення коштів у сумі 187 733,22 грн як різниці суми заборгованості, визначеної в договорі від 11 жовтня 2014 року, за курсом долара США до гривні, та суми, сплаченої боржником на момент повного розрахунку за договором, то суд дійшов висновку, що такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки згідно з договором купівлі-продажу

від 27 листопада 2001 року, яким визначено зобов?язання відповідача і за яким виносилося рішення господарського суду, встановив валюту зобов?зання - гривню. Рішення господарського суду про стягнення заборгованості також винесено в гривні. В самому договорі від 11 жовтня 2014 року валюта виконання зобов?язання - гривня, тобто розрахунки між сторонами проводяться в гривні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року апеляційну скаргу ФГ «Богданов і сини» залишено без задоволення.

Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 25 січня

2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши, що рішення суду, яким стягнуто заборгованість з відповідача на користь позивача, не виконувалось, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 відповідно до статті 625 ЦК України інфляційних витрат та 3 % річних.

Позивач визначив заборгованість у національній валюті - гривні, погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто з боржника, а отже, у позивача відсутні підстави для стягнення курсової різниці.

Короткий міст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду,

ФГ «Богданов і сини», посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати

в частині відмовлених позовних вимог, змінити резолютивну частину рішення, виклавши її у такій редакції: стягнути із ОСОБА_1 на користь ФГ «Богданов і сини»:

суму боргу за договором від 11 жовтня 2014 року у розмірі 82 420 грн;

- проценти за користування коштами відповідно до статті 536 ЦК України

у розмірі 51 442,88 грн;

- інфляційні втрати за період з 01 червня 2015 року по 01 червня 2018 року та з 01 липня 2018 року по 01 листопада 2018 року -38 127,49 грн;

- 3 % річних за період з 01 червня 2015 року по 01 червня 2018 року -7 431,35 грн;

- 3 % річних за період з 02 червня 2018 року по 21 листопада 2018 року - 1 171,94 грн;

суму боргу за договором від 20 листопада 2017 року:

-інфляційні збитки за період з грудня 2014 року по листопад 2017 року (включно) - 119 565,34 грн;

- 3 % річних за період з 20 листопада 2014 року по 20 листопада 2017 року - 12 440,03 грн;

- відсотки за неправомірне користування коштами та їх утримання у період з 20 листопада 2014 року по 21 листопада 2117 року - 77 784,10 грн;

- інфляційні збитки за період з грудня 2017 року по жовтень 2018 року (включно) - 12 748,49 грн;

- 3 % річних за період з 21 листопада 2017 року по 21 листопада 2018 року - 4 150,46 грн;

- відсотки за неправомірне користування коштами та їх утримання в період з 21 листопада 2017 року по 21 листопада 2018 року - 23 116,70 грн.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 19 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог є незаконними, судом не досліджено умови договорів, укладених між сторонами, та, перевищуючи повноваження, суд зробив власні розрахунки, виклавши їх у судовому рішенні, які, проте не відповідають умовам договорів, без урахування помісячних платежів та еквіваленту курсу долара США до гривні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08 січня 2008 року стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь

ФГ «Богданов і сини» 218 743 грн боргу, 85 636 грн збитків від інфляції, 19 668,88 грн - 3 % річних, 3 240,48 грн держмита та 118 грн витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 142).

14 квітня 2008 року на виконання вищевказаного рішення Господарським судом Миколаївської області видано судовий наказ (а.с. 24).

Згідно з листом відділу державної виконавчої служби Єланецького районного управління юстиції у Миколаївській області від 14 листопада 2013 року № 6370 фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 проінформовано, що відкрито виконавче провадження про стягнення

з нього на користь ФГ «Богданов і сини» боргу у розмірі 327 406,36 грн.

Від реалізації майна 19 січня 2010 року перераховано стягувачу 8 839,31 грн.

23 грудня 2009 року виконавче провадження завершено за пунктом 10 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий документ направлено до відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції (а.с. 63).

Відповідно до листа від 09 грудня 2013 року № 02.1-24/10968 Управління ДВС ГТУЮ у Миколаївській області за виконавчим провадженням

№ 35281356 з примусового виконання наказу № 12/657/07, виданого

14 квітня 2008 року Господарським судом Миколаївської області, станом

на 09 грудня 2013 року стягнуто та перераховано на користь стягувача

ФГ «Богданов і сини» кошти у сумі 39 435,74 грн, які надійшли від реалізації майна ОСОБА_1 (а.с. 64).

30 травня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу. Цією постановою

ФГ «Богданов і сини» як стягувачу передано комплекс по переробці сільгосппродукції, в розібраному стані, загальною вартістю 8 930 грн, належний боржнику ОСОБА_1 (а.с. 68-69).

11 жовтня 2014 року між ФГ «Богданов і сини» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , що є сторонами виконавчого провадження № 35281356, укладений договір, відповідно до умов якого боржник зобов`язався добровільно сплачувати на користь стягувача грошові кошти, залишок від суми боргу у розмірі 150 000 грн, з урахуванням курсу долара, що станом на 11 жовтня 2014 року становить 11 583,462 доларів США,

у період з 11 жовтня 2014 року по 30 квітня 2015 року (а.с. 70-71).

20 листопада 2017 року між ФГ «Богданов і сини» та ОСОБА_1 ,

що є сторонами виконавчого провадження № 35281356, укладений договір, відповідно до умов якого боржник добровільно зобов`язався сплатити на користь стягувача грошові кошти у розмірі 137 970,62 грн у період

з 20 листопада 2017 року по 01 червня 2018 року (а.с. 83-84).

12 липня 2018 року до відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Миколаївській області представник ФГ «Богданов і сини» подав заяву про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення Господарського суду Миколаївської області від 08 січня 2008 року.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Миколаївській області від 14 серпня 2018 року закрито виконавче провадження ВП № 35281356 з примусового виконання наказу № 12/657/07, виданого 14 квітня 2008 року Господарським судом Миколаївської області про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь ФГ «Богданов і сини» 218 743,00 грн боргу,

85 636,00 грн збитків від інфляції, 19 668,88 грн річних, 3 240,48 грн держмита, та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що в цілому становить 327 406,36 грн.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив

на касаційну скаргу, у якому зазначає, що касаційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню. Вважає, що оскаржувані судові рішення

є законними та обґрунтованими.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ФГ «Богданов і сини» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08 січня 2008 року стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь ФГ «Богданов і сини» 218 743,00 грн боргу,

85 636,00 грн збитків від інфляції, 19 668,88 грн - 3 % річних, 3 240,48 грн держмита та 118,00 грн витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 142).

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Миколаївській області від 14 серпня 2018 року закрито виконавче провадження ВП № 35281356 з примусового виконання наказу № 12/657/07, виданого 14 квітня 2008 року Господарським судом Миколаївської області, про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь ФГ «Богданов і сини» 218 743,00 грн боргу,

85 636,00 грн збитків від інфляції, 19 668,88 грн - 3 % річних, 3 240,48 грн держмита, та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що в цілому становить 327 406,36 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється

від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання

і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз норм статей 525 526 599 611 625 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, передбаченої статтею 625 цього Кодексу.

Наявність судового рішення про стягнення боргу не позбавляє позивача права на стягнення з відповідача інфляційних втрат за користування грошовими коштами на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Отже, стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності

за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до статті 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене

у грошовій одиниці України - гривні.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, встановивши, що позовні вимоги ФГ «Богданов і сини» про стягнення компенсації суми заборгованості у зв`язку із інфляцією та компенсації 3 % річних обґрунтовані та підлягають задоволенню, правильно посилався на те, що ФГ «Богданов і сини» звернулося до господарського суду з позовом про стягнення боргу, інфляційних втрат та 3 % річних, визначивши заборгованість у національній валюті - гривні, а тому у позивача відсутні підстави для стягнення курсової різниці, оскільки зобов`язання визначено

у національній валюті, у якій і прийнято його виконання.

Згідно з договором купівлі-продажу від 27 листопада 2001 року, який визначав зобов?язання відповідача і за яким виносилося рішення господарського суду, визначає валюту зобов?язання - гривню. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 08 січня 2008 року про стягнення заборгованості також винесено в гривні. У самому договорі

від 11 жовтня 2014 року валюта виконання зобов?язання - гривня, тобто розрахунки між сторонами проводяться у гривні.

Відповідно до частини першої статті 434 ЦПК України мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.

За змістом договорів від 11 жовтня 2014 року та від 20 листопада

2017 року сторонами договору є сторони виконавчого провадження

№ 35281356 по виконанню судового наказу, виданого на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області від 08 січня 2008 року у справі

№ 12/657/07. Сторони домовилися про розстрочення платежів суми боргу

з урахуванням курсу долара. Матеріали справи не містять інформації про те, що вказані договори були передані для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.

Ураховуючи, що відповідач сплатив у рахунок погашення заборгованості кошти в належній сумі, зазначеній у судовому рішенні і договорі,

то правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів у розмірі

187 733,22 грн.

Також суди попередніх інстанцій правильно вважали, що не підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення процентів за користування зазначеними коштами, інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 82 420 грн, оскільки вони похідні від вимоги про стягнення заборгованості за основною сумою.

Відповідно до частини другої статті 536 ЦК України розмір процентів

за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що розмір процентів

за користування грошовими коштами в укладеному між сторонами договорі купівлі-продажу від 27 листопада 2001 року не встановлено, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства «Богданов і сини» залишити без задоволення.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 січня

2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк