Постанова

Іменем України

20 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 495/767/14-ц

провадження № 61-17087св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» (правонаступник Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»),

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - Державна міграційна служба України,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» на постанову Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року в складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Колеснікова Г. Я., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому2014 року Публічне акціонерне товариство «Дельта-Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та з урахуванням уточнених позовних вимог просило в рахунок виконання основного зобов`язання зі сплати заборгованості в розмірі 350 240, 37 доларів США, що еквівалентно 4 153 284, 45 грн, за договором про надання споживчого кредиту від 24 жовтня 2007 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: будівлі магазину з житловими приміщеннями, які розташовані по АДРЕСА_1 , загальною площею 651, 3 кв.м, житловою площею 81, 20 кв.м, шляхом передачі іпотекодержателю ПАТ «Дельта Банк» права власності на вказане майно; визнати за ПАТ «Дельта Банк» право власності на предмет іпотеки; припинити право власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно; виселити з житлових приміщень відповідачів та усіх мешканців, які проживають і зареєстровані за вказаною адресою; витребувати у відповідачів і передати ПАТ «Дельта Банк» технічний паспорт, правовстановлюючі документи на будівлі магазину із житловими приміщеннями.

Позовні вимоги мотивував тим, що 24 жовтня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11237679000, відповідно до умов якого остання отримала кредит у сумі 270 000 доларів США і зобов`язалася повернути його до 24 жовтня 2018 року або достроково зі сплатою 13, 4 % річних за користування кредитом.

Того ж дня у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачами укладено договір іпотеки, згідно з яким останні передали в іпотеку належне їм на праві власності нерухоме майно - будівлі магазину з житловими приміщеннями по АДРЕСА_1 .

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимог за кредитами, у тому числі і за вищевказаним кредитним договором.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору утворилася заборгованість у розмірі 350 240, 37 доларів США, що еквівалентно 4 153 284, 45 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 237 533, 66 доларів США, що еквівалентно 2 816 765, 12 грн, та заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 112 706, 71 доларів США, що еквівалентно 1 336 519, 33 грн.

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Дельта Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання договорів поруки та іпотеки припиненими.

Позов обґрунтовувала тим, що банк не пред`явив до неї вимоги протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором, тому, на її думку, порука є припиненою.

Також зазначала, що в разі припинення договору поруки припиняється зобов`язання за договором іпотеки, оскільки останнє забезпечує виконання договору поруки.

За таких обставин просила визнати припиненим з 01 жовтня 2013 року договір поруки від 24 жовтня 2007 року, укладений між нею та АКІБ «УкрСиббанк»; визнати частково припиненим з 01 жовтня 2013 року договір іпотеки від 24 жовтня 2007 року, укладений між нею та АКІБ «УкрСиббанк», за яким передано в іпотеку банку нерухоме майно, і визнати припиненою іпотеку на 1/2 частку будівлі магазину із житловими приміщеннями, розташовані по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 450 кв.м, що належать їй і ОСОБА_4 на праві власності в рівних частках.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 листопада 2014 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково.

У рахунок виконання основного зобов`язання щодо сплати заборгованості в розмірі 350 240, 37 доларів США за договором про надання споживчого кредиту від 24 жовтня 2007 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме: будівлі магазину з житловими приміщеннями, які розташовані по АДРЕСА_1 , загальною площею 651, 30 кв.м, житловою площею 81, 20 кв.м, шляхом передачі іпотекодержателю ПАТ «Дельта Банк» права власності на вказане майно.

Визнано за ПАТ «Дельта Банк» право власності на предмет іпотеки, а саме на будівлі магазину з житловими приміщеннями, які розташовані за вказаною адресою, загальною площею 651, 30 кв.м, житловою площею 81, 20 кв.м.

Припинено право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на спірне нерухоме майно.Виселено відповідачів з вказаних житлових приміщень.

У задоволенні первісного позову в іншій частині відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 21 травня 2015 року рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 листопада 2014 року в частині відмови в позові про припинення договору поруки скасовано й в цій частині ухвалено нове рішення.

Визнано припиненим з 02 жовтня 2013 року договір поруки від 24 жовтня 2007 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 у забезпечення виконання договору про надання споживчого кредиту від 24 жовтня 2007 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 .

В іншій частині рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 листопада 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2015 року рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 листопада 2014 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 21 травня 2015 року в частині вирішення позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність іпотекодержателю та набуття ним майна у власність скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 листопада 2016 року відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність іпотекодержателю.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Дельта Банк» не надало нотаріально посвідченого договору про відступлення первісним іпотекодержателем свого права за вказаним договором іпотеки, у зв`язку з чим дійшов висновку, що ПАТ «Дельта Банк» не набуло права іпотекодержателя і, відповідно, не вправі звертати стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2017 року рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 листопада 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 05 червня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова касаційного суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив наявні в справі докази набуття ПАТ «Дельта Банк» прав іпотекодержателя за укладеним з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договором іпотеки, тому дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» з підстав відсутності в нього права вимоги за договором іпотеки.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 липня 2020 року залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» (далі - ТОВ «Укрдебт Плюс») до участі в справі в якості правонаступника позивача ПАТ «Дельта Банк».

Постановою Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 листопада 2016 року змінено в частині обґрунтування підстав відмови в задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що факт набуття ПАТ «Дельта Банк» прав іпотекодержателя за спірним договором іпотеки є доведеним, тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з підстав відсутності в позивача права вимоги є помилковим.

Водночас апеляційний суд зазначив, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на іпотечне майно є позасудовим способом захисту та не передбачений як спосіб захисту права шляхом звернення до суду, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У листопаді 2020 року ТОВ «Укрдебт Плюс» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову банку.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування апеляційний судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року в справі № 6-1219цс16 та від 05 квітня 2017 року в справі № 6-3034цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що обрання певного способу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, а тому висновок апеляційного суду про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», є виключно позасудовим способом захисту права іпотекодержателя не ґрунтується на законі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

12 січня 2021 року справа № 495/767/14 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що 24 жовтня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредит у сумі 270 000 доларів США, який зобов`язалася повернути в повному обсязі до 24 жовтня 2018 року або достроково зі сплатою 13, 4 % річних.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 укладено договір іпотеки від 24 жовтня 2007 року, згідно з яким відповідачі передали в іпотеку нерухоме майно - будівлі магазину із житловими приміщеннями, розташовані по АДРЕСА_1 , загальною площею 651, 3 кв. м, житловою прощею 81, 20 кв. м, які належать їм на праві власності.

Також з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 24 жовтня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки, згідно з яким поручитель зобов`язалася перед кредитором у солідарному порядку відповідати за належне виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, у тому числі й за кредитним договором від 24 жовтня 2007 року.

Відповідно до інформаційної довідки від 13 грудня 2016 року в Державному реєстрі іпотек зареєстровано обтяження щодо будівлі магазину з житловими приміщеннями по АДРЕСА_1 , де іпотекодержателем вказано ПАТ «Дельта Банк», а підставою обтяження - договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором станом на 28 липня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 350 240, 37 доларів США, що еквівалентно 4 153 284, 45 грн.

30 листопада 2013 року ПАТ «Дельта Банк» надіслало на адресу відповідачів повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання порушеного зобов`язання у тридцятиденний строк та вимогу про добровільне звільнення приміщення, передачу ключів та документації, а також вимогу про виселення інших мешканців із житлового приміщення.

Згідно з договором про відступлення прав вимоги № 2244/К від 13 травня 2020 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс», ТОВ «Укрдебт Плюс» набуло права вимоги за укладеним 24 жовтня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 договором про надання споживчого кредиту № 11237679000.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною другою статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтями 525 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 12 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі в редакції на час укладення договору іпотеки) визначено, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Стаття 33 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Стаття 37 Закону України «Про іпотеку» не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно в договорі.

З урахуванням вимог статей 328 335 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання право власності на нього за іпотекодержателем.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верхового Суду від 21 березня 2018 року в справі за № 760/14438/15-ц (провадження № 14-38цс18).

Договір іпотеки, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , право вимоги за яким набув позивач, містить положення щодо можливості як судового, так і позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 5.2.1 цього договору іпотеки передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання визначена як позасудовий спосіб врегулювання та передбачено, що такий спосіб звернення стягнення здійснюється на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Враховуючи вищевикладене, оскільки умовами договору іпотеки не передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем, правильним є висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «Укрдебт Плюс», з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту.

Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року в справі № 6-1219цс16 та від 05 квітня 2017 року в справі № 6-3034цс16, а тому доводи касаційної скарги є безпідставними.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам закону й підстав для її скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ «Укрдебт Плюс» залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко