Постанова

Іменем України

13 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 497/1213/18

провадження № 61-22028св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Дослідне господарство ім. О. В. Суворова» ННЦ «Інституту виноградарства і виробництва ім. В. Є. Таїрова» Національної академії аграрних наук України,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 11 квітня 2019 року у складі судді Кодінцевої С. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Дослідне господарство ім. О. В. Суворова» (далі - ДП «Дослідне господарство ім. О. В. Суворова») ННЦ «Інституту виноградарства і виробництва ім. В. Є. Таїрова» Національної академії аграрних наук України, третя особа - ОСОБА_2 , у якому просив визнати причину його звільнення з роботи незаконною та поновити його на посаді економіста в ДП «Дослідне господарство ім. О. В. Суворова» ННЦ «Інституту виноградарства і виробництва ім. В. Є. Таїрова» Національної академії аграрних наук України, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 30 415,36 грн, не сплачені суми за лікарняними листами за квітень та травень 2018 року, компенсацію за несвоєчасну виплату сум за лікарняними листами в сумі 24 555,52 грн та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що згідно з наказом відповідача від 17 листопада 2017 року № 377 його прийнято на посаду економіста зі строком випробування шість місяців, який в подальшому наказом від 07 червня 2018 року № 86 продовжено на 40 календарних днів.

Наказом від 18 червня 2018 року № 151 його звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул.

Вважає, що прогулу фактично не було. Він дійсно затримався вранці на півгодини у зв'язку з отриманням ним травми ноги, проте після надання йому допомоги пішов на роботу й увесь час перебував на робочому місці.

Посилаючись на те, що як при прийнятті його на роботу, та і при звільненні відповідачем грубо порушено трудове законодавство, розрахунок при звільненні проведено невірно та неповно, позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 11 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідачем дотримано процедуру та вимоги трудового законодавства при звільненні позивача за пунктом 4 статті 40 КЗпП України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, неповно з`ясували обставини, що мають значення для вирішення справи, не надали усім доказам та його доводам належної правової оцінки та дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідне господарство ім. О. В. Суворова» ННЦ «Інституту виноградарства і виробництва ім. В. Є. Таїрова» Національної академії аграрних наук України, третя особа - ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і виплат за лікарняними листами, відшкодування моральної шкоди.

Витребувано із Болградського районного суду Одеської області зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що згідно з наказом від 17 листопада 2017 року № 377 ОСОБА_1 прийнятий на посаду економіста ДП «Дослідне господарство ім. О. В. Суворова» ННЦ «Інституту виноградарства і виробництва ім. В. Є. Таїрова» Національної академії аграрних наук України зі строком випробування шість місяців, про що внесено відповідний запис у трудову книжку.

17 листопада 2017 року позивача ознайомлено з посадовою інструкцією економіста.

Наказом від 13 квітня 2018 року № 50 економісту ДП «Дослідне господарство ім. О. В. Суворова» ННЦ «Інституту виноградарства і виробництва ім. В. Є. Таїрова» Національної академії аграрних наук України ОСОБА_1 оголошено догану за невиконання трудових обов`язків. Згідно з поясненнями позивача щодо невиконання покладених на нього обов`язків - відсутність часу на виконання завдання.

Наказом відповідача від 07 червня 2018 року № 86економісту ОСОБА_1 продовжено строк випробувального терміну на 40 календарних днів.

Згідно з актом комісії від 07 червня 2018 року економіст ОСОБА_1 був відсутній на роботі 07 червня 2018 року з 08год. 30 хв. до 14 год. 00 хв., від надання пояснень відсутності у вказаний час на роботі позивач відмовився.

Відповідно до листа непрацездатності від 08 червня 2018 року серії АДЖ № 388328 позивач перебував на лікарняному з 08 червня 2018 року до 15 червня 2018 року включно.

Наказом від 18 червня 2018 року № 151ОСОБА_1 звільнено з займаної посади на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, від підпису та ознайомлення з наказом останній відмовився.

При звільненні відповідач здійснив повний розрахунок та виплатив, а позивач отримав усі кошти, в тому числі й за час тимчасової непрацездатності.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанційнорм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 26 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Позивач не заперечував факт своєї відсутності на роботі 07 червня 2018 року, однак вказував, що він лише запізнився на роботу на 30 хвилин.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановивши відсутність позивача без поважних причин на роботі 07 червня 2018 року з 08 год. 30 хв. до 14 год. 00 хв., тобто більше трьох годин, дійшов правильного висновку про наявність у роботодавця підстав для звільнення і відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суди попередніх інстанцій взагалі не розглянули його уточнені позовні вимоги про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату йому коштів за лікарняними листами за квітень та травень 2018 року, які він отримав поштовим переказом лише 15 і 17 жовтня 2018 року, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані вимоги позивача були предметом розгляду судами і, досліджуючи вказані обставини, суди встановили, що кошти за лікарняними листами за вказаний період були переведені Фондом соціального страхування Болградського району Одеської області в сумі 2 701,46 грн і виплачені у червні 2018 року, про що свідчить відомість на виплату готівки № 247 з особистим підписом позивача.

Посилання ОСОБА_1 на те, що на його ім'я у жовтні надходили та були виплачені поштовим переказом кошти по лікарняним листам на суму 2 899,12 грн, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки лист ПАТ «Укрпошта» не містить даних про те, хто саме був відправником цих коштів.

Інші аргументи касаційної скарги також не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до оцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції тапостанови апеляційного суду- без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Болградського районного суду Одеської області від 11 квітня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук