Постанова

Іменем України

19 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 495/916/18

провадження № 61-19441св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Тітова Тетяна Сергіївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Тітової Т. С. (далі - приватний нотаріус), про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання її спадкоємцем за законом четвертої черги та такою, що одержала право на спадкування разом із спадкоємцями другої черги.

Позов обґрунтований тим, що з 2004 року вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 до дня його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебували у фактичних шлюбних відносинах, вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки подружжя, не перебували в іншому шлюбі.

У 2015 році здоров`я ОСОБА_3 погіршилося, у нього діагностували онкологічне захворювання. Протягом всього часу вона піклувалась про хворого, купувала ліки, здійснювала догляд, оплачувала хірургічні операції, купувала продукти харчування, оплачувала комунальні послуги за квартиру.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. За власні кошти вона здійснювала його поховання.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав померлому на праві приватної власності.

12 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Спадкоємцем п`ятої черги за законом є племінник померлого ОСОБА_2 , який 22 листопада 2017 року також звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

ОСОБА_2 протягом життя спадкодавця ОСОБА_3 та його хвороби ухилявся від надання моральної та матеріальної допомоги, що підтверджується наданими доказами та показаннями свідків.

Позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просила встановити факт її проживання однією сім`єю понад п`ять років з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (з 2004 року до часу відкриття спадщини), визнати її спадкоємцем за законом четвертої черги, визнати її такою, що одержала право на спадкування разом із спадкоємцями другої черги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 лютого 2019 року позов задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу понад п`ять років (з 2004 року до часу відкриття спадщини). В іншій частині позову відмовлено.

Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції виходив з того, щоз 2004 року до часу відкриття спадщини позивач постійно проживала однією сім`єю з померлим ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу, вони вели спільне господарство та спільний побут, мали взаємні права та обов`язки. Позивач після захворювання ОСОБА_3 знаходилася біля нього, купувала ліки та продукти харчування.

Відмовивши в іншій частині позову, суд першої інстанції виходив з того, що піклування одного з фактичного подружжя за іншим з фактичного подружжя під час перебування іншого на стаціонарному лікуванні відноситься до звичайних сімейних обов`язків подружжя і не свідчить про тривале піклування безпорадною особою, тому позов в частині визнання за позивачем права на спадкування разом із спадкоємцем другої черги підлягає відмові.

Позов в частині визнання позивача ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом не може бути задоволений, оскільки законодавством, зокрема ЦК України та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, встановлено спеціальний порядок прийняття спадщини та набуття особою статусу спадкоємця за законом відповідної черги.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 лютого 2019 року в частині встановлення факту проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу понад п`ять років скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишене без змін. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 057,20 грн.

Відмовивши в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що факт проживання позивача з померлим ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу понад п`ять років не підтверджений належними та допустимими доказами.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року клопотання ОСОБА_1 про відмову від апеляційної скарги задоволено. Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданої адвокатом Каланжовим В. І., закрито.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року, просила скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення з порушенням статей 76 229 ЦПК України.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач з 2004 року до часу відкриття спадщини постійно проживала однією сім`єю з померлим ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу, вела з ним спільне господарство та спільний побут, вони мали взаємні права та обов`язки.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до паспорта позивача, довідки про реєстрацію та домової книги, довідки про склад сім`ї ОСОБА_1 зареєстрована у належному померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 житловому будинку з 21 жовтня 2016 року.

Згідно з довідками лікарень ОСОБА_3 був інвалідом ІІІ групи, знаходився на диспансерному обліку з 26 вересня 2016 року. З грудня 2016 року на прийом до лікаря не звертався.

Відповідно до довідки Одеського обласного онкологічного диспансеру ОСОБА_3 знаходився на лікуванні з 26 вересня 2016 року до 26 жовтня 2016 року. Ускладнень немає. ОСОБА_1 доставляла хворого до лікарні, сплатила усі пов`язані з операцією витрати, знаходилася біля хворого протягом усього, як до, так і після операційного періоду, купувала ліки та продукти харчування, постійно знаходилася біля хворого.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У січні 2020 рокусправа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у листопаді 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд переглядає оскаржуване судове рішення в частині встановлення факту проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу понад п`ять років.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до пункту 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт.

Згідно з частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту необхідно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, показання свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання необхідно зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17, провадження № 61-1623св19.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення таких юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Суд першої інстанції, задовольнивши позов в частині встановлення факту проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу понад п`ять років, виходив з того, щофакт проживання однією сім`єю підтвердили у судовому засіданні свідки з боку позивача - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Свідки з боку відповідача - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 навпаки пояснили, що ОСОБА_3 до смерті проживав у належному йому житловому будинку сам, не перебував у безпорадному стані. Суд не взяв до уваги показання вищевказаних свідків з підстав юридичної заінтересованості свідків сторін, суперечливості та розбіжності їх пояснень щодо обставин справи.

Суд апеляційної інстанції, не погодившись з висновком суду першої інстанції в частині встановлення факту проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу понад п`ять років, виходив з того, що неможливо встановити факт проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу тільки на підставі показань свідків сторін, які суперечать одне одному. У такому випадку, про наявність усталених сімейних відносин чоловіка та жінки без укладення шлюбу, ведення ними спільного побуту, єдиного сімейного бюджету можуть свідчити інші письмові докази (довідки, листи, світлини тощо).

Суд апеляційної інстанції надав оцінку письмовим доказам, наданим позивачем, зокрема вказав, що позивач зареєстрована у житловому будинку ОСОБА_3 з 21 жовтня 2016 року, за час знаходження ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні у період з 26 вересня 2016 року до 26 жовтня 2016 року ОСОБА_1 доставляла хворого до лікарні, сплатила усі пов`язані з операцією витрати, знаходилася біля хворого протягом усього до та після операційного періоду, купувала ліки та продукти харчування, постійно знаходилася біля хворого, проте такі дії не свідчать про проживання позивача з померлим однією сім`єю протягом п`яти років до часу відкриття спадщини.

Крім того, відповідно до заяви про надання дозволу на поховання ОСОБА_3 , зверталась не позивач, а інша особа - ОСОБА_14 , яка уклала договір-замовлення на організацію та проведення поховання, здійснила відповідну оплату цих послуг.

Надані позивачем договір від 29 січня 2018 року на вивезення сміття, розрахункові книжки та квитанції про сплату послуг за вивіз сміття підтверджують лише сплату комунальних послуг за адресою належного померлому житлового будинку у 2018 році, тобто вже після смерті ОСОБА_3 .

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, щолише на підставі наданих позивачем письмових доказів не можна встановити, що позивач саме протягом п`яти років, як цього вимагає законодавство, до часу смерті спадкодавця проживала з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу, між ними були усталені сімейні відносини чоловіка та жінки без укладення шлюбу, вони вели спільний побут та єдиний сімейний бюджет.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18, викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

І. Ю. Гулейков

В. В. Яремко