№ 495/364/17 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

26 травня 2022 року

м. Київ

справа № 495/364/17

провадження № 61-859св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Фаловської І. М. (суддя доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

особа, яка звернулася із заявою про поворот виконання рішення, Військова частина НОМЕР_1 ,позивач ОСОБА_1 ,відповідач Військова частина НОМЕР_1 ,третя особа Військова прокуратура Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, правонаступником якої є Білгород-Дністровська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону в особі Міністерства оборони України,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є.С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 ), третя особа Військова прокуратура Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, правонаступником якої є Білгород-Дністровська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону в особі Міністерства оборони України, про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та моральної шкоди.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 травня 2017 року (у складі судді Мишка В.В.) позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ВЧ НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 заборгованість за нарахованою, але не виплаченою заробітною платою (грошовому забезпеченню) у розмірі 516757,10 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2018 року (ускладі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Кононенко Н. А.) рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від10травня 2017 року скасовано.

Провадження у справі закрито.

Постановою Верховного Суду від 25 травня 2020 року (у складі колегії суддів: Сакари Н. Ю., Білоконь О. В., Осіяна О. М.) постанову Апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2018 року залишено без змін.

У березні 2019 року ВЧ НОМЕР_1 звернулася до суду із заявою про поворот виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 , третя особа Військова прокуратура Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, правонаступником якої є Білгород-Дністровська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону в особі Міністерства оборони України, про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та моральної шкоди.

В обґрунтування заяви, заявник зазначав, що оскільки рішення, яке було винесене по суті позовних вимог у справі №495/364/17 скасовано, а провадження у справі закрито, то безпідставно стягнуті з ВЧ НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 в розмірі 516747,10 грн на виконання цього рішення підлягають поверненню.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від29 грудня 2020 року (у склад судді Братків І.І.) у задоволенні заяви ВЧ НОМЕР_1 про поворот виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 травня 2017 року відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до суду саме з позовом про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, тому до цієї категорії справ, відповідно до частини другої статті 445 ЦПК України, поворот виконання не допускається, окрім випадку, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача. Суд першої інстанції зауважив, що під час розгляду судом заяви про поворот виконання рішення про стягнення заробітної плати окремим предметом доказування є ухвалення судом рішення на підставі підроблених документів або на завідомо неправдивих відомостях позивача. Разом з тим, заявником не надано суду доказів того, що рішення суду було ухвалено на підставі підроблених документів або на завідомо неправдивих відомостях заявника.

Постановою Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від29грудня 2020 року скасовано.

У порядку повороту виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 травня 2017 року у справі №495/364/17 та з урахуванням судових витрат стягнуто на користьВЧ НОМЕР_1 із ОСОБА_1 516747,10 грн та 5167,47 грн, а також судові витрати у розмірі 2270 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що предметом цього спору є стягнення грошових сум, які виникли з приводу проходження та звільнення з публічної служби, спірні правовідносини схожі за змістом, але не є трудовими, а тому висновок суду першої інстанції про те, що у цій справі, відповідно до частини другої статті 445 ЦПК України, поворот виконання не допускається, є помилковим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, зокрема, порушення судами норм процесуального права.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що апеляційний суд залишив поза увагою обставини, встановлені ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 15 липня 2015 року у цивільній справі № 495/1201/14-ц між тими ж сторонами, де вирішувалось питання про поворот виконання рішення суду судового наказу від 25 січня 2013 року. У цій ухвалі зазначено, що відповідно до статті52 Закону України «Про прокуратуру» грошове утримання прокурорів, слідчих, службовців, інших працівників військових прокуратур здійснюється Міністерством Оборони України. Грошове забезпечення обчислюється у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто грошове забезпечення це є заробітна плата. Спір про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати випливає із трудових правовідносин.

Також заявник вказує, що апеляційним судом всупереч пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» помилково стягнено з нього на користь відповідача судовий збір.

Доводи інших учасників справи

У травні 2022 року ВЧ НОМЕР_1 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судове рішення суду апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для його скасування відсутні.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

У квітні 2022 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 16 травня 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 травня 2017 року (у складі судді Мишка В.В.) позов ОСОБА_1 задоволено частково.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Провадження у справі закрито.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по нарахованій, але не виплаченій, заробітній платі (грошовому забезпеченню) у розмірі 516757,10 грн.

Звертаючись до суду з заявою про поворот виконання рішення на підставі статей 444 445 ЦПК України відповідач посилався на те, що постановою Апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2018 року рішення суду першої інстанції скасоване, провадження у справі закрито, на підставі того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Поворот виконання рішення це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року №3-рп/2011 поворот виконання рішення це процесуальна гарантія захисту прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав.

Відповідно до частин першої, другої статті 466 ЦК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Частиною дев`ятою статті 466 ЦПК України передбачено, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Статтею 445 ЦПК України передбачені особливості повороту виконання в окремих категоріях справ, зокрема, у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом (частина перша статті 446 ЦПК України).

Отже, поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасовано судове рішення.

У справі, що переглядається, відповідач отримав грошові кошти за рішенням суду.

Поворот виконання рішення це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.

Тому суди на забезпечення такої гарантії відновлення прав учасників процесу, як поворот виконання рішення мають задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнуті кошти за скасованим судовим рішенням, у разі відсутності обмежень, установлених законом.

Судами встановлено, що постановою Апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2018 року скасовано судове рішення суду першої інстанції, закрито провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Мета повороту виконання рішення спрямована на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Статтею 444 ЦПК України чітко визначено, що заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Аналогічні норми передбачені частиною сьомою статті 380 КАС України, зокрема, якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене згідно із частинами першою третьою цієї статті, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Суд першої інстанції, розглядаючи заяву про поворот виконання судового рішення, перевіряючи доводи учасників справи щодо вимог заяви та оцінюючи надані ними докази у їх сукупності, обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви відповідача про поворот виконання рішення.

Суд першої інстанції, при вирішенні питання про поворот виконання судового рішення, виходив з того, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом саме про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, тому до цієї категорії справ, відповідно до частини другої статті445ЦПК України, поворот виконання не допускається, окрім випадку, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Відтак, під час розгляду судом заяви про поворот виконання рішення про стягнення заробітної плати окремим предметом доказування є ухвалення судом рішенням на підставі підроблених документів або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено, що заявником не надано суду доказів того, що рішення суду було ухвалено на підставі підроблених документів або на завідомо неправдивих відомостях заявника.

Дослідивши зібрані у справі докази й надавши їм належну оцінку, застосувавши норми процесуального права, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення заяви про поворот виконання судового рішення.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах матеріального права.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване судове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд допустив помилку в застосуванні норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Під час перегляду справи в апеляційному суді частинами першою, другою статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, частинами другою та третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Однак усупереч наведеній процесуальній нормі апеляційний суд вийшов за межі наданих цивільним процесуальним законом повноважень, вказавши, що предметом цього спору є стягнення грошових сум, які виникли з приводу проходження та звільнення з публічної служби. Спірні правовідносини схожі за змістом, але не є трудовими, що не відповідає встановленим обставинам справи, адже грошове забезпечення за своєю правовою природою є заробітною платою.

Таким чином, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, встановлених статтею 376ЦПК України, апеляційний суд не мав.

Разом з цим заслуговують на увагу доводи заявника, наведені у касаційній скарзі щодо неправильного стягнення з нього судового збору з огляду на таке.

Відповідно до пунктів 9, 10 частини першої статті 5 Закону України «Просудовий збір»від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю; позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу. Стадії цивільного процесу об`єднані єдиним завданням справедливим розглядом і вирішенням цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 14-57цс18.

З огляду на те, що заявник належить до осіб з інвалідністю II групи, тому підстави для стягнення з нього судового збору за подачу заяви про поворот виконання судового рішення відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З урахуванням встановлених у справі обставин ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не можна вважати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню із залишенням в силі судового рішення суду першої інстанції.

Щодо вирішення клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Саханов А.О. звернувся до суду з клопотанням про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. У своєму клопотанні заявник вказує на те, що у подібних правовідносинах (між ВЧ НОМЕР_1 та ним), Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 15 липня 2015 року у цивільній справі № 495/1201/14-ц вже робив висновок про недопустимість повороту виконання рішення у справах про стягнення його заробітної плати (грошового забезпечення) навіть у зв`язку із проходженням публічної служби.

Відповідно до частини першої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

Частиною другою цієї статті передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду (частина третя статті 403 ЦПК України).

У частині четвертій статті 403 ЦПК України зазначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Згідно із частиною п`ятою статті 403 ЦПК України, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд дійшов висновку про те, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки заявником не зазначено від яких саме висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах необхідно відступити передавши справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а отже воно є необґрунтованим.

Керуючись статтями 402 403 406 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд ускладі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року скасувати, ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від29 грудня 2020 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. Ю. Мартєв

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук