ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 496/6349/22
провадження № 61-15077 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвокат Коренко Тетяна Володимирівна,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвокат Топунова Анна Миколаївна,
третя особа - державний нотаріус Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Одеса) Шевченко Юлія Анатоліївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката
Коренко Тетяни Володимирівни, на постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Комлевої О. С., Сєвєрової Є. С. від 01 жовтня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - державний нотаріус Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Одеса) Шевченко Ю. А., в якому просив суд визначити йому додатковий строк тривалістю у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку, площею 0,0399 га, та житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 .
Вказував, що він у встановлений законом шестимісячний строк не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки з 11 листопада 2015 року по 2022 рік перебував за межами України. У 2022 році вступив до лав Збройних Сил України, восени отримав бойове поранення, яке потребує довготривалого лікування.
06 грудня 2022 року він звернувся до Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області Південного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції
(м. Одеса) оформлення права на спадщину, але йому було відмовлено і рекомендовано звернутися до суду, так як пропущений встановлений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини.
Позивач вважав, що строк для прийняття спадщини він пропустив з поважної причини, тому просив суд його позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 09 серпня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини - три місяці, що відкрилася після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення районного суду мотивовано тим, що перебування позивача за кордоном на час смерті батька є поважною причиною для прийняття ним спадщини в шестимісячний строк, установлений статтею 1270 ЦК України, що підтверджується паспортом та листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 26 квітня 2023 року № 7, у період 2016-2019 років.
Також суд зазначив, що в період з 15 квітня 2022 року по 31 серпня 2022 року
у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України позивач брав безпосередню участю у бойових діях та забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Топунової А. М., задоволено.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 09 серпня 2023 року скасовано. Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не встановив фактичні обставини у справі та дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 з поважних причин пропустив строк для прийняття спадщини, так як перебував на території України лише 32 дні з 6 місяців.
Суд апеляційної інстанції вказав, що ОСОБА_1 в`їхав на територію України
24 грудня 2015 року, а виїхав з території України 26 січня 2016 року, тому ніщо не заважало ОСОБА_1 звернутись до нотаріальної контори на території України із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька в установлені законом строки. При цьому ОСОБА_1 як в шестимісячний період, установлений для прийняття спадщини, так і подальшому не вчинив жодних дій, які б свідчили про прийняття ним спадщини. Такий строк пропущено майже у 7 років.
Також суд послався на відповідні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Коренко Т. В., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 09 серпня 2023 року залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 496/6349/22 із Біляївського районного суду Одеської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У грудні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Коренко Т. В., мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду: від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, провадження № 61-38298 св 18, від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17, провадження № 61-41480 св 18, від 07 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21, провадження № 61-6134 св 23.
Судом апеляційної інстанції проігноровано клопотання про участь в судовому засіданні в дистанційному режимі шляхом відеоконференції, внаслідок чого представника позивача не під`єднали до участі в судовому засіданні 01 жовтня
2024 року не було реалізовано право бути почутим під час слухання справи та позбавлена можливості реалізувати своє право на захист. Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, провадження № 11-126заі22.
Вважає, що позивач пропустив строк на прийняття спадщини з поважної причини, так як працював за межами України, тому не мав можливості подати заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк, а також з 15 квітня 2022 року у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України позивач у період
до 31 серпня 2022 року брав безпосередню участю у бойових діях та забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив від представника
ОСОБА_2 - адвоката Топунової А. М., на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є безпідставними, посилання в касаційній скарзі на відповідні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, не можуть братися до уваги, оскільки справи не є подібними.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального й процесуального права, та вірно застосував судову практику Верховного Суду, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник, у змісті касаційної скарги, зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
1) застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) апеляційним судом належним чином не досліджено зібрані
у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Коренко Т. В., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
ОСОБА_1 , який є спадкоємцем першої черги, після смерті батька -
ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертався, пославшись на те, що проживав тривалий час в іншій країні, а також у період з 15 квітня 2022 року по 31 серпня 2022 року
у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, він брав безпосередню участю у бойових діях та забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії. Просив визначити йому додатковий строк для подачі ним до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини, оскільки вважає причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини поважними та такими, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами.
Відповідно до статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтею 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до статей 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).
Відповідно до статей 1273-1275 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 названого Кодексу, подавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідну заяву.
Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною, проте вона може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.
Відповідно до статей 1296-1298 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, яке видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Виходячи з вищевикладеного, можливо зробити висновок, що прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і, кінцево, дає відповідь на питання про прийняття спадщини.
Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Це є обов`язковим для обох названих видів спадкування.
Виникнення у нього права на спадкування за законом залежить виключно від дій спадкоємців попередньої черги та, лише у разі відмови тих від спадщини, неприйняття ними спадщини або позбавлення права на спадщину, робить названу особу учасником спадкових правовідносин, які, як правило, базуються на родинних стосункам спадкодавця і спадкоємця.
При цьому, такі дії теж повинні бути вчинені у встановлений законом для прийняття спадщини строк.
Пропуск такого строку позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.
Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення.
Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.
Судом встановлено, що позивач у встановлений законом строк не звертався до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадкового майна. Позивач,
у встановлений законом строк повинен був подати до нотаріальної контори заяву про таке бажання, проте він цього не зробив, пославшись на те, що проживав тривалий час в іншій країні, а в період з 15 квітня 2022 року по 31 серпня 2022 року
у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, позивач брав безпосередню участю у бойових діях та забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії.
Статтею 1272 ЦК України встановлено, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12 та від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15.
Отже, судом можуть бути визнані поважними причинами тільки ті, які свідчать, що у спадкоємця були реальні перешкоди для подання такої заяви.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в`їхав на територію України 24 грудня 2015 року, а виїхав з території України 26 січня 2016 року
(т. 1, а. с.144).
Спадкодавець - батько ОСОБА_4 - ОСОБА_3 , помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с.10).
Установлено, що ОСОБА_1 як в шестимісячний період, установлений для прийняття спадщини, так і подальшому, перебував на території України, однак не вчинив жодних дій, які б свідчили про прийняття ним спадщини.
Крім того, саме по собі проживання спадкоємців за межами України не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємці не позбавлені можливості реалізувати свої спадкові права шляхом подання відповідних заяв про прийняття спадщини засобами поштового зв`язку.
Згідно з підпунктом 3.11.3 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України,
затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2004 року за № 1649/10248, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини.
Виходячи із сталої судової практики, проживання за кордоном не свідчить про наявність об`єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою через досить тривалий проміжок часу про прийняття спадщини.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 11 лютого 2019 року
в справі № 460/2967/15-ц, провадження № 61-29447 св 18, від 15 лютого 2021 року
в справі № 569/12599/18, провадження № 61-7798 св 19, від 21 жовтня 2021 року
в справі № 332/3796/19, провадження №61-10896 св 21,від 08 червня 2022 року
в справі № 571/731/21, провадження № 61-3430 св 22, від 27 червня 2022 року
в справі № 202/1188/19, провадження № 61-11828 св 21, від 14 листопада 2022 року в справі № 148/1923/20, провадження№ 61-3145 св 22.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивач знаходився на територію України
з 24 грудня 2015 року по 26 січня 2016 року, тому ніщо не заважало йому звернутися до нотаріальної контори на території України із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька в установлені законом строки. При цьому ОСОБА_1 як в шестимісячний період, установлений для прийняття спадщини, так і подальшому не вчинив жодних дій, які б свідчили про прийняття ним спадщини.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі
№ 686/5757/23, провадження № 14-50 цс 24 у пунктах 150-153 здійснила тлумачення приписів частини першої статті 1269, частини першої статті 1270, частини третьої статті 1272 ЦК України та сформулювала такі висновки щодо застосування зазначених норм права, а саме те, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте така необізнаність повинна ототожнюватися з незнанням спадкоємцем про його право на спадкування загалом; в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування. Обставини усвідомлення особою того, що вона має право на спадкування за законом, наприклад, на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, та невчинення нею жодних активних дій з прийняття спадщини та щодо встановлення спадкової маси не можуть обґрунтовувати поважність причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, про існування якого особа не знала. Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття/відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність у нього права на спадкування.
Такі висновки Великої Палати Верховного Суду подібні до спірних правовідносин, які виникли у цій справі.
Доводи касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції відповідних правових висновків Верховного Суду є безпідставними, оскільки кожна справа вирішується з урахуванням конкретних її обставин та доведеності позовних вимог. При цьому судом було вірно застосовано правові висновки Верховного Суду, судова практика є сталої.
Посилання в касаційні скарзі про те, що судом апеляційної інстанції проігноровано клопотання представника позивача про участь його в судовому засіданні в дистанційному режимі шляхом відеоконференції, є необґрунтованим, так як суд апеляційної інстанції виніс ухвалу від 02 квітня 2024 року, якою клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Коренко Т. В., про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів було задоволено (т. 2, а. с. 8). При цьому позивач після цієї дати був належним чином повідомлений про дату апеляційного розгляду (т. 2, а. с. 26, 36).
Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом, а переоцінювати докази Верховний Суд не може в силу закону.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, розподіл судових витрат за подання касаційної скарги Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката
Коренко Тетяни Володимирівни, залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць