Постанова

Іменем України

22 липня 2021 року

м. Київ

справа № 495/9164/13-ц

провадження № 61-15648св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_4 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авторемсервіс»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 11 липня 2019 року про скасування заочного рішення та на постанову Одеського апеляційного суду від 11 липня 2019 року про скасування ухвали про виправлення описки у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2013 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування договору про надання послуг, зобов`язання не чинити перешкод у користуванні майном, визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що у кожного з них є кафе з літнім майданчиком, розташовані поряд один з одним на АДРЕСА_1 .

15 квітня 2013 року між ними та ОСОБА_4 укладений договір про надання послуг у використанні нерухомого майна, строком до 15 квітня 2016 року, відповідно до якого відповідач за винагороду надає послуги з використання та експлуатації кафе, оскільки у власників немає часу та досвіду з керівництва такими об`єктами.

Позивачі зазначали, що ОСОБА_4 виходячи за межі своїх повноважень, визначених договором від 15 квітня 2013 року, без надання згоди передала кафе в оренду на умовах не сприятливих для них та здійснила реконструкцію кафе без їх згоди.

Відповідач не погодилася на їх пропозицію розірвати договір та зазначила про те, що відчужить кафе, оскільки вони не є власникам кафе. Добровільним шляхом врегулювати конфлікт сторонам не вдалося.

Позивачі просили суд визнати недійсним та скасувати договір про надання послуг у використанні нерухомого майна від 15 квітня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з однієї сторони, та ОСОБА_4 , з іншої сторони; зобов`язати ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у користуванні своїм майном; визнати за ОСОБА_3 право власності на будівлю кафе з літнім майданчиком літ. «А» площею в складі: торгівельне приміщення, площею - 8,40 кв. м, літній майданчик, площею - 50,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на будівлю кафе з літнім майданчиком літ. «А», площею - 58,4 кв. м, що складається з: торгівельного приміщення, площею - 8,4 кв. м, літнього майданчику, площею - 50,0 кв. м, що розташоване на АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на будівлю кафе з літнім майданчиком літ. «А», площею - 58,2 кв. м, що складається з: торгівельного приміщення, площею - 8,2 кв. м, літнього майданчику, площею - 50,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення та ухвали суду першої інстанції

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 листопада 2013 року позов задоволено.

Визнано недійсним та скасовано договір про надання послуг у використанні нерухомого майна від 15 квітня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_4 , з іншої сторони.

Зобов`язано ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у користуванні своїм майном.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на будівлю кафе з літнім майданчиком літ. «А» площею в складі: торгівельне приміщення площею 8,40 кв. м, літній майданчик площею 50,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на будівлю кафе з літнім майданчиком літ. «А» площею 58,4 кв. м, що складається з: торгівельного приміщення площею 8,4 кв. м, літнього майданчику площею 50,0 кв. м, що розташоване на АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на будівлю кафе з літнім майданчиком літ. «А» площею 58,2 кв. м, що складається з: торгівельного приміщення площею 8,2 кв. м, літнього майданчику площею 50,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 січня 2014 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виправлення описки задоволено.

Внесено виправлення в описовій, мотивувальній та резолютивній частинах рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 листопада 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору надання послуг, зазначивши нерухоме майно: «будівля кафе з літнім майданчиком літ. «А» площею в складі: торгівельне приміщення площею 8,40 кв. м, літній майданчик площею 50,0 кв. м, вбиральня літ. «К» площею 2,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ;

будівля кафе з літнім майданчиком літ. «А» площею 58,4 кв. м, що складається з: торгівельного приміщення площею 8,4 кв. м, літнього майданчику площею 50,0 кв. м, вбиральня літ. «К1» площею 2,0 кв. м, що розташоване на АДРЕСА_1 ;

будівля кафе з літнім майданчиком літ. «А» площею 58,2 кв. м, що складається з: торгівельного приміщення площею 8,2 кв. м, літнього майданчику площею 50,0 кв. м, вбиральня літ. «К2» площею 2,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ».

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачі є власниками кафе, а відповідач порушила їх право власності, порушила умови договору - передала приміщення кафе в оренду, почала їх реконструкцію без згоди власників.

Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із рішенням та ухвалою суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Авторемсервіс» (далі - ТОВ «Авторемсервіс») звернулося до суду з апеляційними скаргами.

Постановою Одеського апеляційного суду від 11 липня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Авторемсервіс» на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 листопада 2013 року задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до наявних у справі технічних паспортів на спірні три кафе, усі вони побудовані самочинно, а між сторонами виникли правовідносини щодо визнання за рішенням суду права власності на самочинне збудоване нерухоме майно. Матеріали справи не містять жодного належного доказу щодо надання земельної ділянки позивачам у користування/власність. Відсутні у матеріалах справи належні дозволи, належним чином узгоджені проекти будівництва кафе, відповідність їх будівництва вимогам ДБН та СНіП, докази введення їх в експлуатацію. Приміщення кафе побудовані з істотними порушеннями протипожежних норм. Спірні будівлі кафе є самочинно зведеними та знаходяться на межі земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ТОВ «Авторемсервіс», з порушенням вимог протипожежних правил, відповідно до яких будівлі кафе повинні знаходитися на відстані не менше 10 м від будівель та споруд бази відпочинку. За відсутності будь-яких доказів порушення договірних зобов`язань, будівництва приміщень кафе відповідно до встановлених вимог, позов взагалі носить штучний характер, як такий, що поданий з метою прийняття судом рішення про визнання права власності на будівлі кафе, у зв`язку з начебто невизнанням права власності позивачів на спірні кафе, яке у них в дійсності відсутнє.

Постановою Одеського апеляційного суду від 11 липня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Авторемсервіс» на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 січня 2014 року задоволено, ухвалу суду першої інстанції скасовано.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що задовольнивши заяву ОСОБА_2 , суд першої інстанції фактично змінив зміст рішення суду, що є порушенням статті 219 ЦПК України. Матеріали справи містять тільки заяву ОСОБА_2 про внесення виправлень у заочне рішення суду, однак відповідних заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про внесення виправлень у заочне рішення суду, на які посилається суд першої інстанції в ухвалі, матеріали справи не містять. Суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що постановою Одеського апеляційного суду від 11 липня 2019 року задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Авторемсервіс», заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 листопада 2013 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у позові.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційні скарги.

У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційні скарги мотивовані тим, що ТОВ «Авторемсервіс» не є стороною у справі, рішенням суду першої інстанції та ухвалою про виправлення описки не вирішено питання про права та обов`язки товариства, ТОВ «Авторемсервіс» не обґрунтувало в чому полягають перешкоди у використанні та розпорядженні належним їм майном визнанням за позивачами права власності на приміщення кафе.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що звертаючись до суду позивачі зазначали, що є власниками кафе на АДРЕСА_1 , а саме: будівля кафе з літнім майданчиком літ. «А» площею 58,2 кв. м, що складається з: торгівельного приміщення площею 8,2 кв. м, літнього майданчику площею 50,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 ; будівля кафе з літнім майданчиком літ. «А» площею в складі: торгівельне приміщення площею 8,40 кв. м, літній майданчик площею 50,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 ; будівля кафе з літнім майданчиком літ. «А» площею 58,4 кв. м, що складається з: торгівельного приміщення площею 8,4 кв. м, літнього майданчику площею 50,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2

15 квітня 2013 року між позивачами та ОСОБА_4 укладено договір про надання послуг у використанні нерухомого майна.

Відповідно до пункту 2.1 цього договору, відповідач забезпечувала надання таких послуг: протягом дії цього договору забезпечувати технічне утримання кафе, вирішувати всі питання по водопостачанню та електропостачанню; надавати кафе в короткострокову оренду третім особам. Укладати договори оренди з третіми особами на строк понад шість місяців, виконавець має право лише за попередньою згодою власника кафе; підписувати договори від імені власника по користуванню кафе; здійснювати всі необхідні дії по рекламі кафе та збільшення відвідувачів, а саме працювати над розвитком кафе; здійснювати інші фактичні та юридичні дії, що не суперечать умовам цього договору, діючому законодавству та загальним засадам суспільства; дбати за технічним та санітарними умовами в кафе, їх відповідності всім вимогам законодавства.

Протягом 6 місяців сторони належним чином виконували умови договору від 15 квітня 2013 року, однак з жовтня місяця 2013 року відповідач почав здійснювати дії не передбачені зазначеним договором, тобто перевищувати взяті на себе обов`язки тим самим порушувати умови договору.

17 вересня 2013 року вона здала в оренду кафе строком на 8 місяців підприємцям, при цьому згоди та дозволу власників не отримувала. Крім того, домовилася з ними про вартість та цільове використання кафе на умовах, що не відомі власникам.

Відповідач почав здійснювати реконструкцію кафе, що створює певні проблемні наслідки для власників, пояснюючи тим, що вона наділена правом на це договором від 15 квітня 2013 року.

Відповідно до пункту 6.4 договору, усі спори, що пов`язані з цим договором вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо спір не може бути вирішений шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору, визначеному відповідним чинним законодавством України.

Апеляційний суд встановив, що відповідно до наявних у справі технічних паспортів на спірні три кафе усі вони побудовані самочинно (т. 1, а. с. 12-26).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Частиною другою статті 331 ЦК України визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, ка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Апеляційний суд встановив, що матеріали справи не містять жодного належного доказу щодо надання земельної ділянки позивачам у користування/власність, а також відсутність належних дозволів, належним чином узгоджених проектів будівництва кафе, відповідність їх будівництва вимогам ДБН та СНіП, доказів введення їх в експлуатацію, а приміщення кафе побудовані з істотними порушеннями протипожежних норм, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірні будівлі кафе є самочинно зведеними. За відсутності будь-яких доказів порушення договірних зобов`язань, будівництва приміщень кафе у відповідності до встановлених вимог, позов взагалі носить штучних характер, як такий, що поданий з метою прийняття судом рішення про визнання права власності на будівлі кафе, у зв`язку з начебто невизнанням права власності позивачів на спірні кафе, яке у них в дійсності відсутнє.

Крім того, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що право власності визнано на самочинні об`єкти, зведені з порушенням норм ДБН та СНіП, та з грубим порушенням прав ТОВ «Авторемсервіс» як користувача земельної ділянки та будівлями бази відпочинку, які на ній знаходяться, з грубим порушенням вимог протипожежних правил.

Щодо ухвали про виправлення описки

Відповідно до статті 219 ЦПК України, суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки. Заява про виправлення описок чи арифметичних помилок у судовому засіданні розглядається протягом десяти днів з дня її надходження. Питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні, про що постановляється ухвала.

Так, виправлення описки чи арифметичної помилки жодним чином не повинно змінювати зміст рішення суду.

Суд апеляційної інстанції встановив, що зі змісту заяви ОСОБА_2 вбачається, що останній фактично просить не внести виправлення, а додатково додати до переліку майна, на яке за ним визнано право власності, приміщення вбиральні літ. «К», площею 2,0 кв. м.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що задовольнивши заяву ОСОБА_2 , суд першої інстанції фактично змінив зміст рішення суду, що є порушенням статті 219 ЦПК України.

Крім того, матеріали справи містять тільки заяву ОСОБА_2 про внесення виправлень у заочне рішення суду, а відповідних заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про внесення виправлень у заочне рішення суду, про які зазначено в ухвалі про виправлення описки, матеріали справи не містять.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що постановою Одеського апеляційного суду від 11 липня 2019 року задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Авторемсервіс», скасовано заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 листопада 2013 року та ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Доводи касаційних скарг про те, що ТОВ «Авторемсервіс» не є стороною у справі, рішенням суду першої інстанції та ухвалою про виправлення описки не вирішено питання про права та обов`язки товариства, ТОВ «Авторемсервіс» не обґрунтувало в чому полягають перешкоди у використанні та розпорядженні належним їм майном визнанням за позивачами права власності на приміщення кафе, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Неприйнятними є доводи скарг про те, що визнання права власності на самочинно побудовані кафе не стосується прав та обов`язків ТОВ «Авторемсервіс», оскільки особа, яка подала апеляційну скаргу є суміжним землекористувачем та надала декілька експертних висновків судово-будівельної експертизи. Як убачається із зазначених висновків, кафе побудовані з порушенням санітарних, пожежних та інших норм і правил, створюють перешкоди у використанні власниками сусідньої бази відпочинку свого майна та земельної ділянки за призначенням.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Наведене передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 11 липня 2019 року про скасування заочного рішення та відмову у позові залишити без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 11 липня 2019 року про скасування ухвали про виправлення описки залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук І. М. Фаловська