Постанова

Іменем України

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 493/1538/16-ц

провадження № 61-13313св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Балтський Хлібороб», Приватне підприємство «Левчик»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - сектор державної реєстрації юридичного відділу Балтської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтський Хлібороб» на рішення Балтського районного суду Одеської області, у складі судді Тітової Т. П., від 12 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Черевка П. М., від 05 червня 2019 року та Приватного підприємства «Левчик» на рішення Балтського районного суду Одеської області, у складі судді Тітової Т. П., від 12 жовтня 2018 року, додаткове рішення Балтського районного суду Одеської області, у складі судді Тітової Т. П., від 17 жовтня 2018 року та постанови Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Черевка П. М., від 05 червня 2019 року.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із окремими позовами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтський Хлібороб» (далі - ТОВ «Балтський Хлібороб», товариство), Приватного підприємства «Левчик» (далі - ПП «Левчик», підприємство), третя особа - сектор державної реєстрації юридичного відділу Балтської міської ради, про визнання недійсними (нікчемними) договорів оренди землі, визнання недійсними та скасування їх державної реєстрації, зобов`язання повернути земельні ділянки.

Позовні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивовані тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належать дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - кадастровий номер 5120682200:01:002:0153, площею 2,92 га та кадастровий номер 5120682200:01:001:0334, площею 0,9499 га, що розташовані на території Кармалюківської сільської ради Балтського району Одеської області, а ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5120682200:01:001:0335 площею 0,9501 га, що розташована на території Кармалюківської сільської ради Балтського району Одеської області.

У 2016 році їм стало відомо, що існують договори оренди вказаних земельних ділянок, підпис під якими вони не вчиняли, що підтверджується відповідними висновками судових почеркознавчих експертиз.

Позивачі стверджують, що не укладали та не підписували з відповідачами ніяких договорів, у тому числі і договорів оренди вказаних земельних ділянок.

Відповідачі впродовж тривалого часу, з 2015 року, незаконно захопили, обробляють та утримують зазначені земельні ділянки.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд визнати недійсними укладені від їх імені із ТОВ «Балтський хлібороб» та ПП «Левчик» договори оренди, із скасуванням їх державної реєстрації і зобов`язання відповідачів повернути їм зазначені вище земельні ділянки.

Короткий зміст ухвал та рішення суду першої інстанції

Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 30 березня 2018 року справи за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ПП «Левчик» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ТОВ «Балтський хлібороб», ПП «Левчик», Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання договорів оренди земельних ділянок та їх державної реєстрації недійсними та за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Балтський хлібороб» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння об`єднано в одне провадження.

Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 18 квітня 2018 року виключено Головне управління Держгеокадастру в Одеській області із числа відповідачів у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ПП «Левчик» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ТОВ «Балтський хлібороб», ПП «Левчик», Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання договорів оренди земельних ділянок та їх державної реєстрації недійсними та за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Балтський хлібороб» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння і залучено до участі у справі за вказаними позовами в якості третьої особи сектор державної реєстрації юридичного відділу Балтської міської ради.

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2018 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Поновлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк для звернення до суду з позовною вимогою про визнання оспорюваних договорів оренди землі недійсними. Визнано недійсними:

- договір оренди за 2015 рік (без дати), кадастровий номер 5120682200:01:002:0153, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Балтський хлібороб»;

- договір оренди від 25 квітня 2015 року земельної ділянки, кадастровий номер 5120682200:01:001:0334, укладений між ОСОБА_1 та ПП «Левчик»;

- договір оренди від 25 квітня 2015 року земельної ділянки, кадастровий номер 5120682200:01:001:0335, укладений між ОСОБА_2 та ПП «Левчик».

Визнано недійсною та скасовано державну реєстрацію:

- договору оренди за 2015 рік, кадастровий номер 5120682200:01:002:0153, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Балтський хлібороб»;

- договору оренди від 25 квітня 2015 року земельної ділянки, кадастровий номер 5120682200:01:001:0334, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Левчик»;

- договору оренди від 25 квітня 2015 року земельної ділянки, кадастровий номер 5120682200:01:001:0335, укладеного між ОСОБА_2 та ПП «Левчик».

Зобов`язано ТОВ «Балтський Хлібороб» та ПП «Левчик» із складанням відповідних актів повернути ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належні їм на праві приватної власності земельні ділянки, кадастровий номер 5120682200:01:002:0153, кадастровий номер 5120682200:01:001:0334, кадастровий номер 5120682200:01:001:0335.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Балтського районного суду Одеської області від 17 жовтня 2018 року стягнуто з ПП «Левчик» на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 15 886,68 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні договори оренди, укладені від імені позивачів, підписано не ними, їх було укладено без волевиявлення позивачів, а тому суд дійшов висновку про їх недійсність на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України, оскільки договори оренди вони не підписували і нікого на це не уповноважували.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановами Одеського апеляційного суду від 05 червня 2019 року основне та додаткове рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевим судом всебічно та повно з`ясував обставини, які мають значення для справи, досліджено у судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, надано їм правильну оцінку.

При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для частково задоволення заявлених позовних вимог, оскільки спірні договори оренди землі укладені без дотримання вимог закону, а саме правочини не підписані орендодавцями, без їх вільного волевиявлення та домовленості щодо істотних умов договорів, що підтверджується висновками судових почеркознавчих експертиз.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи

У липні 2019 року ТОВ «Балтський Хлібороб» подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Балтського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 червня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ТОВ «Балтський Хлібороб», посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У серпні 2019 року ПП «Левчик» подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Балтського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2018 року, додаткове рішення Балтського районного суду Одеської області від 17 жовтня 2018 року та постанови Одеського апеляційного суду від 05 червня 2019 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Також ПП «Левчик» просить скасувати ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 30 березня 2018 року про об`єднання позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в одне провадження.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ТОВ «Балтський Хлібороб» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з`ясували обставини справи. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд дійшов безпідставного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог. Судом не було враховано положення статті 1158 ЦК України, не прийнято до уваги факт виконання сторонами договірних правовідносин.

Касаційна скарга ПП «Левчик» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з`ясували обставини справи. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд дійшов безпідставного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовних вимог.

Місцевим судом не було враховано положення статті 1158 ЦК України, не прийнято до уваги факт виконання сторонами договірних правовідносин, не правильно вирішено питання про розподіл судових витрат.

Місцевим та апеляційним судом неправомірно відмовлено у допиті свідка ОСОБА_3 .

Крім того, апеляційним судом не вирішено питання щодо оскарження ухвали місцевого суду про об`єднання справ.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15 серпня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «Балтський Хлібороб».

21 жовтня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПП «Левчик» та вирішено питання про поновлення ПП «Левчик» процесуального строку, передбаченого на подання касаційної скарги на рішення суду.

11 грудня 2019 року ухвалою Верховного Суду відмовлено ПП «Левчик» у задоволенні клопотання про зупинення дії рішення Балтського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2018 року та постанови Одеського апеляційного суду від 05 червня 2019 року у частині, що стосується позовних вимог до ПП «Левчик».

29 січня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві приватної власності належать дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - кадастровий номер 5120682200:01:002:0153, площею 2,92 га та кадастровий номер 5120682200:01:001:0334, площею 0,9499 га, що розташовані на території Кармалюківської сільської ради Балтського району Одеської області.

ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5120682200:01:001:0335, площею 0,9501 га, що розташована на території Кармалюківської сільської ради Балтського району Одеської області.

У 2015 році (без дати) між ОСОБА_1 та ТОВ «Балтський хлібороб» укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,92 га (т.1, а.с. 5-7).

25 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та ПП «Левчик» укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,9499 га (т.2, а.с. 6-7).

25 квітня 2015 року між ОСОБА_2 та ПП «Левчик» укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,9501 га (т.2, а.с. 47-48).

Зазначені договори зареєстровано у Реєстраційній службі Балтського районного управління юстиції в Одеській області (т.1, а.с. 4, т.2, а.с. 8, 49).

Звертаючись до суду, позивачі стверджували, що вказаних договорів оренди землі вони не підписували, згоди на їх укладення не надавали, а також нікому не передавали повноважень за довіреністю на підписання договорів оренди та акта приймання-передачі земельних ділянок. Підписи у договорах оренди виконано не ними.

Висновком судової почеркознавчої експертизи № 17-2005 від 03 листопада 2017 року, проведеною судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Волошиною А. П., встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у наданому на експертизу договорі оренди земельної ділянки від 25 квітня 2015 року, розміщений у розділі «Орендодавець» на ліній графлення, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_2 у наданому на експертизу договорі оренди земельної ділянки від 25 квітня 2015р., розміщений у розділі «Орендодавець» на ліній графлення, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою (т.2, а.с. 137-139).

Висновком судової почеркознавчої експертизи № 17-2196/01 від 01 грудня 2017 року, проведеною судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Волошиною А. П., встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди земельної ділянки за 2015 рік, розміщений у нижній частині третього аркушу досліджуваного документу у розділі «Орендодавець» у графі «Підпис», праворуч друкованого тексту « ОСОБА_1 », виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (т.1, а.с. 220-223).

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що при розпаюванні землі були виділені частки землі позивачам, але вони довго не оформляли свої земельні частки, і тоді ОСОБА_3 за довіреністю оформила всі документи на позивачів. ОСОБА_1 особисто отримав договір оренди, але даний договір за нього підписала вона, довіреності на підписання вказаних договорів позивачі їй не надавали. Після укладання даних договорів позивачі два роки отримували орендну плату. Дані договори оренди складала та видавала вона, а відомості з отримання орендної плати складає ПП «Левчик». З ПП «Левчик» вона у трудових відносинах не знаходиться.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні засвідчила, що дві земельні ділянки позивачів обробляє на даний момент ПП «Левчик». Їй не відомо, що між позивачами та ПП «Левчик» є домовленість з приводу даних земельних ділянок. Керівництво ПП «Левчик» не зверталося до неї з приводу підписання договорів оренди, а тільки просили номер телефону ОСОБА_1 . Позивачі наразі бажають самі обробляти свої земельні ділянки, тому і виникла необхідність у подачі даного позову. ОСОБА_1 ніякої довіреності на її ім`я їй не видавав.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні засвідчила, що в період укладання договорів оренди працювала землевпорядником у сільській раді. Їй відомо, що між позивачами та ПП «Левчик» була домовленість про те, що вони передадуть отриманні ними земельні ділянки в оренду ПП «Левчик», після того як вони допоможуть їм оформити земельні ділянки. Вона не була присутня при укладенні між ними спірних договорів оренди.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»№ 460-IX від 15 січня 2020 року, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, визначено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За вказаних обставин тут і надані положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про оренду землі», оренда - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статей 16, 18, 19 Закону України «Про оренду землі» договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації у порядку, встановленому законом. Строк дії договору оренди визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Відповідно до положень статей 78 152 153 Земельного кодексу України, статті 319 ЦК України, власник має право володіти, користуватися і розпоряджатися земельною ділянкою на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

Згідно із статтею 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки та приступати до використання земельної ділянки виникають тільки після державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судами встановлено, що на момент укладення оспорених договорів оренди землі волевиявлення позивачів не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, оскільки спірні правочини підписані не ними.

Отже, у місцевого суду, враховуючи висновки проведених у справі почеркознавчих експертиз, були наявні підстави для визнання спірних правочинів недійсними та зобов`язання відповідачів повернути власникам їх земельні ділянки, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договорів оренди з ТОВ «Балтський Хлібороб» та ПП «Левчик» не підписували та нікого на це не уповноважували.

Вказані обставини ТОВ «Балтський Хлібороб» та ПП «Левчик» не заперечувались та не спростовувались.

Посилання заявників у касаційних скаргах на неврахування судами положень статті 1158 ЦК України, яка передбачає право на вчинення дій у майнових інтересах іншою особою без її доручення, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з таких міркувань.

За правилами статті 1158 ЦК України якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення.

Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов`язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Якщо особа, яка розпочала дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, не має можливості повідомити про свої дії цю особу, вона зобов`язана вжити усіх залежних від неї заходів щодо попередження, усунення або зменшення невигідних майнових наслідків для іншої особи. Особа, яка вчиняє дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов`язана взяти на себе всі обов`язки, пов`язані із вчиненням цих дій, зокрема обов`язки щодо вчинених правочинів.

Зобов`язання, що виникають із вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення врегульовано главою 79 ЦК України (статті 1158 - 1160 ЦК України).

Правовим регулюванням глави 79 ЦК України охоплюються відносини щодо: 1) рятування чужого майна; 2) ведення чужих справ без доручення.

Оскільки діяльність без доручення іншої особи є втручанням у сферу її майнових інтересів, то ЦК України встановлює, що це можливе лише за умови, що цим інтересам загрожує небезпека. Оскільки за наявності цих умов вчинення дій у чужих інтересах без доручення санкціонується ЦК України, то така діяльність є правомірною дією. Саме такі правомірні дії є підставою виникнення зобов`язань внаслідок вчинення дій в інтересах іншої особи без її доручення.

Водночас відповідно до положень статті 1158 ЦК України під вчиненням дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення розуміється недоговірне зобов`язання, що виникає у силу навмисного здійснення особою добровільних, необхідних, доцільних юридичних та/або фактичних дій в інтересах іншої особи.

Доводи касаційної скарги ПП «Левчик» про те, що місцевим та апеляційним судами було відмовлено у допиті свідка ОСОБА_3 є необґрунтованими.

Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 08 серпня 2018 року було задоволено клопотання ПП «Левчик» про виклик свідків, викликано у судове засідання в якості свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6

ПП «Левчик» звертає увагу на те, що ОСОБА_3 не змогла прибути у судове засідання для дачі пояснень за станом здоров`я, про що до місцевого суду було надано медичну картку ОСОБА_3 , але суд вказану медичну документацію до уваги не взяв через нечитабельність почерку лікаря.

Неприбуття свідка у судове засідання для дачі пояснень (з будь-яких обставин) не є підставою, яка унеможливлює продовження розгляду справи. Саме на особу, яка заявляє відповідне клопотання про виклик свідка, покладено обов`язок забезпечення явки цього свідка.

До того ж заявник ПП «Левчик» не був позбавлений можливості надати до суду нотаріально посвідчені письмові пояснення свідка у випадку неможливості явки останнього у судове засідання за станом здоров`я.

У поданій апеляційній скарзі ПП «Левчик» просив апеляційний суд також викликати та допитати в якості свідка ОСОБА_3

05 червня 2019 року у судовому засіданні протокольною ухвалою було відмовлено у задоволенні клопотання про виклик свідків.

Пунктом 6 частини першої статті 365 ЦПК України визначено, що суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача.

Положеннями пункту 6 частини першої статті 365 ЦПК України передбачено право, а не обов`язок апеляційного суду щодо вирішення питання про виклик свідків.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апеляційний суд може встановлювати нові обставини лише у тому разі, коли їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність та допустимість доказів), які особа не мала можливості подати суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, чи неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або можуть бути перевіреними судом апеляційної інстанції доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням встановленого порядку (наприклад, із порушенням порядку допиту свідків).

У разі надання для дослідження нових доказів, заявлення клопотання про виклик свідків, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші учасники процесу мають право висловити свою думку щодо цих доказів у засіданні суду апеляційної інстанції.

Надання особою, яка бере участь у справі, до суду апеляційної інстанції доказів, які вона без поважних причин не надала суду першої інстанції, виключає можливість їх прийняття і дослідження судом апеляційної інстанції та розцінюється як процесуальний недогляд або зловживання правом цієї особи.

Враховуючи наведене та беручи до уваги наявну можливість подання письмових пояснень свідка ОСОБА_3 під час розгляду справи у суді першої інстанції, апеляційний суд мав право відхилити заявлене клопотання про виклик свідків.

Щодо доводів касаційної скарги заявника про неврахування вимоги апеляційної скарги ПП «Левчик» про оскарження ухвали місцевого суду про об`єднання позовів від 30 березня 2018 року, то, вирішуючи питання про об`єднання позовних вимог в одне провадження, суд першої інстанції діяв у межах повноважень та з дотриманням положень статті 188 ЦПК України.

Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Верховний Суд вважає, що об`єднання позовів у цій справі було доцільним, враховуючи пов`язаність позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ТОВ «Балтський Хлібороб» та ПП «Левчик».

Положеннями частини другої статті 188 ЦПК України визначено, що суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами:одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; одного й того самого позивача до різних відповідачів; різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Неврахування апеляційним судом доводів заявника щодо оскарження ухвали місцевого суду про об`єднання позовів, викладених в апеляційній скарзі ПП «Левчик», з урахуваннях фактичних обставин справи та за відсутності достатньо обґрунтованих інших підстав, не може слугувати підставою для скасування правильних по суті судових рішень.

Водночас заявник не позбавлений права та можливості звернутися до апеляційного суду з клопотанням про ухвалення додаткового рішення з цього питання.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд першої інстанції виконав вимоги статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.

Апеляційний суд відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

За правилами частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 402 409 410 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтський Хлібороб» та Приватного підприємства «Левчик» залишити без задоволення.

Рішення Балтського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 червня 2019 року, додаткове рішення Балтського районного суду Одеської області від 17 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька СуддіА. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська