№ 497/1137/17 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 497/1137/17

провадження № 61-11517 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представники позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

відповідач - ОСОБА_4 ;

представники відповідача: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ;

треті особи:Болградська міська рада Одеської області, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ;

представник ОСОБА_7 - ОСОБА_9 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_10 - на рішення Болградського районного суду Одеської області від 30 липня 2018 року у складі судді Бекметова Х. В. та постанову апеляційного суду Одеської області від 08 травня 2019 року у складі колегії суддів: Журавльова О. Г., Комлевої О. С., Кравця Ю. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 , треті особи: Болградська міська рада Одеської області, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про поділ житлового будинку в натурі, припинення права спільної часткової власності, вставлення порядку користування земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 27 березня 2008 року йому належить 22/50 частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 . Іншим співвласником зазначеного нерухомого майна є ОСОБА_6 , що підтверджується технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 . Згідно з висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 146/2017, складеним 13 листопада 2017 року експертом Скибінською Т. М. приватного підприємства «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С. С.», є фізична та законодавча можливість виділення частини житлового будинку (його квартири) в окремий об`єкт нерухомості, а також експертом запропоновано варіант встановлення порядку користування присадибною земельною ділянкою біля цього будинку.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд виділити, згідно з висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 13 листопада 2017 року № 146/2017, в натурі, в окремий об`єкт нерухомості припинити право спільної часткової власності на домоволодіння по АДРЕСА_2 ; визнати за ним право власності на 22/50 частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_3 ; визначити порядок користування земельною ділянкою за вказаною адресою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 30 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Виділено згідно з висновком експертизи № 146/2017, складеної 13 листопада 2017 року експертом Скибінською Т. М. приватного підприємства «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень імені Скибінського С.С. », в натурі, в окремий об`єкт нерухомості, 22/50 частин житлового будинку з надвірними спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , що належать на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27 березня 2008 року. Припинено право спільної часткової власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 22/50 частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого на земельній ділянці, Болградської міської ради Одеської області по АДРЕСА_3 , що належать на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27 березня 2008 року і складаються з наступного: літ. А - житловий будинок загальною площею 77,4 кв. м, житловою площею - 39,9 кв. м, а саме: № 1 - коридор площею 14,4 кв. м, № 7 - коридор площею 9,6 кв. м, № 2 - кухня площею 10,5 кв. м, № 3 - житлове приміщення площею 7,8 кв. м, № 5 - житлове приміщення площею 19,7 кв. м, № 6 - житлове приміщення площею 12,4 кв. м, № 4 - санвузол площею 3,0 кв. м, та надвірних споруд: літ. Б - сарай, літ. В - вбиральня, літ. Г - гараж, дворові споруди №№ 1-3.

Порядок користування земельною ділянкою Болградської міської ради Одеської області за адресою: АДРЕСА_1 залишено без змін у спільному користуванні.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що поділ будинку в натурі є можливим, відповідач не заперечує проти виділення частини будинку, що належить позивачу в окремий об`єкт нерухомого майна.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено його право на користування відокремленою земельною ділянкою, яка належить місцевій громаді в особі Болградської місцевої ради Одеської області, при цьому судом враховано права співкористувачів цієї земельної ділянки: відповідача та третіх осіб. При цьому суд відхилив висновок судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 13 листопада 2017 року № 146/2017 в цій частині, пославшись на статті 110 115 ЦПК України про те, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Одеської області від 08 травня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_10 - залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що спірне нерухоме майно перебуває у спільній частковій власності позивача та відповідача, спірною земельною ділянкою користуються не лише позивач і відповідач, а й треті особи. Порядок користування цієї земельною ділянкою склався задовго до придбання позивачем і відповідачем своїх частин житлового будинку, а також набуття права на проживання та власності на свої квартири у сусідньому будинку АДРЕСА_1 третіми особами. Усі зазначені особи: відповідач, треті особи користуються спірною земельною ділянкою для проїзду вантажних і легкових автомобілів до свого житла і гаражів, а також для під`їзду асенізаційного автомобіля, оскільки іншим чином без додаткового обладнання проїздів до двох гаражів, вуличної вбиральні (яка, на категоричну думку третіх осіб і відповідача дуже потрібна усім мешканцям через часті перебої з водопостачанням) та до вигрібних ям, які є діючими, оскільки в них на вулиці відсутній централізований каналізаційний відвід стічних вод. Згідно із запропонованим експертом варіантом існує можливість, що позивач загородить дорогу, яка проходить за будинками і по якій заїжджає асенізаційний автомобіль для викачування стічних ям від декількох квартир: відповідача та третіх осіб, іншої дороги для цього автомобіля немає.

Крім того, відповідачу для заїзду до гаража потрібно буде робити в`їзд до нього з іншого боку або ж взагалі переносити, та піднімати вище газову трубу, третім особам необхідно буде переносити колодязь і робити в`їзні ворота (заїзд до їхніх квартир з іншого боку спірної земельної ділянки), для чого потрібні значні кошти, які в них відсутні, позивач компенсації не пропонував.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_10 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення в частині вирішення питання про визначення порядку користування земельною ділянкою скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 01 липня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 497/1137/17 з Болградського районного суду Одеської області.

У серпні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними.

Отже, при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

При цьому, судами не було враховано, що судовим експертом був запропонований порядок користування на підставі фактично складеного порядку користування земельною ділянкою між співвласниками.

Зазначав, якщо суди вважали, що відсутній фактично складений порядок користування земельної ділянки між співвласниками, повинні були встановити порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належних їм майном.

Вважав безпідставними висновки судів про те, що у разі визначення порядку користування спірною земельною ділянкою будуть порушені права третіх осіб, оскільки їм буде необхідно переносити колодязь і робити в`їзні ворота, заїзд до їхніх квартир з іншого боку спірної земельної ділянки, для чого потрібні дуже значні кошти, які в них відсутні, позивач компенсації не пропонували. Так, колодязь третіх осіб розміщений на іншій земельній ділянці, яка не є предметом спору, у третіх осіб відсутні будь-які права, у тому числі й право користування, щодо належної йому та відповідачу земельної ділянки.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У серпні 2019 року ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 подали відзиви на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в силу частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі договору купівлі-продажу від 27 березня 2008 року ОСОБА_1 належить 22/50 частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 .

Іншим співвласником зазначеного нерухомого майна є ОСОБА_6 , що підтверджується технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 .

Згідно з висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 146/2017, складеного 13 листопада 2017 року експертом Скибінською Т. М. приватного підприємства «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С . С.», є фізична та законодавча можливість виділення частини житлового будинку (його квартири) в окремий об`єкт нерухомості, а також експертом запропоновано варіант встановлення порядку користування присадибною земельною ділянкою біля цього будинку.

У результаті виїзного судового засідання судом встановлено, що в разі, якщо рішенням суду буде задоволена вимога позову про визначення порядку користування присадибною земельною ділянкою згідно із запропонованим експертом варіантом, якщо позивач загородить дорогу, що йде за будинками і по якій заїжджає асенізаційний автомобіль для викачування стічних ям від декількох квартир (відповідача та третіх осіб - з сусіднього будинку АДРЕСА_1 ), іншої дороги для цього автомобіля немає. Крім того, відповідачу, щоб заїхати до свого гаража, потрібно буде робити в`їзд до нього з іншого боку або ж взагалі переносити, та піднімати вище газову трубу, а третім особам переносити колодязь і робити в`їзні ворота (заїзд до їхніх квартир з іншого боку спірної земельної ділянки).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_10 -підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статей 364 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 цього Кодексу.

Аналогічне положення закріплено в частині третій статті 88 ЗК України.

Частиною першою цієї статті передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, в тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, то при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або жилий будинок, слід брати до уваги цю угоду. Це правило стосується тих випадків, коли житловий будинок поділено в натурі.

Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

За правилом частини другої статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

При відсутності цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, як і у справі, яка переглядається, слід враховувати наступне.

Частина четверта статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю та споруди, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України в поєднанні з нормою статті 125 цього Кодексу слід виходити з того, що в разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку в набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Зазначені положення щодо користування власністю цілком повинні застосовуватись до майнових прав на майно (зокрема до права користування земельною ділянкою).

Відтак, право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними.

Однак, у будь якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 15 травня 2017 року у справі № 6-841цс16 та від 01 листопада 2017 року у справі № 6-2454цс16.

Обґрунтовуючи свій висновок про відсутність правових підстав для встановлення порядку користування спірною ділянкою тим, що вирішення цієї вимоги є неможливим, оскільки порядок користування цієї земельною ділянкою склався задовго до придбання позивачем і відповідачем своїх частин житлового будинку, а у разі визначення порядку користування земельною ділянкою згідно із запропонованим експертом варіантом будуть порушені права третіх осіб, апеляційний суд не врахував положень статей 88 120 ЗК України, сукупний аналіз яких свідчить про те, що особа, яка набула право власності на частку у нерухомому майні, розташованому на земельній ділянці, має право отримати в своє користування частину земельної ділянки пропорційно розміру своєї частки у праві власності на будинок. У разі наявності між сторонами спору щодо порядку володіння і користування ділянкою такий порядок може визначатися судом.

Посилання апеляційного суду на те, що при вирішення питання про визначення порядку користування спірною земельною ділянкою зачіпаються права та інтереси третіх осіб, не є підставою для відмови у встановленні порядку користування спірною земельною ділянкою, так як у такому разі вирішується питання саме про права та інтереси співвласників житлового будинку, який розташований на спірній земельній ділянці.

При цьому, відхиляючи висновок судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 146/2017, складений 13 листопада 2017 року експертом Скибінською Т. М. приватного підприємства «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С. С.» в частині визначення порядку користування земельною ділянкою, апеляційний суд належного мотивування не навів.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою, апеляційний суд залишив поза увагою, що спір між сторонами у цій частині фактично не вирішено.

З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги та зробив передчасний висновок про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, в силу наданих процесуальним законом повноважень, суд касаційної інстанції позбавлений права встановлювати, або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, надавати оцінку доказам, що не були предметом їх перевірки, чи робити їх переоцінку.

Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції позбавлений можливості ухвалити власне рішення.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 402 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_10 - задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Одеської області від 08 травня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович