Постанова

Іменем України

26 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 495/1401/19

провадження № 61-12431св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області,

відповідачі: ОСОБА_1 , Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, правонаступником якої є Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Семиженка Г. В., Приходько Л. А., Склярської І. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_1 , Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (далі - Затоківська селищна рада), правонаступником якої є Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - Кароліно-Бугазька сільська рада), про визнання рішення селищної ради незаконним, визнання свідоцтва про право власності недійсним.

Позовна заява прокурора мотивована тим, що Білгород-Дністровською місцевою прокуратурою Одеської області виявлено схему земельних оборудок на території смт Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області, пов`язаної із виведенням земель комунальної власності територіальної громади Затоківської селищної ради на користь приватних осіб. Встановлено, що 12 листопада 2004 року між товариством

з обмеженою відповідальністю «Кимстрой» (далі - ТОВ «Кимстрой»)

та Затоківською селищною радою було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 2,3 га, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт Затока, Лиманський курортний район, для будівництва оздоровчо-розважального комплексу, який

у подальшому 02 квітня 2013 року було розірвано на підставі рішення Господарського суду Одеської області у справі № 495/439/13-г.

У подальшому на підставі технічної документації із землеустрою

щодо поділу та об`єднання земельних ділянок із земель, наданих

раніше у користування ТОВ «Кимстрой», проведено державну реєстрацію земельних ділянок по

АДРЕСА_1 . Після державної реєстрації земельних ділянок Затоківською селищною радою 29 грудня 2014 року прийнято рішення про відведення вказаних земельних ділянок у власність приватних осіб.

Так, рішенням Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2727 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку, площею 0,0300 га, (кадастровий номер 5110300000:02:005:0046) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 .

Згодом державним реєстратором реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області

за результатами розгляду документів, поданих ОСОБА_1 для оформлення права власності, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32675782, щодо земельної ділянки, площею 0,0300 га, для індивідуального дачного будівництва за адресою:

АДРЕСА_2 .

Прокурор вважав, що право власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 набуто з порушенням вимог земельного законодавства,

а саме статей 79-1 118 ЗК України, так як земельну ділянку було передано без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки

у власність.

З огляду викладене, перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури просив суд:

- визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня

2014 року № 2727 «Про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, площею 0,0300 га, (кадастровий номер 5110300000:02:005:0046) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 »;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32675782, від 26 січня 2015 року щодо земельної ділянки, площею 0,0300 га, для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 .

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області

від 05 квітня 2021 року клопотання керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області про заміну позивача його правонаступником задоволено. Залучено до участі у справі Білгород-Дністровську окружну прокуратуру Одеської області, як правонаступника позивача - Білгород-Дністровська місцева прокуратура Одеської області.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області

від 22 листопада 2021 року у складі судді Прийомової О. Ю. позов першого заступника керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури задоволено.

Визнано незаконним рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської областівід 29 грудня 2014 року № 2727 «Про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, площею

0,0300 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0046, для індивідуального дачного будівництва за адресою:

АДРЕСА_2 ».

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 3267782, від 26 січня 2015 року щодо земельної ділянки, площею 0,0300 га, для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що наявні правові підстави для задоволення позову, оскільки вважав, що спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення, проте передана ОСОБА_1 у власність для ведення індивідуального дачного будівництва, тобто відбулася зміна цільового виду використання землі

з порушенням встановленого порядку встановлення та зміни цільового призначення. При цьому рішення щодо зміни виду використання спірної земельної ділянки уповноваженим органом не ухвалювалося та відповідна землевпорядна документація не розроблялася, а звернення прокурора в інтересах держави з цим позовом відповідає критерію законності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 листопада

2021 року скасовано. У задоволенні позову першого заступника керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури відмовлено.

Скасовуючи рішення міськрайонного суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що зміна використання земельної ділянки з виду «Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення» на вид використання «Для індивідуального дачного будівництва» не призводить до зміни цільового призначення земельної ділянки, оскільки відбувається у межах однієї категорії земель

(землі рекреаційного призначення), тому потреби у виготовлені нової землевпорядної документації немає. Отже, зміна цільового виду використання спірної земельної ділянки в межах її цільового призначення

є законною. При цьому матеріали справи не містять доказів порушення Генерального плану смт Затока зміною виду використання спірної земельної ділянки її власником в межах її цільового призначення.

Крім того, у разі задоволення позову прокурора, за умови його обґрунтованості, спірна земельна ділянка залишилася б у володінні відповідача, отже заявлений прокурором до застосування спосіб захисту

не є ефективними, оскільки не може відновити право, на яке він претендує, а обрання неналежного способу захисту прав є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі заступник керівника Одеської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а справи направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової

палати Касаційного цивільного суду від 30 березня 2023 року справу

за позовом першого заступника керівника Білгород-Дністровської

окружної прокуратури до ОСОБА_1 , Затоківської селищної ради, правонаступником якої є Кароліно-Бугазька сільська рада, про визнання рішення селищної ради незаконним, визнання свідоцтва про право власності недійсним, за касаційною скаргою заступника керівника

Одеської обласної прокуратури на постанову Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2022 рокупризначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратуримотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив усіх обставин справи, не врахував, що на час прийняття Затоківською селищною радою оспорюваного рішення від 29 грудня 2014 року земельна ділянка у попереднього землекористувача - ТОВ «Кимстрой» не вилучалася, тому селищна рада не мала права надавати спірну земельну ділянку

у власність ОСОБА_1 . При цьому рішення Господарського суду Одеської області від 02 квітня 2013 року у справі № 495/439/13-г набрало законної сили лише 01 лютого 2016 року, а в подальшому було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 30 червня 2016 року

з направлення справи на новий розгляд. При новому розгляді справи

№ 495/439/13-г рішенням Господарського суду Одеської області

від 26 лютого 2019 року, що набрало законної сили, у задоволені позову прокурора в інтересах Затоківської селищної ради до ТОВ «Кимстрой» про розірвання договору оренди землі та зобов`язання звільнити земельну ділянку, площею 2,3 га, відмовлено. Таким чином, на час ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваного рішення у цій справі договір

оренди земельної ділянки від 12 листопада 2004 року, що укладений

між Затоківською селищною радою та ТОВ «Кимстрой», був чинним. Отже, передача у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки відбулося незаконно, а недотримання порядку набуття права власності на землю з боку хоча б однієї зі сторін є порушенням земельного законодавства. Крім того, апеляційним судом не враховано, що цільове призначення земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ТОВ «Кимстрой», значилось як - будівництво та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Після поділу цієї земельної ділянки Затоківська селищна рада мала розпорядитись відповідно до цього самого цільового призначення, а не передавати земельну ділянку у власність для індивідуального дачного будівництва. У зв`язку з цим, у даному випадку має місце формування нової земельної ділянки (з іншими межами, конфігурацією, площею та цільовим призначенням), що в свою чергу вимагає виготовлення такого виду документації із землеустрою, як проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому відведення земельних ділянок у власність громадян з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва безпосередньо суперечить містобудівній документації,

згідно з якою спірні земельні ділянки відповідно до Генерального плану

смт Затока відносяться до земель рекреаційного призначення. Таким чином, порушення земельного законодавства полягає у недотриманні порядку передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 . Земельна ділянка для індивідуального дачного будівництва повинна була передаватись у власність на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а не на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Крім того, прокурором обрано належний спосіб захисту, так як він не є власником спірної земельної ділянки, а тому звернувся до суду як самостійний позивач, оскільки визначив власника земельної ділянки відповідачем, рішення якого оспорюються. У зв`язку з цим висновки апеляційного суду про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статей 387 388 ЦК України є помилковими, так як лише власник має право витребовувати майно із чужого незаконного володіння.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшов відзивОСОБА_1

на касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури,

в якому зазначено, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12 листопада 2004 року між Затоківською селищною радою та

ТОВ «Кимстрой» укладено договір оренди земельної ділянки,

загальною площею 2,3 га, строком на 25 років для будівництва

оздоровчо-розважального комплексу, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт Затока, Лиманський курортний район.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02 квітня 2013 року

у справі № 916/439/13-г розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений 12 листопада 2004 року між Затоківською селищною радою та

ТОВ «Кимстрой», зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди за № 04.04.506.00006 від 23 листопада 2004 року. Зобов`язано ТОВ «Кимстрой» звільнити земельну ділянку, площею 2,3 га, вартістю 5 737 580 грн, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 грудня 2014 року Затоківською селищною радою прийнято рішення

№ 2727, згідно з якого ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку, площею 0,0300 га, (кадастровий номер 5110300000:02:005:0033) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з листа Затоківської селищної ради від 05 лютого 2018 року

№ 55/01-27 на сесії Затоківської селищної ради 19 грудня 2014 року

було вирішено передати громадянам у власність для індивідуального дачного будівництва земельні ділянки за адресою:

АДРЕСА_1 .

Зокрема, земельна ділянка, кадастровий номер 5110300000:02:005:0040, сформована на підставі технічної документації щодо поділу земельної ділянки, яка раніше перебувала у користуванні ТОВ «Кимстрой» згідно з договором оренди, укладеного 12 листопада 2004 року із Затоківською селищною радою, щодо земельної ділянки, площею 2,3 га, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт Затока, Лиманський курортний район, для будівництва оздоровчо-розважального комплексу, зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди за № 04.04.506.00006 від 23 листопада 2004 року (т. 1, а. с. 31-36).

У подальшому державним реєстратором реєстраційної служби

Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,0300 га, по

АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності серія та номер НОМЕР_1 , виданого 26 січня 2015 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального

та процесуального права, а доводи касаційної скарги його висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пославшись на відповідну судову практику Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що, звернувшись до суду з позовними вимогами: про визнання рішення селищної ради незаконним, визнання свідоцтва про право власності недійсним, прокурор обрав неналежний (неефективний) спосіб захисту прав.

Доводи касаційної скарги прокурора про те, що ним обрано правильний

та ефективний спосіб захисту прав держави, оскільки наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі, як було встановлено

з обставин цієї справи, унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача, не є підставою для скасування зазначеного судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 22 жовтня 2019 року у справі

№ 923/876/16 (провадження № 12-88гс19).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного

Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження

№ 12-204гс19), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

Позовна заява у цій справі подана першим заступником керівника

Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області у зв`язку із незаконним, на його думку, заволодінням земельною ділянкою комунальної власності, фізичною особою - ОСОБА_1 .

Велика Палата Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) у постанові від 23 листопада 2021 року вказувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник

з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від

того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило

у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі

№ 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року

у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Отже, вимоги про визнання незаконним рішення ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянку не відповідають належному способу захисту.

Так, для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі

№ 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (подібні висновки викладено

у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19).

Визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку (яке видане на підставі відповідного оспорюваного рішення про передачу

у власність земельної ділянки) також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року

у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Ураховуючи викладене, заявлені в цій справі першим заступником керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області позовні вимоги не відповідають належному способу захисту.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Крім того, зазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 березня 2023 року у справі № 495/1494/18, провадження № 61-11223св22.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Отже, вказані, а також інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційного суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні прокурором норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом касаційної інстанції доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до його компетенції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

При вирішенні спору апеляційний суд також зазначив, що Затоківською селищною радою не порушено положень ЗК України при передачі земельної ділянки ОСОБА_1 .

Зазначені висновки апеляційного суду стосуються виключно

дій Затоківської селищної ради й не стосуються добросовісності/ недобросовісності ОСОБА_1 , які підлягають доведенню у разі пред`явлення прокурором відповідного позову. Тому Верховний Суд не вбачає підстав для зміни/скасування постанови апеляційного суду в цій частині, так як висновки щодо неефективності позову стосуються захисту прав ОСОБА_1 , а не ради.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець